ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
Вн. № 6/402
м. Київ
08.09.2009 р. 14 год. 34 хв. № 2а-3740/09/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Добрянської Я.І. при секретарі судового засідання Зубко Л.П. вирішив адміністративну справу
за позовом Закрите акціонерне товариство "БРВ Київ"
до Державна податкова інспекція у Солом'янському районі міста Києва
про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0014711501/0 від 30.03.2009р.
Представники:
від позивачаСолтис Т.П.
від відповідача Радутний О.С.
08.09.2009 р. у судовому засіданні відповідно до п. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося Закрите акціонерне товариство «БРВ Київ»з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва про визнання нечинним податкового повідомлення -рішення від 30.03.2009 р. № 0014711501/0 щодо донарахування податкового зобов'язання по податку на прибуток з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій в сумі 3 351 557,00 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач -ЗАТ «БРВ Київ», вказує на те, що відповідач при проведенні камеральної перевірки податкової декларації Товариства з податку на прибуток за 2008 рік дійшов до помилкового висновку про порушення позивачем порядку заповнення вказаної декларації. Позивач стверджує, що не вірне заповнення р. 15 декларації по податку на прибуток за 11 місяців 2008 року не призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток, оскільки податковим періодом, відповідно до п. 16.4 ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в редакції Закону України від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР із змінами та доповненнями (далі Закон України № 283/97-ВР), є календарний квартал, півріччя, три квартали, рік. В р. 14 декларації за 2008 рік позивач відобразив податкове зобов'язання з податку на прибуток. В зв'язку з тим, що підприємство за результатами господарської діяльності за 2008 рік отримало збитки, а не прибуток, об'єкт оподаткування у позивача відсутній, а тому не може і виникати податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств. Позивач сплатив за результатами 2008 р. 3 191 959,00 грн. податку на прибуток підприємств.
Відповідач -ДПІ у Солом'янському районі м. Києва проти позову заперечує з огляду на те, що при проведенні камеральної перевірки ЗАТ «БРВ Київ»було встановлено, що значення р. 14 податкової декларації за 11 місяців 2008 року не відповідає даним вказаним в р. 15 декларації за 2008 рік, що є порушенням п. 22.13 ст. 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та п. 3 «Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства», затвердженого наказом ДПА України від 05.12.2008 р. № 761, та призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток на суму 3 191 959,00 грн. Тому, донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 3 191 959,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідно до п.п.17.1.4 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ відповідає вимогам чинного законодавства.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі м. Києва було проведено невиїзну документальну перевірку податкової звітності з податку на прибуток Позивача, метою якої було виявлення арифметичних та методологічних помилок у поданих ним податкових деклараціях з податку на прибуток підприємства за 11 місяців 2008 року та за 2008 рік.
За результатами даної перевірки було складено акт № 4071/151-32243798 від 30 березня 2009 року (далі - Акт). На підставі Акту винесено податкове повідомлення-рішення від 30 березня 2009 року № 0014711501/0, яким позивачу було визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток на суму 3 351 557, 00 грн. (в т.ч. 3 191 959, 00 грн. за основним платежем та 159 598,00 грн. штрафної (фінансової) санкції).
Як зазначається в Акті, позивачем в поданій ним декларації за 2008 рік було невірно заповнено рядок 15 (сума нарахованого податку за попередній податковий період поточного року), що призвело до виникнення переплати по особовому рахунку Позивача з податку на прибуток в сумі 6 253 708, 72 грн., яка фактично не сплачена.
Таким чином, згідно поданих декларацій проведено суму податку до зменшення за 11 місяців 2008 року - 3 191 959, 00 грн. та за 2008 рік - 3 191 959, 00 грн., по особовому рахунку підприємства з податку на прибуток обліковується переплата в сумі 6 253 708,72 грн., з якої 3 191 959, 00 грн. виникла за рахунок невірного відображення в декларації за 2008 рік значення рядку 15 (сума нарахованого податку за попередні податкові періоди поточного року), тобто підприємство двічі зменшило нарахований податок, тоді як сплачено за результатами 2008 року, тобто за 9 місяців 2008 року 3 191 959, 00 грн.
Відповідач стверджує, що значення рядку 15 Декларації Позивача за 2008 рік повинно дорівнювати значенню, відображеному в рядку 14 Декларації за 11 місяців 2008 року.
Під час проведення камеральної перевірки декларації позивача з податок на прибуток підприємства за 2008 рік в ній була виявлена методологічна помилка, яка полягає в невірному заповненні рядка 15 декларації.
Оскільки дана помилка призвела до виникнення переплати (фактично заниження суми податкового зобов'язання) ДПІ у Солом'янському районі м. Києва самостійно визначила суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 3 191 959, 00 грн.
Відповідно до пп. 17.1.4 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, визначеними у підпункті "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний (крім випадків, коли податкова декларація не приймається всупереч нормам цього Закону) сплатити штраф у розмірі п'яти відсотків суми донарахованого податкового зобов'язання, але не менше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
На виконання зазначеного пункту Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»ДПІ у Солом'янському районі м. Києва нарахувала позивачу штраф у розмірі п'яти відсотків суми донарахованого податкового зобов'язання (3 191 959, 00 грн.) - 159 598, 00 грн.
Позивач вказує на те, що рядок 15 поданої декларації з податку на прибуток підприємств ЗАТ «БРВ Київ»за 2008 рік жодним чином не стосується розрахунку зобов'язань підприємства з податку на прибуток, оскільки зобов'язання відображаються в рядку 14 декларації. Цей рядок має назву -«Податкове зобов'язання звітного періоду», і від того, чи проставлено значення в рядку 15, значення рядка 14 декларації не зміниться.
Обчислений податок на прибуток, зазначається в рядку 14 декларації. Зобов'язання з податку на прибуток за звітний період являє собою не різницю між значеннями рядків 14 «податкове зобов'язання звітного періоду» і 15 «Сума нарахованого податку за попередній податковий період поточного року»декларації, а визначений наростаючим підсумком податок на прибуток, оскільки податкові періоди починаються з 1 січня і закінчуються останнім днем звітного періоду (п.11.1 ст. 11 Закону про податок на прибуток). Із поданої декларації з податку на прибуток підприємств ЗАТ «БРВ Київ»випливає, що підприємство в цілому за результатами 2008 року отримало податкові збитки в сумі 13 578 097,00 грн., і відповідно відсутній об'єкт оподаткування податком на прибуток, а тому за результатами минулого 2008 року не може виникати з цього податку податкових зобов'язань.
Те, що ЗАТ «БРВ Київ» заповнило в декларації за 11 місяців 2008 року і в декларації за 2008 рік рядок 15 „Сума нарахованого податку за попередній податковий період поточного року позивач вважає правильним, оскільки звітним податковими періодами є три квартали і рік, де у підприємства за три квартали в рядку 14 «Податкове зобов'язання звітного періоду»проставлено 3 191 959,00 грн., а в декларації за 2008 рік у рядку 14 проставлено прочерк. Відповідно суму 3 191 959,00 грн. в річній декларації позивач проставив в рядку 15 при цьому позивач стверджує, що ним не здійснено ніяких порушень, які призвели до зниження або завищення суми податкового зобов'язання, а тому відсутні підстави для застосування штрафних санкцій передбачені статтею 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до часткового задоволення з таких підстав.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ЗАТ «БРВ Київ»до ДПІ у Солом'янському районі м. Києва було подано 10 листопада 2008 року Декларацію з податку на прибуток підприємств за ІІІ квартал 2008 року, рядки якої були заповнені наступним чином: рядок 14 «податкове зобов'язання»- 3 191 959,00 грн.;
рядок 15 «сума нарахованого податку за попередній податковий період поточного року»- 2 283 464,00 грн.;
рядок 16 «сума надміру сплаченого податку минулих податкових періодів»(переплата станом на 01.01.2008 року) -0,00 грн.;
рядок 17 (14-15-16) «сума податку до сплати»- 908 495,00 грн.
13 грудня 2008 року подана Декларація з податку на прибуток підприємств за 11 місяців 2008 року, рядки якої було заповнено наступним чином:
рядок 14 «податкове зобов'язання»- 0,00 грн.;
рядок 15 «сума нарахованого податку за попередній податковий період поточного року»- 3191959,00 грн.;
рядок 16 «сума надміру сплаченого податку минулих податкових періодів»- 0,00 грн.;
рядок 17 (14-15-16) «сума податку до сплати»- 0,00 грн.
03 лютого 2009 року позивач подав Декларацію з податку на прибуток за 2008 рік, якої були заповнені наступним чином: рядок 14 «податкове зобов'язання»- 0,00 грн.;
рядок 15 «сума нарахованого податку за попередній податковий період поточного року»- 3191959,00 грн.;
рядок 16 «сума надміру сплаченого податку минулих податкових періодів»(переплата станом на 01.01.2008 року) -0,00 грн.;
рядок 17 (14-15-16) «сума податку до сплати»- 0,00 грн.
Відповідно до абз. 1 п. 16.4 ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в редакції Закону України від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР, податок за звітний період сплачується його платником до відповідного бюджету у строк, визначений законом для квартального податкового періоду.
Строки погашення податкового зобов'язання визначені в п.п.5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України № 2181-ІІІ та становить десять календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку для подання податкової декларації.
Позивачем було погашено узгоджене податкове зобов'язання за ІІІ квартал 2008 року в сумі 3 191 959,00 грн. Таким чином, позивачем було сплачено до бюджету суму -3 191 959,00 грн., яка була задекларована в рядку 14 «податкове зобов'язання»Декларації з податку на прибуток підприємств за ІІІ квартали 2008 року.
Відповідно до п.1.11 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-ІП від 21.12.2000р. із змінами та доповненнями (далі Закон України № 2181-ІІІ), податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу);
Підпунктом «б»4.1.4. пункту 4.1 статті 4 Закону України № 2181-ІІІ передбачено, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює:
б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);
Згідно п. 1.2 статті 1 Закону України № 2181-ІІІ, податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
Відповідно до п.5.1 ст.5 цього Закону, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.
Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.
Відповідно до п.п.5.3.1. пп.5.3 ст.5 Закону України № 2181-ІІІ, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.
Сальдо розрахунків платника податків з бюджетом за податком, збором (обов'язковим платежем) розраховується у картках особових рахунків платників податків, які ведуться з органах державної податкової служби відповідно до вимог «Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України», затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 18 липня 2005 року №276, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02 серпня 2005 року за № 843/11123 (далі -Інструкція № 276).
Згідно з пунктами 4.1 і 4.3 розділу 4 Інструкції № 276, нарахуванню в особових рахунках платників підлягають, зокрема, податкові зобов'язання, штрафні санкції та пеня, самостійно визначені платником. Нарахування платежів до бюджету в особових рахунках платників податків здійснюються відповідно до порядків адміністрування відповідних податків, розроблених на підставі чинного законодавства. Нарахування узгоджених податкових зобов'язань у картках особових рахунків платників здійснюється датою граничного терміну сплати зазначених зобов'язань. При поданні уточнюючого розрахунку, що збільшує або зменшує податкові зобов'язання минулих податкових періодів платника, нарахування в особовому рахунку платника проводиться датою його подання.
Відповідно до п.п. 17.1.4 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у випадку якщо контролюючий орган виявляє арифметичні або методологічні помилки в поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання, і самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі п'яти відсотків суми донарахованого податкового зобов'язання, але не менше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Відповідно до роз'яснення Комітету Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності від 20.03.2001 р. N 06-10/167 стосовно визначення терміну "арифметична помилка або описка" під терміном "арифметична помилка" слід розуміти помилки або описки, допущені платником податку при заповненні декларацій (розрахунків) або додатків до них, зокрема при виконанні арифметичних дій, передбачених при обчисленні об'єкта оподаткування з метою визначення податкових зобов'язань з податку, збору, обов'язкового платежу (додавання або вирахування відповідних рядків), а також описки, допущені при перенесенні даних із додатків, на підставі яких заповнюються відповідні рядки декларації (неправильно поставлена кома при застосуванні одиниці виміру, неправильно перенесений підсумок з додатка та ін.).
Аналогічні помилки можуть бути допущені і при веденні податкового обліку у відповідних регістрах, а також при перенесенні даних податкового обліку з регістрів у декларацію про прибуток підприємства або в додатки до неї.
Під "методологічною помилкою" слід розуміти помилку, допущену платником податків при складанні ним декларації, яка полягає у неправильному застосуванні або незастосуванні ставок оподаткування чи коефіцієнтів при визначенні податкового зобов'язання з того чи іншого податку, збору (обов'язкового платежу).
При цьому суд звертає увагу, що при прийнятті рішень за допущені арифметичні та методологічні помилки, які призвели до заниження об'єкта оподаткування, у кожному конкретному випадку слід об'єктивно враховувати причини та обставини, що призвели до виникнення таких помилок, і застосовувати штрафні санкції за наявності достатніх підстав щодо намірів навмисного ухилення від сплати податкових зобов'язань із врахуванням розмірів заниження об'єкта оподаткування.
Як встановлено судом, у ЗАТ «БРВ Київ»було відсутнє заниження податку на прибуток підприємств, а була вчинена методологічна помилка при заповненні декларації.
Таким чином, розмір штрафу за недоплату, виявлену за підсумками камеральної перевірки, не залежить від кількості періодів існування такої недоплати та складає 5% суми донарахованого (заниженого) податкового зобов'язання, але не менше 1 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Штраф за п.п. 17.1.4 п. 17.1 ст. 17 Закону України № 2181-ІІІ, є «пільговим» штрафом, а це те саме, що само штраф за п. 17.2 ст. 17 цього Закону при самостійному виявленні платником податків недоплати за вже поданою декларацією. Однак, на відміну від самоштрафу за п. 17.2 Закону України № 2181-ІІІ він накладається податковим органом.
Тобто, на думку суду, відповідач повинен був застосувати 5% штрафну санкцію в розмірі 159 598,00 грн. (3 191 959,00 грн. х 5%).
Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.
Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку про задоволення позову частково.
Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів суду правильність застосування податкового зобов'язання в розмірі 3 191 959,00 грн. згідно податкового повідомлення -рішення від 30.03.2009 р. №0014711501/0, відповідач повинен був застосувати до ЗАТ «БРВ Київ»штрафну санкцію у розмірі 159 598,00 грн. (5%) за допущену помилку.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково. Згідно зі ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа.
Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу -відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 71, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати нечинним податкове повідомлення -рішення від 30.03.2009 р. №0014711501/0 в частині донарахованого податкового зобов'язання на суму 3 191 959,00 грн.
3. В іншій частині позову відмовити.
3. Судові витрати в розмірі 1,70 грн. судового збору, присудити на користь Закритого акціонерного товариства «БРВ Київ» з Державного бюджету України.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються Київському апеляційному адміністративному суду через Окружний адміністративний суд міста Києва.
Суддя Добрянська Я.І.