01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
03.03.2009 № 29/556
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Смірнової Л.Г.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - не з'явився
від відповідача - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
на рішення Господарського суду м.Києва від 12.01.2009
у справі № 29/556 (суддя
за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
до Закритого акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГОУкраїна"
про стягнення страхової суми
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду м. Києва з позовом до Закритого акціонерного товариства „Акціонерна страхова компанія „ІНГО Україна” про стягнення з відповідача 4339,65 грн. страхової суми, 663,43 грн. пені, 102,00 грн. державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 12.01.2009 р. в позові відмовлено повністю.
Рішення мотивоване тим, що, на думку суду першої інстанції, відповідачем правомірно було відмовлено позивачу у виплаті страхового відшкодування у зв'язку з невиконанням позивачем вимог чинного законодавства та неподанням документів, необхідних для прийняття рішення щодо сплати страхового відшкодування (щодо підтвердження права водія на керування ТЗ під час ДТП), та поданням документів, оформлених з порушенням норм законодавства (договору найму ТЗ за участю фізичної особи, який нотаріально не посвідчений). Також, підставою для відмови позивачу в позові є той факт, що договір страхування укладено на користь вигодонабувача, який за виплатою страхового відшкодування не звертався.
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1, не погоджуючись з вказаним рішенням, подала до Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить вказане рішення скасувати, постановити нове рішення, яким повністю задовольнити вимоги позивача.
Скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення було порушено норми матеріального права, а саме: ст. ст. 787-791, 798, 799, 640 Цивільного кодексу України, ст. ст. 354, 355 Господарського кодексу України та порушені норми процесуального права - ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, отже рішення є неправомірним та таким, що підлягає скасуванню.
В судовому засіданні 24.02.2009 р. позивач повністю підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.
Представник відповідача в судовому засіданні 24.02.2009 р. та відповідач у відзиві на апеляційну скаргу заперечували проти її доводів, просили залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
В судове засідання 05.03.2009 р. позивач та представник відповідача не з'явились, про причини неявки суд не повідомили. Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення сторін про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників сторін.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.
16.04.2007 р. між сторонами по справі був укладений договір страхування засобів наземного транспорту, цивільної відповідальності, водія та пасажирів № 610526701 (далі - Договір), відповідно до умов якого об'єктом страхування є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом, згідно додатку № 1 від 16.04.2007 р., у тому числі автомобіль „ВАЗ 21099”, реєстраційний номер НОМЕР_1.
Згідно Договору (п. 1) відшкодування з страхового випадку визначається в межах страхової суми з урахуванням франшизи при пошкодженні, повній загибелі ТЗ внаслідок страхових випадків: дорожньо-транспортної пригоди; пожежі; стихійного лиха; протиправних дій третіх осіб; угону.
Умовами Договору визначено, що вигодонабувачем згідно додатку № 1 від 16.04.2007 р. до договору страхування є ОСОБА_2.
Допущені до керування об'єктом страхування за умовами Договору є всі особи на законних підставах.
Виконуючи умови Договору, 27.10.2007 р. позивач уклав з ОСОБА_3договір прокату транспортного засобу № 971 від 27.10.2007 р. строком на 1 день, з 12 год. 00 хв. 27.10.2007 р. до 18 год. 00 хв. 28.10.2007 р. Додатками до договору прокату транспортного засобу № 971 від 27.10.2007 р. строк його дії продовжено до 10 год. 00 хв. 31.10.2007 р.
Як вбачається з довідки Відділення ДАІ Жовтневого району м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області 30.10.2007 р. на вул. Електрозаводській у м. Кривий Ріг сталась дорожньо-транспортна пригода за участю об'єкта страхування автомобіля „ВАЗ 21099”.
Постановою Жовтневого районного суду м. Кривий Ріг від 30.11.2007 р. встановлено, що ОСОБА_3, керуючи застрахованим автомобілем, не дотримав безпечної дистанції, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем „ВАЗ 21043”, державний номер НОМЕР_2, внаслідок чого застрахований автомобіль отримав механічні пошкодження.
Вартість ремонту застрахованого автомобіля відповідно до рахунку № 72 від 01.11.2007 р. (копія міститься в матеріалах справи) складає 6 598,00 грн.
Враховуючи вищевикладені обставини, позивач звернувся до відповідача із заявою на виплату страхового відшкодування.
Листом № 51 від 14.01.2008 р. відповідач відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування на підставі п. 9.2. Договору, відповідно до якого страховик має право повністю або частково відмовити у виплаті страхового відшкодування, якщо страхувальник чи його представник не виконав обов'язків, передбачених умовами Правил страхування та чинного законодавства України або не подав документи, які необхідні для прийняття рішення щодо сплати страхового відшкодування, чи подав документи, оформлені з порушенням дійсних норм (відсутній номер, печатка чи дата, наявність виправлень) та такі, що містять недостовірну інформацію.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає відмову відповідача у виплаті позивачу страхового відшкодування правомірною, виходячи з наступного.
Згідно ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Як передбачено п. 1 ст.25 Закону України «Про страхування» Здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Згідно ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта.
Частиною 1 ст. 991 ЦК України передбачені підстави для відмови страховика від здійснення страхової виплати.
Згідно ч. 2 ст. 991 ЦК України договором страхування можуть бути передбачені також інші підстави для відмови здійснити страхову виплату, якщо це не суперечить закону.
Відповідно до ч. 3 ст. 991 ЦК України рішення страховика про відмову здійснити страхову виплату повідомляється страхувальникові у письмові формі з обґрунтуванням причин відмови.
Як встановлено ст. 636 ЦК України, договором на користь третьої особи є договір в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.
Згідно ст. 985 ЦК України страхувальник має право укласти із страховиком договір на користь третьої особи, якій страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату у разі досягнення нею певного віку або настання іншого страхового випадку. Страхувальник має право при укладенні договору страхування призначити фізичну або юридичну особу для одержання страхової виплати (вигодонабувача), а також замінювати її до настання страхового випадку, якщо інше не встановлено договором страхування.
Вигодонабувачем згідно додатку № 1 від 16.04.2007 р. до спірного договору страхування є ОСОБА_2.
В матеріалах справи наявний лист від 11.02.2008 р. адресований відповідачу від ОСОБА_2, в якому остання повідомляє, що не заперечує проти сплати страхового відшкодування ОСОБА_1 за страховим випадком, що стався 07.02.2008 р. з належним їй автомобілем ВАЗ 21099 д.н. НОМЕР_1, а також лист від 02.11.2007 р. згідно якого ОСОБА_2 не заперечує проти сплати страхового відшкодування ОСОБА_1 за страховим випадком, що стався 30.10.2007 р. з належним їй автомобілем ВАЗ 21099 д.н. НОМЕР_1.
Як вірно зазначено судом першої інстанції, доказів надіслання вказаних листів на адресу відповідача позивачем не надано.
Отже, доказів того, що вигодонабувач відмовився від виплати йому страхового відшкодування позивачем не надано.
Згідно ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Як встановлено судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні, позивач не надав жодних доказів на підтвердження того, що порушення його права чи охоронюваного законом інтересу дійсно відбулось.
Крім того, Господарським судом м. Києва вірно зазначено, що неодмінною ознакою порушення права або охоронюваного законом інтересу є настання негативних наслідків для суб'єкта порушеного права.
Натомість, як вбачається з матеріалів справи негативних наслідків для позивача не настало.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивач в порушення зазначеної норми належним чином апеляційну скаргу не обґрунтував, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не навів.
За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст.103, ст.105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду м. Києва від 12.01.2009 р. у справі № 29/556 залишити без змін.
Матеріали справи № 29/556 повернути до Господарського суду м. Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.
Головуючий суддя
Судді
10.03.09 (відправлено)