вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
Іменем України
07.09.09Справа №2а-10502/09/4/0170
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Циганової Г.Ю., при секретарі Заєвській Н.В.,
За участю представників сторін:
від позивача - Касьянова В.В.
від відповідача - Веселовсьий С.М.
від третьої особи - не з'явився
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради
до Кримської республіканської громадської організації Комітет Громадської Безпеки «Наше право»
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Сімферопольське міське управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим
про заборону проведення акції.
Сутність спору: Виконавчий комітет Сімферопольської міської ради (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом про заборону Кримської республіканської громадської організації Комітет Громадської Безпеки «Наше право» (далі - відповідач) організації та проведення з 03.09.2009 з 16:00 акції протесту - голодовки з встановленням наметів на площі перед адміністративною будівлею Верховної ради АР Крим по вул.Карла Маркса,18 м. Сімферополя, мотивуючи свої вимоги тим, що проведення відповідачем зазначених заходів створить перешкоди у діяльності державних, суспільних та культурних установ розташованих у даному районі, наявність небезпеки безладів або злочинів, виникнення загрози здоров'ю населення, правам та свободам інших осіб.
Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача пояснив, що відповідач проводить масові заходи з мирною метою і не планують сприяти чи створювати загрозу заворушень, злочинів, загрозу здоров'ю населення або правам і свободам інших людей. Повідомлення про проведення акції протесту дійсно було направлено відповідачем позивачу 03.09.2009, але ж фактично така акція розпочалася лише 04.09.2009, при цьому відповідачем прийнято рішення що під час такої акції голодовка не буде проводитися. Пояснив, що акція, яка проводиться відповідачем, по суті є мірним зібранням з метою підтримки та вирішення питання про відставку Голови Верховної ради АР Крим та Голови Ради міністрів АР Крим. Вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.
Представник Сімферопольського міського управління ГУ МВС України в АР Крим не з'явився, направив на адресу суду відзив на позов, у якому підтримав адміністративний позов, обґрунтовуючи свою позицію тим, що проведення з 03.09.2009 акції протесту - голодовки може створити реальну небезпеку, загрозу здоров'ю населення, правам і свободам інших громадян.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін та третьої особи, суд
Відповідач 03.09.2009 звернувся до виконавчого комітету Сімферопольської міської ради з повідомленням про проведення з 03.09.09 з 16:00 акції протесту - голодовки з встановленням наметів на площі перед адміністративною будівлею Верховної ради АРК по вул. Карла Маркса,18 м. Сімферополя. Метою акції відповідач зазначив вимоги про відставку Голови Верховної ради АР Крим ОСОБА_1 та Голови Ради міністрів АР Крим ОСОБА_2. Дата закінчення акції визначена відповідачем у повідомлення «як відставка вищезазначених громадян».
Листом від 03.09.2009 №2101/24/01-66 відповідач був повідомлений про те, що позивач не погоджує проведення заявленої акції на підставі пропуску строку звернення з повідомленням у порядку, встановленому ст.39 Конституції України та п.2 Порядку організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій, затвердженого Указом Президії Верховної ради СРСР від 28.07.88 №9306-XI і пропонує вирішити питання у встановленому законом порядку.
Стаття 140 Конституції України визначає, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - мешканців села, селища, міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в рамках Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою у порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх органи.
Органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території (ст.144 Конституції України).
Порядок обрання органів місцевого самоврядування, їх функціонування та повноваження передбачено в Законі України “Про місцеве самоврядування в Україні”.
Відповідно до Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, які представляють відповідні територіальні громади і здійснюють від їх імені та у їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, іншими законами (ст. 10).
Відповідно до ст.38 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить вирішення відповідно до закону питань про проведення зборів, мітингів, маніфестацій і демонстрацій, спортивних, видовищних та інших масових заходів, здійснення контролю за забезпеченням при їх проведенні громадського порядку.
Особливості провадження у справах за адміністративними позовами суб'єктів владних повноважень про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання передбачені ст.182 КАС України.
Так, у відповідності до ч.1 ст.182 КАС України органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування негайно після одержання повідомлення про проведення зборів, мітингів, походів, демонстрацій тощо мають право звернутися до окружного адміністративного суду за своїм місцезнаходженням із позовною заявою про заборону таких заходів чи про інше обмеження права на мирні зібрання (щодо місця чи часу їх проведення тощо).
Підставою для задоволення позову відповідно до ч.5 ст.182 КАС України є створення реальної небезпеки заворушень чи злочинів, загрози здоров'ю населення або правам і свободам інших людей через проведення зборів, мітингів, походів, демонстрацій чи інших зібрань. Крім того суд задовольняє вимоги позивача в інтересах національної безпеки та громадського порядку (при цьому законодавець вживає єднальний сполучник “та”, а не розділові “чи” і “або”), що означає необхідність встановлення наявності одразу двох чинників -порушення національної безпеки та громадського порядку.
Згідно з ст.39 Конституції України громадяни мають право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування. Обмеження щодо реалізації цього права може встановлюватися судом відповідно до закону і лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку - з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 19.04.2001 у справі №4-рп/2001 (справа щодо завчасного сповіщення про мирні зібрання) тривалість строків завчасного сповіщення має бути у розумних межах і не повинна обмежувати передбаченого статтею 39 Конституції України права громадян на проведення зборів, мітингів, походів і демонстрацій. Такі строки мають слугувати гарантією реалізації цього права громадян. Упродовж цього строку зазначені органи мають здійснити і ряд підготовчих заходів, зокрема, для забезпечення безперешкодного проведення громадянами зборів, мітингу, походу чи демонстрації, підтримання громадського порядку, охорони прав і свобод інших людей. У разі необхідності органи виконавчої влади чи місцевого самоврядування можуть погоджувати з організаторами масових зібрань дату, час, місце, маршрут, умови, тривалість їх проведення тощо. Строк завчасного сповіщення має бути достатнім і для того, щоб органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування могли визначитися, наскільки проведення таких зібрань відповідає закону, та в разі потреби, згідно з частиною другою статті 39 Конституції України, звернутися до суду для вирішення спірних питань.
Стаття 11 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод містить два пов'язаних між собою права: право на свободу зібрань та право на свободу об'єднань, так, зокрема передбачено, що:
- кожен має право на свободу мирних зібрань та на свободу об'єднання з іншими, включаючи право створювати профспілки і вступати до них для захисту своїх інтересів.
- здійснення цих прав не підлягає жодним обмеженням, за винятком тих, які встановлені законом в інтересах національної або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров'я або моралі чи з метою захисту прав і свобод інших осіб і є необхідними в демократичному суспільстві. Ця стаття не перешкоджає запровадженню законних обмежень на здійснення цих прав особам, що входять до складу збройних сил, поліції або органів державного управління.
Відповідно до ст.1 Закону України “Про основи національної безпеки України” від 19.06.2003 № 964-IV (із змінами та доповненнями) національна безпека - захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, за якої забезпечуються сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних та потенційних загроз національним інтересам; національні інтереси - життєво важливі матеріальні, інтелектуальні і духовні цінності Українського народу як носія суверенітету і єдиного джерела влади в Україні, визначальні потреби суспільства і держави, реалізація яких гарантує державний суверенітет України та її прогресивний розвиток.
Законодавчого визначення терміну “громадський порядок” не передбачено. З загального правила та практики застосування термінів у юриспруденції (довідкова інформація, ІАЦ "ЛІГА", від 11.05.2007) громадський порядок - це зумовлена закономірностями соціального розвитку система правил та інститутів, що забезпечує упорядкованість суспільних відносин і надає їм певну організаційну форму. Отже громадський порядок у вузькому розумінні означає відсутність правопорушень.
Суд враховує, що порядок та строки звернення із заявою про проведення зборів, мітингу, вуличного походу або демонстрації встановлений у пункті 2 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 28.07.1988 №9306-XI "Про порядок організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій в СРСР" (яка є чинною на території України відповідно до постанови Верховної Ради України від 12 вересня 1991 року “Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства СРСР”), відповідно до якого заява про проведення зборів, мітингу, вуличного походу або демонстрації подається в письмовій формі не пізніш як за десять днів до намічуваної дати їх проведення. В заяві зазначаються мета, форма, місце проведення заходу або маршрути руху, час його початку і закінчення, передбачувана кількість учасників, прізвища, імена, по батькові уповноважених (організаторів), місце їх проживання і роботи (навчання), дата подачі заяви.
З'ясовуючи значення таких термінів як “збори”, “мітинги”, “походи”, “демонстрації” та “інші зібрання”, наведені у ч.5 ст.182 КАС України, як передумови для застосування до спірних правовідносинах сторін приписів вказаної статті, суд прийшов до такого висновку.
Поняття “збори”, “мітинг” та “демонстрація” в чинному законодавстві наведені лише в наказі МВС України "Про затвердження Статуту патрульно-постової служби міліції України" від 28.07.94 № 404, відповідно до якого:
збори - спільна, спеціально організована невелика присутність громадян в громадському або іншому місці, викликана необхідністю обговорення різних політичних, соціальних, економічних, культурних та інших проблем;
мітинг - це масові збори з питань злободенних, переважно політичних питань, які проводяться, як правило, на вулицях, майданах, стадіонах, парках. Неодмінні атрибути мітингу - масова аудиторія, промовці, лозунги, прапори, заклики (усні, друковані, письмові);
демонстрація визначена як масове находження громадян з приводу висловлення будь-яких громадсько-політичних настроїв, в тому числі з питань протесту або незгоди будь з чим. Цей захід може проявлятися також у проступку однієї особи, здійсненні нею вчинку з метою підкреслення свого відношення до будь-якої події чи посадової особи тощо.
Терміни “походи” та “зібрання” не визначені чинним законодавством.
Не існує визначеного на законодавчому рівні поняття “намет”.
Виходячи з практики застосування термінів, слів та словосполучень намет - тимчасове житло або будова, збірно-розбірна конструкція, що швидко зводиться, призначена для тимчасового розміщення і мешкання людей, виробництва робіт, господарських потреб, а також складування різних матеріалів, майна і апаратури в польових умовах. Згідно з Великим тлумачним словником сучасної української мови, “намет” - тимчасове приміщення із тканині, шкірі, рідше з гілля, що напинається на каркас; шатро (www.slovnyk.net).
Матеріали справи свідчать про те, що відповідачем заплановано 03.09.09р. з 16:00 проведення акції протесту - голодовки з встановленням наметів на площі перед адміністративною будівлею Верховної ради АР Крим по вул.Карла Маркса,18 м.Сімферополя. Про намір провести таку акцію відповідач повідомив позивача лише 03.09.2009. Як вбачається з наданої заяви відповідача загальна кількість осіб, що буде приймати участь становить від 10 осіб. Початок акції - голодовки з 03.09.09р. з 16:00 до «відставки Голови Верховної ради АРК ОСОБА_1. та Голови Ради міністрів в АРК ОСОБА_2.».
Судом встановлено, що питання розташування наметів є невід'ємною частиною проведення відповідачем зазначеної акції взагалі.
Територія перед будівлею ВР АР Крим під розміщення наметів, як пояснив відповідач, розташована у проході від скверу Перемоги у направленні до сходинок безпосередньо до входу в зазначену будівлю та проході від під'їзних шляхів з боку вулиць Серова і Жуковського; тобто є фактичним входом в будівлю.
Площа вільної території, де бажає розмістити намети відповідач, є об'єктом благоустрою населеного пункту - тротуаром, на якому через норми чинного законодавства не можуть бути розміщені малі архітектурні форми (п.27 Єдиних правил ремонту і вмісту автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними і охорона, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.2008 №198).
Згідно з п. 4 Єдиних правил, мала архітектурна форма - це невелике (площею до 30 кв.м.) спорудження торгівельно-побутового призначення, яке виготовляється з полегшених конструкцій і встановлюється тимчасово без спорудження фундаменту.
У відповідності до п.35 Єдиних правил забороняється розміщення малих архітектурних форм біля пам'ятників, клумб, видовищних і панорамних майданчиків, інших елементів оснащення будівель і декоративного благоустрою території; ближче чим за 20 метрів до перехресть вулиць.
Аналізуючи діюче законодавство, суд приходить до висновку, що проведення акції шляхом встановлення наметового містечка у будь-якій кількості не є законодавчо визначеним заходом реалізації волі громадян при зборах, мітингах, вуличних походах або демонстраціях.
Суд приймає до уваги доводи позивача, у частині неможливості розміщення наметів у місцях знаходження великої кількості людей.
Фактично територія біля адміністративної будівлі Верховної Ради Автономної Республіки Крим є площею з об'єктами зовнішнього благоустрою і озеленення (клумби, газони), під'їздом для службових автомобілів і пішохідними доріжками для проходу до будівлі, розміщення на яких під час акції наметового містечка без збитку об'єктам благоустрою і блокування вільного проходу до будівлі не представляється можливим і може порушити режим роботи органу влади. Територія, на якій планується розміщення наметового містечка перед будівлею Верховної Ради АР Крим відноситься до центральної частини міста, поруч з якою знаходяться будівлі державних, громадських та культурних установ. Тому знаходження наметів у цій місцевості може негативно вплинути на санітарно-гігієнічний стан, відволіче значні сили працівників правоохоронних органів, що може привести до створення загрози заворушень, злочинів, загрози здоров'ю населення, а також може створити перешкоди у доступі громадян до адміністративних будівель установ та організацій розташованих поруч з площею, що є посяганням на права і свободи інших людей.
При цьому суд вважає необхідним підкреслити, що повідомлення відповідача про проведення з 03.09.2009 з 16-00 акції протесту було надіслано позивачу з порушенням термінів передбачених Порядком організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій, затвердженого Указом Президії Верховної ради СРСР від 28.07.88 №9306-XI, що робить неможливим вжиття позивачем та третьою особою необхідних заходів щодо підтримання громадського порядку, забезпечення захисту прав, свобод та здоров'я інших осіб.
Виходячи з наведеного, заслухавши представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд прийшов до висновку, що з метою недопущення: порушень громадського порядку у місті, здійсненні перешкод роботи органу влади, порушень реалізації прав громадян на вільний доступ до адміністративних будівель позовні вимоги виконавчого комітету Сімферопольської міської ради засновані на законі, підтвердженні матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню.
У судовому засіданні 07.09.2009 проголошені вступна та резолютивна частини постанови, складання постанови у повному обсязі відкладено до 17год.25хв. 07.09.2009.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 19, 39 Конституції України, ст.160-163, 182 КАС України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Заборонити Кримської республіканської громадської організації Комітет Громадської Безпеки «Наше право» організацію та проведення з 03.09.2009 з 16:00 акції протесту - голодовки з встановленням наметів на площі перед адміністративною будівлею Верховної ради АР Крим по вул. Карла Маркса,18 м. Сімферополя.
Постанова суду підлягає негайному виконанню.
У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її складання у повному обсязі.
Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Протягом 10 днів з дня складання у повному обсязі постанови до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Циганова Г.Ю.