24 червня 2015 р.м.ОдесаСправа № 821/1796/14
Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Попов В.Ф.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого - судді Скрипченка В.О.,
суддів Золотнікова О.С., Осіпова Ю.В.,
за участю секретаря судового засідання Сівєлькіної С.Є.,
представника позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті ОСОБА_2 апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 01 липня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонський тепличний комбінат» до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
11 червня 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Херсонський тепличний комбінат» звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.05.2014 р. №0001552200, №0001562200, №0001572200, якими позивачу збільшено грошові зобов'язання з податку на додану вартість на 190 060,00 грн., у тому числі за основним платежем на 126 593,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 63 467,00 грн., зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2012 року на 12 714,00 грн. із застуванням штрафних санкцій у сумі 6 357,00 грн. за декларування завищеного бюджетного відшкодування та зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 9 603 721,00 грн.
В обґрунтування позову зазначено, що спірні податкові повідомлення-рішення складені на підставі протиправної оцінки відповідачем господарської діяльності позивача. Так, позивач вважає, що мав всі підстави для включення до складу витрат та податкового кредиту результатів господарських операцій з придбання товарів та послуг у ТОВ «Маркет Інвест», ПП «Алексгрупп» та ТОВ «Южтехстрой». Взаємовідносини з цими суб'єктами господарювання підтверджені документально, придбані товари використано для отримання оподатковуваних доходів. Неправомірним вважає позивач висновок відповідача щодо нарахування амортизації виробничих основних фондів на загальну суму 4 536 788,67 грн. Відповідач, на думку позивача, керується своїми власними переконаннями щодо випадків, коли може бути застосовано прискорену амортизацію основних фондів. Висновки про безпідставність застосування прискореної амортизації відповідачем зроблено виходячи з того, що діяльність підприємства була збитковою, а значить підприємством не очікувалось отримання економічних вигод від використання основних засобів, а ці дії були направлені на збільшення собівартості виробленої продукції, що, у свою чергу вплинуло на збільшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток. Позивач з посиланням на приписи Податкового кодексу України стверджує, що платник податку на прибуток має право самостійно обирати метод нарахування амортизації з урахуванням очікуваного способу отримання економічних вигод від його використання. Також позивач не погоджується із виключенням із складу витрат від'ємного значення об'єкту оподаткування тому, що вважає, що це від'ємне значення податковим органом було виключено двічі: один раз під час зменшення витрат, другий - під час зменшення розміру від'ємного значення, включеного до складу витрат і тому спірні податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 01 липня 2014 року адміністративний позов ТОВ «Херсонський тепличний комбінат» задоволений частково. Визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області від 12 травня 2014 року №0001552200 та №0001562200. Визнано частково протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області від 12 травня 2014 року №0001572200 в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 7 209 945,00 грн. (сім мільйонів двісті дев'ять тисяч дев'ятсот сорок п'ять гривень нуль копійок). У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із постановленим у справі судовим рішенням Державна податкова інспекція у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області подала апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою у задоволені позову ТОВ «Херсонський тепличний комбінат» відмовити повністю.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення на неї представника позивача ОСОБА_1, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Херсонський тепличний комбінат» зареєстроване як юридична особа 18 серпня 2010 року, як платник податків перебуває на обліку в ДПІ у м. Херсоні, є платником ПДВ.
У квітні 2014 року Державною податковою інспекцією у м. Херсоні проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Херсонський тепличний комбінат» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 жовтня 2010 року по 30 червня 2013 року, про що складено акт від 28.04.2014 №155/21-03-22-01/37238536 (далі - акт №155, акт перевірки). На підставі цього акта прийняті спірні податкові повідомлення-рішення.
За спірним податковим повідомленням-рішенням №0001572200 позивачеві зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток всього на 9 603 721,00 грн., із яких 1 038 939,00 грн. - за 2010 рік, 286 203,00 грн. - за 1 квартал 2011 року, 1 622 396,00 грн. - за ІІ квартал 2011 року, 2 957 432,0 грн. - за ІІ-ІV квартали 2012 року та 3 698 751,00 грн. - за 2013 рік.
У податковому повідомлені-рішенні №0001572200 відповідачем замість звітного податкового періоду, за який завищено від'ємне значення, відображено період, у якому подано декларацію за відповідний звітний період, за який встановлено таке завищення.
За актом перевірки №155 позивачеві зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, що була сформована частково в умовах дії Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон № 334/94-ВР) (до 31.03.2011 р.) та в умовах дії Податкового кодексу України (з 01.04.2011 р.).
Судом першої інстанції було враховано, що на час прийняття та вручення позивачеві податкового повідомлення-рішення №0001572200 строк перегляду податкових зобов'язань з податку на прибуток минув щодо податкових зобов'язань, які були сформовані позивачем до травня 2011 року включно. У той же час позивач за перевірені податкові періоди декларував та накопичував від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток і тому в силу специфіки відображення цього від'ємного значення у декларації з податку на прибуток таке від'ємне значення включається до складу валових витрат платника податків до повного його погашення доходами наступних податкових періодів та приводить до зменшення об'єкта оподаткування цих податкових періодів.
Таким чином, суд першої інстанції вірно зазначив про правомірність перевірки відповідачем обґрунтованості визначення від'ємного значення у тих податкових періодах, що знаходились поза межами давності та не були перевірені попередньою перевіркою позивача.
За актом перевірки №155 відповідачем було встановлено, що позивач занизив валові доходи ІV кварталу 2010 року на 1 038 939,00 грн. через те, що не задекларував приріст балансової вартості покупних запасів на кінець кварталу у сумі 1 038 939,00 грн.
Задовольняючи частково адміністративний позов ТОВ «Херсонський тепличний комбінат» суд першої інстанції виходив з наступного, з чим погоджується апеляційний суд.
Відповідно до п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно). У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.
Судом першої інстанції обґрунтовано зазначено про те, що факт порушення підтверджується інформацією про залишки балансової вартості запасів по рахунках бухгалтерського обліку платника податку та не спростована позивачем під час розгляду справи. Отже, цей висновок відповідача про заниження доходів позивача за ІV квартал 2010 року на 1 038 939,00 грн., що спричинило завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування за 2010 рік на цю суму є правомірним.
За актом перевірки №155 відповідачем було встановлено заниження валових витрат позивача за І квартал 2011 року на 752 736,28 грн. через не відображення у декларації з податку на прибуток убутку покупних запасів на цю суму та завищення валових витрат на 1 038 939 грн. через відображення у декларації з податку на прибуток завищеного від'ємного значення, що склалось у позивача на початок 2011 року. Загальним наслідком перевірки формування валових витрат та валових доходів за 1 квартал 2011 року було зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за цей період на 286 203,00 грн. (1 038 939-752 736).
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано погодився з висновками відповідача, оскільки необхідність декларування убутку покупних запасів визначається п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та підтверджується даними обліку позивача.
Вирішуючи питання правомірності декларування від'ємного значення та його участі у визначенні оподатковуваного прибутку суд першої інстанції вірно виходив з того, що відповідно до ст. 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.
Вказаний принцип перенесення від'ємного значення передбачено у статті 150 Податкового кодексу України. Таким чином, розмір завищеного від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2010 рік прямо впливає на розмір валових витрат позивача за 1 квартал 2011 року. Відтак, зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток позивача за 1 квартал 2012 року на 286 203,00 грн. є правомірним.
За актом перевірки №155 відповідачем встановлено завищення позивачем витрат на загальну суму 305 344,31 грн., сформованих за результатами відносинах з ТОВ «Маркет Інвест», ПП «Алексгрупп» та ТОВ «Южтехстрой». Під час перевірки відповідач з'ясував, що позивач задокументував придбання у І кварталі 2011 року у ТОВ «Южтехстрой» послуг з капітального ремонту, у березні 2013 року у ТОВ «Маркет Інвест» та у березні-червні 2011 року у ПП «Алексгрупп» - товарів виробничого призначення. Придбання послуг та товарів підтверджено видатковими та податковими накладними, актами виконаних робіт, вартість товарів та послуг сплачена постачальникам у безготівковому порядку.
Як встановлено відповідачем, ТОВ «Южтехстрой» за юридичною адресою з грудня 2013 року не знаходиться, остання звітність з податку на додану вартість до місцевої ДПІ надана за листопад 2013 року. За даними звітності форми №1ДФ у ІV кварталі 2011 року у штаті підприємства працювало 8 чоловік. За даними бюро технічної інвентаризації, Бериславського РВ УМВС України в Херсонській області, УДАІ УМВС України в Херсонській області, управління Держгірпромнагляду по Херсонській області ТОВ «Южтехстрой» власного нерухомого майна, транспортних засобів та техніки у своєму розпорядженні не має. З цих причин відповідач вважає, що у виконавця послуг ТОВ «Южтехстрой» відсутні умови для здійснення господарської діяльності з надання послуг, за даними відповідача відсутні такі умови і в контрагентів ТОВ «Южтехстрой». На підставі цієї інформації відповідач стверджує, що ТОВ «Южстехстрой» не мало в достатній кількості трудових ресурсів, необхідних для здійснення фінансово-господарської діяльності, відсутнє за місцезнаходженням та робить висновок про нереальність здійснення господарських операцій ТОВ «Южтехстрой». На думку відповідача, угоди укладені з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб. Тому відповідач вважає, що дані, наведені позивачем у податковій звітності про обсяги придбання та формування податкового кредиту від ТОВ «Южтехстрой», є безпідставними, а складені по цим операціям бухгалтерські та податкові накладні такими, що не відповідають змісту господарських операцій.
Оцінку господарських відносин позивача з ПП «Алексгрупп» відповідачем здійснено виходячи з таких обставин. В акті №155 відповідач посилається на постанову слідчого у кримінальному провадженні №12013230240000141 про призначення документальної позапланової перевірки ТОВ «Херсонський тепличний комбінат», за змістом якої у вказаному кримінальному провадженні досліджуються обставини придбання та реєстрації в 2010-2012 роках ОСОБА_3 кількох суб'єктів господарської діяльності, а саме: ТОВ «СП Меркурі-Телеком», ПП «Алексгрупп» та ТОВ «Мигом и К» з метою прикриття незаконної діяльності, пов'язаної із переведенням безготівкових грошових коштів у готівку, не маючи при цьому намірів здійснювати законну господарську діяльність. Допитаний в межах кримінального провадження в якості свідка ОСОБА_3 показав, що після перереєстрації на його ім'я вказаних підприємств він фактично ніякої участі у фінансово-господарській діяльності зазначених підприємств не брав.
Податковим органом також встановлено, що ПП «Алексгрупп» за місцем реєстрації відсутнє, не має необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження ТМЦ та надання послуг чи здійснення робіт в силу відсутності відповідного персоналу, транспортних засобів, матеріальних ресурсів, що свідчить про відсутність у підприємства можливостей для виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань.
Досліджуючи господарські зв'язки позивача з ТОВ «Маркет Інвест», відповідач отримав від позивача копії первинних документів щодо підтвердження взаєморозрахунків з цим постачальником та від ДПІ у Печерському районі м. Києва акт від 06.12.2013 №2835/26-55-22-02/37813549 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Маркет Інвест» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.02.2013 року по 30.06.2013 року». За цим актом ДПІ у Печерському районі м. Києва встановлено порушення ТОВ «Маркет Інвест» п. 187.1 ст. 187, п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, що призвело до завищення податкових зобов'язань з ПДВ за перевірений період на загальну суму 2 773 388 грн. та завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 1 554 346 грн.
ДПІ у Печерському районі м. Києва стверджує, що відповідно до висновку спеціаліста науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУ МВС України у Дніпропетровській області підписи від імені директора ТОВ «Маркет Інвест» ОСОБА_2 на бухгалтерських та податкових документах, договорах та статутних документах виконані різними особами. З цих причин, враховуючи відсутність посадових осіб ТОВ «Маркет Інвест» за податковою адресою, податковий орган дійшов висновку, що діяльність ТОВ «Маркет Інвест» здійснена поза межами правового поля, без мети досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Цим суб'єктом господарювання до перевірки не надано первинних бухгалтерських та податкових документів, проведені заходи щодо наявності здійснення фінансово-господарської діяльності з підприємствами-постачальниками не підтверджують фактичного постачання товарів та послуг на адресу ТОВ «Маркет Інвест», що, на думку податкового органу, свідчить про відсутність взаєморозрахунків, тому підтвердження факту наявності фактичного руху активів відсутнє.
Отже, висновки про нереальність здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «Маркет Інвест», ПП «Алексгрупп» та ТОВ «Южтехстрой» відповідачем зроблені на підставі аналізу податкової та іншої звітності цих контрагентів позивача, при цьому фактично перевірки цих підприємств не здійснювалась. Відповідач вважає, що за документами позивача з ТОВ «Маркет Інвест», ПП «Алексгрупп» та ТОВ «Южтехстрой» відображено господарські операції, які фактично не здійснювались, у цих постачальників не було підстав для декларування податкових зобов'язань (доходу від продажу) і, як наслідок, відображення цих показників у податковій звітності позивача з податку на прибуток та ПДВ. Проте відповідач не доводить зв'язку позивача з господарськими операціями, реальність здійснення яких не підтверджено податковими органами.
Висновки відповідача щодо операцій позивача з ТОВ «Маркет Інвест», ПП «Алексгрупп» та ТОВ «Южтехстрой» були також підставою для зменшення податкового кредиту позивача на 123 239,0 грн., який на думку податкового органу було сформовано за наслідками правочинів, укладених з цими суб'єктами господарювання.
За змістом ст. ст. 138-146, 198-200 Податкового кодексу України для обчислення оподатковуваного прибутку платника податку приймаються документально підтверджені витрати платника, які пов'язані з отриманням оподатковуваного прибутку. Для декларування податкового кредиту з ПДВ платник податків має підтвердити нарахований постачальниками товарів (робіт, послуг) ПДВ належним чином складеними податковими накладними та довести зв'язок такого придбання з власною оподатковуваною господарською діяльністю.
Крім того, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що контролюючим органом не надано належних доказів про відсутність фактичного виконання господарських операцій за участю позивача, що інформація, яку містять документи, надані позивачем до суду на обґрунтування своїх вимог, не відповідає дійсності, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих товарів в господарській діяльності, про відсутність змін у складі і структурі активів осіб, котрі є сторонами спірних правочинів, про те, що позивач діяв без належної обачності й обережності, про наявність взаємопов'язаності позивача та його контрагента, що позивач отримував податкову вигоду з порушенням приписів податкового законодавства і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти та, що без участі покупця податкова вигода не могла бути одержана.
Як вірно зазначив суд першої інстанції, головною помилкою відповідача при оцінці господарських операцій позивача з ТОВ «Маркет Інвест», ПП «Алексгрупп» та ТОВ «Южтехстрой» є те, що він, стверджуючи про нереальність цих операцій, не взяв до уваги всіх обставин здійснення цих операцій, бухгалтерських та податкових документів, наданих позивачем на підтвердження цих операцій, не врахував вимоги податкового законодавства до формування витрат та податкового кредиту та принцип індивідуальної відповідальності платника податків.
Натомість, висновки податкового органу про безтоварність операцій за участю позивача ґрунтуються на припущеннях щодо можливості здійснення господарської діяльності його контрагентами, або контрагентами його контрагентів в ланцюгах постачання товарів, зроблених на підставі аналізу їх податкової звітності, кримінальних провадженнях (без посилання на рішення суду, що набрали законної сили), їх відсутність за податкової адресою та неможливість здійснення їх звірок вже після проведення спірних господарських операцій.
Не може бути підставою для позбавлення позивача права на формування витрат та податкового кредиту порушення податкового законодавства іншими контрагентами по ланцюгу постачання, якщо навіть такі мали місце.
За приписами пп. 16.1.2-16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відтак, ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Така відповідальність не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.
При здійсненні господарської операції з боку позивача обов'язковому контролю підлягають наявність у постачальника дозвільної документації на складання податкової накладної, відповідність реквізитів податкової накладної фактичним даним на момент вчинення правочину та фактична наявність товару або здійснення роботи чи послуги, отримання (надання) яких документуються сторонами господарської операції.
Оскільки у позивача наявні належним чином оформлені податкові накладні, ним сплачено у повному обсязі податок на додану вартість у складі вартості придбаних товарів, призначених для використання у господарській діяльності, тобто позивачем виконані всі вимоги податкового законодавства щодо формування податкового кредиту та витрат, то, відповідно, він має право на відображення таких операцій у податковій звітності.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України від 15.05.2003 р. № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Законодавством України не передбачено обов'язок суб'єкта господарювання здійснювати контроль за дотриманням закону іншими платниками податків. Такий контроль покладено на податкові органи.
Неможливість здійснення податковим органом перевірок (звірок) постачальників позивача в ланцюгах постачання не є достатньою підставою для визнання безтоварними господарських операцій позивача з іншими суб'єктами господарювання з моменту їх державної реєстрації і до моменту виключення з державного реєстру, а також не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем за актом перевірки №155 не доведено у встановленому законодавством України порядку жодної обставини, яка перешкоджала б позивачеві формувати витрати та податковий кредит по операціям з ТОВ «Маркет Інвес», ПП «Алексгрупп» та ТОВ «Южтехстрой» і тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про протиправність зменшення відповідачем витрати та податкового кредиту позивача, які були сформовані по відносинам з цими суб'єктами господарювання.
За актом перевірки №155 відповідач встановив завищення позивачем за 2011-2013 року витрат на 4 536 788,67 грн. у зв'язку з надмірним нарахуванням амортизації виробничих основних фондів. Ця амортизація нараховувалась позивачем за прискореним методом на підставі наказу директора від 01.11.2011 №1/08 на виконання вимог п. 145.1.9 ст. 145 ПК України.
Відповідач стверджує, що за перевірені податкові періоди 2011-2013 років позивач здійснює збиткову діяльність. Протягом цих періодів не очікувалось морального старіння об'єкта основних фондів, так як основні засоби придбавались протягом перевірених періодів, оновлення основних фондів не здійснювалось, відсутня безпека, що продукція, на виробництві якої використовується даний об'єкт основних фондів, буде знята з виробництва до кінця його строку служби, позивачем не очікувалось отримання економічних вигод від використання основних засобів (сторінка 37 акта перевірки).
На думку відповідача, позивач застосовував метод прискореного зменшення залишкової вартості основних фондів лише для збільшення собівартості виробленої продукції, що, у свою чергу, вплинуло на завищення витрат та відповідно привело до збільшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток. За таких підстав, на думку податкового органу, позивач у порушення п. 138.8 ст. 138 ПК України завищив витрати на загальну суму 4 536 788,67 грн. на суму зайво нарахованої амортизації основних фондів.
Позивач вважає, що рішення про метод нарахування амортизації платники податку на прибуток обирають самостійно з урахуванням способу отримання економічних вигод від використання основних засобів. Придбані основні фонди не були новими, тривалий час використовувались іншою особою, необхідні для здійснення господарської діяльності і тому потребували прискореного процесу оновлення, враховуючи їх знос та моральне старіння, а також появою нових технологій в даному напрямку. Позивач стверджує, що під час обрання прискореного методу нарахування амортизації не мав підстав передбачати збитковий результат, причиною таких збитків стали фактори, які не залежали від позивача та в основному були пов'язані з недоотриманням запланованих показників врожаю, внаслідок різних хвороб рослин, спричинених шкідниками та вірусами.
Аналіз зазначеної оцінки позицій сторін дає підстави для висновку про те, що за п. 138.8 ст. 138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг та включає серед інших елементів амортизацію виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.
За п. 144.1 ст. 144 ПК України амортизації підлягають витрати на придбання основних засобів, нематеріальних активів та довгострокових біологічних активів для використання в господарській діяльності.
Згідно з п. 145.1.2 ст. 145 ПК України нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється наказом по підприємству при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), але не менше ніж визначено в пункті 145.1 і призупиняється на період його виводу з експлуатації (для реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання, консервації та інших причин) на підставі документів, які свідчать про виведення таких основних засобів з експлуатації).
Відповідно до пп. 145.1.5 п. 145.1 ст. 145 ПК України амортизація основних засобів нараховується із застосуванням таких методів: 3) прискореного зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації, яка обчислюється відповідно до строку корисного використання об'єкта і подвоюється. Метод прискореного зменшення залишкової вартості застосовується лише при нарахуванні амортизації до об'єктів основних засобів, що входять до груп 4 (машини та обладнання) та 5 (транспортні засоби).
Згідно з пп. 145.1.3 п. 145.1 ст. 145 ПК України при визначенні строку корисного використання (експлуатації) слід ураховувати: очікуване використання об'єкта підприємством з урахуванням його потужності або продуктивності; фізичний та моральний знос, що передбачається; правові або інші обмеження щодо строків використання об'єкта та інші фактори.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, предметом спору є нарахування прискореної амортизації на вартість тепличного обладнання та електронної системи контролю за роботою тепличного обладнання. За поясненнями позивача, ці основні фонди у процесі експлуатації піддаються підвищеному фізичному зносу через агресивне середовище їх застосування та підвищеному моральному зносу через науково-технічний прогрес у даній галузі сільськогосподарського виробництва. Вказані фактори не були враховані відповідачем під час перевірки позивача.
Суд першої інстанції правильно виходив з того, що за приписами Податкового кодексу України нарахування амортизації, вибір методу для такого нарахування, строк корисного використання основних фондів не залежить від фінансового результату, отриманого платником податку після вибору методу нарахування амортизації основних фондів. Нарахування прискореної амортизації обмежується лише приписами підпунктів 145.1.1, 145.1.5 ст. 145 ПК України та при належному обґрунтуванні може безперешкодно застосуватись будь-яким платником податку на прибуток. Надані позивачем пояснення цілком надають йому право застосовувати прискорений метод нарахування амортизації та спростовують позицію відповідача.
Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про протиправність висновку відповідача про надмірне нарахування амортизації у сумі 4 536 788,67 грн..
Спірним є висновок відповідача щодо завищення позивачем витрат 2011-2013 років у зв'язку завищеним включенням до їх складу від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток. Суд першої інстанції обґрунтовано частково погодився з цією позицією позивача, оскільки під час розгляду даної справи судом були частково визнані протиправними наведені вище висновки відповідача про завищення від'ємного значення за перевірені податкові періоди 2011-2013 років.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно вирішив, що висновки відповідача в частині зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток за 2010 рік на 1 038 939,0 грн., за І квартал 2011 року на 286 203,00 грн., за ІІ квартал 2011 року на 286 203,00 грн., за 2012 рік на 286 203,00 грн., за 2013 рік на 496 228,00 грн., усього на суму 2 393 776,00 грн., є правомірними, і через це частково задовольнив позовні вимоги про скасування спірного податкового повідомлення-рішення №0001572200.
За актом перевірки №155 встановлено заниження ПДВ на 126 593,00 грн. та завищення бюджетного відшкодування з ПДВ на 12 714,00 грн. При цьому акт перевірки містить опис порушень, допущених позивачем під час формування податкового кредиту на 123 239,00 грн. за наслідками господарських операцій з ТОВ «Маркет Інвест», ПП «Алексгрупп» та ТОВ «Южтехстрой». Опис решти порушень в частині заниження податкових зобов'язань у сумі 3 300 грн. (126 593,0-123 239,0) та завищення бюджетного відшкодування у сумі 12 714,00 грн. у акті перевірки відсутній.
Таким чином, обчислені податкові зобов'язання та зменшене бюджетне відшкодування з ПДВ не підтверджуються описом порушень податкового законодавства України, які мали бути викладеними у акті перевірки №155.
В ході розгляду справи відповідач, незважаючи на недоліки у складанні акта перевірки №155, пояснив, що нарахування частини грошових зобов'язань та зменшення бюджетного відшкодування пов'язане з неврахуванням уточнюючого розрахунку за листопад 2011 року: по рядку 24 визначено 110 309,00 грн., а у декларації з ПДВ за грудень 2011 року за рядком 21.3 визначено 126 376,00 грн., тобто на 16 067,00 грн. більше. При дослідженні декларації з ПДВ за листопад 2011 року судом встановлено, що показник рядку 24 цієї декларації має нульове значення, що спростовує позицію відповідача у цій справі.
Натомість, підчас розгляду справи, позивач надав апеляційним суду докази правомірності своїх дій, а саме копії податкових накладних від ТОВ «Маркет Інвест», ПП «Алексгрупп» та ТОВ «Южтехстрой», довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат до договору підряду №18 від 28.07.2011 р. та акти приймання виконаних будівельних робіт №1 та №2 та інші документи, що підтверджу.ть здійснення господарської діяльності позивача з ПП «Алексгрупп» та ТОВ «Маркет Інвест».
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що ДПІ у м. Херсоні як суб'єкт владних повноважень, не довела правомірність податкових повідомлень-рішень №№0001552200, НОМЕР_1 та №0001572200 в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 7 209 945,00 грн.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову ТОВ «Херсонський тепличний комбінат».
Колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції правильним і таким, що відповідає вимогам ст. ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність рішення суду не спростовують.
Відтак, апеляційна скарга Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 01 липня 2014 року - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали апеляційного суду в повному обсязі.
Головуючий В.О.Скрипченко
Суддя О.С.Золотніков
Суддя Ю.В.Осіпов