25 червня 2015 р.м.ОдесаСправа № 490/13476/13-а
Категорія: 10.2.4 Головуючий в 1 інстанції: Подзігун Г.В.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Єщенка О.В.,
суддів - Димерлія О.О.
- Романішина В.Л.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 11.02.2014 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, третя особа Миколаївський обласний військовий комісаріат про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, в якому просив визнати противоправною бездіяльність відповідача щодо нездійснення йому перерахунку пенсії у зв'язку із веденням з 01 квітня 2013 року та 01 вересня 2013 року додаткової грошової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій» у розмірі встановленому наказом Міністерства оборони України від 15.11.2010 року №595.
При цьому просив зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області здійснити з 01.04.2013 року та 01.09.2013 року перерахунок та виплату недоплачених сум пенсії, обчисливши її розмір з урахуванням додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій» у розмірі встановленому наказом Міністерства оборони України від 15.11.2010 року №595.
Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 11.02.2014 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, ОСОБА_1 в апеляційній скарзі зазначає про невідповідність висновків суду обставинам справи. При цьому апелянт вважає, що судом допущено порушення матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. У зв'язку з чим в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції і винесення нової постанови із задоволенням позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу з 1986 року та є підполковником юстиції запасу.
Наказом начальника Генерального Штабу-Головнокомандувача Збройних Сил України від 11.12.2006 року ОСОБА_1 звільнений з військової служби у запас за п.67 «в» у зв'язку із скороченням штатів. При цьому з 26.12.2006 року наказом ІНФОРМАЦІЯ_1 виключений зі списків частини.
З 2007 року ОСОБА_1 перебуває на пенсійному обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Миколаївській області як отримувач пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Миколаївським обласним військовим комісаріатом з 01.07.2012 року було проведено розрахунок розміру грошового забезпечення за посадою помічника військового комісаріату з правової роботи для перерахунку пенсії, з урахуванням наступних видів грошового забезпечення: посадового окладу - 1030 грн., окладу за військовим званням - 125 грн., надбавки за вислугу років (35%) - 404,25 грн., надбавки за класну кваліфікацію, 2 клас (2,5%) - 25,75 грн., надбавки за таємність (15%) - 154,50 грн., надбавки за виконання особливо важливих завдань (50%) -799,63 грн., премії (90%) - 927 грн., загальним розміром - 3446,13 грн.
01.11.2013 року він звернувся до Головного Управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області із заявою про перерахунок пенсії з урахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889 та наказу Міністра оборони від 15.11.2010 року №595.
Відповідно до листа №1651-Щ-07 від 13.11.2013 року ОСОБА_1 було відмовлено у перерахунку пенсії, оскільки згідно постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ» передбачено встановлення з 01.10.2010 року певній категорії військовослужбовців додаткової грошової винагороди, але ця винагорода не належить до видів грошового забезпечення, що враховуються для перерахунку пенсії, тому підстав для перерахунку вищевказаної пенсії не має. При цьому ОСОБА_1 було роз'яснено, що з питань визначених основними і додатковими видами забезпечення для обчислення пенсії слід звернутися до Миколаївського обласного військового комісаріату.
Вирішуючи справу по суті суд першої інстанції дійшов вірного та обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , виходячи з наступного.
Відповідно до пунктів 1, 2 статті 9 Закону № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення військовослужбовців входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно з пунктами 3, 4 цієї статті грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення виплачується в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та має забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
За пунктом 2 статті 15 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової служби, які звільняються з військової служби, зокрема, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за умови наявності у військовослужбовця вислуги 10 років і більше.
Постановою №889 Кабінет Міністрів України встановив щомісячну додаткову грошову винагороду (далі - винагорода) для окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій.
Відповідно до пункту 2 цієї постанови граничні розміри, порядок та умови виплати винагороди, передбачені пунктом 1, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ та Адміністрацією Державної прикордонної служби за погодженням з Міністерством праці та соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.
На виконання постанови №889 Міністр оборони України наказом від 15 листопада 2010 року №595 затвердив Інструкцію про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 листопада 2010 року за № 1194/18489; з наступними змінами; далі - Інструкція), положення якої стали застосовуватися з 1 жовтня 2010 року.
Пунктом 8 Інструкції встановлено, що грошова винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
У пункті 9 Інструкції передбачено, що розміри винагороди встановлюються наказами Міністра оборони України (начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони) з урахуванням конкретної військової частини, займаної посади та особливостей умов проходження служби в межах видатків на грошове забезпечення, передбачених для Міністерства оборони (Головного управління розвідки Міністерства оборони) в Державному бюджеті України на відповідний рік.
Історичний (в історичному розвитку) та нормативний підхід до розуміння положень постанови № 889 в системному зв'язку із нормами статей 9 і 15 Закону № 2011- ХІІ та правилами Інструкції дають підстави стверджувати, що винагорода, встановлена постановою № 889, не входить до структури і складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого нараховується й виплачується одноразова грошова допомога на підставі пункту 2 статті 15 Закону № 2011-ХІІ.
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що дана винагорода має окремий, особливий і разовий вираз виплати, позаяк виплачується тільки тим категоріям військовослужбовцям, перелік яких наведений у цій постанові, і тоді, коли у фонді грошового забезпечення наявні (передбачені) кошти для її виплати; вона (винагорода) виплачується як доповнення до суми грошового забезпечення.
Виплата цієї винагороди ставиться в залежність від порядку й умов, що нормативно встановлені розпорядником коштів, відповідно до яких, зокрема, щомісячна її виплата можлива, коли військовослужбовець перебуває на військовій службі, і водночас вона не включається до складу одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.
З огляду на викладене апеляційний суд не приймає до уваги доводи апелянта, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, зазначених у рішенні суду першої інстанції.
На підставі викладеного колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апелянта.
Оскільки судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст. 200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову місцевого суду - без змін.
Керуючись ст. ст. 195,196,198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 11.02.2014 року - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили в порядку, встановленому частиною 5 статті 254 КАС України, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий: суддя О.В.Єщенко
суддя О.О.Димерлій
суддя В.Л.Романішин