01 липня 2015 р.м.ОдесаСправа № 2-а-3688/11
Категорія: 11.5 Головуючий в 1 інстанції: Павлова Ж.П.
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Одесі апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва на ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 07.04.2015 року за поданням відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області про зміну способу виконання судового рішення по справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги "дітям війни", -
26.03.2015 року відділ примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області звернулось до суду з поданням про зміну способу і порядку виконання постанови Заводського районного суду м.Миколаєва від 19.04.2011 року по справі № 2-а-3688/2011.
Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 07.04.2015 року подання відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області про зміну способу виконання судового рішення задоволено частково. Змінено спосіб виконання постанови Заводського районного суду м.Миколаєва від 19.04.2011 року з зобов'язання управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м.Миколаєва перерахувати ОСОБА_1 підвищення до пенсії як дитині війни за період з 23 вересня 2010 року по 23 березня 2011 року у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, яка встановлена ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на стягнення з управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м.Миколаєва на користь ОСОБА_1 кошти за період з 27.11.2010р. по 23.03.2011 р. в сумі 481,18 грн. В іншій частині відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеною ухвалою місцевого суду, управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва в апеляційній скарзі зазначає, що судом порушено норми процесуального права. На думку апелянта, суддя місцевого суду порушив вимоги ст.263 КАС України, що є підставою для скасування ухвали та постановлення нової ухвали з відмовою в задоволенні подання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для її задоволення.
Згідно до ч.1 ст.263 КАС України за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.
Задовольняючи подання про зміну способу і порядку виконання рішення суду, суд першої інстанції виходив з його обґрунтованості, законності, а також враховував той факт, що боржник виконав судове рішення лише в частині проведення перерахунку доплати, але без виплати коштів в натурі.
Колегія суддів, з врахуванням конкретних обставин справи вважає такий висновок суду помилковим та таким, що не ґрунтується на нормах чинного законодавства, оскільки статтею 263 КАС України передбачено зміну чи встановлення способу виконання саме резолютивної частини рішення, яка містить висновки по суті позовних вимог, однак, суд не може змінювати змісту резолютивної частини судового рішення.
Також, з аналізу п.2 ч.4 ст.105 КАС України вбачається, що адміністративний позов може містити вимоги про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії (п.2 ч.2 ст.162 КАС України).
Так, з резолютивної частини постанови суду можна зробити висновок, що зобов'язання, покладені на відповідача судом, є позовними вимогами, які суд першої інстанції задовольнив та, відповідно, є способом захисту, який обраний судом для захисту порушених прав позивача.
При цьому як вбачається з матеріалів справи, а саме з довідки №2961/02 від 09.02.2015 року управлінням Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва було перераховано та виплачено борг ОСОБА_1 в розмірі 481,18 грн. та 993,97 грн.(а.с.46)
Таким чином, враховуючи, що судом першої інстанції при вирішенні справи порушені норми матеріального та процессуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів, керуючись п.п.3,4 ч.1 ст. 202 КАС України вважає необхідним скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, прийняти нову ухвалу, якою в задоволенні подання відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області про зміну способу виконання судового рішення відмовити.
Керуючись ст. ст. 195, 197, 199, 202, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва задовольнити.
Ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 07.04.2015 року скасувати.
Прийняти нову ухвалу, якою у задоволенні подання відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області про зміну способу і порядку виконання постанови Заводського районного суду м.Миколаєва від 19.04.2011 року по справі № 2-а-3688/2011 відмовити.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили в порядку, встановленому частиною 5 статті 254 КАС України, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий: суддя Л.Є. Зуєва
суддя О.А. Шевчук
суддя А.Г. Федусик