61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)
27 липня 2009 р.
Справа № 22-а-8852/09
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Кононенко З.О.
Суддів: Донець Л.О. , Спаскіна О.А.
за участю секретаря судового засідання
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Охтирський міськрайонний суд Сумської області від 29.12.2008р. по справі № 2-а-311/08/1813
за позовом ОСОБА_1
до Охтирської районної державної адміністрації Сумської області , Управління Пенсійного фонду України в Охтирському районі Сумської області , Голови Охтирської районної державної адміністрації Шарай С.І. , Держреєстратора Охтирської районної державної адміністрації Ярошенко С.М. , Начальника управління Пенсійного фонду України в Охтирському районі Привалов М. М. , Представництва державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва у Сумській області
третя особа ОСОБА_2
про визнання не чинними висновків акту за результатами перевірки державного реєстратора, відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
19.11.2007 року, ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувсядо суду з позовом до Охтирської районної державної адміністрації Сумської області (далі - райдержадміністрація ); Управління Пенсійного фонду України у Охтирському районі Сумської області (далі - УПФУ), голови Охтирського райдержадміністрації Сумської області Шарая Ігоря Станіславовича (далі - голови райдержадміністрації), державного реєстратора Охтирської райдержадміністрації Сумської області Ярошенко Світлани Миколаївни( далі - державного реєстратора ), начальника Управління Пенсійного Фонду України у Охтирському районі Сумської області Привалова Михайло Миколайовича (далі - відповідач ), представництва державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва у Сумській області (далі - представництво ДКУПРПП), третя особа - ОСОБА_2, в якому просив суд, після доповнення позовних вимог, про визнання протиправними дії посадових осіб райдержадміністрації ,державного реєстратора, які знали його як голову правління ЗАТ “Охтиркашляхбуд”, неможливо переобрати з посади через відсутність кворуму учасників товариства та діючи корисно з метою наживи третіх осіб, використали ще одного керівника ЗАТ, що привело до незаконної (без рішення зборів акціонерів) зміни власника ЗАТ “Охтиркашляхбуд”, лобіювання узаконення цих дій в судах і в результаті цього - паралельно до дійсного незаконне керівництво виготовило ще один комплект документів на майно ЗАТ і привласнило його; матеріали про умисне нанесення шкоди товариству, його акціонерам - кредиторам передати до прокуратури; визнання протиправними дії УПФУ, представництво ДКУПРПП, які проявились у незаконному співробітництві фонду із нелегітимним керівництвом ЗАТ “Охтиркашляхбуд” і прийняття до розробки недостовірної звітності ЗАТ, в якій просліджувався явний злий умисел направлений на втрату права на пенсію всіма працівниками ЗАТ “Охтиркашляхбуд”, які працювали у 2005 році; лобіювання рішень судів якими узаконювались приховування та привласнення майна ЗАТ при здійсненні процедури банкрутства (незаконної дії в разі банкрутства); часткове відшкодування матеріальної шкоди нанесеної шляхом узаконення незаконних дій стягнути з райдержадміністрації - 40 000 грн.; УПФУ - 40 000 грн.; в часткове відшкодування моральної шкоди, стягнути з райдержадміністрації - 40 000 грн., УПФУ - 40 000 грн.; винести окрему ухвалу суду про визнання відсутності компетенції спеціалістів УПФУ та звернутись до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області з вимогою вжити заходи щодо відновлення втрачених пенсійних прав працівників ЗАТ “Охтиркашляхбуд”; визнати протиправною бездіяльність УПФУ щодо вивчення причин недоначислення частини пенсії позивачу; дії УПФУ щодо накладення на позивачу адміністративного стягнення; визнати протиправною постанову УПФУ про накладення на позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафу у сумі 136 грн.; визнати нечинним висновки акту представництва ДКПРПП.
Ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 29 12.2008 року провадження по справі в частині позовних вимог про визнання протиправними включення ЗАТ “Охтиркашляхбуд” із державного реєстру державним реєстратором Ярошенко С.М. закрито.
Постановою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 29.12.2008року у задоволені позовних вимог було відмовлено.
Позивач, не погодившись з постановою та ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції постанову та ухвалу Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 29 грудня 2008року скасувати.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на прийняття оскаржуваної ухвали та постанови з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним з”ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими.
Зазначає, що суд першої інстанції під час ухвалення ухвали не врахував, що дане питання вже було вирішено постановою Апеляційного Господарського суду Сумської області від 12.11.2007року. Крім цього, під час ухвалення постанови не було з'ясовано порушення прав позивача на участь у прийнятті рішень.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги ухвалу суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач працював з 24.04.1990 року по 14.09.2005року на підприємстві згодом переобразованому в ЗАТ „Охтиркашляхбуд” .
З 02.09.1998 року по 16.07.2001 року займав посаду голови правління ЗАТ „Охтиркашляхбуд”.
29.04.2004року головою правління ЗАТ „Охтиркашляхбуд” був обраний ОСОБА_2 06.09.2007 року була проведена державна реєстрація припинення ЗАТ „Охтиркашляхбуд”.
Закриваючи провадження по частині позовних вимог щодо визнання протиправним виключення ЗАТ „Охтиркашляхбуд” із державного реєстру державним реєстратором Ярошенко С.М., суд першої інстанції виходив із того, що розгляд даної частки позовних вимог відноситься до компетенції господарського суду.
Відмовляючи у задоволені залишеної частини позовних вимог суд першої інстанції виходив із того, що дії відповідачів відповідали вимогам Закону.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги постанову та ухвалу суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до п.2 ч.16ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІУ від 09.07.2003 року виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у вигляді штрафу в розмірі від восьми до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, у разі: порушення встановленого порядку нарахування, обчислення та строків сплати страхових внесків.
Згідно до ст. 14 КпАП України, посадові особи підлягають адміністративній відповідальності за адміністративні правопорушення зв'язані з недодержанням установлених правил у сфері охорони порядку управління, державного і громадського порядку, природи, здоров'я населення та інших правил, забезпечення виконання яких входить до їх службових обов'язків.
Як вбачається із матеріалів справи позивач був притягнутий до адміністративної відповідальності працівниками УПФУ за правопорушення, передбачене п.2ч.16 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», постановою від 20.09.2005року.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про правомірність даної постанови, з наступних підстав.
Доводи апеляційної скарги про те, що на момент ухвалення постанови позивач не був головою правління ЗАТ “Охтиркашляхбуд” підтверджуються матеріалами справи (копія трудової книжки позивача).
Таким чином, позивач не міг бути суб”єктом даного правопорушення.
Критерії правомірності рішень суб”єктів владних повноважень, визначені в ч.3ст.2 КАС України.
Зазначене рішення ухвалене не на підставі, не у межах та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), тому не може вважатися правомірним.
Між тим, УПФУ просив суд першої інстанції про застосування до даного спору строку звернення до суду, передбаченого ст.99 КАС України.
У відповідності зі ч.2 ст.99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який , якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналися або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч.1 ст.100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Як не заперечував позивач та свідчать матеріали справи про розгляд справи про притягнення його працівниками УПФУ до адміністративної відповідальності він був повідомлений вчасно.
Однак з даним позовом про оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності від 20.09.2005року звернувся лише 07.11.2007року.
Тому, колегія суддів, вважає, що позовні вимоги в частині визнання протиправною постанову від 20.09.2005року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не підлягають задоволенню, у зв”язку з пропуском позивачем строку звернення до суду, а постанова суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні з підстав і мотивів відмови у задоволенні позову.
Що стосується частини позовних вимог про невиконання працівниками райдержадміністрації, та УПФУ вимог Закону України “Про звернення громадян”, то колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч.1, ч.11 ст. 19 Закону України „Про звернення громадян” 393/96-ВР від 2 жовтня 1996 року (далі - Закон №393\96-ВР) органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані:
об'єктивно, всебічно, вчасно перевіряти заяви чи скарги; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення. У разі необхідності та за наявності можливостей розгляд звернень громадян покладається на посадову особу чи підрозділ службового апарату, спеціально уповноважені здійснювати цю роботу, в межах бюджетних асигнувань .
Частиною 1 статті 20 Закону №393/06-ВР звернення розглядається і вирішується у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення ,-невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Суд першої інстанції правильно зробив висновок про необґрунтованість вимог позивача про протиправну бездіяльність райдержадміністрації, глави райдержадміністрації, відповідача.
Так, в матеріалах справи є відповіді від 12.09.2006року, 16.11.2007 року та 14.11.2007 року позивачу на його звернення до УПФУ, відповідача.
Крім цього, на неодноразові звернення до райдержадміністрації позивач отримав слідуючи відповіді від 14.04.2005року; від 31.12.2004 року, від 08.11.2004року, від 31.12.2004року.
Наявність інших звернень до райдержадміністрації, УПФУ, відповідача матеріали справи не містять.
Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Таким чином, позивач не довів обґрунтованість даної частини позовних вимог, тому вони задоволенню не підлягають.
Стосовно частини позовних вимог про визнання протиправними дій державного реєстратора, провадження по яким було закрито судом першої інстанції, то колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. ч.2 ст.2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб”єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Як пояснив позивач, перед яким ЗАТ “Охтиркашляхбуд” заборгувало заробітну плату, оскаржувані дії державного реєстратора стосуються виключення ЗАТ “Охтиркашляхбуд” із державного реєстру.
Застосування до даного спору судом першої інстанції положень ст.16 ГПК України, яка каже, що справи у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками. акціонерами) господарського товариства, що пов”язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням господарського товариства згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осію та фізичних осіб-підприємців,
колегія суддів вважає помилковим, оскільки між позивачем та ЗАТ”Охтиркашляхбуд” виникли трудові відносини.
Тому, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, а справа в цій частині позовних вимог направленню до суду першої інстанції для нового розгляду.
Щодо частини позовних вимог про перерахунок пенсії позивача УПФУ, то колегія суддів зазначає наступне.
У відповідності до ч.1 ст. 40 Закону України „Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року №1058-ІУ заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Обґрунтованих заперечень від позивача щодо неправомірності дій УПФУ щодо не перерахунку пенсії позивачу до суду не надійшло, тому висновки суду першої інстанції про відмову в задоволенні цієї частини позовних вимог є правильними.
Позивач в своїй позовній заяві просить визнати протиправним акт №18-7/49 від 11.03.2005року перевірки державного реєстратора, проведеною працівниками представництва ДКУПРПП.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо його правомірності, та відмови з цих підстав у задоволенні позовних вимог, з наступних підстав.
Проведення даної перевірки, передбачене Законом України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”, Указом Президента України від 25.05.2000 року №721/2000 “Питання Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва”.
Зазначений акт фіксує тільки результати перевірки, та не несе ніяких прав та обов”язків для позивача.
У зв”язку з цим, колегія суддів, вважає, що в задоволенні цієї частини позовних вимог слід відмовити, з підстав відсутності порушених прав та інтересів позивача під час ухвалення оскаржуваного акту, а постанову суду першої інстанції змінити з підстав та мотивів відмови у задоволенні даної частини позовних вимог.
Крім цього, позивач просить визнати дії УПФУ щодо прийому документів від директора ЗАТ “Охтиркашляхбуд” Копил К. В. протиправними.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в їх задоволенні слід відмовити, з наступних підстав. Відповідно до ч.1,ч.2 ст.17 Закону України “Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року №1058-ІУ страхувальник має право: безоплатно отримувати від територіальних органів Пенсійного фонду інформацію, необхідну для виконання обов'язків, покладених на нього цим Законом; отримувати від територіальних органів Пенсійного фонду підтвердження про одержання сплачених ним страхових внесків; оскаржувати в установленому законодавством порядку рішення органів Пенсійного фонду та дії посадових осіб виконавчих органів Пенсійного фонду; захищати свої права та законні інтереси, а також права та законні інтереси застрахованих осіб, у тому числі в суді. Страхувальник зобов'язаний: вести облік виплат (доходу) застрахованої особи за кожним календарним місяцем та календарним роком, зберігати ці дані за період до 1 липня 2000 року протягом 75 років, а за період після цієї дати - протягом усього часу сплати страхових внесків та протягом п'яти років після припинення їх сплати на паперових носіях та в електронному вигляді за наявності засобів, що гарантують ідентичність паперової та електронної форми документа, після чого дані передаються до архіву на належне зберігання протягом 70 років згідно з порядком, установленим Кабінетом Міністрів України; допускати посадових осіб виконавчих органів Пенсійного фонду до перевірок правильності обчислення та сплати страхових внесків, надавати їм передбачені законодавством документи та пояснення з питань, що виникають під час перевірок; подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом; надавати безоплатно застрахованій особі та на вимогу - членам сім'ї померлої застрахованої особи відомості про заробітну плату (дохід), суми сплачених страхових внесків та інші відомості, що стосуються застрахованої особи та подаються до територіальних органів Пенсійного фонду; нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески; пред'являти на вимогу виконавчих органів Пенсійного фонду та застрахованих осіб, за яких страхувальник сплачує страхові внески, повідомлення про реєстрацію платника страхових внесків; вимагати в разі прийому на роботу або укладення відповідного договору із фізичною особою пред'явлення нею свідоцтва про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; повідомляти територіальний орган Пенсійного фонду про прийом на роботу або укладення відповідного договору з фізичною особою, яка не зареєстрована в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (у тому числі вперше приймається на роботу) або не пред'явила на вимогу страхувальника свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, і подавати необхідні відомості та документи для реєстрації зазначеної особи; отримати в територіальному органі Пенсійного фонду від імені фізичної особи, яку він зобов'язаний зареєструвати у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування та видати його застрахованій особі; повідомляти територіальні органи Пенсійного фонду: про відкриття або закриття поточних рахунків у банках чи в органах Державного казначейства України, які використовуються для здійснення відповідної діяльності; про чисельність найманих працівників, розмір їх заробітної плати (доходу) за встановленою формою звітності; про зміну відомостей, що вносяться до системи персоніфікованого обліку, про застраховану особу, за яку або на користь якої ним сплачуються страхові внески, у десятиденний термін із дня одержання цих відомостей; виконувати інші вимоги, передбачені цим Законом, а також нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону.
Як не заперечували сторони, директором ЗАТ «Охтиркашляхбуд» з 29.04.2004року було обрано ОСОБА_2, тому дії УПФУ щодо прийому документів ЗАТ «Охтиркашляхбуд» за підписом ОСОБА_2 є правомірними.
Позивач в своїй позовній заяві просить про стягнення шкоди.
Відповідно до ч.2 ст. 21 КАС України, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб”єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб”єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.
Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Колегія суддів, вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що відсутні підстави для її відшкодування, тому в задоволенні цієї частини позовних вимог слід відмовити.
Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно до п.6 ч.1 ст.199 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
У відповідності до п.1 ч.1 ст. 201 КАС України, підставами для зміни постанови є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.
Колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, постанова суду першої інстанції зміні, а ухвала суду першої інстанції скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.3 ч.1 ст.198, п.6 ч.1 ст.199, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 29 грудня 2008 року по справі № 2а-311/08/ 1813 скасувати і направити справу на новий розгляд до Охтирського міськрайонного суду Сумської області.
Постанову Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 29 грудня 2008року по справі №2-а-311/08/1813 змінити з підстав та мотивів відмови у задоволенні позову.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя
Кононенко З.О.
Судді
Донець Л.О. Спаскін О.А.
Повний текст постанови виготовлений 31.07.2009 р.