2-3057/15
760/4675/15-ц
22 червня 2015 року суддя Солом'янського районного суду м. Києва Кицюк В.С., за участю секретаря Грінченко Є.С., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, -
В березні 2015 року позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором позики.
Ухвалою суду від 06 квітня 2015 року відкрито провадження у справі та справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 30 квітня 2015 року.
30.04.2015 та 05.06.2015 зазначена справа не розглядалася у зв'язку із неявкою усіх сторін по справі та зайнятістю головуючого у складі колегії трьох суддів розглядом двох кримінальних проваджень відповідно.
06.04.2015 судом вирішувалося питання про забезпечення вищезазначеного позову за заявою позивача, в задоволенні якої було відмовлено і наголошено, що в своїй заяві позивач не навів достатніх підстав щодо необхідності задоволення позову та доказів того, що відповідач буде ухилятися від виконання рішення суду чи створювати обставини, які б утрудняли чи унеможливлювали його виконання. Також суд звертав увагу позивача на те, що останнім не доведена співмірність своїх позовних вимог із заявленою вимогою накласти арешт саме на все майно відповідача, і найголовніше, не було зазначено конкретне майно, що перебуває у власності відповідача, яке необхідно обтяжити.
19.06.2015 позивач знову звернувся до суду із відповідною заявою про забезпечення позову, наголошуючи на тому, що відповідач, маючи у власності земельну ділянку в АДРЕСА_1 має на меті її продаж, у зв'язку з чим «виставив» її на продаж, що підтверджується, на думку позивача, роздруківкою із газети.
Також позивач просить суд врахувати той факт, що відповідач ухиляється зараз від виконання свого обов'язку перед позивачем, відтак накладення арешту на його майно буде своєрідним стримуючим фактором, щоб в подальшому було з чого стягувати борг.
Заява про забезпечення позову згідно ч.1 ст.153 ЦПК України розглядається без виклику сторін.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Статтею 151 ЦПК України передбачено, що суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Звісно метою вжиття заходів забезпечення позову є охорона матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом присудження реальне виконання позитивно прийнятого рішення, у разі прийняття такого. В той же час забезпечення позову має бути спрямовано проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його. Таким чином усуваються утруднення і неможливості виконання рішення. Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника про те, що незастосування заходів по забезпеченню позову, може утруднити або взагалі унеможливити виконання рішення суду.
Так, позивач не надав жодних доказів того, що відповідач має на меті реалізувати належне йому майно, щоб уникнути цивільно-правової відповідальності. Суд критично сприймає надані позивачем роздруківки сайту «Авізо», оскільки з підкресленого самим позивачем оголошення неможливо взагалі ідентифікувати ні власника земельної ділянки, ні особу, яка це оголошення розмістила.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Так, доводи про те, що відповідач злісно ухиляється від явки в суд також не заслуговують на увагу в аспекті вирішення питання про накладення арешту на майно відповідача, оскільки, по-перше, явка в суд це є виключно право сторони, а не її обов'язок, а по-друге, за вищевикладених обставин стверджувати про те, що відповідач двічі не з'явився - підстав немає (виклик в суд на 30 квітня 2015 року відповідач як вбачається із зворотнього повідомлення отримав лише 08 травня 2015 року)
Як зазначає Пленум Верховного Суду України у постанові № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову, оскільки існує ризик спричинення їм збитків у разі, якщо сам позов або пов'язані з матеріально-правовими обмеженнями заходи з його забезпечення виявляться необґрунтованими.
Суд знову приходить до висновку, що у своїй заяві про забезпечення позову позивач не навів достатніх підстав щодо необхідності забезпечення даного позову та доказів того, що відповідач буде ухилятися від виконання рішення суду чи створювати обставини, які б утрудняли чи унеможливлювали його виконання. Таким чином, заява про забезпечення позову не обґрунтована та є такою, що не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 151, 152, 153 ЦПК України, суд -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через Солом'янський районний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 5 днів з моменту отримання копії ухвали.
Суддя: В.С. Кицюк