61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)
16 липня 2009 р.
Справа № 22-а-7850/09
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
головуючого судді - Бенедик А.П.
суддів: Кононенко З.О.
Калиновського В.А.
за участю секретаря
судового засідання Верман А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду у м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Великобурлуцької районної державної адмінінстрації на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.10.2008 р. по справі № 2-а-5857/08/2070
за позовом ОСОБА_1
до Управління праці та соціального захисту населення
Великобурлуцької районної державної адміністрації Харківської області,
Головного управління праці та соціального захисту населення
Харківської обласної державної адміністрації
про зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Великобурлуцької районної державної адміністрації Харківської області, Головного управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації, в якому просив стягнути з відповідача, Управління праці та соціального захисту населення Великобурлуцької районної державної адміністрації Харківської області, на його користь недоплачену щорічну разову грошову допомогу за 2007 в розмірі 1750 грн.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06.10.2008 р. року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність управління праці та соціального захисту населення Великобурлуцької районної державної адміністрації Харківської області та зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Великобурлуцької районної державної адміністрації Харківської області здійснити перерахунок щорічної разової грошової допомоги за 2007 рік ОСОБА_1 із розміру п'яти мінімальних пенсій за віком, відповідно до розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення», та провести відповідні виплати.
Відповідач, не погодившись з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.10.2008 року в частині стягнення суми недоплаченої щорічної разової допомоги за 2007 рік та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідач також зазначив, що не порушує положень Конституції України та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а діє лише в межах повноважень, наданих державою, і не має права встановлювати розмір зазначених допомог, а лише здійснює відповідні видатки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, постанова суду - скасуванню, з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач має статус учасника бойових дій, оскільки при проходженні військової служби приймав участь у бойових діях у Республіці Афганістан, що підтверджується свідоцтвом НОМЕР_1, виданим ІНФОРМАЦІЯ_1 Великобурлуцьким РВК Харківської області ( а.с. 9).
Позивач має право на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, передбачену ч.5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Згідно довідки № 06/1793 від 24.06.2008 року, наданої управлінням праці та соціального захисту населення Великобурлуцької районної державної адміністрації Харківської області, 20.04.2007 року ОСОБА_1 отримав щорічну разову грошову допомогу за 2007 рік в розмірі 280 грн., відповідно до ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» ( а.с. 29).
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача про стягнення щорічної грошової допомоги за 2007 рік є обґрунтованими, оскільки рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, ч.2 ст. 62, ч.1 ст. 66, п.п.7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 ст. 71, ст.ст. 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007, визнано неконституційним ст. 29 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік», якою у 2007 році встановлені абсолютні розміри виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня.
Проте, колегія суддів не може погодитися з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позову та про покладення на відповідача обов'язку здійснити позивачу виплату недоплачених коштів щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2007рік, з наступних підстав.
Зазначена виплата грошової допомоги до 5 травня здійснюється щороку та має разовий характер. Таким чином, право особи на її отримання та обов'язок органів соціального захисту населення здійснити таку виплату припиняються з моменту виплати певних сум, розмір яких визначається на час їх здійснення.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», учасники бойових дій мають право на отримання разової грошової допомоги у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Як свідчать матеріали справи та дане не спростовується сторонами, 20 квітня 2007 року ОСОБА_1 отримав щорічну разову грошову допомогу в розмірі, встановленому ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», з урахуванням змін, які вносились Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», а саме: 280 грн. (а.с. 29).
Постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2004 року за № 177 "Про забезпечення щорічної виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" встановлено, що Міністерство фінансів і Державне казначейство забезпечують щороку до 10 квітня виділення коштів Міністерству праці та соціальної політики для виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", у розмірах, установлених законом про Державний бюджет на відповідний рік, і для подальшого перерахування їх місцевим органам праці та соціального захисту населення.
Частиною 1 ст. 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" визначено, що щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків.
Відповідно до ч. 4 цієї статті, особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 95 Конституції України встановлено, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
Відповідно до ст. 23 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, які встановлюються законом про державний бюджет України.
Дію ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» зупинено на 2007 р. в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги учасникам війни, згідно Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік».
Зупинення ст. 13 даного закону на 2007 р., передбачене п. 13 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) згідно з рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007.
Таким чином, з моменту ухвалення зазначеного рішення відповідач при здійсненні позивачу щорічної разової допомоги мав виходити з приписів ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», оскільки положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» з моменту ухвалення рішень Конституційним Судом України втратило чинність.
Отже, відповідач, здійснивши у зазначений період виплату щорічної разової допомоги у розмірі, встановленому Законом про Державний бюджет на відповідний рік, правомірно діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені діючим законодавством України. А тому, з 01.01.2007 р. по 09.07.2007 р. відповідач не мав повноважень здійснювати зазначені виплати у розмірах, встановлених ст. 13 «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», оскільки протягом цього часу положення даного закону не діяли.
Частинами 2 та 3 ст. 152 Конституції України визначено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку.
Виплата щорічної разової грошової допомоги позивачу, згідно довідки УПСЗН Великобурлуцької районної державної адміністрації Харківської області № 06/1793 від 24.06.2008 року, проведена 20 квітня 2007 року.
Положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», які регулювали виплату допомоги, втратили чинність з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України, тобто після проведення виплат.
Таким чином право позивача на їх отримання та обов'язок органів соціального захисту населення здійснити такі виплати припиняються з моменту виплати певних сум, розмір яких визначається на час їх здійснення.
Згідно зі статтею 75 Конституції України, Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.
Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Застосування законодавства України у такий спосіб ґрунтується на висновках Конституційного Суду України, наведених в мотивувальній частині рішення від 03.10.1997 р. № 4-зп, який у п. 3 зазначив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.
За змістом ч. 3 ст. 150 Конституції України, рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.
Отже, колегія суддів вважає, що за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.
Виходячи з наведеного, колегія суддів зазначає, що не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо покладення на органи соціального захисту населення обов'язку здійснити позивачеві виплату щорічної разової грошової допомоги, оскільки останній отримав таку допомогу 20.04.2007 року у розмірі, встановленому Законом Україн «Про Державний бюджет України на 2007 рік», відповідач діяв у відповідності з приписами діючого законодавства, а враховуючи разовий характер цих виплат, в момент їх здійснення позивач реалізував своє право на їх отримання, і як наслідок, у органу соціального захисту населення припинився обов'язок щодо їх виплати.
Такі висновки колегії суддів ґрунтується на приписах ч. 2 ст. 152 Конституції України та рішенні Конституційного Суду України від 09.07.2007 р.
Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла до висновку стосовно того, що постанова прийнята з порушенням норм чинного матеріального та процесуального права і підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 160, 165, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Великобурлуцької районної державної адміністрації задовольнити.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.10.2008р. по справі № 2-а-5857/08/2070 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Великобурлуцької районної державної адміністрації, Головного управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації про зобов'язання вчинити певні дії скасувати.
Прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог.
Постанова набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання постанови у повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя
Бенедик А.П.
Судді
Кононенко З.О. Калиновський В.А.
Повний текст постанови виготовлений 21.07.2009 р.