справа №176/1323/15-к
провадження №1-в/176/258/15
30 червня 2015 р. Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Жовті Води Дніпропетровської області, в режимі відеоконференції з приміщенням Жовтоводської виправної колонії Управління державної пенітенціарної служби України в Дніпропетровській області (№ 26), заяву про умовно-дострокове звільнення від покарання засудженого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, освіта середня, до засудження мешкав: АДРЕСА_1 , засудженого 27.05.2014 року вироком Індустріального районного суду міста Дніпропетровська за ст. 307 ч. 2 КК України до 6 років позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна, за ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22.10.2014 року вирок змінено, вважати засудженим за ст. 307 ч. 2, 69 КК України до 4 років позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна, в решті вирок залишений без змін, за ухвалою Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 29.04.2015 року на підставі ст. 6 Закону України «Про амністію» від 19.04.2014 р не відбутий строк покарання 3 роки 8 місяців скорочений на ?, тобто на 1 рік 10 місяців,
за участю учасників кримінального провадження: прокурора - ОСОБА_4 , представника Жовтоводської ВК №26 за довіреністю ОСОБА_5 , засудженого ОСОБА_6 ,
ОСОБА_6 засуджений 27.05.2014 року за вироком Індустріального районного суду міста Дніпропетровська за ст. 307 ч. 2 КК України до 6 років позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна, за ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22.10.2014 року вирок змінено, вважати засудженим за ст. 307 ч. 2, 69 КК України до 4 років позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна, за ухвалою Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 29.04.2015 року на підставі ст. 6 Закону України «Про амністію» від 19.04.2014 р не відбутий строк покарання 3 роки 8 місяців скорочений на ?, тобто на 1 рік 10 місяців, початок строку відбування покарання 19.12.2013 року, кінець строку відбування покарання 19.02.2016 року, відповідно до ст. 81 КК України умовно-дострокове звільнення можливе після відбуття строку покарання 19.05.2015 року.
Засуджений ОСОБА_6 в заяві від 16.06.2015 року заявляє клопотання про його умовно-дострокове звільнення з посиланням на положення ст. 81 КК України.
Заслухав представника Жовтоводської ВК №26, який заперечував проти клопотання засудженого, думку прокурора, який також заперечував проти задоволення клопотання, засудженого ОСОБА_6 , вивчивши матеріали особової справи на засудженого та підстави клопотання, суд приходить до висновку про не достатність підстав для задоволення цього клопотання, виходячи з наступного.
Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання відповідно до ч. 2 ст. 81 КК України може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
При цьому висновок про виправлення засудженого повинен бути заснований на всебічному врахуванні даних про його поведінку і ставлення до праці за весь період перебування у виправно-трудовій установі, а не за час, який безпосередньо передує розгляду подання.
Умовно-дострокове звільнення можливо при обов'язковій і одночасній наявності зазначених у законі підстав і умов в їх сукупності. При цьому основним і вирішальним є не факт відбуття певної частини покарання, а досягнення однієї з цілей покарання - виправлення засудженого.
Пленум Верховного Суду України в постанові №2 від 26 квітня 2002 року "Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну покарання більш м'яким" звернув увагу судів на те, що умовно-дострокове звільнення осіб від відбування покарання має надзвичайно важливе значення для вирішення питання про досягнення цілей покарання. Головною підставою умовно-дострокового звільнення від відбування покарання є доведеність і переконаність суду, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення. При цьому необхідно враховувати зразкове дотримання засудженим вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях, беззаперечне виконання законних вказівок і розпоряджень адміністрації виконання покарань, відсутність порушень дисципліни, товариське ставлення до інших засуджених, ставлення засудженого до скоєного злочину, праці та навчання, його наміри про приєднання до суспільно-корисної праці, потреба в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.
При цьому Пленумом Верховного Суду України також звернуто увагу на те, що сумлінне поведінка - це не тільки пасивна форма поведінки засудженого, яка полягає в утриманні від порушень режиму відбування, а й активна форма поведінки, яка за своєю суттю полягає, зокрема, у прагненні своєю діяльністю спокутувати провину за скоєний злочин, а сумлінне ставлення до праці - постійне усвідомлеа участь у суспільно-корисній праці, систематичному виконанні і перевиконанні виробничих завдань, сумлінне виконання трудових обов'язків і дорученої роботи і т.і.
Судом встановлено, що в місцях позбавлення волі за вироком суду ОСОБА_6 знаходиться з 19 грудня 2013 року, в ВК № 26 відбуває покарання з 16 листопада 2014 року.
За весь час відбування покарання, до вступу вироку в закону силу ОСОБА_6 мав два стягнення: догану за постановою начальника СІЗО від 29.07.2014 року за зберігання заборонених речей - леза, та від 23.10.2014 року - догану за спробу здійснення між камерного зв'язк, що вказує на неоднозначну поведінку засудженого та наявність у нього твердого бажання стати на шлях виправлення.
Крім того, згідно попередніх та останньої характеристик, що містяться в матеріалах особової справи, на протязі строку відбування покарання як особа характеризується посередньо.
Виходячи з вище викладеного на даний момент, обставини що наведені вище не дають можливим дійти однозначного висновку про те чи дійсно ОСОБА_6 став на шлях виправлення і, таким чином, не вбачається достатніх підстав для задоволення даного клопотання.
Перше і єдине заохочення засудженому ОСОБА_6 за зразкову поведінку і сумлінне ставлення до праці оголошено 19.05.2015 року, тобто майже за місяць перед звернення останнього з клопотанням і до розгляду його судом, що не дає підстави розцінювати дане заохочення як свідчення того, що засуджений ОСОБА_6 твердо встав на шлях виправлення і як такий підлягає умовно-достроковому звільненню.
Зауваження ОСОБА_6 про те, що відсутні підстави враховувати отримані ним попередні догани, оскільки вони отриманні під час перебування в СІЗО, до набрання вироку законної сили, суд вважає не спроможнім, оскільки час його перебування в слідчому ізоляторі до набрання вироком законної сили цим же вироком зарахований до загального строку відбуття ним покарання.
Сам по собі факт наявності у засудженого даного одного заохочення, а також дотримання засудженого трудової та пожежної техніки безпеки, про що зазначено в останній характеристиці на засудженого, яка міститься в матеріалах особової справи, не може бути безумовною і достатньою підставою для прийняття рішення про його умовно-дострокове звільнення.
Інших даних, які б свідчили про активне ставлення засудженого до праці та участі у суспільному житті виправної колонії протягом усього терміну відбування покарання суду не представлено і не встановлено.
За таких обставин, оцінюючи їх в сукупності з даними про особу засудженого, який є не судимий в силу ст. 89 КК України, притягнутий до кримінальної відповідальності за тяжкий злочини у сфері обігу наркотичних засобів, суд приходить до висновку, що умовно-дострокове звільнення ОСОБА_6 від покарання є передчасним та клопотання не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 81 КК України, ст.ст. 537, 539 КПК України,
У задоволенні клопотання ОСОБА_3 про його умовно-дострокове звільнення від покарання - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом семи днів з дня її проголошення. Оскарження прокурором ухвали суду зупиняє її виконання.
Суддя ОСОБА_1