61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)
01 липня 2009 р.
Справа № 22-а-8874/09
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.
Суддів: Шевцової Н.В. , Макаренко Я.М.
за участю секретаря судового засідання Чернової О.П.
позивача - ОСОБА_1
представник позивача - ОСОБА_2
предстанвика відповідача - Даниленко А.Ф.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної митної служби України на постанову Харківський окружний адміністративний суд від 09.01.2009р. по справі № 2-а-21921/08/2070
за позовом ОСОБА_1
до Державної митної служби України
третя особа - голова Державної митної служби України
про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на посаді,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної митної служби України, в якому просив визнати незаконним та скасувати наказ Державної митної служби України № 2047-к від 08.10.2008 року про його звільнення з посади начальника Харківської митниці за п. 3 ст. 40 КЗпП України та поновити його на посаді начальника Харківської митниці.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 09.01.2009р. зазначений позов задоволено.
Визнано незаконним та скасовано наказ Державної митної служби України № 2047-к від 08.10.2008 року про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Харківської митниці за п. 3 ст. 40 КЗпП України.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Харківської митниці.
На зазначену постанову суду Державною митною службою України подано апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, відповідач просить оскаржувану постанову скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на не врахування судом першої інстанції при ухваленні рішення положень п.п. 1.4, 1.7 Розподілу обов'язків між начальником Харківської митниці та його заступниками, затвердженого Головою Державної митної служби України від 04.04.2008 року.
Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.04.2009 року залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача голову Державної митної служби України.
У судовому засіданні позивач та його представник проти апеляційної скарги заперечували, просили в її задоволенні відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін.
Представник відповідача та третьої особи вимоги апеляційної скарги підтримав в повному обсязі.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, позивача, представників позивача, відповідача та третьої особи, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 24.10.2005 року проходив службу на посаді начальника Харківської митниці згідно наказу Державної митної служби України № 1842-к від 24.10.2005 року.
Наказом Державної митної служби України № 2047-к від 08.10.2008 року ОСОБА_1 звільнений із займаної посади на підставі п. 3 ст. 40 Кодексу законів про працю України за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених трудовим договором.
Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що само по собі невиконання установою планових завдань не може бути підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності її керівника, якщо він належним чином та у повному обсязі виконував покладені на нього обов'язки. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що відповідачем не доведено фактів вини ОСОБА_1 у невиконанні норм законодавства або посадових обов'язків, які потягнули за собою невиконання Харківською митницею показників очікуваних надходжень за вересень 2008 року, а тому і не доведено факту порушення ним дисципліни, яке стало підставою для його звільнення.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про звільнення позивача без законних підстав та з порушенням встановленого порядку.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
У відповідності до ст. 21 Кодексу законів про працю України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Статтею 23 Кодексу законів про працю України передбачено, що трудовий договір може бути:
1) безстроковим, що укладається на невизначений строк;
2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін;
3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.
Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.
У відповідності до ч. 3 ст. 23 Кодексу законів про працю України укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.
Як обґрунтовано встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 переведено на посаду начальника Харківської митниці згідно з наказом Державної митної служби № 1824-к від 24.10.2005 року.
У відповідності до п. 3 ст. 40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, серед іншого, у випадках систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.
При цьому колегія суддів зазначає, що за передбаченими п. 3 ст. 40 КЗпП підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.
У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або зняті достроково (ст. 151 КЗпП), і з дня накладення якого до видання наказу про звільнення минуло не більше одного року.
У відповідності до Розподілу обов'язків між начальником Харківської митниці та його заступниками, затвердженого 04.04.2008 року головою Державної митної служби України, начальник Харківської митниці відповідає за виконання наказів та доручень керівництва Держмитслужби України, якісне, повне та своєчасне виконання завдань, покладених на митницю.
У відповідності до п. 1.8 зазначеного Розподілу обов'язків між начальником Харківської митниці та його заступниками за неналежне виконання завдань, покладених на митницю, і своїх обов'язків начальник Харківської митниці несе персональну відповідальність згідно із законодавством України.
Пунктом 2.13 Положення про Харківську митницю Державної митної служби України, затвердженого наказом Державної митної служби України № 259 від 24.03.2008 року, одним із основних завдань митниці є забезпечення повноти нарахування та стягнення податків, зборів та інших платежів, справляння яких відповідно до законодавства України покладено на митні органи.
У відповідності до п. 4.5 Положення про Харківську митницю Державної митної служби України начальник митниці, серед іншого, відповідає за якісне, повне та своєчасне виконання покладених на митницю завдань.
Наказом Державної митної служби України № 962 від 03.09.2008 року встановлено суму очікуваних у вересні 2008 року надходжень податків і зборів до Державного бюджету, що справляються митними органами, зокрема по Харківській митниці у розмірі 307,5 млн.грн.
Пунктом 3 зазначеного наказу відповідальність за забезпечення і контроль за станом виконання показників сум очікуваних надходжень податків та зборів покладено на начальників митниць.
У відповідності до п. 4.5 Положення про Харківську митницю Державної митної служби України за невиконання завдань, покладених на митницю, і своїх обов'язків начальник митниці несе відповідальність згідно із законодавством України.
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку про встановлення персональної відповідальності начальника Харківської митниці ОСОБА_1 за невиконання наказу Державної митної служби України № 962 від 03.09.2008 року.
З матеріалів справи колегією суддів встановлено, що Харківською митницею у вересні 2008 року показник суми очікуваних надходжень податків і зборів, доведений наказом Держмитслужби на вересень 2008 року, не виконано (до бюджету не забезпечено надходження митних платежів у сумі понад 63,1 млн. грн.).
При цьому колегія суддів зауважує, що начальником Харківської митниці ОСОБА_1 не доведено поважність причин невиконання наказу Державної митної служби України № 962 від 03.09.2008 року та не вжито заходів щодо забезпечення виконання цього наказу.
Також колегія суддів зазначає, що за невжиття митницею вичерпних заходів для забезпечення повноти оподаткування товарів, які імпортувались в Україну у січні 2008 року, наказом Державної митної служби України від 19.02.2008 року начальнику Харківської митниці ОСОБА_1 оголошено догану, а за аналогічне порушення у травні 2008 року - зауваження.
Пунктом 21 Дисциплінарного статуту митної служби України, затвердженої Законом України від 06.09.2005 року, визначено, порушення службової дисципліни як протиправне, винне (умисне чи необережне) діяння (дія чи бездіяльність) посадової особи митної служби, тобто невиконання урочистого зобов'язання посадових осіб митної служби, зокрема невиконання або неналежне виконання нею своїх службових обов'язків, перевищення повноважень, порушення обмежень і заборон, установлених законодавством з питань проходження служби в митних органах, або вчинення інших дій які дискредитують не тільки посадову особу митної служби, а й митну службу України.
Пунктом 22 Дисциплінарного статуту митної служби України встановлено перелік діянь, які є порушеннями службової дисципліни, та вказано, що зазначені діяння, є дисциплінарними правопорушеннями.
У відповідності до п. 23 Дисциплінарного статуту митної служби України, затвердженої Законом України від 06.09.2005 року, за вчинення дисциплінарних правопорушень до посадових осіб митної служби можуть бути застосовані, серед іншого, такі види дисциплінарних стягнень:
1) зауваження;
2) догана.
Згідно ч. 1 ст. 151 Кодексу законів про працю України працівник вважається таким, що не мав дисциплінарного стягнення, якщо протягом року з дня накладення дисциплінарного стягнення його не буде піддано новому дисциплінарному стягненню.
З матеріалів справи не вбачається погашення або зняття дисциплінарних стягнень, застосованих до позивача наказами Державної митної служби від 19.02.2008 року та від 10.06.2008 року. Зазначені накази не оскаржені позивачем у встановленому законом порядку.
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України..
Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Приймаючи наказ № 2047-к від 08.10.2008 року про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Харківської митниці за п. 3 ст. 40 КЗпП України, відповідач діяв на підставі та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовна вимога про визнання такого наказу незаконним та його скасування є необґрунтованою і такою, що не підлягає задоволенню.
Посилання суду першої інстанції на п. 31 Дисциплінарного статуту митної служби, у відповідності до якого застосуванню дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення передує обов'язкове службове розслідування, колегія суддів вважає хибними, оскільки звільнення начальника Харківської митниці ОСОБА_1 не було застосуванням до нього певного виду дисциплінарного стягнення, а вчинено на підставі п. 3 ст. 40 Кодексу законів про працю України внаслідок розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.
Оскільки звільнення позивача здійснено у відповідності до вимог чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Харківської митниці.
Згідно ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.
Отже, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції через порушення ним норм матеріального права, які призвели до ухвалення неправильного рішення, підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 3, 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державної митної служби України задовольнити.
Постанову Харківський окружний адміністративний суд від 09.01.2009р. по справі № 2-а-21921/08/2070 скасувати.
Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Державної митної служби України, третя особа - голова Державної митної служби України про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на посаді відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя
(підпис)
Дюкарєва С.В.
Судді
(підпис) (підпис)
Шевцова Н.В. Макаренко Я.М.
Повний текст постанови виготовлений 06.07.2009 р.
Дюкарєва С.В.