25 червня 2015 р. Справа № 902/776/15
Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука Василя Васильовича розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Любисток»
(33024, м. Рівне, вул. Соборна, буд. 444-А)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна фірма «Нова
Справа» (21050, м. Вінниця, вул. Козицького, буд. 46)
про стягнення 191 356,32 грн.
при секретарі судового засідання Солоненко Т.В.
за участю представників сторін:
позивача: ОСОБА_1 за довіреністю № 19-2 від 19.02.2015 року;
відповідача: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Любисток» звернулося до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна фірма «Нова Справа» заборгованості за договором № 71 про постачання продукції від 15.12.2014 року в загальному розмірі 191 356,32 грн..
Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідно до укладеного 15.12.2014 року між сторонами договору № 71 про постачання продукції, позивачем поставлено відповідачеві товар на суму 219 847,41 грн., за який відповідач зобов'язався розрахуватись у строки, визначені п. 5.5. договору.
В рахунок проведення розрахунків за договором відповідачем проведено часткову оплату в сумі 58 024,19 грн., і на момент звернення з позовом до суду сума заборгованості за договором становить 161 823,22 грн..
Неналежне виконання зобов'язань за договором призвело до звернення до суду з даним позовом та нарахування штрафних санкцій.
Ухвалою суду від 10.06.2015 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/776/15 та призначено її до розгляду.
23.06.2015 року до суду надійшла заява № 164 від 16.06.2015 року за підписом директора ТОВ «ТД «Любисток» ОСОБА_2 про зменшення розміру позовних вимог в якій позивач зазначає, що 04.06.2015 року відповідачем здійснювалось часткове повернення товару на суму 32 490,70 грн., в результаті чого сума основного боргу зменшилась і становить 129 332,52 грн.. Враховуючи наведене позивач просить стягнути з відповідача 129 332,52 грн. - основного боргу, 526,48 грн. - 3% річних, 18 482,69 грн. - суми інфляційного збільшення суми боргу та 10 523,93 грн. - пені, що загалом становить 158 865,62 грн..
Дана заява прийнята судом до розгляду, як така, що подана з дотриманням положень ст.. 22 ГПК України.
В судове засідання з'явився представник позивача. Відповідач правом участі в судовому засіданні також не скористався, визначених судом доказів не надав, про поважність причини своєї неявки суду не повідомив. Про час та місце слухання справи повідомлений завчасно та належним чином, що стверджується поштовим повідомленням вх. № 4823 від 17.06.2015 року.
Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.
При цьому суд констатує, що відповідачем не подано жодного клопотання, заяви, телеграми, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.
За викладених вище обставин справу розглянуто за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
15 грудня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Любисток» (позивач, за договором Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельна фірма «Нова Справа» (відповідач, за договором Покупець) укладено договір № 71 про постачання продукції (надалі - Договір) за умовами якого Постачальник зобов'язується поставити Покупцеві продукцію згідно замовлення Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити отриману продукцію. До даного Договору Сторонами складено та підписано Протокол розбіжностей.
Асортимент, кількість та ціна продукції у кожній конкретній партії погоджується Сторонами при прийнятті замовлення та вказується в накладних (п. 3.1. Договору).
Постачальник здійснює поставку продукції Покупцю, зазначеної в накладній, на склад Покупця (п. 4.2. Договору).
Пунктом 4.3. Протоколу розбіжностей до Договору передбачено, що перехід права власності від Продавця до Покупця визначається з моменту фактичного отримання партії товару.
Ціна продукції визначається в прас-листі (Додаток 2 до Договору) (п. 5.1. Договору).
Загальну суму Договору складає загальна сума всіх накладних, згідно яких поставляється продукція (п. 5.4. Договору).
Покупець проводить оплату Постачальнику отриманої партії продукції протягом 30 (тридцять) календарних днів з моменту отримання продукції (п. 5.5. Договору).
Даний Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 31 грудня 2014 року. Якщо Сторони не заявили протягом двох тижнів до терміну закінчення дії даного Договору про його розірвання, то Договір вважається продовженим на таких самих умовах до 31 грудня наступного року. Кількість продовжень дії даного Договору необмежена (п. 12.1. Договору).
20.03.2015 року між Сторонами укладено додаткову угоду № 1 до Договору якою внесено зміни в частині «Адреси та інші реквізити сторін» до Договору.
Як свідчать матеріали справи, позивачем, в рамках Договору, відповідно до видаткових накладних № 5786 від 17.12.2015 року, № 79 від 14.01.2015 року, № 154 від 21.01.2015 року, № 245 від 28.01.2015 року, № 334 від 04.02.2015 року, № 453 від 11.02.2015 року, № 694 від 25.02.2015 року, № 972 від 11.03.2015 року, № 1145 від 18.03.2015 року, № 1317 від 25.03.2015 року поставлено відповідачеві товару на загальну суму 219 847,41 грн..
Судом встановлено, відповідачем, в рахунок проведення розрахунків за Договором перераховано на рахунок позивача 58 024,19 грн., а саме: 11.02.2015 року сплачено 29 215,97 грн., 04.03.2015 року - 8 695,15 грн., 06.03.2015 року - 5 113,07 грн., 01.04.2015 року - 10 000,00 грн., 14.04.2015 року - 5 000,00 грн..
Окрім того, за накладною на повернення товару № НОМЕР_1 від 27.05.2015 року відповідачем повернуто позивачу товар на суму 32 490,70 грн..
Таким чином, заборгованість останнього за Договором становить 129 332,52 грн..
З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Дії позивача по передачі товару та дії відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов'язання по оплаті сировини.
Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
В силу ст.655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до частини першої статті 222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.
Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом .
Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Згідно ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що зобов'язання за договором в частині проведення розрахунків, за поставлений товар, відповідачем виконувались не належним чином.
Виходячи з встановлених обставин справи та наведених вище законодавчих приписів, суд вважає вимогу позивача про стягнення боргу в розмірі 129 332,52 грн. правомірною та обґрунтованою.
Окрім суми основного боргу позивачем заявлено до стягнення 10 523,93 грн. пені за період з 03.03.2015 року по 15.05.2015 року, 526,48 грн. суму трьох відсотків річних та 18 482,69 грн. суму інфляційного збільшення суми боргу.
Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.
У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Стаття 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до п. 8.3. Протоколу розбіжностей до Договору у випадку несвоєчасної оплати продукції ( п. 5.5. Договору) Покупець зобов'язаний сплатити на користь Постачальника суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, 3% річних від простроченої суми, а також пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу, що діяла в період заборгованості за кожен день прострочення платежу.
Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином суд вважає, що вимоги щодо стягнення пені, інфляційних та 3% річних є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного договору та чинному законодавству.
Суд, перевіривши за допомогою системи «Ліга Закон» правильність наданого позивачем розрахунку пені, 3% річних та інфляційного збільшення суми боргу за визначені в розрахунку періоди, судом не виявлено помилок, в зв'язку з чим вказані вимоги підлягають задоволенню в межах заявлених вимог.
Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.
За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.
Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду жодних доказів в спростування позовних вимог позивача.
За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову з розподілом судових витрат за правилами ст. 49 ГПК України.
Керуючись ст.ст.43, 32, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна фірма «Нова Справа» (21050, м. Вінниця, вул. Козицького, буд. 46, код ЄДРПОУ 31363286) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Любисток» (22034, м. Рівне, вул. Соборна, 444-А, код ЄДРПОУ 33618885) 129 332 (сто двадцять дев'ять тисяч триста тридцять дві) грн. 52 коп. - основного боргу; 526 (п'ятсот двадцять шість) грн. 48 коп. - 3% річних; 18 482 (вісімнадцять тисяч чотириста вісімдесят дві) грн. 69 коп. - суму інфляційного збільшення суми боргу; 10 523 (десять тисяч п'ятсот двадцять три) грн. 93 коп. - пені; 3 177 (три тисячі сто сімдесят сім) грн. 31 коп. - витрат зі сплати судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. Копію рішення направити відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.
Повне рішення складено 30 червня 2015 р.
Суддя Матвійчук В.В.
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - відповідачу (21050, м. Вінниця, вул. Козицького, 46)