26 червня 2015 року м. ПолтаваСправа № 816/1699/15
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Довгопол М.В.,
за участю:
секретаря судового засідання - Кулик-Куличок О.Л.,
представника відповідача - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування вимог, -
25 травня 2015 року ОСОБА_2 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправною та скасування вимоги від 06.01.2015 №Ф-0000281701.
В обґрунтування заявлених позовних вимог посилалася на безпідставність висновків податкового органу про заниження нею суми єдиного внеску в розмірі 25 674,57 грн за період з 2011 по 2014 рік, стверджуючи, що єдиний внесок у звітах визначався відповідно до вимог Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», які встановлені для фізичних осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, виходячи із бази нарахування єдиного внеску - суми доходу, отриманого від діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб, та складав не менше розміру мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід.
Доводи податкового органу про завищення позивачем витрат, безпосередньо пов'язаних із веденням господарської діяльності, на суму 9398,84 грн, у зв'язку з чим донараховано суму єдиного внеску в розмірі 1148,15 грн, вважає необґрунтованими, зазначаючи про те, що на перевірку нею надано усі документи на підтвердження витрат, задекларованих у 2014 році, у розмірі 23 414,61 грн, при цьому документами підтверджено суму витрат у більшому розмірі - 25 578,86 грн.
16 червня 2015 року позивачем подано до суду заяву про збільшення позовних вимог, згідно із якою доповнено позов вимогою про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 04.03.2015 № Ф-0051151701 в сумі 134,10 грн /а.с. 37/.
У судове засідання позивач не з'явилася, надіслала до суду клопотання про розгляд справи за її відсутності /а.с. 72/.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог, вказуючи на правомірність спірних вимог про сплату боргу (недоїмки).
У письмових запереченнях зазначав, що в ході перевірки встановлено, що самозайнята особа ОСОБА_2 подавала звіти з єдиного внеску за 2011 - 2013 роки, у яких у графах 3 додатку 5 суми чистого доходу з січня по листопад зазначалися у розмірі мінімальної заробітної плати, а в грудні - залишок оподатковуваного доходу, який не перевищував максимальну величину бази нарахування єдиного внеску, тоді як сума чистого доходу в рядках календарних місяців зазначається як середньомісячний річний дохід, який визначається шляхом ділення річного чистого доходу на кількість місяців, протягом яких він отриманий.
Також перевіркою встановлено факт завищення позивачем витрат за 2014 рік, з огляду на те, що задекларовано суму витрат в розмірі 23 414,61 грн., тоді як документами підтверджено витрати в розмірі 14 015,77 грн., тому визначено чистий оподатковуваний дохід, на який нараховується єдиний внесок,за 2014 рік, в сумі 9 398,85 грн./а.с. 41 - 44/.
Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, показання свідка ОСОБА_3, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.
Позивач ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) здійснювала нотаріальну діяльність як приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу на підставі свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю № 5303 від 27.08.2004 /а.с. 92 - 93/, перебуваючи на обліку у ДПІ у м. Полтаві як фізична особа, що здійснює незалежну професійну діяльність (нотаріус) з 14.03.2008 /а.с. 46/.
У період з 01.01.2011 по 21.05.2014 позивач перебувала на загальній системі оподаткування, обліку та звітності /а.с. 46/.
Наказом ДПІ у м. Полтаві № 2750 від 22.12.2014, у зв'язку із отриманням відомостей Головного управління юстиції у Полтавській області про припинення приватної нотаріальної діяльності ОСОБА_2, на підставі пп. 20.1.4. п. 20.1. статті 20, пп. 78.1.7. п. 78 статті 78, п. 79.2 статті 79, п. 82.2 статті 82, пп. 65.10.8. п. 65.10. статті 65 Податкового кодексу України, ч. 4 статті 6, пп. 2, п. 1 статті 13 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» призначено проведення позапланової документальної невиїзної перевірки ОСОБА_2 за період з 01.01.2011 по 21.05.2014 /а.с. 47/.
У термін з 22.12.2014 по 26.12.2014 головним державним ревізором-інспектором ДПІ у м. Полтаві ОСОБА_3 проведено позапланову документальну невиїзну перевірку ОСОБА_2 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2011 по 21.05.2014, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 21.05.2014.
За результатами перевірки складено акт № 8/16-01-17-01-11/НОМЕР_1 від 06.01.2015 /а.с. 62 - 70/, в якому зафіксовано порушення позивачем, зокрема, п. 3 ст. 7, п. 11 ст. 8, ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", в результаті чого занижено єдиний внесок у періоді, що перевірявся, на загальну суму 25 674,57 грн, у тому числі по періодах: 2011 р. - 13 896,37 грн, 2012 р. - 2393,14 грн, 2013 р. - 8236,91 грн, 2014 р. - 1148,15 грн
На підставі акту перевірки ДПІ у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.01.2015 № Ф-0000281701, якою виставлено суму недоїмки зі сплати єдиного внеску у розмірі 25 674,57 грн /а.с. 10/.
За результатами розгляду скарги позивача на зазначену вимогу рішенням Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 17.02.2015 № 85/Г/16-31-10-04-11 вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.01.2015 № Ф-0000281701 залишено без змін, а скаргу - без задоволення. Крім того, зобов'язано ДПІ у м. Полтаві надіслати окрему вимогу на збільшену суму боргу (недоїмки) в розмірі 134,10 грн /а.с. 77 - 78/
Рішенням ДФС України від 02.04.2015 № 3017/Г/99-99-10-01-07-15 скаргу позивача на вимогу від 06.01.2015 № Ф-0000281701 та рішення Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 17.02.2015 № 85/Г/16-31-10-04-11 залишено без розгляду /а.с. 83/.
На підставі акту перевірки № 8/16-01-17-01-11/НОМЕР_1 від 06.01.2015 та на виконання рішення Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 17.02.2015 № 85/Г/16-31-10-04-11 ДПІ у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 04.03.2015 № Ф-0051151701, якою визначено суму недоїмки зі сплати єдиного внеску в розмірі 134,10 грн /а.с. 38/.
Позивачем оскаржено зазначену вимогу в адміністративному порядку.
Рішенням Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 10.04.2015 № 173/Г/16-31-10-04-11 скаргу позивача залишено без задоволення, а вимогу від 04.03.2015 № Ф-0051151701 - без змін /а.с. 39/.
Позивач не погодилася із вимогами від 06.01.2015 № Ф-0000281701 та від 04.03.2015 № Ф-0051151701, у зв'язку з чим оскаржила їх до суду.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Надаючи оцінку правомірності вимог від 06.01.2015 № Ф-0000281701 та від 04.03.2015 № Ф-0051151701, суд виходить з наступного.
За змістом акту перевірки № 8/16-01-17-01-11/НОМЕР_1 від 06.01.2015 донарахування позивачеві єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування здійснено у зв'язку із встановленням факту заниження сум доходу за 2011 - 2014 рр., на який нараховується єдиний внесок, у загальній сумі 73 990,77 грн, у т.ч. за 2011 р. - 40 047,48 грн, 2012 р. - 6897,08 грн, 2013 р. - 23 737,36 грн, 2014 р. - 3308,85 грн., та заниження у зв'язку з цим сум єдиного внеску за відповідні періоди.
Висновок перевірки обґрунтовано тим, що самозайнята особа ОСОБА_2 подавала Звіти з єдиного внеску за 2011 - 2013 роки з даними у графі 3 додатку 5 з сумами чистого доходу, що не відповідає середньомісячному річному оподатковуваному доходу, а саме, з січня по листопад зазначалися суми, що дорівнюють мінімальній заробітній платі, а в грудні - залишок оподатковуваного доходу, який перевищував максимальну величину бази нарахування єдиного внеску. У 2014 році ОСОБА_2 завищила суму витрат, необхідних для провадження певного виду незалежної професійної діяльності, що призвело до заниження річного оподатковуваного доходу /а.с. 68/.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначено Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VІ (надалі - Закон № 2464- VІ).
Відповідно до пункту 2 статті 1 Закону № 2464- VІ (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску покладено на органи доходів і зборів згідно із Законом України від 04.07.2013 № 406-VII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи".
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 4 Закону № 2464- VІ платниками єдиного внеску є особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються незалежною професійною діяльністю, а саме науковою, літературною, артистичною, художньою, освітньою або викладацькою, а також медичною, юридичною практикою, в тому числі адвокатською, нотаріальною діяльністю, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями;
Таким чином позивач протягом перевіряємого періоду мала статус платника єдиного внеску згідно з пунктом 5 частини 1 статті 4 Закону № 2464- VІ.
Порядок визначення бази нарахування єдиного внеску встановлений статтею 7 Закону № 2464-VІ.
В силу положень пункту 2 частини 1 статті 7 Закону єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).
Відповідно до частини 3 статті 7 Закону нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом.
При цьому максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - це максимальна сума доходу застрахованої особи, що дорівнює сімнадцяти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується єдиний внесок (пункт 4 статті 1 Закону № 2464- VІ).
Мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця (пункт 5 статті 1 Закону № 2464- VІ).
Згідно із частиною 11 статті 8 Закону № 2464- VІ єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
Відповідно до частини 2 статті 9 Закону № 2464- VІ обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Частиною 8 статті 9 Закону № 2464-VІ (з урахуванням змін, внесених Законом України від 18.09.2012 № 5292-VI) визначено, що платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року.
Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до територіального органу Пенсійного фонду (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік.
З аналізу вищенаведених норм Закону № 2464-VІ слідує, що для платників єдиного внеску, передбачених пунктом 5 частини 1 статті 4 Закону № 2464- VІ, сума єдиного внеску щомісяця складає 34,7 відсотка від суми доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, яка у свою чергу не може перевищувати максимальну величину бази нарахування єдиного внеску - сімнадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток), який визначається як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід).
Судом встановлено, що у Звітах про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2011 - 2014 рік (надалі - Звіти) /а.с. 95 - 98, 120 - 123/, позивачем визначено суми доходів, які відповідають сумам доходів, заявлених у податкових деклараціях про майновий стан і доходи за відповідні роки (надалі - податкові декларації) /а.с. 52 - 61/.
При цьому вказані суми доходів у Звітах за 2011 - 2013 рр. позивачем розподілено помісячно наступним чином: за січень - листопад - мінімальна заробітна плата (941 грн., 960 грн., 985 грн. - 2011 р.; 1073 грн., 1094 грн, 1102 грн., 1118 грн. - 2012 р.; 1147 грн. - 2013 р.), за грудень відповідного року - залишок суми доходу (57 115,58 грн - 2011 р., 19 278 грн. - 2012 р., 20 706 грн - 2013 р.).
Сума доходу, заявлена у податковій декларації за 2014 р., 386,40 грн, у Звіті розподілена позивачем помісячно за січень - травень 2014 року у сумі 77,28 грн
Виходячи із такого помісячного розподілу сум річного доходу позивачем визначено базу нарахування єдиного внеску по кожному місяцю, враховуючи обмеження її максимальною величиною (17 прожиткових мінімумів) та мінімальною величиною для мінімального страхового внеску (мінімальна заробітна плата).
Суми єдиного внеску у Звітах за 2011 - 2014 рр. позивачем розраховано із розміру 34,7 % бази нарахування єдиного внеску.
Таким чином, суд приходить до висновку, що порядок визначення позивачем у Звітах бази нарахування єдиного внеску та розміру єдиного внеску за 2011 - 2014 рр. не суперечив вимогам Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Сплату сум єдиного внеску за 2011 - 2014 роки здійснено позивачем у повному обсязі, що підтверджується платіжними документами, наявними у справі /а.с. 86, 89 - 91/, актом звірення розрахунків від 20.01.2015 позивача із Управлінням Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві /а.с. 16/, витягом з особової картки позивача, що велася органом Пенсійного фонду /а.с. 124 - 126/, та витягом з інтегрованої картки, що ведеться відповідачем /а.с. 99 - 101/.
Посилання в акті перевірки на заниження позивачем сум доходу за 2011 р. на 40 047,48 грн, 2012 р. - 6897,08 грн, 2013 р. - 23 737,36 грн, виходячи із того, що сума отриманого позивачем річного доходу, визначена у податковій декларації, у Звітах підлягала поділу на 12 місяців рівними частинами, з яких підлягала розрахунку сума єдиного внеску, не ґрунтуються на вимогах Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та не підтверджені документально.
Так, допитаний в ході розгляду справи в якості свідка головний державний ревізор-інспектор ДПІ у м. Полтаві ОСОБА_3 зазначив, що документи, на підставі яких позивачем визначався у звітності дохід протягом 2011 - 2014 рр., під час перевірки не досліджувалися, зазначення в акті перевірки про те, що при перевірці суцільним порядком використано виписки банку, інформацію про рух коштів по розрахунковим рахункам, платіжні доручення, є помилковим.
Під час перевірки встановлено, що у позивача всупереч вимогам ст. 44 Податкового кодексу України відсутня книга обліку доходів і витрат . Зазначену книгу обліку доходів і витрат позивачем також не надано суду.
Водночас суд зауважує, що відсутність у позивача ОСОБА_4 обліку доходів і витрат не надавала податковому органу повноважень на власний розсуд, без дослідження інших документів, визначати суми доходу, отримані позивачем помісячно за перевіряємий період, шляхом поділу загальної суми доходу на 12 місяців.
Стосовно висновку перевірки про завищення позивачем витрат за 2014 рік, внаслідок чого занижено суму доходу та єдиного внеску, суд враховує наступне.
Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність, регламентовано статтею 178 Податкового кодексу України.
Відповідно до пункту 178.3. статті 178 Податкового кодексу України оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між доходом і документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження певного виду незалежної професійної діяльності.
Судом встановлено, що у податковій декларації про майновий стан і доходи за 2014 рік позивачем визначено суму загального оподатковуваного доходу, отриманого від провадження незалежної професійної діяльності (рядок 04) - 23 801 грн, суму документально підтверджених витрат, необхідних для провадження незалежної професійної діяльності (рядок 05) - 23 414,61 грн, суму чистого оподатковуваного доходу (рядок 06) - 386,39 грн /а.с. 52 - 53/.
В акті перевірки зазначено, що самозайнята особа ОСОБА_2 надала на перевірку рахунки на оплату та платіжні документи на підтвердження витрат за 2014 рік на суму 14 015,77 грн, а саме: за послуги охорони - 3815 грн, за технічне обслуговування ОПС - 450 грн, за послуги опалення - 1925,72 грн, послуги телефонного зв'язку - 1397,78 грн, за водопостачання - 58,18 грн, за спецбланки та папки нотаріуса - 2250,60 грн, за марки та конверти - 254,66 грн, членські внески - 573,48 грн., канцтовари та заправка картриджу - 710 грн, програмне забезпечення - 416 грн, за внесення змін до запису Державного реєстру прав - 51 грн, сплачений єдиний соціальний внесок - 2113,25 грн. /а.с. 66/.
Разом з тим, додані позивачем до матеріалів справи документи свідчать, що сума витрат позивача на сплату єдиного внеску у 2014 році включала не лише суму єдиного внеску за 2014 рік, сплачену згідно із квитанцією від 11.06.2014, в розмірі 2113,25 грн /а.с. 150/, але й суму єдиного внеску за 2013 рік, сплачену згідно із квитанцією від 30.04.2014,в сумі 11 563,09 грн / а.с. 151/.
Згідно показань свідка ревізора ОСОБА_3 документи на перевірку були надані позивачем йому особисто, без складання опису, щодо наявності чи відсутності квитанції від 30.04.2014 про сплату ЄСВ за 2013 рік серед матеріалів перевірки точно не зміг сказати.
Суд бере до уваги, що перевірки платників податків - фізичних осіб (резидентів, нерезидентів), у тому числі самозайнятих осіб, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з Кодексом або податковими законами і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів відповідно до Кодексу, здійснюється згідно із Порядком оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 14.03.2013, № 395 (надалі - Порядок № 395)
Відповідно до пункту 1.3. Порядку № 395 перед початком проведення документальної перевірки діяльності платника податків за місцезнаходженням податкового органу посадова особа, відповідальна за проведення перевірки, зобов'язана прийняти надані платником податків оригінали документів, пов'язаних із провадженням діяльності за період, що перевіряється.
Зазначені документи приймаються за описом, складеним платником податків за власним бажанням.
Опис наданих для перевірки документів складається у двох примірниках особисто платником податків у присутності посадової особи, відповідальної за проведення перевірки. В описі в обов'язковому порядку зазначається кожний переданий документ із указанням його найменування, номера та дати видачі. У разі наявності значної кількості однотипних документів, наприклад накладних на придбання товару, в описі допускається запис із зазначенням назви однотипних документів (накладна), їх кількості, за який період діяльності вони надані та кількості аркушів.
У кінці опису платником податків повинно бути зазначено, що для проведення перевірки документи надані в повному обсязі, інші документи, пов'язані із провадженням діяльності, відсутні.
Посадова особа, яка здійснює перевірку, ознайомившись із наданими для перевірки документами, перевіривши їх наявність за описом, робить у ньому запис про прийняття для проведення документальної перевірки документів, пов'язаних із провадженням діяльності, зазначає дату їх прийняття та ставить особистий підпис.
У разі відмови платника податків або його законних представників від особистого складання опису такий опис складається посадовою особою, відповідальною за проведення перевірки, у присутності платника податків. При цьому цей факт зазначається в акті перевірки.
Один примірник опису додається до матеріалів перевірки, інший залишається у платника податків.
Після закінчення перевірки посадова особа, відповідальна за проведення перевірки, повертає платнику податків документи за описом. Платник податків на першому примірнику опису, що додається до акта перевірки, вчиняє запис: "Документи після завершення проведення перевірки отримано в повному обсязі", зазначає дату їх отримання та ставить особистий підпис.
Судом встановлено, що в порушення вимог пункту 1.3. Порядку № 395 опис документів, наданих позивачем на перевірку, не складався, до матеріалів перевірки не долучався.
З огляду на викладене, факт надання позивачем на перевірку документів, що підтверджують витрати за 2014 рік, лише в сумі 14 015,77 грн, не підтверджено належними доказами.
Враховуючи те, що позивачем надано до суду документи, які підтверджують задекларовані витрати за 2014 рік, суд приходить до висновку, що твердження відповідача про завищення позивачем витрат, а відтак і заниження суми єдиного внеску, є необґрунтованими.
Таким чином, висновки податкового органу про заниження позивачем єдиного внеску не ґрунтуються на положеннях Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», Податкового кодексу України, та достовірно встановлених обставинах.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В ході судового розгляду доказів на підтвердження правомірності прийнятих вимог відповідачем не надано.
За таких обставин вимоги Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 06 січня 2015 року № Ф-0000281701 та від 04 березня 2015 року № Ф-0051151701 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску є протиправними та підлягають скасуванню.
Отже, позов підлягає задоволенню.
Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Таким чином понесені позивачем судові витрати у розмірі 182,70 грн підлягають стягненню на його користь з Державного бюджету України .
В силу пункту 21 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" органи доходів і зборів звільнені від сплати судового збору, а тому судовий збір в сумі, що становить 90 відсотків розміру ставки судового збору, з відповідача до державного бюджету не стягується.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Адміністративний позов ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування вимог задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати вимоги Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) від 06 січня 2015 року № Ф-0000281701 та від 04 березня 2015 року № Ф-0051151701.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 182 грн 70 коп. (сто вісімдесят дві гривні сімдесят копійок).
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.
Повний текст постанови складено 26 червня 2015 року.
Суддя М.В. Довгопол