61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)
03 червня 2009 р.
Справа № 22-а-8216/09
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Бенедик А.П.
суддів: Кононенко З.О.
Калиновського В.А.
за участю секретаря
судового засідання Верман А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду у м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргоюУправління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради на постанову Зарічного районного суду м. Суми від 08.01.2009 року по справі
№ 2-а-165/09/1805
за позовом ОСОБА_1
до управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради
про визнання дій неправомірними, стягнення грошових сум , -
Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом до управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради, в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо виплати йому щорічної соціальної допомоги до 5 травня 2008 року у розмірі меншому, ніж визначено ст.. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; стягнути з відповідача на його користь недоплачену соціальну допомогу до 5 травня за 2008 р. в розмірі 2590 грн.
Постановою Зарічного районного суду м. Суми від 08.01.2009 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Визнано протиправними дії управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради при обмеженні виплати ОСОБА_1 щорічної грошової допомоги, встановленої ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", за 2008 рік.
Зобов'язано управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради донарахувати та вчинити дії по виплаті ОСОБА_1 щорічної грошової допомоги відповідно до ч.5 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", у відношенні до мінімальної пенсії за віком за 2008 рік.
Відповідач, не погодившись з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Зарічного районного суду м. Суми від 08.01.2009 року, посилаючись на прийняття оскаржуваної постанови при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права, зокрема: Бюджетного кодексу України, п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 12.03.2008 року № 183 «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2008 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»та «Про жертви нацистських переслідувань», що призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідач також зазначив, що не порушує положень Конституції України та
Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а діє лише в межах повноважень, наданих державою, і не має права встановлювати розмір зазначених допомог, а лише виплачує їх відповідно до розмірів, встановлених Законом України «Про Державний бюджет України»на відповідний рік.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 5) та має право на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, передбачену ч.5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Суд першої інстанції, задовольняючи позов щодо стягнення з відповідача на користь позивача щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2008 рік, виходив з того, що позивач має право на отримання зазначених виплат.
Проте, колегія суддів не може погодитися з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позову та про покладення на відповідача обов'язку здійснити позивачу виплату недоплачених коштів щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2008 рік, з наступних підстав.
Зазначена виплата грошової допомоги до 5 травня здійснюється щороку та має разовий характер. Таким чином, право особи на її отримання та обов'язок органів соціального захисту населення здійснити таку виплату припиняються з моменту виплати певних сум, розмір яких визначається на час їх здійснення.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», учасники війни мають право на отримання разової грошової допомоги у розмірі п'ятьох мінімальних пенсій за віком.
Як свідчать матеріали справи та дане не спростовується сторонами, у 2008 р. до
5 травня позивачу виплачена щорічна разова грошова допомога в розмірах, встановлених ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», з урахуванням змін, які вносились Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік».
Постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2004 року за № 177 "Про забезпечення щорічної виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" встановлено, що Міністерство фінансів і Державне казначейство забезпечують щороку до 10 квітня виділення коштів Міністерству праці та соціальної політики для виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", у розмірах, установлених законом про Державний бюджет на відповідний рік, і для подальшого перерахування їх місцевим органам праці та соціального захисту населення.
Частиною 1 ст. 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" визначено, що щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків.
Відповідно до ч. 4 цієї статті, особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 95 Конституції України встановлено, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
Відповідно до ст. 23 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, які встановлюються законом про державний бюджет України.
Дію ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»зупинено на 2008 р. в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги учасникам війни, згідно Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік».
Зупинення ст. 12 даного закону на 2008 рік, передбачене положенням п. 20 розділу другого Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008.
Таким чином, з моменту ухвалення зазначеного рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. відповідач при здійсненні позивачу щорічної разової допомоги мав виходити з приписів ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», оскільки положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік»з моменту ухвалення рішень Конституційним Судом України втратило чинність.
Отже, відповідач, здійснивши у зазначений період виплату щорічної разової допомоги у розмірах, встановлених Законом про Державний бюджет на відповідний рік, правомірно діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені діючим законодавством України. А тому, з 01.01.2008 р. по 22.05.2008 р., відповідач не мав повноважень здійснювати зазначені виплати у розмірах, встановлених ст. 12 «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», оскільки протягом цього часу положення даного закону не діяли.
Частинами 2 та 3 ст. 152 Конституції України визначено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку.
Виплата щорічної разової грошової допомоги позивачу проведена до 5 травня 2008 року, положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», які регулювали виплату допомоги, втратили чинність з дня ухвалення рішення Конституційним Судом, тобто після проведення виплати.
Таким чином право позивача на їх отримання та обов'язок органів соціального захисту населення здійснити такі виплати припиняються з моменту виплати певних сум, розмір яких визначається на час їх здійснення.
Згідно зі статтею 75 Конституції України, Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.
Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Застосування законодавства України у такий спосіб ґрунтується на висновках
Конституційного Суду України, наведених в мотивувальній частині рішення від 03.10.1997 р. № 4-зп, який у п. 3 зазначив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.
За змістом ч. 3 ст. 150 Конституції України, рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.
Отже, колегія суддів вважає, що за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.
Виходячи з наведеного, колегія суддів зазначає, що не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо покладення на органи соціального захисту населення обов'язку здійснити позивачеві виплату щорічної разової грошової допомоги, оскільки останній отримав таку допомогу протягом 01.01.2008 р. по 22.05.2008 р. у розмірі, встановленому Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік». Протягом цього часу відповідач діяв у відповідності з приписами діючого законодавства, а враховуючи разовий характер цих виплат, в момент їх здійснення позивач реалізував своє право на їх отримання, і як наслідок, у органу соціального захисту населення припинився обов'язок щодо їх виплати.
Такі висновки колегії суддів ґрунтується на приписах ч. 2 ст. 152 Конституції України та рішенні Конституційного Суду України від 22.05.2008 р.
Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла до висновку стосовно того, що постанова прийнята з порушенням норм чинного матеріального та процесуального права і підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 160, 165, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради задовольнити.
Постанову Зарічного районного суду м. Суми від 08.01.2009 року по справі
№ 2-а-165/09/1805 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради про визнання дій неправомірними, стягнення грошових сум скасувати.
Прийняти нову постанову, якою відмовити ОСОБА_1 в задоволенні його позовних вимог.
Постанова набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання постанови у повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий А.П. Бенедик
Судді: З.О. Кононенко
В.А. Калиновський