ун. № 759/6266/15-ц
пр. № 2-о/759/224/15
25 червня 2015 року Святошинський райсуд м.Києва в складі:
головуючої судді Лопатюк Н.Г.,
при секретарі Фещук Т.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за заявою ОСОБА_1; заінтересована особа: Київська міська Рада про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини,
ОСОБА_1 в особі представника звернулась до суду з заявою про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем, ОСОБА_2, на час відкриття спадщини.
Свої вимоги обгрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_7 помер її батько, ОСОБА_2.
Після його смерті залишилось спадкове майно: 2/5 частини квартири, що знаходиться в АДРЕСА_1 та земельна ділянка, площею 0,0626 га, яка розташована в Київській області Васильківському районі на території Глевахівської селищної Ради, СМ «Глеваха-1».
За життя, ОСОБА_2 не зробив розпорядження щодо належного йому майна.
Єдиним спадкоємцем першої черги на спадкове майно після смерті ОСОБА_2, є вона, заявниця. Інших осіб, які вправі претендувати повністю або частково на спадкове майно, немає.
Як спадкоємець першої черги за законом після смерті батька, вона фактично прийняла спадщину, оскільки постійно проживала із спадкодавцем на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_2.
Крім того, за життя, її батько уповноважив її на розпорядження усім майном, а також на отримання його пенсії, матеріальної допомоги на поштовому відділенні.
Вирішуючи питання щодо оформлення права на спадщину після смерті батька, вона звернулась до Дев'ятої Київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.
Постановою від 17 квітня 2015 року їй було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, а саме у видачі свідоцтва про право на спадщину на майно померлого батька, оскільки відсутні докази фактичного прийняття спадщини на підставі ст.1268 ЦК України.
Проте, підставою для визнання спадкоємця таким, що прийняв спадщину за правилами ч.3 ст.1268 ЦК України, є саме факт постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише реєстрація місця проживання спадкоємця за адресою реєстрації спадкодавця.
Отже, встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини, їй необхідно для спадкування майна її померлого батька.
На підставі наведеного, заявниця просить ухвалити рішення, яким встановити факт, що вона постійно проживала зі спадкодавцем ОСОБА_2, на час відкриття спадщини після його смерті ІНФОРМАЦІЯ_7.
В судовому засіданні заявниця та її представник підтримали заяву та просили суд її задовольнити.
Представник заінтересованої особи в судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином, надіслав на адресу суду письмові пояснення та просив слухати справу у його відсутності.
Вислухавши пояснення заявниці та її представника, з'ясувавши фактичні обставини даної справи, дослідивши письмові докази у їх сукупності та співставленні, допитавши свідків, суд дійшов до висновку про наявність законних підстав для задоволення заяви ОСОБА_1, зважаючи на наступне.
Згідно ч.1 ст.257 ЦПК України, заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.
В ході судового розгляду встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є донькою ОСОБА_2 та ОСОБА_4, що підтверджується Свідоцтвом про народження Серії НОМЕР_1, виданого 08 червня 1949 року Подільським районним Бюро ЗАГСу Києва. Після укладення 27 лютого 1971 року шлюбу, заявниця змінила прізвище на «ОСОБА_1» (а.с.7 - копія свідоцтва про народження; а.с.8 - копія свідоцтва про одруження).
Як вбачається з Свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_2, виданого 26 березня 2015 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві, ОСОБА_6, мати заявниці, померла ІНФОРМАЦІЯ_8, про що складено актовий запис за №173 (а.с.16 - копія свідоцтва про смерть).
Як вбачається з Свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_3, виданого ІНФОРМАЦІЯ_7 Відділом реєстрації смерті у м. Києві, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_7, про що складено актовий запис за №16318 (а.с.18 - копія свідоцтва про смерть).
Як встановлено в ході судового розгляду, після смерті ОСОБА_2 залишилось спадкове майно: 2/5 частини квартири, що знаходиться в АДРЕСА_1 та земельна ділянка, площею 0,0626 га, яка розташована в Київській області Васильківському районі на території Глевахівської селищної Ради, СМ «Глеваха-1» (а.с.9 - копія свідоцтва про право власності на житло; а.с.10-11 - копія технічного паспорту; а.с.12 - копія державного акту на право приватної власності на землю; а.с.14 - копія витягу з державного земельного кадастру; а.с.17 - копія свідоцтва про право на спадщину за законом).
Постановою державного нотаріуса Дев'ятої Київської державної нотаріальної контори Кароєвою-Яремчук Т.М. від 17 квітня 2015 року, відмовлено ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної дії, а саме - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_7 її батька, ОСОБА_2, який був на день смерті зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.19 - копія постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії).
Отже, задовольняючи заяву ОСОБА_1, суд виходив з наступного.
Відповідно до роз'яснень Постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», наведений у ЦПК перелік фактів, які встановлюються судом не є вичерпним. За наявності умов суд може встановлювати й інші факти, що мають юридичне значення.
Відповідно до ч.2 ст. 256 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Виходячи зі змісту ч.3 ст.1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Як вбачається з довідки за формою №3 від 08 квітня 2015 року №842, ОСОБА_2 дійсно був зареєстрований в АДРЕСА_1 (а.с.20 - копія довідки за формою №3).
Однак, згідно лікарського свідоцтва про смерть №363 від ІНФОРМАЦІЯ_7, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_7 за адресою: АДРЕСА_2, тобто за місцем проживання та реєстрації ОСОБА_1 (а.с.21 - копія лікарського свідоцтва про смерть).
Як вбачається з Акту дослідження житлових умов за адресою: АДРЕСА_2, в ході дослідження було встановлено, що ОСОБА_2 з 2010 року по день смерті проживав за вказаною адресою, під наглядом його доньки ОСОБА_1, яка доглядала за ним, що підтвердили сусіди (а.с.22 - копія Акту).
З відповіді Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги №2» Святошинського району м. Києва від 31.03.2015 року, вбачається, що ОСОБА_2, 1927 року народження, мешкав за адресою: АДРЕСА_2 та з 2010 року перебував на диспансерному обліку в ЦРП Святошинського району м. Києва та регулярно спостерігався дільничним лікарем-терапевтом. Згідно записів амбулаторної картки, був оглянутий лікарем (16.08.2010 року, 14.09.2010 року, 15.10.2012 року, 16.05.2013 року та 12.08.2013 року) за адресою: АДРЕСА_2. 02.10.2013 року видано остаточне свідоцтво про смерть (а.с.23 - копія відповіді).
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 довіреністю уповноважив ОСОБА_1, зокрема, розпоряджатись всім його майном та вкладами (а.с.24 - копія довіреності).
Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 суду показали, що покійний ОСОБА_2 дійсно постійно проживав у своєї доньки, ОСОБА_1, яка за ним дуже добре доглядала. Помер ОСОБА_2 також за адресою мешкання у своєї доньки, яка його поховала.
Заявниця в судовому засіданні пояснила, що її покійний батько ОСОБА_2 проживав у неї п'ять років, з 2008 року. Вона його забрала до себе невдовзі після смерті матері, оскільки він почав себе гірше почувати, піклувалась про нього, доглядала за ним до дня його смерті.
Крім того, в ході розгляду справи встановлено, що встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини, заявниці необхідно для спадкування майна її померлого батька.
Отже, відповідно до вимог ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Виходячи із змісту ч.1 ст.57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Таким чином, проаналізувавши норми діючого законодавства, роз'яснення та відповідну судову практику, з'ясувавши фактичні обставини даної справи, дослідивши письмові докази у їх сукупності та співставленні, з урахуванням показів свідків, пояснень заявниці, суд дійшов до висновку про наявність законних підстав для задоволення заяви ОСОБА_1, оскільки її вимоги є обгрунтованими та в повному обсязі знайшли своє підтвердження належними доказами в ході судового розгляду, а тому підлягають задоволенню.
На підставі наведеного, керуючись роз'ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», ст.ст. 10-11, 57-60, 212-215, 234, 256-259, 292-294 ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_1; заінтересована особа: Київська міська Рада про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини - задовольнити.
Встановити факт, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрована в АДРЕСА_2, постійно проживала в АДРЕСА_2, зі спадкодавцем - її батьком, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, на час відкриття спадщини після його смерті ІНФОРМАЦІЯ_7.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя: Лопатюк Н.Г.