24 червня 2015 року м. Київ К/800/19251/13
Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби (далі - Інспекція)
на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 04.12.2012
та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2013
у справі № 2а-3912/12/2170
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Сапфір ЛТД" (далі - Товариство)
до Інспекції
про визнання дій неправомірним, визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України
Позов подано про визнання неправомірними дій Інспекції під час проведення документальної позапланової виїзної перевірки з питання дотримання позивачем вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 (далі - СПД ОСОБА_1.) та з контрагентами-покупцями за жовтень 2011 року, наслідки яких відображені в акті перевірки від 06.08.2012 № 1538/22-4/14129329, а також при донарахуванні платникові грошових зобов'язань з ПДВ у сумі 242 004 грн. та з податку на прибуток у розмірі 222 643 грн.
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 04.12.2012, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2013, позов задоволено частково; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 21.08.2012 № 0006162200 та № 0006172200; в решті позову відмовлено. У прийнятті цих судових актів попередні судові інстанції виходили з того, що за умови реального виконання операцій з придбання позивачем дизпалива у рамках господарських правовідносин з СПД ОСОБА_1 порядок провадження останнім господарської діяльності та дотримання ним податкової дисципліни не може впливати за дані податкового обліку Товариства за розглядуваними операціями.
Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить скасувати ухвалені у справі судові акти та відмовити у позові. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій не надано правової оцінки установленим у рамках здійснення контрольно-перевірочних заходів обставинам, які свідчать про неможливість виконання розглядуваних поставок дизпалива задекларованим контрагентом (СПД ОСОБА_1.) та відсутність самостійної ділової мети, відмінної від податкової економії, у цих операцій.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог з урахуванням такого.
Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Інспекцією було документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з СПД ОСОБА_1 та з контрагентами-покупцями за жовтень 2011 року.
Під час цієї перевірки, результати якої відображені в акті від 06.08.2012 № 1538/22-4/14129329, контролюючий орган дійшов висновку про фіктивний характер операцій з придбання позивачем дизпалива у названого контрагента на підставі договору від 01.10.2011 № 29, що виключає право Товариства на формування у податковому обліку витрат та податкового кредиту з ПДВ за цими операціями. На обґрунтування цього висновку відповідач посилається на те, що на вимогу податкового органу названим контрагентом не було подано первинних документів на підтвердження факту провадження ним господарської діяльності та виконання поставок в адресу Товариства; у СПД ОСОБА_1 відсутні наймані працівники, основні фонди та транспортні засоби (у тому числі спеціалізовані), необхідні для виконання розглядуваних поставок нафтопродуктів.
Наведене стало підставою для прийняття Інспекцією:
податкового повідомлення-рішення від 21.08.2012 № 0006172200, за яким Товариству визначено грошове зобов'язання з ПДВ у сумі 242 004 грн. (у тому числі 193 603 грн. за основним платежем та 48401 грн. за штрафними санкціями);
податкового повідомлення-рішення від 21.08.2012 № 0006162200 про донарахування позивачеві грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 222 643 грн.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно з пунктом 198.3 цієї ж статті Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
В силу вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
З наведених законодавчих положень вбачається, що податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування податку на додану вартість на суму понесених витрат по сплаті (нарахуванню) ПДВ у ціні придбаних товарів (робіт, послуг) є правомірними за умови реального виконання господарської операції та наявності первинних документів (зокрема, податкових накладних), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.
Згідно з класифікацією витрат, наведеною у статті 138 названого Кодексу собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг належить до витрат операційної діяльності, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування та визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2).
В силу пункту 138.4 цієї ж статті Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
Досліджуючи відповідність сформованого позивачем податкового кредиту з ПДВ та витрат по операціям з СПД ОСОБА_1 наведеним критеріям, суди встановили, що фактичне виконання операцій з поставки цим постачальником Товариству дизпалива підтверджується договором від 01.10.2011 № 29, видатковими накладними, податковими накладними; перевезення товару у процесі виконання розглядуваних операцій засвідчено товарно-транспортними накладними.
Судами також встановлено, що придбана продукція була використана позивачем для заправки власного автотранспорту.
За таких обставин доводи Інспекції, якими вона мотивує законність прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення, не можуть слугувати належним спростування реальності господарських правовідносин між позивачем та СПД ОСОБА_1
Адже оскільки платник не є відповідальним за зберігання його контрагентами первинних облікових документів та подання цих документів податковому органові, то невиконання СПД ОСОБА_1 вимог контролюючого органу щодо представлення відповідних документів не може слугувати підставою для визнання необґрунтованою податкової вигоди Товариства за розглядуваними операціями.
Такі обставини, як відсутність у контрагента трудових ресурсів, основних засобів, майна також не можуть спростовувати фактичне виконання спірних операцій. Адже податковим органом не наведено, які саме ресурси необхідні постачальникові для поставки дизпалива позивачеві з урахування того, що транспортування цього товару здійснювалося належними Товариству автотранспортними засобами, а також не доведено зв'язку цього факту з неможливістю виконати розглядувані поставки із залученням інших фізичних осіб та орендованого майна.
Будь-яких інших доводів, які б свідчили про недобросовісність позивача як платника податків та необґрунтованість одержаної ним податкової вигоди, Інспекцією не наведено.
За таких обставин суди з урахуванням сукупності встановлених у справі обставин та наявних у ній доказів дійшли цілком обґрунтованого висновку про недоведеність Інспекцією відсутності реальності господарської операції в силу відсутності товарно-грошового обороту, номінального оформлення операції, її імітації з єдиною метою отримати незаконну податкову вигоду та податкову економію, та правомірно задовольнили даний позов у відповідній частині.
В частині відмови в задоволенні позовних вимог судові акти зі спору учасниками провадження не оскаржуються, у зв'язку з чим підстави для надання правового аналізу відповідним висновкам судів відсутні.
Норми права при вирішенні спору застосовані судами правильно. Порушень процесуальних норм, що тягнуть скасування судових актів, не виявлено. У зв'язку з цим підстав для скасування оскаржуваних постанови та ухвали судів першої і апеляційної інстанцій зі спору не вбачається.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 220, 2201, 223, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби відхилити.
2. Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 04.12.2012 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2013 у справі № 2а-3912/12/2170 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: М.І. Костенко
судді:І.О. Бухтіярова
І.В. Приходько