61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)
22 червня 2009 р.
Справа № 22-а-8868/09
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Кононенко З.О.
Суддів: Донець Л.О. , Калиновського В.А.
за участю секретаря судового засідання
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Фрунзенської районної ради м. Харкова на постанову Фрунзенський районний суд м. Харкова від 15.01.2009р. по справі № 2-а-117/08/2033
за позовом ОСОБА_1
до Управління праці та соціального захисту населення Фрунзенської районної ради м. Харкова
третя особа Харківський обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрції
про зобов'язання призначення недоотриманих сум соціальних виплат з урахуванням компенсації,
ОСОБА_1 (надалі по тексту позивач) звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Фрунзенської районної в м.Харкові ради (надалі по тексту - відповідач), в якому просить суд про зобов”язання відповідача призначити позивачу недоотриманої суми щорічної допомоги на оздоровлення та разової грошової допомоги за 2007 та 2008 роки, виходячи з законодавчо встановлених розмірів в Україні мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком на момент виплати.
Постановою Фрунзенського районного суду м.Харкова від 15.01.2009 року позовні вимоги задоволено частково.
Зобов”язано відповідача призначити позивачу одноразову щорічну допомогу на оздоровлення за 2007 рік - у розмірі 2080,00грн., за 2008 рік - у розмірі 2505,00 грн.
Зобов”язано відповідача призначити позивачу разову грошву допомогу до 5 травня за 2007 рік - у розмірі 29209,00 грн., за 2008 рік - у розмірі 3486,48 грн.
Відповідач не погодившись з постановою суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати, та направити справу до суду першої інстанції для розгляду.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 95 Конституції України, ст.ст.12-15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» , п.7 ч.1 ст.2, ст.. 21 Бюджетного кодексу України, ст.48 Закону України “Про статус та соціальний захисту громадян, які пострадждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, що призвело до неправильного вирішення справи.
Колегія суддів, заслухавши суддю доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що позивач має інваліді війни Ш групи, та особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії (арк.спр.3, 4).
Позивач, як інвалід дій має право на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, передбачену Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». За 2007 рік позивач отримав 300 грн. зазначеної допомоги, за 2008 рік - 350 грн., у квітні місяці.
Крім цього, позивач, як особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення, що передбачена Законом України “ Про статус та соціальний захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, яку отримав у 2007 році у сумі 90 грн., у 2008 році - 90 грн., у вересні.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з Рішень Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, ч.2 ст. 62, ч.1 ст. 66, п.п.7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 ст. 71, ст.ст. 98, 101, 103, 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 09.07.2007р., яким визнано неконституційним ст.29 Закону України "Про державний бюджет на 2007 рік", якою у 2007 році встановлені абсолютні розміри виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня та від 22.05.2008року №10-рп, яким було визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення п.20 розділу П Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” в п.3 ст.12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” підпункту “б”, якої встановлено, що щорічно до 5 травня учасником бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України. Таким чином, суд дійшов висновку, що така допомога у 2007-2008роках позивачеві повинна бути виплачена у розмірах, встановлених Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Крім цього, задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до вимог ст. 48 Закону України “ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.01.2001 року № 796-ХП(далі - Закон №796 -ХП), відповідач повинен виплачувати позивачеві щорічну допомогу на оздоровлення виходячи з суми мінімальної заробітної плати на момент виплати. Виходячи із загальних засад пріоритетності Законів над підзаконними нормативними актами, з урахуванням вимог ст. 48 Закону № 796-ХП, Рішення Конституційного Суду України від 9.07.2007року “У справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України положень ст.ст. 29, 36ч.2ст.56, ч.2ст.62, ч.1ст.66, п.п.7, 9, 12 ,13 ,14 ,23 , 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46,ст.71, ст.98, 101, 103, 111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007рік”.
Колегія суддів частково погоджується з цим висновком суду, виходячи з наступного.
Відповідно до Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” щорічно до 5 травня особам, зазначеним у цьому Законі, виплачується разова грошова допомога у кратному розмірі до мінімальної пенсії за віком.
Згідно ст. 17 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів .
Відповідно до ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», зупинено дію частин п'ятих статей 12, 13, 14 та 15 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, які визначали кратність виплат щорічної допомоги до 5 травня залежно від розміру мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до п.20 розділу П “Внесення змін до деяких законодавчих актів України” Закону України” Про Державний бюджет на 2008рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”ч.5ст.12 Закону України ”Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” була викладена у новій редакції , а саме: щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України”.
Рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36 ч. 2 ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, пп. 7, 9, 12, 13,14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46, ст. 71, ст. ст. 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», яким зупинено дію ч.5 ст.ст.12-15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та від 22.05.2008року №10-рп( справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), яким було визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення п.20 розділу П Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік” в п.3 ст.12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” підпункту “б”, якої встановлено, що щорічно до 5 травня учасником бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
З матеріалів справи вбачається, що позивач отримав щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2007 рік, та за 2008 рік у відповідності до ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», відповідно у квітні 2007 року та у квітні 2008року.
Таким чином, колегія суддів, вважає такі дії відповідача законними, оскільки тільки з моменту прийняття Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності положення ст.29 Закону України „Про Державний бюджет на 2007 рік” - 09.07.2007 року та ч.5ст.12 Закону України “Про Державний бюджет на 2008 рік”, - 22.05.2008 року, ця норма Закону втратила чинність, а тому на момент отримання позивача щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2007 - 2008роки були чинними частини п'ятих статей 12, 13, 14 та 15 Закону України „ Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту ”, які підлягали застосуванню до спірних правовідносин, тому в задоволенні позову слід відмовити.
Щодо позовних вимог про зобов”язання призначити щорічну допомогу як учаснику ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, то колегія суддів, вважає висновки суду першої інстанції про задоволення частини цих позовних вимог обґрунтованими, з наступних підстав.
Відповідно до статті 48 Закону № 796-ХІІ щорічна допомога учасником ліквідації аварії на Чорнобильській атомній електростанції І-ї категорії, виплачується у розмірі 4 мінімальних заробітних плат. При цьому, розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати (абзац 7 частини 4 статті 48 Закону № 796-ХІІ).
Постановою Кабінету Міністрів України від № 836 від 26.07.1996 року (далі - постанова №836), встановлено конкретні розміри допомоги на оздоровлення у визначеній сумі, що суперечить вимогам Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Цим законом встановлено розмір такої допомоги як кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати величину на час виплати.
Як свідчать матеріали справи позивач отримував зазначену допомогу на оздоровлення у вересні 2007-2008 років.
Таким чином, колегія суддів вважає, що дії відповідача по виплаті щомісячної допомоги на оздоровлення у розмірах, які не відповідають встановленим ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", є протиправними.
Враховуючи викладене, а також те, що Верховною Радою України, ні Кабінетом Міністрів України за вищезазначений період не приймалось рішень щодо подальшого врегулювання питання виплати та розмірів щорічної допомоги на оздоровлення за Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами, в даному випадку підлягають застосуванню саме норми ст. 48 згаданого Закону та норми відповідних Законів України, якими встановлювався розмір мінімальної заробітної плати за час, що сплив після прийняття постанови № 836.
За таких обставин та з урахуванням вимог статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", відповідач повинен зробити перерахунок та здійснити виплату позивачу щорічної допомоги на оздоровлення за зазначений період, виходячи із суми мінімальної заробітної плати на момент виплати.
Також судом першої інстанції при вирішенні спору враховано положення ч.1,2 ст. 8 КАС України, відповідно до яких суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Між тим, посилання відповідача в апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції норм матеріального права через неврахування законодавче неврегульованість питання щодо механізму виплати разової грошової допомоги до 5 травня , відповідно до Закону України „ Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту ”, колегія суддів, вважає хибними, з таких підстав.
Стаття 46 Конституції України гарантує громадянам право на соціальний захист.
Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Згідно ч.ч.3 та 4 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.
Тому, колегія суддів, вважає можливим скасувати постанову суду першої інстанції, а аплеяцінйу скаргу задовольнити.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.3 ч.1 ст.198, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Фрунзенської раойнної ради м.Харкова задовольнити частково.
Постанову Фрунзенського райнного суду м.Харкова від 15 січня 2009року по справі №2-а-8868/09 скасувати в частині зобов”язання Управління праці та соціального захисту населення Фрунзенської районної ради у м.Харкові ради призначити ОСОБА_1 грошову допомогу до 5 травня за 2007 рік -у розмірі 2920грн., за 2008 рік - у розмірі 3486,48 грн.
В цій частині прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Фрунзенської районної ради у м.Харкові про зобов”язання призначення недоотриманих сум соціальних виплат з урахуванням компенсації відмовити.
В решті постанову Фрунзенського районного суду м.Харкова від 15 січня 2009 року по справі №2-а-8868/09 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя
(підпис)
Кононенко З.О.
Судді
(підпис) (підпис)
Донець Л.О. Калиновський В.А.
Донець Л.О.
Повний текст постанови виготовлений 26.06.2009 р.