Іменем України
04.08.09Справа №2а-1312/09/2770
Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі:
судді Кравченко М.М., при секретарі Фімушкіної О.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі адміністративну справу
за адміністративним позовом
Гагарінської районної державної адміністрації м. Севастополя (99038, м. Севастополь, пр. Жовтневої революції, 8)
до Громадської організації «Русская община Севастополя»(99057, м. Севастополь, вул. Юмашева, 15, кв. 16)
про заборону проведення благочинної акції
Представники сторін:
представник позивача: Югова Наталія Володимирівна, довіреність №22/05 від 06.01.2009, службове посвідчення №386.
представник відповідача: голова Громадської організації "Русская община Севастополя" Єрмакова Тетяна Олександрівна, паспорт АР 049092, виданий 23.10.1996 Гагарінським РВ УМВС України в м. Севастополі;
Суть спору:
Гагарінська районна державна адміністрація міста Севастополя звернулася до суду з адміністративним позовом до Громадської організації "Русская община Севастополя" про заборону проведення благочинної акції.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 03 серпня 2009 р. відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-1312/09/2770.
Позовні вимоги мотивовані тим, що проведення відповідачем благочинної акції на тему «Допомога зголоднілим дітям Африки, яка пов'язана зі світовою фінансовою кризою», повідомлення про проведення якої надійшло до позивача, не відповідає вимогам ч.2 ст.39 Конституції України, Рішенню Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Міністерства внутрішніх справ України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 39 Конституції України про завчасне сповіщення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про проведення зборів, мітингів, походів і демонстрацій (справа щодо завчасного сповіщення про масові зібрання) від 19 квітня 2001 року N 4-рп/2001 (справа N 1-30/2001) та може призвести до порушення громадської безпеки, нормальної життєдіяльності району та національної безпеки.
У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, просить задовольнити позов у повному обсязі шляхом обмеження права на мірне зібрання, а саме - заборони проведення Громадської організації «Русская община Севастополя»благочинної акції в районах: ринок «Юмашева», парк Перемоги, бухта «Омега», ринок по вул. Героїв Сталінграду та 35 батарея з 09:00 до 21:00 на тему «Допомога зголоднілим дітям Африки, яка пов'язана зі світовою фінансовою кризою»з 28 липня 2009 року по 28 серпня 2009 року.
Представник відповідача заперечував проти позову, просить відмовити у його задоволенні, оскільки проведення акції, що є предметом оскаржування по справі, відповідає вимогам чинного законодавства.
Згідно зі ст.ст.27, 49, 51, 121, 130 Кодексу адміністративного судочинства України, позивачу та представнику відповідача роз'яснені їх процесуальні права і обов'язки.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
03.08.2009 до Гагарінскої районної адміністрації м. Севастополя надійшло повідомлення від Громадської організації «Русская община Севастополя»благочинної акції в районах: ринок «Юмашева», парк Перемоги, бухта «Омега», ринок по вул. Героїв Сталінграду та 35 батарея з 09:00 до 21:00 на тему «Допомога зголоднілим дітям Африки, яка пов'язана зі світовою фінансовою кризою»з 28 липня 2009 року по 28 серпня 2009 року.
Право громадян збиратися мирно, без зброї, проводити мітинги, збори, походи і демонстрації, про які завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи місцевого самоврядування, гарантується статтею 39 Конституції України. Проведення вказаних акцій не повинно порушувати громадський порядок, права і свободи інших людей, створювати небезпеку заворушень чи злочинів, загрожувати здоров'ю населення.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Міністерства внутрішніх справ України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 39 Конституції України про завчасне сповіщення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про проведення зборів, мітингів, походів і демонстрацій (справа щодо завчасного сповіщення про масові зібрання) від 19 квітня 2001 року N 4-рп/2001 (справа N 1-30/2001) організатори таких мирних зібрань мають сповістити зазначені органи про проведення заходів заздалегідь, тобто у прийнятні строки, що передують даті їх проведення. Ці строки не повинні обмежувати передбачене статтею 39 Конституції України право громадян, а має служити його гарантією і водночас надавати можливість відповідним органам вжити заходів щодо безперешкодного проведення громадянами зборів, мітингів, походів і демонстрацій, забезпечення громадського порядку, прав і свобод інших людей. При здійсненні громадянами права на свободу думки і слова на вільне поширення своїх поглядів і переконань не повинно бути посягань на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Статтею 38 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачені повноваження Гагарінської районної державної адміністрації м. Севастополя щодо вжиття заходів щодо забезпечення державного і громадського порядку, життєдіяльності підприємств, установ і організацій, забезпечення захисту здоров'я людей. Разом з тим, Конституція України та Кодекс адміністративного судочинства України наділяє Гагарінську районну адміністрацію м. Севастополя повноваженнями щодо звернення до суду з позовною заявою про обмеження права на проведення масових акцій.
За вимогами ч. 5 ст. 182 КАС України суд задовольняє позов про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання в інтересах національної безпеки лише у випадку, якщо проведення зборів, мітингів, походів, демонстрацій чи інших зібрань може створити реальну небезпеку заворушень чи злочинів, загрозу населенню або правам і свободам інших людей.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про основи національної безпеки України" національна безпека - захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, за якої забезпечуються сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних та потенційних загроз національним інтересам; національні інтереси - життєво важливі матеріальні, інтелектуальні і духовні цінності Українського народу як носія суверенітету і єдиного джерела влади в Україні, визначальні потреби суспільства і держави, реалізація яких гарантує державний суверенітет України та її прогресивний розвиток. Відповідно до ст. 3 даного Закону об'єктами національної безпеки є людина і громадянин - їхні конституційні права і свободи. Згідно ст. ст. 27, 34, 49, 50 Конституції України кожен має право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань; держава забезпечує санітарно-епідемічне благополуччя; кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля.
Дослідивши письмові докази по справі, а саме, фотокопію повідомлення відповідача на адресу позивача про проведення акції, суд зазначає, що в порушення вимог ч.1 ст.39 Конституції України, повідомлення відповідача про проведення акції в період з 28 липня 2009 року до 28 серпня 2009 року надійшло до позивача лише 3 серпня 2009 року, тобто тільки через п'ять днів після початку благочинної акції, що унеможливлює відповідним органам вжити заходів щодо безперешкодного проведення громадянами зборів, мітингів, походів і демонстрацій, забезпечення громадського порядку, прав і свобод інших людей відповідно до Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Міністерства внутрішніх справ України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 39 Конституції України про завчасне сповіщення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про проведення зборів, мітингів, походів і демонстрацій (справа щодо завчасного сповіщення про масові зібрання) від 19 квітня 2001 року N 4-рп/2001 (справа N 1-30/2001).
Суд зазначає, що місця проведення благочинної акції відповідачем по справі -це місця масового скупчення та відпочинку людей у період літніх відпусток, тому проведення благочинної акції позивачем може створити реальну небезпеку заворушень чи злочинів, загрозу населенню або правам і свободам інших людей.
Позивач по справі пояснив суду, що забезпечення громадського порядку потребує не менш ніж сім дільничних інспекторів Гагарінського РВ УМВС України в м. Севастополі, які б мали знаходитися протягом місяця по дванадцять годин на добу в місцях проведення акції відповідачем. Забезпечити таку кількість працівників міліції на тривалий час для охорони громадського порядку є неможливим.
У судовому засіданні відповідач по справі пояснив суду, що зібрані кошти Громадська організація «Русская община Севастополя»має намір перевести до Африці, але не надав суду інформації про те, до якої саме країни, крім Лівії та Ефіопії, на які саме рахунки в установах банків, з якої метою та яким саме чином будуть переведені кошти та чи звертався хто-небудь до відповідача з проханням про збір коштів.
Виходячи з зазначеного, суд дійшов висновку, що відповідач по справі не мав і на має наміру дійсно здійснювати благочинну акцію.
Враховуючи викладене, суд інтереси національної безпеки вбачає у відсутності умов, сприятливих посяганням на життя, здоров'я, власність честь, гідність людей, які будуть знаходиться з 28.08.2009 у місцях проведення масових заходів відповідачем.
Відтак, суд приходить до висновку, що в інтересах національної безпеки, з метою забезпечення правопорядку, запобігання вчиненню злочинів, правопорушень, для охорони здоров'я населення, захисту прав і свобод мешканців м. Севастополя, забезпечення нормального відпочинку людей у місцях їх масового скупчення у літній період, доцільно вирішити питання про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання. Зазначені обмеження не порушують права громадян на мирні зібрання, так як стосуються лише певної частини Гагарінського району міста Севастополя.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 9, 69 - 71, 94, 97, 158 - 163, 182 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Севастополя,
1. Позов задовольнити повністю.
2. Обмежити право на мірне зібрання шляхом заборони проведення Громадською організацією «Русская община Севастополя»благочинної акції в районах: ринок «Юмашева», парк Перемоги, бухта «Омега», ринок по вул. Героїв Сталінграду та 35 батарея з 09:00 до 21:00 на тему «Допомога зголоднілим дітям Африки, яка пов'язана зі світовою фінансовою кризою та стихійними лихами»з 28 липня 2009 року по 29 серпня 2009 року.
Постанова суду підлягає негайному виконанню.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення за правилами, встановленими ст. ст. 185 - 187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя М.М.Кравченко