Справа: № 826/3814/15 Головуючий у 1-й інстанції: Кармазін О.А. Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.
Іменем України
25 червня 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючої-судді: Желтобрюх І.Л.,
суддів: Мамчура Я.С.,
Шостака О.О.,
при секретарі: Оліщук А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейнбоу Текнолоджис» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 квітня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейнбоу Текнолоджис» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОМЛАЙН ГРУП» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Рейнбоу Текнолоджис» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОМЛАЙН ГРУП» та просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 25.02.2015 року № 0001182201.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 квітня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що у період, який перевірявся, дійсно мав господарські правовідносини з ТОВ «ПРОМЛАЙН ГРУП», які мали реальний характер, а документи бухгалтерського та податкового обліків за цими операціями були оформлені у відповідності до вимог податкового законодавства.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явилися у судове засідання, вивчивши матеріали справи, дослідивши й проаналізувавши доводи апеляційної скарги і докази на їх підтвердження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Рейнбоу Текнолоджис» з питань дотримання податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських операціях ТОВ «ПРОМЛАЙН ГРУП» за період з 01.08.2014 по 30.09.2014, за результатами якої складено Акт від 12.02.2015 № 49/26-59-22-01/37405017.
В ході проведення перевірки встановлено порушення позивачем: п.185.1 ст. 185, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2, п. 198.3 та п. 198.6 статті 198 ПК України, в результаті чого позивачем завищено ПДВ на загальну суму 307 845 грн. та встановлено заниження податкових зобов'язань на суму 475 590 грн.
На підставі висновків Акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.02.2015 № 0001182201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 594 488грн., в тому числі за основним платежем - 475590грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 118898 грн.
Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що за спірними операціями між позивачем ТОВ «ПРОМЛАЙН ГРУП» лише оформлювались окремі первинні документи та податкові накладні без фактичного виконання контрагентами обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого:
Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Відповідно до п.198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.
Відповідно до ч. 1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо, - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених позивачем у складі ціни за придбану продукцію та виконані роботи, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».
Однак, сама по собі податкова накладна не утворює підстави для формування податкового кредиту з податку на додану вартість.
Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).
Відсутність хоча б одного з наведених елементів, навіть за наявності певних первинних документів, виключає можливість формування платником податків валових витрат при обчисленні податкового кредиту з податку на додану вартість.
Як вбачається з матеріалів справи, у період, що перевірявся, позивач мав господарські правовідносини з ТОВ «ПРОМЛАЙН ГРУП».
Так, між позивачем (покупець) та ТОВ «ПРОМЛАЙН ГРУП» (постачальник) укладено договори від 17.07.2014 № 136 та від 26.08.2014 № 150.
Відповідно до умов договору № 136 від 17.07.2014 ТОВ «ПРОМЛАЙН ГРУП» зобов'язується поставити на адресу позивача комплектуючі вироби, обладнання, матеріалів, тощо, найменування яких, кількість та асортимент визначаються у специфікації. Базова вартість договору складає 5 000 000 грн. з ПДВ. Доставка товару здійснюється на склад покупця за адресою: м. Київ, вул. Північно-Сирецька, 3. Витрати по доставці покладаються на постачальника. Обов'язок постачальника з постачання товарів вважається виконаним з моменту отримання товару покупцем. Оплата здійснюється на протязі 365 календарних днів з дати, вказаній у видатковій накладній.
Аналогічні умови поставки містить і договір від 26.08.2014 № 150.
На підтвердження фактичного виконання спірних господарських операцій позивачем було надано суду видаткові та податкові накладні.
Разом з тим, в ході розгляду справи судом першої інстанції було встановлено, що ТОВ «ПРОМЛАЙН ГРУП» знаходиться у стані припинення, свідоцтво платника ПДВ анульовано 13.11.2014 .
При цьому, податковим органом за результатами аналізу номенклатури поставки за наявними в ЄРПН податковими накладними встановлено, що предметом поставки на адресу контрагента від контрагентів-постачальників є: надання права розміщення рекламної продукції в вагонах метрополітену; яйце вищої категорії біле, яйце вищої категорії коричневе, яйце першої категорії біле, яйце першої категорії коричневе, яйце другої категорії біле, яйце другої категорії біле, тобто у ТОВ «ПРОМЛАЙН ГРУП» була відсутня продукція, яка ніби то була реалізована на адресу позивача.
В ході розгляду справи судом першої інстанції від третьої особи було витребувано: докази наявності складських приміщень для зберігання продукції; докази придбання спірної продукції у заводу виробника або третіх осіб (договори, акти приймання-передачі, транспортні документи, накладні тощо); сертифікати відповідності на спірну продукцію, тощо. Однак, третя особа в судове засідання не з'явилася та жодних пояснень з приводу викладених вище обставин не надала.
Крім того, під час розгляду справи судом першої інстанції позивачем не надано жодної технічної документації на продукцію, інструкцій, документації про якість, що є звичайним при здійсненні такого роду операцій.
Виходячи з наявних копій документів за вищенаведеними договорами, характеру продукції та її кількості, яка постачалася протягом одного дня, вбачається, що зазначена продукція мала значний обсяг, що, відповідно, зумовлювало здійснення її перевезення вантажним транспортом. Однак, будь-яких транспортних документів, доказів понесення витрат у зв'язку із залученням транспортних організацій контрагентом позивача або наявності у нього власного транспорту для перевезення ані позивачем, ані третьою особою не надано.
Відповідно до ч.6 ст.71 КАС України якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
За приписами ч.2 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції.
В ході апеляційного перегляду справи, в судовому засіданні представником позивача було заявлене клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових документів, що, на його думку, підтверджують реальність спірних господарських операцій, проте позивачем не було наведено обґрунтованих та достатніх підстав неможливості надання таких до суду першої інстанції чи необґрунтованості їх відхилення судом першої інстанції. За таких обставин колегія суддів вважає, що дані докази не підлягають дослідженню судом апеляційної інстанції.
Відтак, враховуючи специфіку та особливості зазначених операцій, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не надано тих відомостей та документів, які за звичайною діловою практикою супроводжують фактичне виконання такого роду операцій так само як і не спростовано висновків податкового органу, викладених в Акті перевірки, що у сукупності зумовлює висновок про те, що за спірними операціями лише оформлювались окремі документи та податкові накладні без фактичного виконання контрагентами обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди.
Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Допущення судом першої інстанції порушень норм матеріального та процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не виявлено, суд повно і правильно встановив фактичні обставини справи, правильно визначив правовідносини, що склалися між сторонами, і дав їм належну правову оцінку, - з огляду на що підстави до скасування судового рішення відсутні.
Керуючись ст.ст.160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейнбоу Текнолоджис» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 квітня 2015 року, - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуюча:
Судді:
Повний текст ухвали виготовлено 30 червня 2015 року.
.
Головуючий суддя Желтобрюх І.Л.
Судді: Шостак О.О.
Мамчур Я.С