Справа № 403/6683/12
Провадження № 1/200/13/15
30 червня 2015 року суддя Бабушкінського районного суд м. Дніпропетровська ОСОБА_1 , розглянувши матеріали кримінальної справи № 1кп/200/13/15 за обвинуваченням ОСОБА_2 за ч.3 ст. 365 КК України,
16.06.2015 року до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська з Апеляційного суду Дніпропетровської області надійшла кримінальна справа № 1кп/200/13/15 за обвинуваченням ОСОБА_2 за ч.3 ст. 365 КК України.
В той же день автоматизованою системою документообігу суду дана кримінальна справа була розподілена на суддю ОСОБА_1 ..
Отримавши матеріали кримінальної справи, суддею було встановлено, що обвинуваченою в даній кримінальній справі є ОСОБА_2 .
На час порушення кримінальної справи прокурором м. Дніпропетровська, прізвище, ім'я та по батькові обвинуваченої ОСОБА_2 було ОСОБА_3 .
Під час судового засідання суддею було встановлено, що обвинувачена ОСОБА_2 є матір'ю ОСОБА_4 .
ОСОБА_4 є особою, з якою у судді ОСОБА_1 на даний час наявні особисті дружні відносини. Крім того, ОСОБА_4 тривалий час працювала в Кіровському районному суді м. Дніпропетровська і була в тому числі секретарем судового засідання у судді ОСОБА_1 в той час, коли він там працював.
Дана обставина заважає судді ОСОБА_1 бути об'єктивним та неупередженим під час розгляду даної кримінальної справи.
Відповідно до п.4 ч.1 ст. 54 КПК України, суддя або народний засідатель не може приймати участь в розгляді кримінальної справи, при наявності інших обставин, що викликають сумніви в об'єктивності судді або народного засідателя.
Відповідно до положень статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього обвинувачення.
В Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Білуха проти України», зокрема зазначено, що: «Заявниця скаржилася за п.1 ст. 6 на небезсторонність Артемівського суду та голови суду В.Л.Г., який розглядав її справу».
Під час вирішення даної справи, Європейським судом з прав людини було підкреслено, що відповідно до усталеної практики Суду наявність безсторонності відповідно до п.1 ст.6 повинна визначатися за суб'єктивними та об'єктивними критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність в даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див. серед іншого, рішення у справі «Фей проти Австрії» від 24 лютого 1993 року, пп. 27, 28 рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії»). У кожній окремій справі слід вирішувати чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (див. рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства» від 10 червня 1996 року).
З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть мати певну важливість, або іншими словами, «правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться» (див. рішення у справі «Де Кубер проти Бельгії»). Важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві (див. вищевказане рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» та рішення у справі «Кастілло проти Іспанії»).
Отже, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, суддя ОСОБА_1 не може приймати участь в розгляді даної справи, оскільки він не є безстороннім.
Крім того, під час ознайомлення з матеріалами кримінальної справи, суддею було встановлено, що дана кримінальна справа була розподілена на суддю ОСОБА_1 з порушенням положень ч.2 ст. 16-2 КПК України.
Так, згідно звіту про автоматичний розподіл судових справ муж суддями, кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_2 (унікальний номер 403/6683/12), була розподілена серед одного судді - судді ОСОБА_1 .. Інші судді, згідно Звіту участь в розподілі даної справи не приймали.
Разом із тим, відповідно до п.2.3.4 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, що діє на час розподілу справи, автоматизований розподіл судових справ здійснюється в автоматизованій системі за такими правилами: із числа суддів, які мають повноваження щодо розгляду судової справи на момент автоматизованого розподілу з урахуванням визначених автоматизованою системою коефіцієнтів навантаження здійснюється визначення судді для розгляду конкретної судової справи за принципом випадковості.
В даному випадку принцип випадковості було порушено.
Відповідно до положень п.2.3.9 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, здійснення автоматизованого розподілу судових справ без урахування правил, зазначених у пункті 2.3.4 пункту 2.3 цього Положення, не допускається.
Таким чином, під час розподілу зазначеної справи було порушено положення ст. 16-2 КПК України.
Відповідно ж до п.5 ч.1 ст. 54 КПК України, суддя або народний засідатель не може приймати участь в розгляді кримінальної справи, в разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого частиною третьої статті 16-2 даного Кодексу.
Таким чином, вважаю за неможливе розглядати дану кримінальну справу ще й з цієї підстави.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 16-2, 54 КПК України в редакції 1960 року, -
Заявити самовідвід від участі в розгляді кримінальної справи № 1кп/200/13/15 за обвинуваченням ОСОБА_2 за ч.3 ст. 365 КК України.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1