Миколаївський окружний адміністративний суд
54055, м. Миколаїв, вул. Заводська, 11
29.04.2009 р. № 2а - 334/09/1470
Миколаївський окружний адміністративний суд,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Управління Пенсійного фонду України (далі -УПФУ) в Миколаївському районі, вул. Очаківська, 125-а, м. Миколаїв, 54036,
до ВАТ "УВТК "Миколаївспецсільгоспмонтаж", вул. Одеське шосе, 69/2, м.Миколаїв, 54000
про стягнення заборгованості
головуючий суддя Середа О. Ф.,
секретар судового засідання Колеснікова О. О.,
від позивача: Турбал С.П. по довіреності від 20.05.2008р. за № 2938/09, Мінашова О.М. по довіреності від 21.04.2009р. за № 2821/07,
відповідач у судове засідання не з»явився.
УПФУ в Миколаївському районі пред'явлено позов до ВАТ "УВТК "Миколаївспецсільгоспмонтаж" про стягнення заборгованості в сумі 48 019грн. 17 коп. (з урахуванням заяви позивача про зменшення позовних вимог від 16.04.2009 р.) за несплату страхових внесків на загальнообов”язкове державне пенсійне страхування.
В судовому засіданні представник позивача вимоги підтримав у повному обсязі.
Відповідач, повідомлений належним чином, у судове засідання не з'явився. Позовні вимоги не визнає з підстав зазначених у запереченні.
Суд вважає, що справа може бути розглянута по суті на підставі наявних у справі доказів, а відсутність повноважного представника відповідача, відповідно до ст. 128 КАС України, не перешкоджає вирішенню спору.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи суд, -
встановив:
Відповідач є юридичною особою та відповідно до ст.ст. 14, 15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003р. № 1058-ІV є страхувальником та платником страхових внесків на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Згідно п. 6 ст. 17 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” № 1058-ІV страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Відповідно до вимог п. 6 ст. 20 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” № 1058-ІV страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Позивачем 19.11.2008 р. проведена перевірка достовірності повноти нарахування сум страхових внесків та зобов»язань на загальнообов»язкове державне пенсійне страхування відповідачем за період з 01.10.2003 р. по 24.10.2008 р.
За результатами перевірки УПФУ в Миколаївському районі складено акт від 19.11.2008 р. № 49, яким донараховано страхових внесків по 32%, 32,01%, 31,8%, 33,2% на загальну суму 81 116, 43 грн.
У відповідності з п.3 ст.106 Закону № 1058 відповідачу було направлено вимогу від 19.11.2008 р. № Ю-283.
Після проведення позивачем звірки розрахунків (доповідна від 13.04.2009 р. № 19 та додаток № 1 до неї) на підставі наданих відповідачем платіжних доручень, УПФУ в Миколаївському районі зменшено суму позовних вимог, що складає на день розгляду справи 48 019 грн. 17 коп.
Наявність вказаної заборгованості підтверджується особовою карткою відповідача, актом перевірки від 19.11.2008 р. № 49, корінцем вимоги від 19.11.2008 р. № Ю-283.
Згідно п. 3 ст. 106 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” № 1058-ІV, в разі несплати страхувальником суми недоїмки, орган Пенсійного фонду має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки.
На час розгляду справи, відповідач у встановленому порядку вимогу позивача про сплату заборгованості у сумі 48 019 грн. 17 коп. не сплатив, вважаючи, що підприємство є платником єдиного податку та відповідно до п.6 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб»єктів малого підприємства»№727/98 звільняється від сплати збору на обов»язкове державне пенсійне страхування в розмірі 42 % від фактичних витрат на оплату праці працівників у зв»язку з тим, що цей збір відповідач сплачує у складі сум єдиного податку. Суд не погоджується з доводами відповідача виходячи з наступного.
Статтею 5 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 р. № 1058-4 (далі -Закон) регулюються відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; платники страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та Накопичувального фонду; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Пунктом 1 статті 11 Закону установлено, що загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, в об'єднаннях громадян, у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності та інших осіб (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент) на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру.
Згідно із п.1 статті 14 Закону страхувальниками цих осіб є їх роботодавці, які відповідно до ч.1 статті 15 цього Закону є платниками страхових внесків та зобов»язані на підставі п.6 ч. 2 ст. 17 зазначеного Закону нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Статтею 18 Закону зазначено, що страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом; вони не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство, а іншим законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.
Ставки, механізм справляння та пільги щодо сплати збору на обов»язкове державне пенсійне страхування встановлені Законом України «Про збір на обов»язкове державне пенсійне страхування»№ 400/97 ВР, яким разом із Законом не встановлено такої пільги, як звільнення від сплати збору на обов»язкове державне пенсійне страхування для суб»єктів підприємницької діяльності, котрі перейшли на спрощену систему оподаткування.
Указ Президента України № 727/98 регулює питання оподаткування суб»єктів малого підприємництва. Згідно з вимогами статті 15 Прикінцевих положень Закону до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом, закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечать цьому Закону. Положення статті 6 зазначеного Указу про звільнення суб»єктів малого підприємництва, які сплачують єдиний податок, від збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, Закону суперечать і застосуванню не підлягають.
Статтею 19 Закону установлено, що страхові внески до солідарної системи нараховуються для роботодавця - на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Статтею 24 Закону передбачено, що до страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком зараховується період протягом якого особа підлягає загальнообов»язковому державному пенсійному страхуванню та який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Таким чином не сплачуючи страхові внески, відповідач позбавляє своїх працівників права на пенсійне забезпечення.
За таких обставин позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 159, 161-163 КАС України, адміністративний суд, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з відкритого акціонерного товариства «УВТК "Миколаївспецсільгоспмонтаж" (вул. Одеське шосе, 69/2, м.Миколаїв, 54000, ідентифікаційний код 05409805) на користь Управління Пенсійного фонду України в Миколаївському районі (м.Миколаїва, вул. Очаківська, 125-а, код ЄДРПОУ 20900467) заборгованість в сумі 48 019 грн. 17 коп. (сорок вісім тисяч дев»ятнадцять гривень сімнадцять копійок).
Постанова набирає законної сили в порядку ст. 254 КАС України.
Постанову може бути оскаржено в порядку передбаченому ст.185 КАС України.
Суддя О. Ф. Середа