61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)
26 березня 2009 р.
Справа № 22-а-7671/09
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Макаренко Я.М.
Суддів: Донець Л.О. , Дюкарєвої С.В.
за участю секретаря судового засідання
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою на постанову Ковпаківський районний суд м. Суми від 04.12.2008р. по справі № 2-а-605/08/1806
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України в Ковпаківському районі м. Суми
про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі по справі - позивач) звернулась до судуз позовом до Управління пенсійного фонду України в Ковпаківському районі м. Суми (далі по справі - відповідач), в якому просить відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів; визнати дії відповідача щодо невиплати надбавки 30% мінімальної пенсії незаконними; стягнути з відповідача не виплачену, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2008 роки в сумі 3400,30 грн.
Постановою Ковпаківського районного суду м. Суми від 04 грудня 2008 року позовні вимоги задоволено.
Визнано дії Управління пенсійного фонду України в Ковпаківському районі м. Суми щодо не виплати позивачу надбавок у відповідності до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в 2006-2007 році, та їх виплати у 2008 році у розмірі меншому, ніж визначено цим законом неправомірними.
Зобов'язано Управління пенсійного фонду України в Ковпаківському районі м. Суми нарахувати за 2006-2007 роки, донарахувати за 2008 рік та здійснити виплату позивачу надбавки у відповідності до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Будучі незгодним з постановою суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, Управління пенсійного фонду України в Ковпаківському районі м. Суми просить скасувати постанову суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення норм матеріального та процесуального права.
Відповідач зазначив, що відповідно до ст. 99 КАСУ річний строк звернення до адміністративного суду обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушене право. Про розмір підвищення до пенсії позивачу було відомо протягом всього періоду одержання пенсії, в тому числі і з 1 січня 2006 року. Відповідно до ч. 1 ст. 100 КАСУ пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову. Позивач заперечень на апеляційну скаргу не подав.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач перебуває на обліку в Управління пенсійного фонду України в Ковпаківському районі м. Суми та відноситься до категорії громадян, яким встановлено статус "дитина війни". Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"позивач має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Управління пенсійного фонду України в Ковпаківському районі м. Суми не здійснює позивачу вказані виплати в зазначеному розмірі, посилаючись на відсутність у нього коштів на ці виплати та на невизначеність розрахункової величини (мінімальної пенсії за віком) для розрахунку підвищень до пенсії категорії громадян, які мають статус дітей війни.
Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з положень ч.2 ст. 19, ч.3 ст. 22, ст. 64 Конституції України норми якої є нормами прямої дії та з Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року за № 6-рп/2007, яким визнано неконституційним положення п. 12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік"щодо зупинення на 2007 рік дії ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 року № 2195-IV.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що Управління пенсійного фонду України в Ковпаківському районі м. Суми повинно було нарахувати за 2006-2007 роки, донарахувати за 2008 рік та здійснити виплату позивачу надбавки у відповідності до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"діяти у відповідності з нормою ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та здійснити позивачеві нарахування доплати до пенсії.
Між тим, колегія суддів частково не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно ст. 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 року № 2195-IV, фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Законом України "Про Державний бюджет на 2006 рік"від 20.12.2005 року дію ст.6 зазначеного Закону на 2006 рік було зупинено.
Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет на 2006 рік"від 19.01.2006 року до статті 110 Закону України "Про Державний бюджет на 2006 рік"було внесено зміни, якими встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"у 2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Проте, у 2006 році пільги, встановлені ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"запроваджені не були.
Закони України "Про Державний бюджет на 2006 рік"від 20.12.2005 року та "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет на 2006 рік"від 19.01.2006 року неконституційними не визнані та діяли протягом 2006 року.
Таким чином, відповідно до вищезазначених законів, у відповідача не було підстав нараховувати та сплачувати позивачеві доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", оскільки до 19.01.2006 року її дію було зупинено, а потім передбачені нею виплати не запроваджені.
Отже, суд першох інстанції прийшов до пимилкового висновку про задоволення позовних вимог ощодо зобов"язання нарахування соціальнох допомоги за 2006 рік.
Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням ст. 111 цього Закону, було зупинено.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року за № 6-рп/2007 року, у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36 ч. 2 ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, пп. 7, 9, 12, 13,14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46, ст. 71, ст. ст. 98, 101, 103, 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік"(справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік", яким зупинено дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"від 18.11.2004 № 2195-IV, з урахуванням ст. 111 цього Закону.
Відповідно до п.п.41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" текст статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено в наступній редакції. Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року за № 10-рп/2008 року, у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст.65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту З розділу 3 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу 1, п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.п.41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".
Рішення Конституційного Суду України у цій справі мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Відповідно до ч .2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, Управління пенсійного фонду України в Ковпаківському районі м. Суми, з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року повинно було нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"від 18.11.2004 року № 2195-IV, яка набула чинності із зазначеної дати, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пункту 12 статті 71 Закону України "Про державний бюджет України"та пункту 41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення мін до деяких законодавчих актів України", ці норми втратили чинність та не підлягали застосуванню.
Як вбачається з матеріалів справи відповідач у 2007 році не здійснював позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України „ Про соціальний захист дітей війни", а у 2008 році, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. за № 530 сплачував позивачу підвищення до пенсії, як дитині війни на загальну суму 390, 20 грн. ( в тому числі травень 48,10 грн., червень - 48, 10 грн.; липень - 48,20 грн.; серпень - 48,20грн.; вересень - 48,20грн.; жовтень -49,80 грн., листопад -49,80 грн., грудень -49,80 грн.).
Позивач, відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Позивач, відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
З огляду на викладене, колегія суддів, вважає, що в даному випадку не можна приймати до уваги положення ч.3 ст.28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст.46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.
Згідно ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з 01 квітня та з 01 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», збільшений на 1 %.
Статтею 58 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» встановлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність з 1 квітня 2008 р. у розмірі 481 грн.
З огляду на викладене, колегія суддів, вважає, що в даному випадку не можна приймати до уваги положення ч.3 ст.28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст.46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.
Згідно ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з 01 квітня та з 01 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», збільшений на 1 %.
Статтею 58 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» встановлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність з 1 квітня 2008 р. у розмірі 481 грн.
Таким чином, відповідач з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року мав щомісячно нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, що складає 742,65 грн. (в тому числі у липні 4,06+406 =410,06 х 30%=123,02 грн.; серпні 4,06+406=410,06 х 30%=123,02 грн.; вересні 4,06+406=410,06 х 30%=123,02 грн.; жовтні 4,11+411=415,11 х 30%=124,53 грн.; листопаді 4,11+411=415,11 х30%=124,53 грн.; грудні 4,11+411=415,11 х 30%=124,53 грн.).
З 22.05.2008 року по 04.12.2008 року відповідач мав щомісячно нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, що складає 1170,60 грн. (в тому числі у травні 481х30%=144,3 грн.; червні 481х30%=144,3 грн.; липні 482х30%=144,6 грн.; серпні 482х30%=144,6 грн.; вересні 482х30%=144,6 грн.; жовтні 498х30%=149,4 грн.; листопаді 498х30%=149,4 грн., грудні 498х30%=149,4 грн.).
Враховуючи, що з 22.05.2008 року по 04.12.2008 року відповідачем було нараховано та сплачено позивачу доплату до пенсії у розмірі 10% мінімальної пенсії за віком, що складає 390,20 грн., тому різниця між виплаченою та не нарахованою, невиплаченою сумою доплати до пенсії за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року складає 780,40 грн. (1170,60 - 390,20 = 780,40).
При цьому колегія суддів зазначає, що дія Законів про бюджет на 2007 та 2008 роки закінчується 31 грудня 2007 року та 31 грудня 2008 року відповідно.
Отже, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку щодо задоволення позовних вимог з 01.01.2007 року по 09.07.2007 року та з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року.
Таким чином, колегія суддів, враховуючи допущені судом порушення норм матеріального та процесуального права, вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позову.
При цьому колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги з наступних підстав.
Посилання відповідача на порушення судом першої інстанції норм матеріального права через неврахування законодавчої неврегульованості питання щодо механізму виплати пенсії, відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 № 2195-IV, колегія суддів, вважає хибними, з таких підстав.
Відповідно до статті 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
Таким чином, доводи апеляційної скарги в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни не можуть бути підставою для не здійснення таких виплат або відмови в задоволенні позову.
Крім того, колегія суддів, вважає безпідставним посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії.
Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов'язання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав.
За змістом ч.1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Законом України "Про соціальний захист дітей війни" реалізовано конституційне право на соціальний захист громадян, які мають статус "дитини війни", серед яких їм надано право на отримання 30% доплати до пенсії.
Відповідно до ч. 2 ст.6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.
Згідно абз.1 п.1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №12/2001 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади.
Відповідно до зазначеного Положення на Пенсійний фонд України покладено обов'язок щодо: призначення пенсії; підготовки документів для її виплати; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.
Пунктом 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року за № 8-2 управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Пенсійного фонду України, підвідомчими відповідно головним управлінням цього фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Пенсійного фонду України та мають завданням - забезпечення призначення та виплати пенсії.
Отже, обов'язок по нарахуванню та виплати доплати до пенсії, яка передбачена Законом України "Про соціальний захист дітей війни", покладено саме на органи Пенсійного фонду України.
Враховуючи, що держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов'язку на центральний орган виконавчої влади -Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, колегія суддів вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причини.
Виходячи із системного аналізу приписів Конституції України та наведених нормативно-правових актів, колегія суддів, вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність коштів, як на обґрунтування правомірності невиконання своїх зобов'язань перед позивачем.
Крім того, відповідачем, в порушення ч. 2 ст.71 КАС України не доведено та не надано суду доказів щодо вчинення будь-яких дій для забезпечення виконання покладеного на нього обов'язку щодо нарахування та виплати позивачу доплати до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.
Отже, відсутність коштів у відповідача, який не вчинив жодної дії щодо їх отримання для забезпечення виконання своїх зобов'язань або невиконання іншим органом виконавчої влади свого обов'язку щодо виділення коштів на здійснення позивачу виплат, гарантованих йому Конституцією України, не є підставою для відмови в задоволенні позову та визнання правомірними дій або бездіяльності відповідача.
Щодо доводів відповідача стосовно того, що позивачем пропущено строк звернення до суду, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до положення ч.2 ст. 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Таким чином, колегія суддів, не вбачає пропущення позивачем строку звернення до суду за захистом свого права щодо отримання доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.
Таким чином, виходячи з наведеного, колегія суддів, не вбачає пропущення позивачем строку звернення до суду за захистом свого права щодо отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Згідно ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.
Отже, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції через порушення ним норм матеріального та процесуального права, які призвели до ухвалення неправильного рішення, підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, , 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ковпаківському районі м. Суми на постанову Ковпаківського районного суду м. Суми від 04.12.2008 р. по справі № 2-а-605/08/1806 - задовольнити частково.
Постанову Ковпаківського районного суду м. Суми від 04.12.2008 р. по справі № 2-а-605/08/1806-скасувати.
Прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ковпаківському районі м. Суми про зобов'язання здійснити донарахування та виплату недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни -задовольнити частково.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Ковпаківському районі м. Суми нарахувати на сплатити ОСОБА_1 доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року у розмірі 742 (сімсот сорок дві) грн. 65 коп. та з 22.05.2008 року до 04.12.2008 року у розмірі 780 (сімсот вісімдесят) грн. 40 коп., а всього 1523 (одна тисяча п"ятсот двадцять три) грн. 05 коп.
В іншій частині позовних вимог -відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя
(підпис)
Макаренко Я.М.
Судд
(підпис) (підпис)
Донець Л.О. Дюкарєва С.В.
Макаренко Я.М.
Повний текст постанови виготовлений 31.03.2009 р.