24 червня 2015 р.м.ОдесаСправа № 2-а/489/93/15
Категорія: 10.2 Головуючий в 1 інстанції: Губницький Д.Г.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого - судді Скрипченка В.О.,
суддів Золотнікова О.С., Осіпова Ю.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 17 квітня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва про визнання рішення протиправним та його скасування, зобов'язання вчинити певні дії, -
19 лютого 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва про визнання дій відповідача неправомірними, скасування рішення начальника УПФУ №95/4 від 29 грудня 2014 p., зобов'язати УПФУ відновити з 23 грудня 2014 р. попередній розмір пенсії, зменшеної оскаржуваним рішенням УПФУ, та зобов'язати УПФУ виплатити недоотримані кошти та надати звіт про виконання рішення суду протягом 10 днів з дня набрання рішенням суду законної сили.
В обгрунтування позову зазначено, що відповідач прийняв рішення про проведення виплату пенсії з січня 2015 р. без врахування довідки про заробітну плату №21 від 18 січня 2002 р., виданої працедавцем позивачки ВАТ «Миколаївторгмортранс» до підтвердження достовірності і довідки всупереч законодавству, оскільки ОСОБА_2 подання та оформлення документів, призначення (перерахунку) пенсії відповідно до ОСОБА_3 України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не передбачає можливості перевірки документів, за якими пенсіями вже призначена.
Постановою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 17 квітня 2015 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись із постановленим у справі судовим рішенням ОСОБА_1 в апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції при вирішенні справи порушено норми матеріального права, а також допущено неповне з'ясування обставин справи, у зв'язку з чим в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог повністю.
Згідно вимог п. 1 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю. Враховуючи, що зазначених клопотань не надходило, справа розглянута в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, призначено пенсію з 1992 року відповідно до ОСОБА_3 України «Про пенсійне забезпечення», отримує пенсію за віком та перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва.
Рішенням начальника УПФУ від 23 грудня 2014 р. №95/4 було встановлено, що ОСОБА_1 з 01 квітня 2007 р. було зроблено перерахунок пенсії з врахуванням довідок про заробітну плату, виданих ВАТ «Миколаївторгмортранс» за №74 від 21 вересня 2005 р. за періоди з 01 січня 1992 по 30 вересня 1995 p. p. та з 01 січня 1997 р. по 31 серпня 1999 р.. А також було проведено перерахунок пенсії з 01 червня 2008 р. з урахуванням довідки про заробітну плату за №21 від 18 січня 2002 р. за період з 01 червня 1992 по 30 вересня 1995 p. p.
В 2014 році при перевірці вказаних довідок, Управлінням Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва виявлено недостовірність відомостей про заробітну плату.
Зокрема, рішенням начальника УПФУ від 23 грудня 2014 р. №95/4 було встановлено, що в довідці №74 є виправлення, зокрема суми з 01 січня 1997 р. по 31 серпня 1999 р. написані іншим почерком та містяться виправлення в графі підстави видачі довідки.
В довідці №21 не містяться пояснень про те, які додаткові суми та за яке сумісництво б нараховані за основним місцем роботи ОСОБА_1 Крім того, УПФУ установило, що ВАТ «Миколаївторгмортранс» використовувало з 1999 р. печатку із зазначенням ідентифікаційного коду, а у довідці №21 від 18 січня 2002 р. використана печатка, яка застосовувалася до 1999 р. без зазначення ідентифікаційного коду.
Як вбачається з тексту рішення начальника УПФУ від 23 грудня 2014 р. №95/4, обидві довідки №74 та №21 визнані УПФУ недостовірними.
Це стало підставою для прийняття рішення начальником УПФУ про проведення пенсійної виплати ОСОБА_1 в січні 2015 року без врахування довідки про заробітну плату №21 від 18 січня 2002 р., виданої ВАТ «Миколаївторгморсервіс» та за умови підтвердження первини документами достовірності видачі вказаної довідки про заробітної плати пенсійну виплату ОСОБА_1 поновити в раніше встановлених розмірах.
Як вірно зазначив суд першої інстанції, сума заробітної плати ОСОБА_1, зазначеної у довідках №21 та №74, в декілька разів перевищує суму заробітної плати, зазначеної в архівній довідці від 11 березня 2015 р., це підтверджує висновок відповідача в оскаржуваному рішенні про недостовірність довідок №74 та №21.
Розмір пенсій, що нараховувалася ОСОБА_1 до винесення оскаржуваного рішення УПФУ дотепер не відновлена.
Як вбачається з листа УПФУ в Заводському районі м. Миколаєва від 19 грудня 2014 р. ВАТ «Миколаївторгмортранс» було зареєстроване в цьому УПФУ з 25 лютого 1991 р. по 14 січня 2011 р., ліквідовано 14 січня 2011 р. (а.с. 33).
26 лютого 2015 р. УПФУ звернулося до архівного відділу Миколаївської міської раді запитом про надання довідки про заробітну плату ОСОБА_1, яка працювала у ВАТ «Миколаївторгмортранс» продавцем (а.с. 34).
У відповідь архівний відділ Миколаївської міської ради надав таку довідку від 11 березня 2015 р. відносно ОСОБА_1 на підставі первинних документів (а.с. 35).
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з наступного, з чим погоджується апеляційний суд.
01.10.2011 р. набрав чинності Закон України від 08.07.2011 р. №3668-УІ «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», яким було внесено зміни до ОСОБА_3 України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а саме ч. 1 ст. 40 ОСОБА_3 України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» була викладена в наступній редакції: для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 р.. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами у період до 1 січня 2016 р. або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 р. становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 р. незалежно від перерв.
Отже, усі довідки про заробітну плату, які враховуються при обчислені пенсії, мають бути підтверджені первинними документами.
Відповідно до п. 38 ОСОБА_2 подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до ОСОБА_3 України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України віх 25.11.2005 р. №22-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 р. за №1566/11846 (далі - ОСОБА_2 №22-1) (в редакції, що діяла в період звернення позивача зі перерахунком), при прийманні документів орган, що призначає пенсію:
- перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;
- здійснює попередню правову експертизу змісту і належного оформлення представлених документів;
- перевіряє правильність копій відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розходження.
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Отже, при зверненні ОСОБА_1 за перерахунком пенсії, спеціалісти Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва, мали право перевіряти лише належне оформлення поданих документів, а саме наявність необхідних підписів, відбитків печаті підприємства, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж.
Право на перевірку достовірності викладених у документах відомостей у органів Пенсійного фонду України з'явилося лише у 2013 році, у зв'язку за набранням чинності ОСОБА_3 України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи» від 04.07.2013 р. № 406-VII.
ОСОБА_3 України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи» було доповнено ст. 44 ОСОБА_3 України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» частиною 3 такого змісту: органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що у зв'язку з наділенням органів Пенсійного фонду України вказаними повноваженнями, при перевірці наявних у пенсійній справі документів, було виявлено, ще довідки № 21 та № 74, видані ВАТ «Миколаївторгмортранс» є недостовірними, тому не можуть бути враховані при обчислені пенсії ОСОБА_1.
Отже, у відповідача було достатні та обґрунтовані підстави вважати документи, подані ОСОБА_1 для перерахунку пенсії, недостовірними через невідповідність форми та змісту довідок. Недостовірність довідок була пізніше підтверджена даними про дійсний розмір заробітку ОСОБА_1.
Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 49 ОСОБА_3 України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виплата пенсії за рішенні територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється, зокрема, як пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості.
При цьому посилання позивачки на обов'язковість застосування в даному випад відповідачем ОСОБА_2 подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до ОСОБА_3 України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою управління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, який обмежує перевірку достовірності документів лише на стадії прийняття документів та прийняття рішення про призначення пенсії, є помилковими.
Припис п. 1 ч. 1 ст. 49 ОСОБА_3 України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є нормою прямої дії, а тому дії відповідача по припиненню пенсійної виплати з врахуванням недостовірної довідки про заробітну плату, що впливає на розмір пенсії, на думку суддів першої та другої інстанції є правомірними.
До того ж, позивач не навела взагалі в позові обставин неправомірності дій відповідача щодо неправильності або незаконності встановлення ним вище перелічених обставин.
За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1.
Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст. ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
Отже, апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 184, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 17 квітня 2015 року - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий В.О.Скрипченко
Суддя О.С.Золотніков
Суддя Ю.В.Осіпов