Миколаїв
11 червня 2015 року Справа № 814/1718/15
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Гордієнко Т.О., за участю секретаря судового засідання Майстренка С.Л., пр. позивача ОСОБА_1, пр. відповідача ОСОБА_2 розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомУправління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі Миколаївської області, вул. Янтарна, 61, м. Миколаїв, 54050
доВідділу державної виконавчої служби Жовтневого районного управлінняю юстиції Миколаївської області, вул. Новобудівна, 1, м. Миколаїв, 54050
провизнання несвоєчасно та не в повному обсязі вчинені передбачені Законом України «Про виконавче провадження» виконавчі дії - бездіяльністю державного виконавця, зобов'язання державного виконавця негайно вжити передбачені Законом України « Про виконавче провадження» заходів примусового виконання виконавчого документу і в повному обсязі провести виконавчі дії,
Позивач звернувся до суду з позовом до Відділу державної виконавчої служби Жовтневого РУЮ Миколаївської області про визнання несвоєчасно та не в повному обсязі вчинені передбачені Законом України «Про виконавче провадження» виконавчі дії - бездіяльністю державного виконавця, зобов'язання державного виконавця негайно вжити передбачені Законом України «Про виконавче провадження» заходів примусового виконання виконавчого документу і в повному обсязі провести виконавчі дії.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідач при здійсненні виконавчих дій не вживає заходів, передбачених ст.ст.11, 32 Закона України «Про виконавче провадження», тому сума боргу не погашена та зобов'язання боржником по виконавчому листу не виконані.
Відповідач надав заперечення проти позову та зазначив, що ним вживались всі заходи, передбачені Законом України «Про виконавче провадження». Питання щодо звернення до суду з поданням про розшук боржника-фізичної особи є правом, передбаченим ч.18. ст.11 Закону України «Про виконавче провадження», а не обов'язком державного виконавця. Крім того, боржник по виконавчому листу не відноситься до виключного переліку боржників, які підлягають розшуку відповідно до п.1.4 Наказу МВС від 27.08.2008 року № 408.
У судовому засіданні судом було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Заслухав пояснення представників сторін, дослідив матеріали справи суд дійшов наступного висновку:
Постановою від 17.01.2015 року відповідачем було відкрито виконавче провадження про примусове виконання виконавчого листа № 2а-3517/12/1470 від 18.09.2012 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПФУ боргу в розмірі 3030,71 грн.
В ході здійснення виконавчого провадження відповідачем було встановлено, що боржник відкритих розрахункових рахунків у банках та інших фінансових установах не має, доходів, згідно довідки ДПС не має, боржник на обліку ПФУ не перебуває та відсутня інформація стосовного його останнього місця роботи, транспортні засоби за боржником не зареєстровані, згідно довідки ВАДР УМВС України в Миколаївській області боржник зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1.
Постановою державного виконавця від 10.06.2015 року накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_3, та ця постанова зареєстрована в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч.3 ст.2 КАС України суд повинен перевірити, чи діяв суб'єкт владних повноважень на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Стаття 11 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом.
Відповідно до ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішення є: звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника; звернення стягнення на заробітну плату, доходи, пенсію, стипендію боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням.
Інструкцією про проведення виконавчих дій, затвердженою Наказом Міністерства юстиції України (п. 3.7.1) передбачені строки здійснення виконавчого провадження. Державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. Постанова про відкриття виконавчого провадження прийнята 17.01.2015 року. Строк проведення виконавчих дій по примусовому виконанню виконавчого листа закінчується 17.07.2015 року.
Позивач обґрунтовує позов тим, що відповідач не викликав боржника та не виніс постанову про його привід через органи внутрішніх справ, не звернуся до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника, не звернувся до суду з поданням про розшук боржника та не наклав арешт на майно боржника.
В судовому засіданні представник відповідача пояснив, що державний виконавець виходив на місце проживання боржника ОСОБА_3 та залишив йому виклик до державної виконавчої служби, але він по виклику не з'явився.
Документи виконавчого провадження та дії, які здійснив державний виконавець по примусовому виконанню судового рішення свідчать, що у ОСОБА_3 відсутнє майно та доходи, на яке можливо звернути стягнення для погашення заборгованості перед позивачем по справі. Відповідачем не здійсненні тільки заходи по розшуку ОСОБА_3, але строк для здійснення виконавчого провадження ще не закінчився та відповідач на протязі місяця може вжити заходи по розшуку боржника.
Інших строків, порядок, послідовність здійснення державним виконавцем виконавчих дій, як загальний строк здійснення виконавчого провадження, передбаченого Інструкцією про проведення виконавчих дій, чинним законодавством не передбачено.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про державну виконавчу службу» державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів, виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.
Таким чином, ставити питання про несвоєчасність виконання та не в повному обсязі відповідачем виконавчих дій можна тільки тоді, коли строк виконавчого провадження, передбаченого Інструкцією про виконання виконавчих дій, закінчився. Станом на день розгляду справи у державного виконавця є строк до 17.07.2015 року для здійснення заходів для примусового виконання виконавчого листа, тому позовні вимоги в цій частині є передчасними.
Позовні вимоги в частині зобов'язання державного виконавця негайно вжити передбачені Законом України «Про виконавче провадження» заходів щодо примусового виконання виконавчого листа також задоволенню не підлягають, оскільки Закон України «Про виконавче провадження» не містить таких вимог до державного виконавця стосовно вжиття заходів негайно для проведення виконавчих дій.
Згідно ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів та у доведенні перед судом їх переконливості.
Позивач всупереч ст.71 КАС України не довів суду ті обставини, якими він обґрунтовує позов.
За таких обставин позов задоволенню не підлягає.
Судові витрати по справі відсутні.
Керуючись статтями 11, 71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Відмовити у задоволенні позову.
Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Т. О. Гордієнко
Повний текст постанови складено відповідно до частини 3 статті 160 КАС України та підписано суддею 15.06.2015 року.