23 червня 2015 року Справа № 876/1666/15
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Гулида Р.М.,
суддів - Кузьмича С.М., Улицького В.З.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційні скарги ОСОБА_1 та управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську на постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20.01.2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -
В листопаді 2014 року позивач звернувся з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську про визнання неправомірною відмови відповідача щодо перерахунку пенсії з врахуванням пільгового стажу та зобов'язати здійснити перерахунок пенсії, яку перерахувати в пільговому обчисленні з розрахунку: один рік роботи - один рік і шість місяців пільгового стажу за періоди роботи: 30.09.1987 р. - 01.12.1994 р. Івано-Франківське управління бурових робіт в м. Івано-Франківську, робота вахтово-експедиційним методом район Крайньої Півночі; 01.12.1994 р. - 01.09.1997 р. Івано-Франківське УБР - філія АТЗТ ,,УкрСібнафтогазхолдінг", робота вахтово-експедиційним методом район Крайньої Півночі; 26.08.2000 р. - 03.05.2001 р. ВАТ ,,Ноябрськнафтогаз" Ноябрське нафторозвідувальне підприємство, робота вахтово-експедиційним методом район Крайньої Півночі; 04.05.2001 р. - 11.12.2003 р. ТзОВ ,,Сібнафта-Буріння" робота вахтово-експедиційним методом район Крайньої Півночі; 04.03.2004 р. - 11.06.2009 р. ТзОВ ,,Сервісна Бурова Компанія" район Крайньої Півночі ВАТ ,,Сібнафта - ННГ" та зобов'язати відповідача здійснити виплату пенсії з врахуванням пільгового обчислення стажу з березня 2009 року (з моменту призначення пенсії), а також стягнути з витрати пов'язані з розглядом справи.
Постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20.01.2015 року, адміністративний позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії відповідача щодо відмови позивачу у перерахунку пенсії з урахуванням пільгового стажу періоди роботи з 01.12.1994 р. - 01.09.1997 р. та з 15.03.2007 р. - 11.06.2009 р. в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську здійснити перерахунок часу роботи позивача в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі в пільговому обчисленні та виплатити позивачу пенсію з 19.03.2009 року з врахуванням вказаного стажу, отриманого безпосередньо в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі та з урахуванням фактично отриманих ним сум. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Не погодившись із винесеним судовим рішенням, зазначену постанову оскаржило управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську, яке просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20.01.2015 року та в задоволенні адміністративного позову відмовити, з підстав викладених в апеляційній скарзі.
Також, апеляційну скаргу подано позивачем ОСОБА_1, який просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20.01.2015 року, а позов задоволити повністю, з підстав викладених в апеляційній скарзі.
Вимоги апеляційних скарг мотивовані тим, що рішення суду першої інстанції постановлене з неправильним застосуванням норм матеріального права та суттєвим порушенням норм процесуального права з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи скарг в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги слід задоволити частково, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Згідно статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Відповідно до п. 4 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058 -ІV (далі Закон № 1058) періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.
Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» (далі Указ від 10 лютого 1960 року), постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року N 148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року (v1908400-67) «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі».
За текстом наведеної норми, пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач працював в районах Крайньої Півночі та місцевостях прирівняних до районів Крайньої Півночі з 30.09.1987 р. - 01.12.1994 р. в Івано-Франківському управлінні бурових робіт вахтово-експедиційним методом, з 01.12.1994 р. - 01.09.1997 р. Івано-Франківське УБР - філія АТЗТ ,,УкрСібнафтогазхолдінг", з 26.08.2000 р. - 03.05.2001 р. в Ноябрському нафторозвідувальному підприємстві ВАТ ,,Сібнафта-Ноябрськнафтогаз" вахтовим методом, з 04.05.2001 р. - 11.12.2003 р. в ТзОВ ,,Сібнафта-Буріння" вахтово-експедиційним методом, з 04.03.2004 р. - 11.06.2009 р. в ТзОВ ,,Сервісна Бурова Компанія" вахтовим методом.
П.5 Розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції Закону № 32-V від 26.07.2006), передбачено пільгове обчислення страхового стажу проводиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами. Тобто, наявність письмового трудового договору не є виключною і єдиною підставою для пільгового обчислення страхового стажу і вказана норма надає особі можливість надавати вказані документу за її вибором.
Також колегія суддів зазначає, що з довідки управління Пенсійного Фонду України в м. Івано-Франківську за № п/с 802768 вбачається, що періоди роботи позивача в районах Крайньої Півночі та місцевостях прирівняних до районів крайньої Півночі: 30.09.1987р. - 01.12.1994р., 26.08.2000р. - 03.05.2001р., 04.05.2001р. - 11.12.2003р., 01.03.2004р. - 14.03.2007р. не були зараховані позивачу з пільговим коефіцієнтом один рік роботи у вказаний період за один рік та шість місяців, а тому суд першої інстанції неправомірно відмовив позивачу в зарахуванні вищевказаних періодів до пільгового стажу як такого що набутий в районах Крайньої Півночі та місцевостях прирівняних до районів крайньої Півночі.
Враховуючи наведене, колегія суддів прийшла до переконання про те, що позивач має право на пільгове обчислення стажу в півтораразовому розмірі за періоди його роботи з 30.09.1987р. по 01.12.1994р., з 01.12.1994 р. по 01.09.1997 р., з 26.08.2000р. по 03.05.2001р., з 04.05.2001р. по 11.12.2003р., з 01.03.2004р. по 14.03.2007р., та з 15.03.2007 р. - 11.06.2009 р. оскільки з наданих документів вбачається та не викликає жодного сумніву той факт, що він працюючи в районах Крайньої Півночі та місцевостях прирівняних до районів Крайньої Півночі, користувався пільгами передбаченими Указом ПВР СРСР від 10 лютого 1960 року.
При цьому, відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 100 КАС України, адміністративний позов поданий після закінчення строків встановлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку.
Позивач пропустив строк звернення до суду, оскільки звернувся з позовом лише 09.12.2014 року. Наведені в клопотанні аргументи на поновлення строку звернення до суду колегія суддів вважає непереконливими, а тому зазначає, що позовні вимоги ОСОБА_1 слід задоволити в межах шестимісячного строку звернення до суду, встановленого ст. 99 КАС України, тобто починаючи з 09.06.2014 року, а позовні вимоги за період з 01.03.2009 року по 08.06.2014 року, слід залишити без розгляду відповідно до вимог ст. 100 КАС України.
З врахуванням наведених обставин, суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального та процесуального права, що і призвело до неправильного вирішення справи по суті позовних вимог, відтак оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову з врахуванням наведених вище підстав.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, колегія суддів,
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську - задоволити частково.
Постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20.01.2015 року в справі № 344/19361/14-а - скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задоволити частково.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії за період з 01.03.2009 року по 08.06.2014 року, включно - залишити без розгляду.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії з 09.06.2014 року, зарахувавши до стажу його роботи періоди роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі з 30.09.1987р. по 01.12.1994р., з 01.12.1994 р. по 01.09.1997 р., з 26.08.2000р. по 03.05.2001р., з 04.05.2001р. по 11.12.2003р., з 04.03.2004р. по 14.03.2007р., та з 15.03.2007 р. - 11.06.2009 р. на пільгових умовах з пільговим коефіцієнтом з розрахунку: один рік роботи у вказані періоди - за один рік та шість місяців пільгового стажу.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, є остаточною та оскарженню не підлягає
Головуючий: Р.М. Гулид
Судді: С.М. Кузьмич
В.З. Улицький