01 липня 2015 р.Справа № 577/947/15-а
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Перцової Т.С.
Суддів: Дюкарєвої С.В. , Жигилія С.П.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 18.05.2015р. по справі № 577/947/15-а
за позовом ОСОБА_1
до Мисливознавеця державного підприємства "Конотопське лісове господарство" ОСОБА_2 , Державного підприємства "Конотопське лісове господарство"
про визнання незаконною та скасування постанови,
19 лютого 2015 року ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Конотопського міськрайонного суду Сумської області з позовом до Мисливознавця державного підприємства "Конотопське лісове господарство" ОСОБА_2 (далі по тексту - ОСОБА_2, перший відповідач), Державного підприємства "Конотопське лісове господарство" (далі по тексту - ДП «КЛГ», другий відповідач), в якому просить визнати незаконною та скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення від 12 лютого 2015 року, винесену мисливствознавцем ДП "Конотопський лісгосп" ОСОБА_2, про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.85 КУпАП. В обґрунтування позову зазначив, що протокол, на підставі якого була винесена оскаржувана постанова, був складений інженером з охорони та захисту лісу ДП "Конотопський лісгосп" ОСОБА_3, який згідно ст.255 КУпАП не мав право його складати. Крім того, спірна постанова, на його думку, суперечить діючому законодавству, оскільки ніякого незаконного полювання не було, про що свідчить постанова про закриття кримінальної справи від 16 січня 2015 року, в якій зазначено, що кримінальне провадження щодо нього за незаконне полювання закрито, оскільки 09 листопада 2014 року він та інші особи поблизу с. Червоний Яр не полювали, а переходили місцевість з метою полювання на іншому березні р. Єзуч. Також, на території, де його було затримано, дозволяється полювання на пернату дичину ту хутрових звірів, у т.ч. на території заказника "Грузчанський", в якому він був затриманий, і ніякої відтворювальної ділянки там немає і не було. Отже вважає, що він не може бути притягнутий до адміністративної відповідальності за порушення правил полювання, яких не допускав.
Ухвалою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 20 лютого 2015 року до участі у справі в якості другого відповідача залучене ДП «Конотопське лісове господарство».
Постановою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 18.05.2015р. по справі № 577/947/15-а позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення від 12 лютого 2015 року №14, винесену мисливствознавцем державного підприємства «Конотопське лісове господарство» ОСОБА_2, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.85 КУпАП, накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 204 грн. та надіслано справу про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.85 КУпАП, відносно ОСОБА_1 на новий розгляд.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Позивач, не погоджуючись з вказаним рішенням суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 18.05.2015р. та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В апеляційній скарзі зазначив, що у постанові суду невірно вирішено позовні вимоги в тій частині, де апелянт вказує, що відповідно до ст.255 КУпАП адміністративні протоколи за ч.1 ст.85 КУпАП мають право складати лише уповноважені на те посадові особи органів спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі екології та природних ресурсів. Посадова особа ДП «Конотопський лісгосп» такою особою не є, і тому протокол, на підставі якого мене притягнено до відповідальності, є незаконним, бо протирічить ст.255 КУпАП, і ніякі посилання на загальні вказівки у інших законах не можуть відмінити того, що ст.255 КУпАП дає право складати протоколи за ч.1 ст.85 КУпАП лише уповноваженим на те особам органів екології та природних ресурсів. Жодного відношення до цих органів ДП «Конотопський лісгосп», не має, так як і складати протокол саме за цією частиною даної статті.
Таким чином, ОСОБА_1 стверджує про те, що не може бути притягнутий до відповідальності за ст.1 ст.85 КУпАП, оскільки відсутні як його вина, так і само правопорушення. Виходячи з цього, наполягає на задоволенні позову в повному обсязі та скасуванні постанови суду, якою його позов задоволений частково.
Відповідачі постанову суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог не оскаржили.
Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.
Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що постановою мисливствознавця ДП «Конотопське лісове господарство» ОСОБА_2 від 12 лютого 2015 року № 14 ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 85 КУпАП (а.с. 4).
Фактичною підставою для прийняття вказаної постанови слугували висновки відповідача, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення №14 від 09.11.2014 року про те, що позивач проводив полювання в групі осіб на відтворювальній ділянці № 3 поблизу с. Червоний Яр, в заказнику «Грузчанський». При собі мав ніж без документів і патрони 16 шт., з них 4 патрони, споряджені картеччю, чим порушив вимоги ч.1 ст.85 та п. 2 ст. 20 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» (а.с. 5).
За вчинене правопорушення до ОСОБА_1 згідно оскаржуваної постанови застосоване адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 204 грн. 00 коп.
Позивач оскаржив постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності до суду.
Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимог, виходив з того, що мисливствознавцем ДП «Конотопське лісове господарство» ОСОБА_2 при розгляді справи про адміністративне правопорушення були допущені суттєві порушення чинного законодавства, зокрема положень ст. ст. 279, 280, 283 КУпАП, які неможливо усунути в процесі розгляду справи, а відповідачем не надано беззаперечних та безумовних доказів на підтвердження правомірності складеної постанови від 12 лютого 2015 року № 14 про накладення на позивача адміністративного стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 85 КУпАП.
Водночас, суд першої інстанції, посилаючись на положення п. 2 ч.1 ст. 293 КУпАП, яким передбачено, що при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення суд має право скасувати постанову і справу надіслати на новий розгляд, дійшов висновку, що постанова про притягнення позивача до відповідальності за ч. 1 ст. 85 КУпАП підлягає скасуванню, а справа направленню на новий розгляд.
Колегія суддів, переглядаючи справу в порядку ч. 1 ст. 195 КАС України в межах апеляційної скарги, виходить з наступного.
Щодо встановлених обставин та висновків суду першої інстанції про протиправність оскаржуваної постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, сторонами у справі судове рішення не оскаржувалось.
За правилами ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
В доводах апеляційної скарги позивач, оскаржуючи постанову суду першої інстанції лише в частині відмови у задоволенні позовних вимог, посилається окрім іншого також і на те, що судом першої інстанції невірно вирішено його позовні вимоги щодо відсутності у відповідача повноважень на складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 85 КУпАП.
Отже, перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.
З протоколу про адміністративне правопорушення від 09 листопада 2014 року № 17 вбачається, що він був складений відносно ОСОБА_1 за те, що 09 листопада 2014 року о 12 год. 00 хв. у нього був відсутній запис в ККО про вихід на полювання. Він проводив полювання в групі осіб на відтворювальній ділянці № 3 поблизу с. Червоний Яр у заказнику «Грузчанський». При собі мав ніж без документів і патрони 16 шт., з них 4 патрони, споряджені картеччю, чим порушив вимоги ч.1 ст.85 та п. 2 ст. 20 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 85 КУпАП. В протоколі маються пояснення ОСОБА_1 про те, що він з протоколом не згодний, на вимогу директора Конотопського ЛГ він поклав зброю на землю та відійшов, опору не чинив (а.с.5).
Вказаний протокол про адміністративне правопорушення складений інженером охорони та захисту лісу ДП «Конотопське лісове господарство» ОСОБА_3
Відповідно до ст. 255 КУпАП у справах про адміністративні правопорушення, розгляд яких віднесено до відання органів, зазначених у статтях 222 - 244-19 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи цих органів.
Як передбачено ст. 242 КУпАП справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з порушенням правил ведення мисливського господарства і полювання, передбачені статтею 50, частиною першою статті 85, статтями 91 2 і 188 5 цього Кодексу розглядає центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері мисливського господарства.
Від імені центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері мисливського господарства, розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право посадові особи, уповноважені центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері мисливського господарства, керівники, заступник керівника з питань мисливського господарства, головні лісничі, головні мисливствознавці, державні районні мисливствознавці, керівники, головні лісничі, лісничі, головні мисливствознавці, мисливствознавці держлісгоспів, інших державних лісогосподарських підприємств, а також державних лісомисливських та державних мисливських господарств.
Керівниками, заступником керівника з питань мисливського господарства, головними лісничими, головними мисливствознавцями, державними районними мисливствознавцями, керівниками, головними лісничими, лісничими, головними мисливствознавцями, мисливствознавцями держлісгоспів, інших державних лісогосподарських підприємств, а також державних лісомисливських та державних мисливських господарств штраф до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за правопорушення, передбачені частиною першою статті 85 цього Кодексу, може стягуватися на місці.
Пунктами 1, 2 Положення «Про Державну лісову охорону», затвердженого постановою КМУ від 16 вересня 2009 року № 976 (далі по тексту - Положення), передбачено, що Державна лісова охорона (далі - держлісоохорона) діє у складі Держлісагентства, Республіканського комітету Автономної Республіки Крим з питань лісового і мисливського господарства, обласних управлінь лісового та мисливського господарства і підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Держлісагентства. Держлісоохорона має статус правоохоронного органу.
Метою діяльності держлісоохорони є здійснення правових, лісоохоронних та інших заходів, спрямованих на збереження, розширене відтворення, невиснажливе використання лісових ресурсів та об'єктів тваринного світу.
У відповідності до п.1 Указу Президента України від 13.04.2011, № 458/2011 "Про Положення про Державне агентство лісових ресурсів України" Державне агентство лісових ресурсів України (Держлісагентство України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України (далі - Міністр), входить до системи центральних органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері лісового та мисливського господарства.
Виходячи зі змісту п.4 Положення основними завданнями держлісоохорони є: здійснення державного контролю за додержанням вимог лісового та мисливського законодавства; забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу; запобігання злочинам і адміністративним правопорушенням у сфері лісового та мисливського господарства, а також використання лісових ресурсів і мисливських тварин; організація та координація заходів з охорони державного мисливського фонду.
До посадових осіб держлісоохорони належать посадові особи Держлісагентства, Республіканського комітету Автономної Республіки Крим з питань лісового і мисливського господарства, обласних управлінь лісового та мисливського господарства і підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Держлісагентства, згідно з додатком (п.5 Положення).
В додатку до вищевказаного Положення зазначені посадові особи державної лісової охорони, коли вона діє у складі підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Дежлісагентства: керівник, головний лісничий, головний мисливствознавець, начальник відділу (сектору) лісового господарства та інженери відділу (сектору) всіх категорій, начальник відділу (сектору) охорони і захисту лісу та інженери відділу (сектору) всіх категорій, начальник відділу (сектору), спеціалісти відділу (сектору) мисливського господарства всіх категорій, лісничий, державний районний мисливствознавець, мисливствознавець, помічник лісничого, старший майстер лісу, майстер лісу, начальник лісової пожежної станції, старший єгер та єгер державного лісогосподарського (лісомисливського) підприємства, державного мисливського господарства.
Як встановлено п.7 Положення посадові особи держлісоохорони відповідно до покладених на неї завдань мають серед іншого право: перевіряти в установленому порядку в громадян і юридичних осіб наявність дозволів та інших документів на використання лісових ресурсів і користування лісами та на право полювання і використання ресурсів державного мисливського фонду; проводити перевірки додержання лісокористувачами, власниками лісів та користувачами мисливських угідь вимог нормативно-правових актів і нормативних документів з питань ведення лісового господарства та у галузі мисливського господарства та полювання; складати протоколи та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, правопорушення у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, а також у галузі мисливського господарства та полювання; видавати обов'язкові для виконання приписи з питань, що належать до їх повноважень.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено, що наказом по ДП "Конотопський лісгосп" від 11 квітня 2012 року № 38-к ОСОБА_3 з 11 квітня 2012 року переведено на посаду інженера з охорони і захисту лісу з виконанням робіт з радіології (а.с.66).
В посадовій інструкції інженера охорони та захисту лісу ДП "Конотопський лісгосп" ОСОБА_3, яка затверджена директором лісгоспу 18 березня 2013 року, зазначено, що ОСОБА_3 самостійно складає протоколи про адміністративні правопорушення щодо порушення лісового законодавства та правил полювання (а.с.67-69).
Згідно наказу по ДП "Конотопський лісгосп" від 6 листопада 2014 року №218 інженера охорони та захисту лісу ОСОБА_3 було включено до складу рейдової бригади для кращої охорони мисливських угідь 8 та 9 листопада 2014 року (а.с.55).
З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що 9 листопада 2014 року протокол про адміністративне правопорушення № 14 відносно позивача складений уповноваженою на те посадовою особою.
Щодо позовної вимоги про скасування постанови мисливствознавця ДП «Конотопське лісове господарство» ОСОБА_2 від 12 лютого 2015 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 85 КУпАП, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм чинного законодавства України виходячи з наступного.
Згідно посадової інструкції мисливствознавця ДП "Конотопський лісгосп" ОСОБА_2, затвердженої директором лісгоспу 18 березня 2013 року, вона розглядає справи про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення за порушення правил ведення мисливського господарства та полювання (а.с.70,71).
Положеннями ч.4 ст. 38 КУпАП передбачено, що у разі закриття кримінального провадження, але за наявності в діях порушника ознак адміністративного правопорушення, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через місяць з дня прийняття рішення про закриття кримінального провадження.
Так, на час винесення постанови про накладення адміністративного стягнення № 14 від 12 лютого 2015 року ще не була скасована постанова про закриття кримінального провадження від 16 січня 2015 року, прийнята слідчим СВ Конотопського МВ УМВС України в Сумській області Юрченком О.А., в якій було зазначено, що 09 листопада 2014 року до Конотопського МВ УМВС України в Сумській області надійшло повідомлення від співробітника ДП "Конотопський лісгосп" ОСОБА_5, що поблизу с. Червоний Яр Конотопського району виявлено браконьєрів. Виїздом на місце події серед болотистої місцевості в районі с. Червоний Яр було виявлено групу чоловіків з мисливською зброєю та набоями, в т.ч. ОСОБА_1 з мисливською рушницею "ИЖ -58 16к" № НОМЕР_1 та набоями в кількості 16 штук. Будь-якої здобичі на місці події виявлено не було. Згідно наданих матеріалів з ДП "Конотопський лісгосп" група осіб з мисливською зброєю проводили незаконне полювання у забороненому місці, а саме: на території гідрологічного заказника "Грузчанський" в межах відтворювальної ділянки № 3 (а.с.6).
Дана постанова була скасована ухвалою колегії суддів з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Сумської області від 3 березня 2015 року (а.с.64,65).
Таким чином, постанова № 14 від 12 лютого 2015 року винесена в межах строку, зазначеного в ч. 4 ст. 38 КУпАП.
При цьому як встановлено судом першої інстанції та не спростовано позивачем по справі, про розгляд справи про адміністративне правопорушення 12 лютого 2015 року в ДП "Конотопський лісгосп" ОСОБА_1 був повідомлений (а.с.72), був присутній при розгляді справи, що він сам підтвердив.
Порядок розгляду справ про адміністративне правопорушення визначений ст. 279 КУпАП.
Вказаною нормою визначено, що розгляд справи розпочинається з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, яка розглядає дану справу.
Головуючий на засіданні колегіального органу або посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.
Разом з цим, як встановлено судом першої інстанції та підтверджено у суді апеляційної інстанції, 12 лютого 2015 року під час розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо позивача не були виконані вимоги ст. 279 КУпАП, позивачеві не були роз'яснені його права, не надана можливість надати пояснення та докази, які також не досліджувались.
Як пояснив суду першої інстанції сам позивач та свідок ОСОБА_6, щодо якого 12 лютого 2015 року також розглядалась справа про адміністративне правопорушення, і який розповів, що в той день справи розглядались приблизно щодо 9 осіб. При цьому розгляд всіх справ тривав близько 30-40 хв., позивач був в кабінеті 2-3 хв., він тільки туди зайшов і відразу вийшов.
Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про не взяття до уваги пояснень ОСОБА_2, за якими при розгляді справи щодо позивача зачитувався протокол, йому роз'яснювались права, надавалась можливість надати пояснення, оскільки відповідачка є заінтересованою особою, її пояснення суперечать зібраним у справі доказам, поясненням самої відповідачки, які вона давала 02 квітня 2015 року при розгляді іншої справи щодо ОСОБА_7, який є свідком по даній справі, коли пояснювала, що пройшло багато часу, тому вона не пам'ятає, яким чином 12 лютого 2015 року відбувався розгляд справ про адміністративне правопорушення, до того ж в той день таких справ було багато. Крім того, з постанови, винесеної ОСОБА_2 щодо позивача, вбачається, що, незважаючи на те, що ОСОБА_1 з самого початку не визнавав свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.85 КУпАП, не погоджувався з протоколом про адміністративного правопорушення, що підтвердила сама ОСОБА_2, в ній не були досліджені докази, їм не надана належна оцінка.
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
В постанові про накладення адміністративного стягнення зазначено, що позивач також був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.85 КУпАП у зв'язку з тим, що мав при собі патрони, споряджені картеччю (а.с.4).
При цьому в судовому засіданні в суді першої інстанції представник відповідача: ДП "Конотопський лісгосп" ОСОБА_8 пояснив, що в даному випадку позивач порушив вимоги наказу по лісгоспу від 10 липня 2014 року № 129, в якому забороняється застосування набоїв, споряджених картеччю, при полюванні на зайця-русака (а.с.30-34).
Однак з оглянутої в судовому засіданні картки серії А № 421 на відстріл хутрових звірів (сезонної) на термін з 1 листопада 2014 року по 31 січня 2015 року ОСОБА_1 дозволяється добування не тільки зайця-русака, але й єнотоподібної собаки, не лімітовано - лисиць, вовків, бродячих собак та котів (а.с.54).
Приписами ч.4 ст.70 КАС України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтвержуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачі не надали належних доказів щодо того, що позивач мав патрони, споряджені картеччю, бо в самому протокол № 14 про адміністративне правопорушення від 9 листопада 2014 року відсутні відмітки, що такі патрони були в нього виявлені, окремо протокол виявлення та вилучення патронів з картеччю не складався. В описі, зробленому інженером охорони та захисту лісу ОСОБА_3, також не зазначено, що такі патрони були вилучені у позивача (а.с.54).
Згідно з ст. 1 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" мисливські угіддя - ділянки суші та водного простору, на яких перебувають мисливські тварини і які можуть бути використані для ведення мисливського господарства; полювання - дії людини, спрямовані на вистежування, переслідування з метою добування і саме добування (відстріл, відлов) мисливських тварин, що перебувають у стані природної волі або утримуються в напіввільних умовах.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.20 Закону з метою раціонального використання мисливських тварин, охорони диких тварин, а також середовища їх перебування забороняється: полювання в заборонених для цього місцях, а саме: на територіях та об'єктах природно-заповідного фонду, де це заборонено відповідно до положень про них; на відтворювальних ділянках (крім відстрілу і відлову хижих та шкідливих тварин).
За змістом п.1.3 Порядку визначення територій для охорони та відтворення мисливських тварин (відтворювальних ділянок), затвердженого наказом Держкомлісгоспу України від 22 січня 2004 року № 4, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 лютого 2004 року за № 158/8757, термін "відтворювальна ділянка" вживається в такому значенні: це частини території мисливських угідь, що визначаються користувачем з метою забезпечення охорони та відтворення мисливських тварин.
Відтворювальні ділянки можуть визначатись одним чи декількома контурами (масивами, урочищами, водоймами тощо) загальною площею не менше як 20 відсотків наданих у користування мисливських угідь (п. 2.1 Порядку).
Згідно з п. 3.1, 3.2 Порядку визначення відтворювальних ділянок погоджується з власником або користувачем земельної ділянки та оформляється наказом користувача мисливських угідь, у якому вказуються площа угідь, що виділяється з цією метою, з переліком кварталів, урочищ, водойм тощо, що входять до складу відтворювальної ділянки, детальним описом її меж, видом або групою видів мисливських тварин, для відтворення яких виділяється ділянка, визначається режим охорони мисливських тварин на цій території. Відмежування територій відтворювальних ділянок проводиться межовими попереджувальними знаками.
Викликаний до суду першої інстанції в якості свідка ОСОБА_9 пояснив, що він був присутній при проведенні слідчих дій, коли разом з директором лісгоспу вони об'їжджали ділянку, де 09 листопада 2014 року були затримані мисливці, будь-яких табличок на підтвердження того, що там знаходиться відтворювальна ділянка, він не бачив.
При цьому допитані судом першої інстанції в якості свідки з боку відповідачів ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 пояснили, що вони були присутні 09 листопада 2014 року на місці, де була затримана група мисливців, у т.ч. і позивач, добре знають по орієнтирам, що це відбувалось на території відтворювальної ділянки № 3. При цьому жоден із свідків не пояснив, що в тому місці були будь-які позначки щодо цієї ділянки. Свідок ОСОБА_11 також повідомив суду, що мисливці заперечували проти того, що їх затримали на території відтворювальної ділянки №3.
На підтвердження своїх слів щодо обізнаності позивача щодо місць, в яких заборонено полювання, в т.ч. і на відтворювальній ділянці № 3, відповідачі в суді першої інстанції вказали, що перед видачею відстрільних карток восени 2014 року з позивачем проводився інструктаж, під час якого надавались роз'яснення щодо таких місць.
Однак в журналі реєстрації та видачі відстрільних карток ДП «Конотопський лісгосп» на 2014 рік, в якому, за поясненням відповідачів, є відмітка про проведення такого інструктажу, відсутнє підтвердження того, що з позивачем був проведений інструктаж щодо місць, в яких заборонено полювання, оскільки мається лише підпис позивача стосовно сплати ним грошей (а.с. 22-28).
Як пояснила суду першої інстанції ОСОБА_2, постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності нею була винесена на підстави протоколу № 14 про адміністративне правопорушення від 09 листопада 2014 року, постанови слідчого про закриття кримінального провадження та відеозапису подій. Тобто в даному випадку при розгляді справи і винесенні постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності до протоколу не було долучено схеми, на якій було б визначене точне місце вчинення позивачем правопорушення і на якій би мався підпис останнього, що свідчило б про погодження з ним місця події.
Допитаний судом першої інстанції в якості свідка ОСОБА_10 пояснив, що 09 листопада 2014 року він зробив на схемі відмітку про місце вчинення правопорушення, цю схему він передав слідчому. В подальшому він також відмічав таке місце на схемі (а.с.21). Але, за його ж поясненнями, такі відмітки він робив без участі затриманих мисливців, у т.ч. і позивача, місце вчинення правопорушення з ним не було погоджене.
В той же час, визначення на місцевості місця, в якому 09 листопада 2014 року був затриманий позивач, має суттєве значення для встановлення наявності чи відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 85 КУпАП.
Беручи до уваги, що місце визначення точки на місцевості було проведене лише працівниками ДП «Конотопське лісове господарство» без присутності позивача та інших мисливців, що були затримані 09 листопада 2014 року, що підтверджено показаннями свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції в частині не врахування в якості доказу у справі технічну документацію по визначенню координат точки на місцевості, в якій засвідчений факт порушення правил полювання на відтворювальній ділянці № 3 мисливських угідь ДП «Конотопське лісове господарство», яка знаходиться в межах гідрологічного заказника місцевого значення «Грузчанський» (а.с.74-81).
Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При цьому, при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно позивача, не було з'ясовано, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні.
У постанові про накладення адміністративного стягнення також не зазначені обставини, які пом'якшують і обтяжують відповідальність, що, відповідно до ст. 33 КУпАП, має бути враховано при накладенні адміністративного стягнення.
Окрім того, в порушення вимог ст. 283 КУпАП постанова про накладення на позивача адміністративного стягнення від 12 лютого 2015 року не містить зазначення дати та часу вчинення правопорушення, опису обставин, встановлених під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Колегія суддів також враховує, що, відповідно до ст. 253 КУпАП, якщо при розгляді справи орган (посадова особа) прийде до висновку, що в порушенні є ознаки кримінального правопорушення, він передає матеріали прокурору або органу досудового розслідування, а згідно п. 8 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю при наявності по тому самому факту щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, повідомлення про підозру особі у кримінальному провадженні по даному факту.
Як вбачається з матеріалів справи, перевірка щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 248 КК України, не завершена, а тому, за таких обставин, оскільки в кримінальному провадженні не надана належна оцінка діям позивача, неможливо витребовувати будь-які протоколи слідчих дій і на їх підставі визначати місце правопорушення.
З огляду на вищевикладене, враховуючи, що перевірка фактичних обставин вчинення 09 листопада 2014 року ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 85 КУпАП, шляхом дослідження інших, крім протоколу про адміністративне правопорушення, джерел доказів не проводилося, при цьому при розгляді справи про адміністративне правопорушення позивачу не були роз'яснені права і обов'язки, не надана можливість надати пояснення, не досліджувалися будь-які докази, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про скасування оскаржуваної постанови від 12.02.2015 року № 14.
З приводу доводів апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції невірно застосовано п. 2 ч. 1 ст. 293 КУпАП, колегія суддів зазначає наступне.
Порядок оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення передбачено також ст. 288 КУпАП, за правилами п. 3 ч. 1, якої постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Тобто, за змістом указаних правових норм, постанови про адміністративні правопорушення, прийняті судом, можуть бути оскаржені в порядку, визначеному КУпАП; для постанов, прийнятих іншими органами (посадовими особами), встановлено альтернативний порядок оскарження: або до вищестоящого органу (вищестоящої посадової особи), або до місцевого адміністративного суду в порядку, передбаченому КАС України.
Таким чином, обраний позивачем спосіб захисту порушених прав - звернення до суду з відповідним адміністративним позовом є належним.
За правилами ст. 293 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень:
1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення;
2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд;
3) скасовує постанову і закриває справу;
4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Якщо буде встановлено, що постанову винесено органом (посадовою особою), неправомочним вирішувати цю справу, то така постанова скасовується і справа надсилається на розгляд компетентного органу (посадової особи).
Враховуючи, що при розгляді даної справи судом встановлено, що оскаржувана постанова відповідача прийнята з порушенням ст.ст. 279, 280, 283 КУпАП, які не можуть бути усунуті судом при розгляді даної адміністративної справи, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні даного адміністративного спору правомірно застосовано положення п. 2 ч. 1 ст. 293 КУпАП, та направлено справу на новий розгляд.
Отже, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при її прийнятті суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про протиправність оскаржуваної постанови, та правильно застосував положення п. 2 ч. 1 ст. 293 КУпАП в частині направлення справи на новий розгляд.
Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 18.05.2015р. по справі № 577/947/15-а залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя (підпис)Перцова Т.С.
Судді(підпис) (підпис) Дюкарєва С.В. Жигилій С.П.