Україна
26 серпня 2009 р. справа № 2а-7965/09/0570
12 год. 30 хв. зал судового засідання № 1
. о 15 год. 20 хв. Донецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Шальєвої В.А.,
при секретарі Яковецькій О.В., Химич М.В.,
за участю представник позивача ОСОБА_2,
представника відповідача Брияловської С.М., Фільчакова А.В.,
розглянувши у відкритому судового засіданні в залі судового засідання в м. Донецьку, по вул. 50 Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Кіровської виправної колонії № 33 про визнання бездіяльності неправомірною, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Кіровської виправної колонії № 33 про визнання бездіяльності неправомірною.
Свої вимоги мотивує наступним.
ОСОБА_1 проходив службу у Кіровській ВК № 33. 02.02.2005 року позивачу була встановлена друга група інвалідності, у зв'язку з чим його було звільнено із зі служби та призначено пенсію по інвалідності. Також позивач має право на пільги, які надаються тільки при наявності пенсійного посвідчення.
ОСОБА_1 04.02.2005 року були надані відповідачу усі необхідні документи для оформлення пенсійної справи та передання її до Пенсійного фонду, але пенсію позивач отримав тільки 05.10.2005 року, оскільки робітниками Кіровської ВК № 33 не була своєчасно направлена пенсійна справа.
Через затримку направлення документів відповідачем, ОСОБА_1 несвоєчасно була отримана пенсія, довідка про надання пільг та пенсійне посвідчення
Позивач просить визнати бездіяльність Кіровської виправної колонії № 33 в частині несвоєчасного направлення документів для призначення пенсійного забезпечення по інвалідності неправомірними.
Також ОСОБА_1 просить поновити строк для звернення до суду.
В судовому засіданні представник позивач підтримав позовні вимоги, надав пояснення, аналогічні викладеним в позові.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в обґрунтування чого зазначив, що направлення документів для призначення пенсійного забезпечення ОСОБА_1 було затримано у зв'язку з тим, що необхідні документи позивачем були надані несвоєчасно, про що свідчить заява від 13.06.2005 року, яка знаходиться в матеріалах пенсійної справи. ОСОБА_1 надав необхідні документи 13.06.2005 року, а 16.06.2005 року вони вже були отримані Департаментом України з питань виконання покарань, але у зв'язку з виявленими недоліками, документи було повернуто для їх усунення. Також, представник відповідача суду пояснив, що Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» встановлено обмеження максимального розміру пенсії, яка може бути нарахована особі рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби. Це стало наслідком масового звільнення зі служби осіб, які мали право на пенсію та збільшення навантаження на пенсійний відділ Департаменту та відділи, які займаються оформленням пенсій по колоніях.
Також позивачем пропущений річний строк звернення до суду за захистом своїх прав, що є підставою для відмови в задоволенні позову.
Просила відмовити в задоволені позову.
Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1. проходив службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби України в Кіровській виправній колонії № 33. Наказом Управління Державного Департаменту України з питань виконання покарань у Донецькій області № 5о/с від 10.02.2005 року позивача було звільнено з органів внутрішніх справ України за ст. 65 п. «б» за хворобою на підставі особистого рапорту ОСОБА_1 (а.с. 41).
Відповідач, Кіровська колонія № 33 в своїй діяльності керується Конституцією України, Законом України «Про державну кримінально-виконавчу службу України» та іншими нормативно-правовими актами і виконує, покладені на нього Державою.
Станом на 02.02.2005 року вислуга років позивача складає 7 років 5 місяців та 26 днів у календарному обчисленні та 9 років 7 місяців та 11 днів у пільговому обчисленні.
Позивачу встановлена ІІ група інвалідності, що підтверджується довідкою МСЕК № 026621, у зв'язку з травмою, отриманою в результаті нещасного випадку, не пов'язаного з виконанням службових обов'язків (а.с. 2).
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ», військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ пенсії по інвалідності, а членам їх сімей пенсії в разі втрати годувальника призначаються незалежно від тривалості служби.
Відповідачем була 16.06.2005 направлена особова справа з документами для призначення пенсії до пенсійного відділу Державного Департаменту з питань виконання покарань (а.с. 36).
Відповідно до п. 1.5. Інструкції про організацію роботи з пенсійного забезпечення військовослужбовців внутрішніх військ та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України і членів їхніх сімей, управління (відділи, відділення) роботи з персоналом органів внутрішніх справ та кадрові служби військових частин забезпечують своєчасну й якісну підготовку документів для призначення пенсій військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу й їхнім сім'ям; пояснюють їм порядок обчислення вислуги років.
Документи для призначення пенсій особам начальницького і рядового складу, їх сім'ям управління (відділи, відділення) роботи з персоналом органів внутрішніх справ та кадрові служби військових частин подають у ДФРЕ, УФРЕ (ВФРЕ) МВС, ГУМВС (УМВС) не пізніше 10 днів після звільнення їх зі служби.
Згідно відповіді Державного департаменту України з питань виконання покарань (а.с. 5), особова справа з документами для призначення пенсії надійшла до пенсійного відділу Департаменту 16 червня 2005 року.
В ході перевірки документів були виявлені помилки, про що було повідомлено до Департаменту.
Пенсійне посвідчення на час призначення ОСОБА_1 не було оформлено, у зв'язку з відсутність фотографії у базі даних. Пенсійне посвідчення виготовлено та направлено 13.12.2006 року до управління Департаменту Донецької області для видачу пенсіонеру.
26 вересня 2005 року вірно оформлені документи надійшли до Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Донецькій області, які були зареєстровані у журналі обліку вхідних документів (а.с. 37). Відповідні документи на виплату пенсійного забезпечення були надіслані до Шахтарського відділення Ощадного банку (а.с. 48). Одночасно на адресу позивача була направлена довідка на пільги (а.с. 47).
Пунктом «б» статті 50. Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» встановлено, що призначення пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ - з дня звільнення зі служби, але не раніше того дня, до якого їм надавалося грошове забезпечення, а членам сімей цих військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також пенсіонерів з їх числа - з дня смерті годувальника, але не раніше дня, до якого йому виплачено грошове забезпечення чи пенсію, крім випадків призначення їм пенсій з більш пізніх строків.
Пенсію ОСОБА_1 було призначено 05 жовтня 2005 року з 02 лютого 2005 року, тобто з дня звільнення.
В судовому засіданні представник позивача стверджував, що ОСОБА_1 документи для призначення пенсії були передані відповідачу своєчасно, 04.02.2005 року, але суд не бере до уваги цей факт, оскільки заява про затримання надання матеріалів з вини позивача, подана ним 13.06.2005 року, що підтверджується копією цієї заяви (а.с. 21).
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем в судовому засіданні цілком доведено правомірність своїх дій при звільненні позивача.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 зазначеного Кодексу суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядну, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, суд вважає, що відповідач в даному випадку діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Крім того, відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд вважає, що відсутні підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду, оскільки позивачем не надано доказів, що строк пропущений з поважний причин. Так, позивач знаходився на лікарняному у Вишгородській центральній районній лікарні з 18.09.2005року по 30.09.2005 року (а.с. 111), перебував у санаторії «Антрацит» з 05.03.2007 року по 26.03.2007 року (а.с. 112). З цим позовом ОСОБА_1 звернувся тільки 28.09.2007 року.
Отже, на час звернення до суду пройшло більш ніж два роки.
Згідно ч. 1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Так, в судовому засіданні представник відповідача Кіровської виправної колонії № 33 наполягав на застуванні наслідків пропущення строків звернення до адміністративного суду.
У зв'язку з цим, а також враховуючи те, що ОСОБА_1 документи для призначення пенсії були надані лише 13.06.2005 року, річний строк, протягом якого позивач міг звернутися до суду з вказаним позовом, сплинув.
На підставі викладеного, суд відмовляє ОСОБА_1 в задоволенні його позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Кіровської виправної колонії № 33 про визнання бездіяльності неправомірною - відмовити.
Повний текст постанови виготовлений 31 серпня 2009 року.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня складання постанови в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.