Справа № 752/1240/15-ц
Провадження №: 2/752/2399/15
26 червня 2015 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Пасинок В.С., при секретарі Власенко Т.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-
у січні 2015року позивач звернувся до суду із позовом до відповідача про розірвання шлюбу, мотивуючи свої вимоги тим, що 14 грудня 1993року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції у м. Києві за актовим записом № 959 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровано шлюб. Від шлюбу спільних дітей не мають.
Зазначив, що спільне життя з відповідачем не склалося у зв'язку з несхожістю характерами, різними поглядами на життя. Проживають окремо, спільне господарство не ведуть та не підтримують шлюбні відносини з вересня 2013року. Переконаний, що подальше спільне життя і збереження шлюбу не можливе.
Позивач у судовому засіданні позов підтримав та просив задовольнити з викладених підстав.
Відповідач в судовому засіданні позов визнала та проти його задоволення не заперечувала.
Вивчивши надані письмові докази у сукупності, суд дійшов висновку, що заявлений позов є законним, обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
У судовому засіданні встановлено, що сторони перебувають у шлюбі, зареєстрованому 14 грудня 1993року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції у м. Києві за актовим записом № 959 (а.с.6).
Згідно ч. 3 ст. 105 Сімейного кодексу України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Згідно ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Як вбачається з пояснень, сторони не підтримують шлюбних відносин та проживають окремо з вересня 2013року, примирення не дійшли, заперечують проти подальшого збереження шлюбу.
Враховуючи особливий характер сімейних відносин, зважаючи на норми ст.ст. 111, 112 СК України, так як фактично шлюбні відносини між подружжям припинені, суд вважає примирення сторін неможливим. Оскільки подальше спільне життя подружжя і збереження сім'ї є неможливим і суперечить інтересам позивача, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Згідно ч. 2 ст. 114 СК України, у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Керуючись ст.ст. 105, 110, 111, 112 СК України, ст.ст. 10, 57-61, 88, 208, 209, 212-215, 218 ЦПК України, -
позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Шлюб, зареєстрований 14 грудня 1993року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції у м. Києві за актовим записом № 959між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - розірвати.
Шлюб вважати розірваним з моменту набрання рішенням суду законної сили.
Рішення суду після набрання ним законної сили надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя