ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
28.08.2009 р. 10:07 № 2а-3731/09/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Блажівської Н. Є., при секретарі судового засідання Миколаєнко І.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія ЖИСА Плюс»
ДоНаціональної ради України з питань телебачення і радіомовлення
проскасування рішення та зобов'язання вчинити дій
У судовому засіданні 28 серпня 2009 року відповідно до пункту 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України проголошено вступну та резолютивну частину Постанови.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія ЖИСА Плюс»(надалі -Позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення (надалі -Відповідач) про визнання протиправним та нечинним Рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення № 2042 від 19 листопада 2008 року про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія ЖИСА Плюс»санкції -оголошення попередження; визнання протиправним та нечинним Рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення № 454 від 18 березня 2009 року про відмову в скасуванні застосованої санкції та застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія ЖИСА Плюс»санкції -оголошення попередження; визнання протиправним та нечинним Рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення № 525 від 25 березня 2009 року про відмову Товариству з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія ЖИСА Плюс»в продовженні терміну дії ліцензії на мовлення в м. Сімферополь з використанням частоти 107, 3 FM; термін дії ліцензії Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія ЖИСА Плюс»НР № 0517-м від 4 квітня 2002 року на мовлення на частоті 107, 3 FM в м. Сімферополь, АР Крим, потужність передавача -0, 25 кВт, обсяг мовлення -24 години на добу, визнати продовженим на 7 років до 4 квітня 2017 року; зобов'язання Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення видати Товариству з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія ЖИСА Плюс»ліцензію на мовлення на частоті 107, 3 FM в м. Сімферополь, АР Крим, потужність передавача -0, 25 кВт, обсяг мовлення -24 години на добу, з продовженим строком дії до 4 квітня 2018 року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що Рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення № 2042 від 19 листопада 2008 року «Про результати планової перевірки ТОВ «ТРК «ЖИСА Плюс»(НР №0517-м від 04. 04. 2002)», Рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення № 454 від 18 березня 2009 року «Про результати позапланової перевірки ТОВ «ТРК «Жиса Плюс»(НР №0517-м від 04. 04. 2002)»та Рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення № 525 від 25 березня 2009 року «Про заяву ТОВ «ТРК «ЖИСА плюс»щодо продовження строку дії ліцензії на мовлення в м. Сімферополь з використанням частоти 107,3 FM (НР №0517-м від 04. 04. 2002)»є протиправними та такими, що прийняті з порушенням вимог чинного законодавства України в галузі телебачення і радіомовлення.
В судовому засіданні представником Позивача було зазначено про те, що чинним законодавством України встановлено, що рішення про застосування санкцій -оголошення попередження, може бути прийнято Національною радою в місячний термін з моменту виявлення фактів порушення вимог законодавства та ліцензійних умов, тобто, з моменту складення відповідного акту. У випадку пропуску вказаного строку, на думку представника Позивача, рішення є апріорі протиправним.
Таким чином, як вказав представник Позивача, оскільки Рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення № 2042 від 19 листопада 2008 року «Про результати планової перевірки ТОВ «ТРК «ЖИСА Плюс»(НР №0517-м від 04. 04. 2002)»було прийнято більш, ніж через два місяці з моменту виявлення порушень, а Рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення № 454 від 18 березня 2009 року «Про результати позапланової перевірки ТОВ «ТРК «Жиса Плюс»(НР №0517-м від 04. 04. 2002)»- більш, ніж через місяць з моменту виявлення порушень, -зазначені рішення є протиправними.
Оскільки підставою для прийняття Рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення № 525 від 25 березня 2009 року «Про заяву ТОВ «ТРК «ЖИСА плюс»щодо продовження строку дії ліцензії на мовлення в м. Сімферополь з використанням частоти 107,3 FM (НР №0517-м від 04. 04. 2002)»стали вищезазначені рішення про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія ЖИСА Плюс»санкцій, які, на думку представника Позивача, є протиправними, рішення про відмову в продовженні терміну дії ліцензії також є протиправним.
Представник Відповідача -Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, -в судовому засіданні проти заявлених позовних вимог заперечив, посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність.
В обґрунтування заперечень на позов представником Відповідача було зазначено про те, що оскаржувані рішення Відповідача є законними та такими, що прийняті відповідно до вимог чинного законодавства України.
Так, представник Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення в судовому засіданні зазначив про те, що Законом України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення»та Законом України «Про телебачення і радіомовлення»не визначено строків розгляду питань про порушення телерадіоорганізаціями законодавства та умов ліцензії.
Посилання Позивача на Рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення № 17 від 26 квітня 2001 року «Про затвердження Правил розгляду справ, пов'язаних з порушенням телерадіоорганізаціями чинного законодавства та умов ліцензій», на думку представника Відповідача, є неправильним, оскільки вказане рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення втратило чинність у зв'язку з прийняттям Верховною Радою України нової редакції Закону України «Про телебачення і радіомовлення»№ 3317-VI від 12 січня 2006 року.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника Позивача та представника Відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,-
Відносини, що виникають у сфері телевізійного та радіомовлення на території України, правові, економічні, соціальні, організаційні умови їх функціонування, спрямовані на реалізацію свободи слова, прав громадян на отримання повної, достовірної та оперативної інформації, на відкрите і вільне обговорення суспільних питань, визначено Законом України «Про телебачення і радіомовлення»(надалі також -«Закон»).
Єдиним органом державного регулювання діяльності у сфері телебачення і радіомовлення незалежно від способу розповсюдження телерадіопрограм і передач є Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення -спеціальний конституційний, постійно діючий позавідомчий державний орган (частина 3 статті 7 Закону).
Правові засади формування та діяльності, статус, компетенція, повноваження, функції Національної ради та порядок їх здійснення визначаються Законом України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення».
Контрольні та наглядові функції Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення визначено Розділом ІХ Закону «Відповідальність за порушення законодавства про телебачення і радіомовлення».
Так, Національна рада здійснює контроль за дотриманням та забезпечує виконання вимог, зокрема, законодавства України у сфері телебачення і радіомовлення (пункт 1 частини 1 статті 70 Закону).
Відповідальність за порушення законодавства про телебачення і радіомовлення несуть телерадіоорганізації, провайдери програмної послуги, їх керівники та працівники, інші суб'єкти господарської діяльності, посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Винні в порушеннях несуть цивільно-правову, адміністративну і кримінальну відповідальність згідно із законодавством України. Міру відповідальності та відповідні санкції за порушення законодавства про телебачення і радіомовлення встановлює суд. У визначених цим Законом випадках санкції за порушення законодавства про телебачення і радіомовлення встановлюються Національною радою (частини 1, 2 статті 71 Закону).
Відповідно до частини 3 статті 71 Закону рішення Національної ради щодо застосування штрафних санкцій можуть бути оскаржені у судовому порядку.
Відповідальність за порушення законодавства про телебачення і радіомовлення встановлюється на підставі документальних свідчень, актів перевірки телерадіоорганізацій, звернень визначених цим Законом органів державної влади (частина 4 статті 71 Закону).
Згідно з частиною 1 статті 72 Закону санкції за порушення законодавства про телебачення і радіомовлення застосовуються за рішенням суду або, у встановлених цим Законом випадках, за рішенням Національної ради.
Національна рада застосовує санкції до телерадіоорганізацій у разі порушення ними вимог цього Закону або ліцензійних умов (частина 2 статті 72 Закону).
Національна рада приймає рішення про застосування санкцій на підставі наданих документальних свідчень, актів перевірки чи подання визначених цим Законом органів державної влади (частина 5 статті 72 Закону).
Види санкцій, які можуть бути застосовані до телерадіоорганізацій та провайдерів програмної послуги визначено частиною 6 статті 72 Закону.
Так, Національна рада може застосовувати до телерадіоорганізацій та провайдерів програмної послуги такі санкції: оголошення попередження; стягнення штрафу; подання до суду справи про анулювання ліцензії на мовлення.
Рішення про оголошення попередження приймається у разі першого порушення законодавства чи умов ліцензії телерадіоорганізацією або першого порушення законодавства провайдером програмної послуги (частина 7 статті 72 Закону).
Порядок розгляду Національною радою питань про порушення телерадіоорганізацією або провайдером програмної послуги законодавства України та умов ліцензії визначено статтею 73 Закону.
Питання про порушення ліцензіатом законодавства або умов ліцензії розглядаються на засіданні Національної ради в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення». Національна рада починає розгляд питання про порушення ліцензіатом законодавства або умов ліцензії на підставі актів перевірки. До початку розгляду представник ліцензіата має право ознайомитися з усіма матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання. При розгляді питання представник ліцензіата має право користуватися правовою допомогою.
Відповідно до частини 1 статті 74 Закону за результатами розгляду питання про порушення ліцензіатом законодавства або умов ліцензії Національна рада приймає рішення про: а) визнання порушення і застосування передбачених цим Законом санкцій; б) проведення додаткової перевірки; в) відсутність фактів порушення.
Як підтверджується матеріалами справи, актом Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення № 42 (2) Км./С/П/08 від 5 вересня 2008 року позапланової перевірки дотримання ТОВ «Телерадіокомпанія «ЖИСА Плюс»законодавства та умов ліцензії було зафіксовано ознаку порушення пункту 3 д) статті 27, 8 статті 28, пункту 1 статті 9, статті 53, статті 6, пунктів 1, 2 статті 9, пункту 3 статті 13 Закону України «Про телебачення і радіомовлення та окремих порушень Закону України «Про рекламу».
Рішенням Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення № 2042 від 19 листопада 2008 року «Про результати планової перевірки ТОВ «ТРК «ЖИСА Плюс», м. Сімферополь, АР Крим (НР № 0517-м від 04. 04. 2002)»визнано порушенням ТОВ «ТРК «ЖИСА Плюс»недотримання умов ліцензії у частинах «програмна концепція мовлення», «мова»та Закону України «Про телебачення і радіомовлення»: частини 1 статті 9, частини 2 статті 9, статті 6, частини 3 статті 13 та оголошено ТОВ «Телерадіокомпанія «ЖИСА Плюс»попередження.
За заявою Позивача про скасування накладеної попереднім рішенням санкції в зв'язку з усуненням виявлених порушень, на виконання наказу голови Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення № 6/47 від 3 лютого 2009 року 17 лютого 2009 року було проведено позапланову перевірку дотримання ТОВ «Телерадіокомпанія «ЖИСА Плюс»законодавства України та умов ліцензії, в результаті якої складено Акт № ППКм./С/П/6-09 від 17 лютого 2009 року, з якого вбачається, що обсяг ведення передач українською мовою склав -100 %, за ліцензією мова (мови), якими вестимуться передачі українська не менше 50 %; частка національного аудіовізуального продукту склала 100 %, що відповідає умовам ліцензії; частка творів вітчизняних авторів та виконавців склала 57,98 %, що відповідає п. 1 ст. 9 Закону України «Про телебачення і радіомовлення».
В той же час вищевказаним актом зафіксовано окремі випадки ознаки порушення статті 53 Закону України «Про телебачення і радіомовлення»: соціальна інформація ДАІ, яка виходила у рекламному блоці наголошена російською мовою. 3 вих. на добу, частка реклами українською мовою склала -97,38 %; рекламна інформація салону «Мобілізейшн»(1 вих.) на початку не була відокремлена від інших програм передач відбивкою із використанням слова «реклама».
Рішенням Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення № 454 від 18 березня 2009 року «Про результати позапланової перевірки ТОВ «ТРК «Жиса Плюс», м. Сімферополь, АР Крим (НР №0517-м від 04. 04. 2002)»було визнано недотриманням ТОВ «ТРК «Жиса Плюс», м. Сімферополь, умов ліцензії у частині «програмна концепція мовлення»та Закону України «Про рекламу»: статті 6, частини 2 статті 9; оголошено Товариству з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія ЖИСА Плюс»попередження та відмовлено у скасуванні санкції «оголошення попередження», застосованої рішенням Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення № 2042 від 19 листопада 2008 року.
Відповідно до вимог частини 2 статті 74 Закону копія рішення протягом 10 днів вручається або надсилається ліцензіату.
Порядок розгляду справ, пов'язаних з порушенням телерадіоорганізаціями чинного законодавства та умов ліцензій визначено Правилами розгляду справ, пов'язаних з порушенням телерадіоорганізаціями чинного законодавства та умов ліцензій, затвердженими рішенням Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення від 26 квітня 2001 року № 17 (надалі -Правила).
Відповідно до пункту 2. 1 Правил Національна рада має право розглядати питання про порушення телерадіоорганізаціями чинного законодавства України та умов, зазначених у ліцензії і, залежно від тяжкості порушення, повторюваності і ступеня потенційної небезпеки, вживати за результатами розгляду такі міри покарання: - оголошувати попередження; - застосовувати штрафні санкції; - тимчасово (до двох місяців) зупиняти дію ліцензії; - подавати до суду справи про позбавлення ліцензії телерадіоорганізації; - подавати справи про порушення законодавства про телебачення і радіомовлення на розгляд прокуратури, суду та Арбітражного суду.
Порядок розгляду Національною радою питання про порушення телерадіоорганізацією чинного законодавства визначено Розділом 5 Правил.
Так, питання про порушення телерадіоорганізацією чинного законодавства України розглядається в місячний термін з дня одержання (представлення) Національною радою акта про порушення телерадіоорганізацією чинного законодавства України та інших матеріалів (пункт 5. 2 Правил).
Одним із критеріїв перевірки адміністративним судом правомірності рішення суб'єкта владних повноважень є закріплений пунктом 10 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України принцип своєчасного, тобто протягом розумного строку, прийняття рішення.
Зазначений критерій-принцип означає не лише необхідність дотримання часових рамок, що визначені у нормативно-правових актах, а й ухвалення рішення або вчинення дії протягом розумного строку, без невиправданого для конкретної ситуації зволікання.
Суд звертає увагу на те, що Акт Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення № 42 (2) Км./С/П/08 позапланової перевірки дотримання ТОВ «Телерадіокомпанія «ЖИСА Плюс»законодавства та умов ліцензії було складено 5 вересня 2008 року, тоді, коли Рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення № 2042 «Про результати планової перевірки ТОВ «ТРК «ЖИСА Плюс», м. Сімферополь, АР Крим (НР № 0517-м від 04. 04. 2002)»було прийнято 19 листопада 2008 року, тобто з порушенням вимог пункту 5. 2 Правил.
Відповідно до пункту 6. 1 Правил розглянувши питання про порушення телерадіоорганізацією чинного законодавства України, Національна рада приймає відповідне рішення. Рішення повинне містити: повну назву телерадіоорганізації; дату розгляду питання; повну назву порядку денного засідання Національної ради; а також чітко вказати статтю нормативного акта; санкцію, яка має бути застосована до телерадіоорганізації. Прийняття рішення Національної ради визначається Регламентом Національної ради.
Таким чином, Суд звертає увагу на те, що рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення повинно бути мотивованим.
Проаналізувавши зміст Рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення № 2042 від 19 листопада 2008 року «Про результати планової перевірки ТОВ «ТРК «ЖИСА Плюс», м. Сімферополь, АР Крим (НР № 0517-м від 04. 04. 2002)»та Рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення № 454 від 18 березня 2009 року «Про результати позапланової перевірки ТОВ «ТРК «Жиса Плюс», м. Сімферополь, АР Крим (НР №0517-м від 04. 04. 2002)», Суд звертає увагу на те, що вказане рішення є немотивованим, оскільки в ньому не зазначено конкретних дій Позивача, які, на думку Відповідача, є недотриманням умов ліцензій та вимог Закону України «Про рекламу».
Водночас, Суд вважає за необхідне зазначити про те, що відповідно до пункту 8 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Зазначений критерій, хоч і адресований суду, але одночасно він є і вимогою для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення.
Вказаний критерій відображає принцип пропорційності (адекватності). Дотримання принципу пропорційності особливо важливе при прийнятті рішень або вжитті заходів, які матимуть вплив на права, свободи та інтереси особи. Метою дотримання цього принципу є досягнення розумного балансу між публічними інтересами, на забезпечення яких спрямовані рішення або дії суб'єкта владних повноважень, та інтересами конкретної особи. Принцип пропорційності, зокрема, передбачає, що: здійснення повноважень, як правило, не повинно спричиняти будь-яких негативних наслідків, що не відповідали б цілям, яких заплановано досягти; якщо рішення або дія можуть обмежити права, свободи чи інтереси осіб, то такі обмеження мають бути виправдані необхідністю досягнення важливіших цілей; несприятливі наслідки для прав, свобод та інтересів особи внаслідок рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути значно меншими від тієї шкоди, яка могла б настати за відсутності такого рішення чи дії.
Таким чином, принцип пропорційності має на меті досягнення балансу між публічним інтересом та індивідуальним інтересом особи, а також між цілями та засобами їх досягнення.
Суд звертає увагу на те, що Актом Відповідача № ППКм./С/П/6-09 від 17 лютого 2009 року встановлено, що обсяг ведення передач українською мовою склав - 100 %, за ліцензією мова (мови), якими вестимуться передачі українська не менше 50 %; частка національного аудіовізуального продукту склала 100 %, що відповідає умовам ліцензії; частка творів вітчизняних авторів та виконавців склала 57,98 %, що відповідає п. 1 ст. 9 Закону України «Про телебачення і радіомовлення»та зафіксовано незначні випадки порушення статті 53 Закону України «Про телебачення і радіомовлення», а тому відмова Відповідача у скасуванні раніше накладеної санкції та оголошення попередження Позивачу є необґрунтованою та такою, що порушує закріплений чинним законодавством України принцип пропорційності.
Таким чином, проаналізувавши вимоги чинного законодавства України та матеріали справи, Суд приходить до висновку про те, що Рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення № 2042 від 19 листопада 2008 року «Про результати планової перевірки ТОВ «ТРК «ЖИСА Плюс»(НР №0517-м від 04. 04. 2002)»та Рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення № 454 від 18 березня 2009 року «Про результати позапланової перевірки ТОВ «ТРК «Жиса Плюс»(НР №0517-м від 04. 04. 2002)»є такими, що прийняті з порушенням вимог чинного законодавства України та підлягають скасуванню.
Статтею 23 Закону визначено порядок ліцензування мовлення.
Так, ліцензування мовлення здійснюється виключно Національною радою відповідно до порядку та вимог, встановлених цим Законом та Законом України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення»(частина 1 статті 23 Закону).
Видача ліцензій на мовлення здійснюється на конкурсних засадах (за результатами відкритих конкурсів) або без конкурсів (за заявковим принципом) у випадках, передбачених цим Законом (частина 6 статті 23 Закону).
Відповідно до частини 7 статті 23 Закону видача ліцензій на багатоканальне мовлення з використанням радіочастотного ресурсу здійснюється на конкурсних засадах.
Порядок продовження строку дії ліцензії на мовлення визначено статтею 33 Закону.
Так, кожний ліцензіат має право на продовження строку дії ліцензії на мовлення (частина 1 статті 33 Закону).
Частиною 2 статті 33 Закону встановлено, що для продовження строку дії ліцензії на мовлення необхідно не раніше ніж за 210 днів та не пізніше ніж за 180 днів до закінчення строку дії ліцензії подати до Національної ради заяву про продовження ліцензії на мовлення відповідно до вимог статті 24 цього Закону. Заяву про продовження строку дії ліцензії, подану раніше ніж за 210 днів до закінчення строку дії ліцензії, Національна рада повертає ліцензіату без розгляду протягом п'яти робочих днів з дня її надходження.
Заява про продовження строку дії ліцензії на мовлення розглядається і рішення щодо неї приймається не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії ліцензії (частина 3 статті 33 Закону).
Відповідно до частини 4 статті 33 Закону за результатами розгляду заяви Національна рада приймає рішення про продовження строку дії ліцензії на мовлення або про відмову у продовженні строку дії ліцензії. Протягом п'яти робочих днів після прийняття відповідного рішення Національна рада письмово повідомляє заявника про результати розгляду його заяви. Копія рішення надсилається або видається. У рішенні про відмову у продовженні строку дії ліцензії Національна рада визначає підстави прийняття такого рішення відповідно до вимог частини сьомої цієї статті.
Згідно з частиною 7 статті 33 Закону Національна рада може прийняти рішення про відмову у продовженні строку дії ліцензії на мовлення лише за умови, якщо: а) ліцензіат подав заяву на продовження строку дії ліцензії пізніше ніж за 180 днів до закінчення строку дії ліцензії; б) протягом дії ліцензії ліцензіат порушував умови ліцензії та вимоги чинного законодавства. Ці порушення повинні бути підтверджені рішеннями та санкціями Національної ради, не скасованими у визначеному законодавством порядку, або відповідними судовими рішеннями; в) ліцензіат не відповідає вимогам статті 9 або частини другої статті 12 цього Закону.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія ЖИСА Плюс»про продовження строку дії ліцензії на мовлення НР № 0517-м від 4 квітня 2002 року, Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення було прийнято Рішення № 525 від 25 березня 2009 року «Про заяву ТОВ «ТРК «ЖИСА плюс»щодо продовження строку дії ліцензії на мовлення в м. Сімферополь з використанням частоти 107,3 FM (НР №0517-м від 04. 04. 2002)», яким Позивачу було відмовлено у продовженні терміну дії ліцензії на мовлення на підставі підпункту б) пункту 7 статті 33 Закону України «Про телебачення і радіомовлення».
Пунктом б частини 7 статті 33 Закону передбачено, що Національна рада може прийняти рішення про відмову у продовженні строку дії ліцензії на мовлення лише за умови, якщо протягом дії ліцензії ліцензіат порушував умови ліцензії та вимоги чинного законодавства. Ці порушення повинні бути підтверджені рішеннями та санкціями Національної ради, не скасованими у визначеному законодавством порядку, або відповідними судовими рішеннями.
Таким чином, Суд звертає увагу на те, що підставою відмови Позивачу у продовженні строку дії ліцензії стали Рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення № 2042 від 19 листопада 2008 року «Про результати планової перевірки ТОВ «ТРК «ЖИСА Плюс»(НР №0517-м від 04. 04. 2002)»та Рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення № 454 від 18 березня 2009 року «Про результати позапланової перевірки ТОВ «ТРК «Жиса Плюс»(НР №0517-м від 04. 04. 2002)», які, як встановлено Судом, є такими, що прийняті з порушенням вимог чинного законодавства України та підлягають скасуванню.
Відтак, Рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення № 525 від 25 березня 2009 року «Про заяву ТОВ «ТРК «ЖИСА плюс»щодо продовження строку дії ліцензії на мовлення в м. Сімферополь з використанням частоти 107,3 FM (НР №0517-м від 04. 04. 2002)»є немотивованим, а тому підлягає скасуванню.
Твердження представника Відповідача про те, що Правила розгляду справ, пов'язаних з порушенням телерадіоорганізаціями чинного законодавства та умов ліцензій, затвердженими рішенням Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення від 26 квітня 2001 року № 17 втратили чинність у зв'язку з прийняттям нової редакції Закону, є необґрунтованими та безпідставними, оскільки вказаний підзаконний нормативно-правовий акт станом на час винесення оскаржуваних рішень та станом на час розгляду справи не було визнано таким, що втратив чинність, а тому є частиною національного законодавства України та підлягає застосуванню в частині, що не суперечить нормативно-правовим актам вищої юридичної сили.
Суду не надано доказів на підтвердження того, що Правила розгляду справ, пов'язаних з порушенням телерадіоорганізаціями чинного законодавства та умов ліцензій, затверджені рішенням Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення від 26 квітня 2001 року № 17, було визнано нечинними у встановленому статтею 171 Кодексу адміністративного судочинства України порядку.
Таким чином, безпідставними є посилання представника Відповідача на те, що встановлення Правилами строків прийняття рішення суперечить вимогам Закону, з огляду на наступне.
Нормами закону не передбачено строків прийняття рішення, відтак, пункт 5. 2 Правил, відповідно до якого питання про порушення телерадіоорганізацією чинного законодавства України розглядається в місячний термін з дня одержання (представлення) Національною радою акта про порушення телерадіоорганізацією чинного законодавства України та інших матеріалів, не суперечить вимогам Закону, а, отже, підлягає застосуванню.
В той же час, Суд звертає увагу на те, що, керуючись частиною 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту.
Судом не встановлено невідповідності пункту 5. 2 Правил розгляду справ, пов'язаних з порушенням телерадіоорганізаціями чинного законодавства та умов ліцензій, затверджених рішенням Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення від 26 квітня 2001 року № 17 нормативно-правовим актам вищої юридичної сили.
Аналізовані правовідносини засновані на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє суб'єкту владних повноважень посилатися на недосконалість певного нормативного акта. Як свідчить позиція Суду ЄС у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом -відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.
Стосовно позовної вимоги про визнання нечинними оскаржуваних рішень, Суд вважає за необхідне зазначити, що Рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення № 2042 від 19 листопада 2008 року «Про результати планової перевірки ТОВ «ТРК «ЖИСА Плюс»(НР №0517-м від 04. 04. 2002)», Рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення № 454 від 18 березня 2009 року «Про результати позапланової перевірки ТОВ «ТРК «Жиса Плюс» (НР №0517-м від 04. 04. 2002)»та Рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення № 525 від 25 березня 2009 року «Про заяву ТОВ «ТРК «ЖИСА плюс» щодо продовження строку дії ліцензії на мовлення в м. Сімферополь з використанням частоти 107,3 FM (НР №0517-м від 04. 04. 2002)»є актами індивідуальної дії.
Керуючись вимогами Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний суд може скасувати правовий акт індивідуальної дії або визнати нечинним нормативно-правовий акт, прийнятий суб'єктом владних повноважень.
Оскаржувані рішення не є нормативно-правовими актами, а тому не можуть бути визнані нечинними та у випадку протиправності підлягають скасуванню.
Судом встановлено протиправність Рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення № 2042 від 19 листопада 2008 року «Про результати планової перевірки ТОВ «ТРК «ЖИСА Плюс»(НР №0517-м від 04. 04. 2002)», Рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення № 454 від 18 березня 2009 року «Про результати позапланової перевірки ТОВ «ТРК «Жиса Плюс»(НР №0517-м від 04. 04. 2002)»та Рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення № 525 від 25 березня 2009 року «Про заяву ТОВ «ТРК «ЖИСА плюс»щодо продовження строку дії ліцензії на мовлення в м. Сімферополь з використанням частоти 107,3 FM (НР №0517-м від 04. 04. 2002)», а тому вказані рішення підлягають скасуванню.
Враховуючи вищевикладене, керуючись вимогами чинного законодавства України, враховуючи встановлену Судом протиправність оскаржуваних рішень, Суд з метою повного та всебічного захисту прав та інтересів Позивача зобов'язує Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення прийняти рішення про продовження на 7 років терміну дії ліцензії Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія ЖИСА Плюс»НР № 0517-м від 4 квітня 2002 року на мовлення на частоті 107, 3 FM в м. Сімферополь, АР Крим, потужність передавача -0, 25 кВт, обсяг мовлення -24 години на добу, до 4 квітня 2018 року.
Стосовно позовної вимоги про зобов'язання Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення видати Товариству з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія ЖИСА Плюс»ліцензію на мовлення на частоті 107, 3 FM в м. Сімферополь, АР Крим, потужність передавача -0, 25 кВт, обсяг мовлення -24 години на добу, з продовженим строком дії до 4 квітня 2018 року, Суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Задоволення позовної вимоги про продовження на 7 років терміну дії ліцензії Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія ЖИСА Плюс»НР № 0517-м від 4 квітня 2002 року на мовлення на частоті 107, 3 FM в м. Сімферополь, АР Крим, потужність передавача -0, 25 кВт, обсяг мовлення -24 години на добу, до 4 квітня 2017 року передбачає існування єдино можливого наслідку - видача ліцензії з продовженим строком дії.
Суд звертає увагу на те, що задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які поновлюють порушені права особи в публічно-правових відносинах.
Скасування Рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення № 2042 від 19 листопада 2008 року «Про результати планової перевірки ТОВ «ТРК «ЖИСА Плюс»(НР №0517-м від 04. 04. 2002)», Рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення № 454 від 18 березня 2009 року «Про результати позапланової перевірки ТОВ «ТРК «Жиса Плюс»(НР №0517-м від 04. 04. 2002)»та Рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення № 525 від 25 березня 2009 року «Про заяву ТОВ «ТРК «ЖИСА плюс»щодо продовження строку дії ліцензії на мовлення в м. Сімферополь з використанням частоти 107,3 FM (НР №0517-м від 04. 04. 2002)»є достатнім та належним способом захисту порушених прав Позивача в публічно-правових відносинах.
Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
В розумінні Кодексу адміністративного судочинства України виявлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності слугує підставою для задоволення адміністративного позову за умови, що встановлено порушення прав, свобод та інтересів позивача.
Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами статті 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах та відповідно до законів України.
Суд звертає увагу на те, що усі рішення та дії суб'єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.
Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи Позивача є частково обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 99, 100, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
1. Визнати протиправним та скасувати Рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення № 2042 від 19 листопада 2008 року «Про результати планової перевірки ТОВ «ТРК «ЖИСА Плюс», м. Сімферополь, АР Крим (НР №0517-м від 04. 04. 2002)».
2. Визнати протиправним та скасувати Рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення № 454 від 18 березня 2009 року «Про результати позапланової перевірки ТОВ «ТРК «ЖИСА Плюс», м. Сімферополь, АР Крим (НР №0517-м від 04. 04. 2002)».
3. Визнати протиправним та скасувати Рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення № 525 від 25 березня 2009 року «Про заяву ТОВ «ТРК «ЖИСА плюс», м. Сімферополь, АР Крим, щодо продовження строку дії ліцензії на мовлення (НР №0517-м від 04. 04. 2002)».
4. Зобов'язати Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення прийняти рішення про продовження на 7 років строку дії ліцензії на мовлення ТОВ «Телерадіокомпанія ЖИСА Плюс»на частоті 107, 3 FM в м. Сімферополь, АР Крим, потужність передавача -0, 25 кВт, обсяг мовлення -24 години на добу ( з продовженим строком дії до 4 квітня 2018 року).
5. В задоволенні решти позовних вимог -відмовити.
6. Стягнути на користь ТОВ «Телерадіокомпанія ЖИСА Плюс»3,00 грн. судових витрат з рахунків Державного Бюджету України.
Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н. Є. Блажівська