30 червня 2015 року Справа № 922/5809/14
Вищий господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого суддіЄвсікова О.О.,
суддівКролевець О.А.,
Попікової О.В.,
розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО ВИРОБНИЧИЙ ЦЕНТР ЄВРОПЕЙСЬКІ ТЕХНОЛОГІЇ МАШИНОБУДУВАННЯ"
на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 21.04.2015 (головуючий суддя Шепітько І.І., судді Россолов В.В., Черленяк М.І.)
та на рішенняГосподарського суду Харківської області від 16.02.2015 (суддя Хотенець П.В.)
у справі№ 922/5809/14 Господарського суду Харківської області
за позовомОСОБА_5
доТовариства з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО ВИРОБНИЧИЙ ЦЕНТР ЄВРОПЕЙСЬКІ ТЕХНОЛОГІЇ МАШИНОБУДУВАННЯ"
простягнення 302.537,20 грн.,
за участю представників:
позивачане з'явились,
відповідачаБатіщев М.М.,
Рішенням Господарського суду Харківської області від 16.02.2015, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21.04.2015, позов задоволено повністю: стягнути відповідача на користь позивача 302.537,20 грн. вартості частини майна, пропорційної його частці в статутному капіталі товариства, та 33,34 % прибутку, одержаного товариством в 2013 році до моменту його виходу зі складу засновників товариства, а саме до 04.11.2013.
Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого суду та постанову апеляційної інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.
Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що судами попередніх інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 190, 601 ЦК України, ст. 203 ГК України.
Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги, проте в судове засідання представники позивача не з'явились. Зважаючи на те, що явку представників сторін не було визнано обов'язковою, а також на достатність матеріалів справи для прийняття рішення, колегія суддів, беручи до уваги встановлені ст. 111-8 ГПК України строки розгляду касаційних скарг, дійшла висновку про можливість розглянути справу за відсутності вказаних представників.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представника відповідача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, згідно статуту ТОВ "НАУКОВО-ВИРОБНИЧИЙ ЦЕНТР ЄВРОПЕЙСЬКІ ТЕХНОЛОГІЇ МАШИНОБУДУВАННЯ" (в редакції станом на 01.11.2013) учасниками Товариства були: ОСОБА_7 з часткою у розмірі 70.000,00 грн., ОСОБА_8 з часткою у розмірі 70.000,00 грн., ОСОБА_5 з часткою у розмірі 70.000,00 грн. Частки учасників Товариства у статутному капіталі становлять: ОСОБА_7 - 33,33%, ОСОБА_8 - 33,33%, ОСОБА_5 - 33,33%.
01.11.2013 ОСОБА_5 подав до відповідача нотаріальну завірену заяву № 3719, якою повідомив про вихід зі складу засновників Товариства. Також позивач просив провести державну реєстрацію відповідних змін до установчих документів товариства та виплатити йому вартість частини майна, пропорційну частці в статутному капіталі Товариства, яка складає 33,34%. Дана заява була вручена відповідачу 04.11.2013.
18.11.2013 проведені загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО-ВИРОБНИЧИЙ ЦЕНТР ЄВРОПЕЙСЬКІ ТЕХНОЛОГІЇ МАШИНОБУДУВАННЯ", на яких було прийнято рішення про виключення позивача з числа засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО-ВИРОБНИЧИЙ ЦЕНТР ЄВРОПЕЙСЬКІ ТЕХНОЛОГІЇ МАШИНОБУДУВАННЯ" і відповідні зміни були внесені до установчих документів та зареєстровані у встановленому законом порядку.
З Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців від 09.10.2014 вбачається, що станом на 01.12.2013 засновниками Товариства з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО-ВИРОБНИЧИЙ ЦЕНТР ЄВРОПЕЙСЬКІ ТЕХНОЛОГІЇ МАШИНОБУДУВАННЯ" є: ОСОБА_8, розмір внеску до статутного фонду - 70.000,00 грн., ОСОБА_7, розмір внеску до статутного фонду - 140.000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до розділу 13 Статуту виплата йому вартості майна, що пропорційна частці в статутному капіталі, та частки прибутку, одержаного Товариством у 2013 році до моменту виходу з Товариства 04.11.2013, повинні були бути проведена в строк до 18.12.2013, проте відповідні розрахунки не вчинені.
Згідно зі ст. 148 Цивільного кодексу України учасник, який виходить з товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства.
Відповідно до ч. 1 ст. 54 Закону України "Про господарські товариства" учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу.
Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з того, що згідно з Фінансовим звітом Товариства за 2013 рік вартість його майна (а саме його оборотних та не оборотних активів) становить 905.800,00 грн. Таким чином, вартість частини майна, яка пропорційна частці позивача в статутному капіталі Товариства, складає 33,34 %, тобто 302.537,20 грн.
З урахуванням наведеного суди дійшли висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 302.537,20 грн., а також 33,34 % прибутку, одержаного товариством в 2013 році до моменту його виходу зі складу засновників товариства, а саме до 04.11.2013.
Колегія суддів вважає зазначені висновки судів передчасними та такими, що зроблені за неповного з'ясування обставини, які мають значення для справи, а також за невірного застосування норм процесуального та матеріального права з огляду на таке.
Як вбачається з резолютивної частини рішення місцевого суду, залишеного без змін постановою суду апеляційної інстанції, суди дійшли висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 33,34 % прибутку, одержаного товариством в 2013 році до моменту його виходу зі складу засновників товариства, а саме до 04.11.2013.
Разом з тим, судами не враховано, що відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 84 ГПК України при задоволенні позову в резолютивній частині рішення вказується конкретний розмір сум, що підлягають стягненню (основної заборгованості за матеріальні цінності, виконані роботи та надані послуги, неустойки, штрафу, пені та збитків, а також штрафів, передбачених у пунктах 4 і 5 частини другої статті 83 цього Кодексу).
Колегія суддів відзначає, що незазначення в кількісному виразі сум, які підлягають стягненню, унеможливлює виконання такого судового рішення та є порушенням процесуальних вимог, встановлених абз. 3 ч. 2 ст. 84 ГПК України.
Крім того, як вбачається з текстів оскаржуваних рішення та постанови, суди взагалі не досліджували обставин щодо наявності чи відсутності прибутку Товариства у 2013 році.
В п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" зазначено, що рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Колегія суддів також звертає увагу на те, що позовні вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом, обґрунтовується певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом в сукупності.
У своїх заперечення на позов відповідач стверджував, зокрема, про те, що відповідно до даних балансу Товариства, складеного на дату виходу ОСОБА_5, прибуток у Товариства за 2013 рік (до дати виходу учасника) відсутній (рядок 150 балансу).
У п. 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 №6 "Про судове рішення" також зазначено, що відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 4-2 ГПК щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Як вбачається з оскаржуваних судових рішень, суди попередніх інстанцій наведені твердження не перевірили та відповідної оцінки їм не надали.
Колегія суддів також відзначає. що згідно з ч. 2 ст. 13 Статуту відповідача, який був чинним на момент виходу позивача зі складу засновників, учасник, який виходить із Товариства, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі Товариства, та частку прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу.
Відповідно до ч. 1 ст. 54 Закону України "Про господарські товариства" при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата проводиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу.
Тобто статутом Товариства не передбачено іншого порядку проведення розрахунків з учасником, ніж той, що передбачений ст. 54 Закону України "Про господарські товариства".
Верховний Суд України у п. 30 Постанови Пленуму № 13 від 24.10.2008 зазначив, що при визначенні порядку і способу обчислення вартості частини майна товариства та частини прибутку, яку має право отримати учасник при виході (виключенні) з ТОВ (ТДВ), а також порядку і строків їх виплати господарські суди мають застосовувати відповідні положення установчих документів товариства.
У випадку неврегульованості в установчих документах вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості чистих активів товариства, що визначається в порядку, встановленому законодавством, пропорційно його частці в статутному капіталі товариства на підставі балансу, складеного на дату виходу (виключення). Розрахунок належної учаснику частини прибутку здійснюється на дату виходу (виключення) з товариства.
Таким чином, суди помилково визначили суму, що підлягає виплаті позивачеві, лише на підставі Фінансового звіту Товариства за 2013 рік та показників вартості оборотних та необоротних активів без встановлення вартості чистих активів товариства.
З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що суди не вжили усіх належних дій щодо розгляду позовних вимог по суті та не встановили відповідних обставини справи щодо визначення розміру частки позивача та частини прибутку, заявлених до стягнення.
Таким чином, суди в порушення ч. 1 ст. 43 ГПК України не встановили в судовому процесі всіх обставин справи всебічно, повно і об'єктивно в їх сукупності з урахуванням об'єкта і предмета спору, а отже дійшли передчасних висновків.
Як встановлено ст. 111-5 ГПК України, у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням.
Невстановлення судами попередніх інстанцій відповідних фактичних обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення спору у справі, входять до предмету доказування, а отже підлягають обов'язковому дослідженню, і ненадання їм належної правової оцінки в сукупності є порушенням вимог ст. 43 ГПК України, що виключає можливість висновку суду касаційної інстанції про правильність застосування судами норм матеріального права при вирішенні спору.
Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними фактичні обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції для встановлення зазначених обставин і надання їм належної правової оцінки з врахуванням вищевикладених вказівок цієї постанови.
Керуючись ст. ст. 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України, суд
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО ВИРОБНИЧИЙ ЦЕНТР ЄВРОПЕЙСЬКІ ТЕХНОЛОГІЇ МАШИНОБУДУВАННЯ" задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Харківської області від 16.02.2015 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.04.2015 у справі № 922/5809/14 скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.
Головуючий суддя О.О. Євсіков
суддіО.А. Кролевець
О.В. Попікова