Провадження № 11-кп/793/480/15 Справа № 711/9139/14-к Категорія: ч. 2 ст. 186 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
29 травня 2015 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого суддів при секретарі ОСОБА_2 ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_5
з участю прокурораОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_7
захисника ОСОБА_8
потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
ОСОБА_11
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси кримінальне провадження за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_12 , обвинуваченого ОСОБА_7 , захисника обвинуваченого - ОСОБА_8 на вирок Придніпровського районного суду м.Черкаси від 19 березня 2015 року, яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Донецьк, українця, громадянина України, освіта середня-спеціальна, тимчасово непрацюючий, не одружений, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий: 1) 22.02.2007 Придніпровським районним судом м. Черкаси за ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років позбавлення волі; на підставі ст. 75 КК України від відбуття покарання звільнений з іспитовим строком 2 роки; 2) 22.10.2007 Деснянським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 185 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі; на підставі ст. 71 КК України приєднано 1 рік позбавлення волі не відбутого покарання за вироком Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22.02.2007 та остаточно призначено до відбуття 4 роки 6 місяців позбавлення волі; звільнений 03.11.2009 із застосуванням ст. 107 КК України умовно-достроково на не відбутий строк 2 роки 2 місяці 6 днів; 3)12.02.2013 Придніпровським районним судом м. Черкаси за ч. 2 ст. 186 КК України засуджений до 2 років позбавлення волі; на підставі ст. 71 КК України частково приєднано не відбутий строк 6 місяців позбавлення волі за вироком Деснянського районного суду м. Києва від 22.10.2007 та остаточно призначено до відбуття 2 роки 6 місяців позбавлення волі; звільнений 07.12.2013 по відбуттю покарання,
визнаний винним у вчиненні злочинів та призначено покарання: за ч. 2 ст.185 КК України 2 роки позбавлення волі, за ч.2 ст.186 КК України 5 років позбавлення волі, за ч.2 ст.342 КК України 4 (чотири) роки позбавлення волі, за ч.2 ст.345 КК України 4 (чотири) роки позбавлення волі, за ст.395 КК України 4 (чотири) місяці арешту; виправданий за ч.3 ст.357 КК України за відсутністю складу злочину; на підставі ст.70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань остаточно визначено покарання 5 років 6 (шість) місяців позбавлення волі; міру запобіжного заходу залишено попередню - тримання під вартою до вступу вироку в законну силу, але не більше 60 діб з моменту проголошення вироку, а строк відбування покарання визначено з 03 жовтня 2010 року; стягнуто в рахунок відшкодування матеріальної шкоди на користь: ОСОБА_9 матеріальну шкоду в сумі 10 200 грн., ОСОБА_13 матеріальну шкоду в сумі 1830 грн., сектора медичного забезпечення УМВС України в Черкаській області на суму 4751 грн. 82 коп.; вирішена доля речових доказів, -
Вироком Придніпровського районного суду м. Черкаси від 19 березня 2015 року, ОСОБА_7 визнано винним та засуджено за те, що, 07 травня 2014 року близько 19.00 год., перебуваючи біля будинку № 49 по вул. Гагаріна в м. Черкаси, за раптово виниклим умислом на таємне викрадення чужого майна, повторно, викрав чуже майно, яке належить ОСОБА_9 , а саме: гаманець, вартістю 100 гривень, в якому були гроші в сумі близько 100 гривень та банківська картка «Приватбанк», що знаходився в пакеті, який потерпіла поклала на лавочці біля другого під'їзду вищевказаного будинку, після чого з викраденим з місця вчинення кримінального правопорушення зник. Того ж дня близько 19.30 год., використовуючи викрадену банківську картку, ОСОБА_7 зняв в банкоматі, розташованому в магазині «АТБ» по Шевченка, 239 в м. Черкаси, з банківського рахунку ОСОБА_9 кошти в сумі 11000 гривень, а всього заволодів чужим майном на суму 11200 гривень, чим завдав потерпілій матеріальну шкоду на вказану суму.
Він же, повторно, 05 червня 2014 року близько 23.30 год., знаходячись за адресою: АДРЕСА_2 , де від сина потерпілого - ОСОБА_14 дізнався, що його батько загубив свій мобільний телефон «НТС» на зупинці громадського транспорту, розташованої біля перехрестя бул. Шевченка та вул. Паризької Комуни в м. Черкаси, після чого разом з ОСОБА_14 пішов його шукати, але не знайшовши його вони розійшлись. Після цього ОСОБА_7 пішов до вказаного раніше місця знайшов вказаний телефон, та достовірно знаючи що це телефон ОСОБА_14 марки «НТС», вартістю 3455,69 гривень, в якому знаходились сім - картка «Лайф», вартістю 10 гривень, і сім - картка «Київстар», вартістю 25 гривень, викрав його, разом зі сім-картою, спричинивши потерпілому шкоду на загальну суму 3490,69 гривень.
Він же, повторно, 02 липня 2014 року близько 00.30 год., знаходячись на літньому майданчику кафе «1+1», розташованому за адресою: м. Черкаси, вул. Героїв Сталінграда, 22а, таємно, умисно, з корисливих мотивів викрав чуже майно, яке належить ОСОБА_13 , а саме: жіночу сумку, вартістю 120 гривень, що лежала на лавочці біля столика, в якій знаходився мобільний телефон «Нокіа С2», вартістю 1700 гривень, з сім - карткою «Лайф», вартістю 10 гривень, після чого з викраденим з місця вчинення кримінального правопорушення зник, чим завдав потерпілій матеріальної шкоди на загальну суму 1830 гривень.
Він же, повторно, 17 червня 2014 року близько 20.00 год., маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна, перебуваючи біля будинку № 22 по вул. Героїв Сталінграду в м. Черкаси, з застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, відкрито, умисно, з корисливих мотивів заволодів чужим майном, яке належить ОСОБА_10 , підійшовши до нього із заду, штовхнув його в спину, завдавши йому фізичного болю, та коли той упав на землю, то ОСОБА_7 дістав з задньої кишені штанів потерпілого мобільний телефон «Нокіа 1616», вартістю 370 гривень, в якому знаходилась сім - картка «Лайф», вартістю 10 гривень, яким відкрито, умисно, з корисливих мотивів заволодів ним та з місця скоєння кримінального правопорушення зник, завдавши потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 380 гривень.
Він же, 03 жовтня 2014 року близько 13.30 год., перебуваючи у стані, викликаному вживанням наркотичних засобів, вчинив опір працівникам правоохоронних органів під час виконання ними службових обов'язків за наступних обставин, а саме, коли інспектори ДПС ВДАІ м. Черкаси УМВС України в Черкаській області старший прапорщик міліції ОСОБА_11 та старший прапорщик міліції ОСОБА_15 , які здійснювали свої службові обов'язки по нагляду за безпекою дорожнього руху та перебували у форменому одязі , встановивши, що ОСОБА_7 керував автомобілем автомобілем «Мазда 626», д.н.з. НОМЕР_1 , без посвідчення водія та полісу цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу, в службовому автомобілі «ВАЗ 2110», державний номер НОМЕР_2 , складали відносно нього протоколи про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 та ч. 2 ст. 126 КУпАП та перевіривши його анкетні дані встановили, що останній перебуває в розшуку за скоєння інших злочинів, а тому вирішили його доставити до Придніпровського РВВС м. Черкаси про що достовірно стало відомо ОСОБА_7 , то останній відчинив двері службового автомобіля та став утікати, побігши по вул. Громова в напрямку вул. Ватутіна в м. Черкаси. Коли старший прапорщик міліції ОСОБА_11 та старший прапорщик міліції ОСОБА_15 , діючи відповідно до вимог ст. 2, п. 9 ч. 1 ст. 10, та п. 5 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про міліцію» щодо покладених на працівників міліції обов'язків та наданих прав по затриманню обвинувачених, які переховуються від слідства чи суду, почали переслідувати ОСОБА_7 та вимагали, щоб він зупинився, на що останній не реагував та в той момент, коли біля будівлі КП «Черкасиводоканал» інспектор ДПС ВДАІ м. Черкаси УМВС України в Черкаській області старший прапорщик міліції ОСОБА_15 наздогнав останнього, то той, останній, з метою здійснення опору, умисно поставив працівнику правоохоронного органу підніжку, від чого той впав на землю, але піднявся та продовжив переслідування. В цей час ОСОБА_7 , ігноруючи вимоги працівників міліції, продовжував тікати, перетнув проїжджу частину вул. Ватутіна в м. Черкаси та перестрибнув через паркан у двір домоволодіння АДРЕСА_3 , куди слідом за ним забіг старший прапорщик міліції ОСОБА_15 , який, виконуючи свої службові обов'язки, перекрив вихід та намагався його затримати. У відповідь на це ОСОБА_7 , продовжуючи свої злочинні наміри по здійсненню опору працівникам міліції, діючи умисно, маючи намір втекти, застосовуючи фізичну силу, штовхнув ОСОБА_15 , збив його з ніг, в результаті чого вони вдвох впали на асфальт та потерпілий вдарився головою, а він вирвався і підвівся на ноги. той момент коли до нього підбіг старший прапорщик міліції ОСОБА_11 , який спробував затримати ОСОБА_7 , то той умисно наніс потерпілому удар ногою по коліну, а потім умисно наніс йому ще декілька ударів в область голови, в результаті чого вони разом впали, але ОСОБА_7 продовжував чинити опір, відмахувався руками та ногами, намагаючись вирватись, чим перешкоджав виконанню працівниками міліції своїх службових обов'язків. В результаті умисних дій ОСОБА_7 спричинив потерпілому ОСОБА_11 тілесні ушкодження у вигляді: травми голови зі струсом головного мозку, набряками, крововиливом м'яких тканин голови; травми лівого колінного суглобу з крововиливами м'яких тканин суглобу, розривом внутрішнього меніску суглобу, надривом внутрішньої колатеральної зв'язки суглобу, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 2094 від 17 жовтня 2014 року відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я; та потерпілому ОСОБА_15 тілесні ушкодження у вигляді: травми голови зі струсом головного мозку, крововиливом, саднами м'яких тканин обличчя; травматичним набряком м'яких тканин голови, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 2095 від 17 жовтня 2014 року відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
Також, 03 жовтня 2014 року близько 13.30 год. ОСОБА_7 , перебуваючи у стані, викликаному вживанням наркотичних засобів, знаходячись у дворі будинку АДРЕСА_3 , умисно заподіяв працівникам правоохоронного органу легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, у зв'язку з виконанням ними службових обов'язків. Так у вказаному місці та у вказаний час коли інспектори ДПС ВДАІ м. Черкаси УМВС України в Черкаській області старший прапорщик міліції ОСОБА_11 та старший прапорщик міліції ОСОБА_15 , перебуваючи у форменому одязі та здійснюючи свої службові обов'язки по затриманню ОСОБА_7 , який, згідно ухвали Придніпровського районного суду м. Черкаси від 28 серпня 2014 року, був оголошений в розшук за скоєння кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 357 КК України та переховувався від слідства чи суду, то він, достовірно знаючи, що перед ним знаходяться працівники правоохоронного органу, вчинив їм активний фізичний опір, в ході якого умисно штовхнув старшого прапорщика міліції ОСОБА_15 , збив його з ніг, в результаті чого вони вдвох впали на асфальт та потерпілий вдарився головою, та вирвавшись від нього, намагався втекти, а коли старший прапорщик міліції ОСОБА_11 спробував затримати ОСОБА_7 , то він вчинив навмисно наніс потерпілому удар ногою по коліну, а коли той схопив його за тулуб, умисно наніс йому ще декілька ударів в область голови. В результаті своїх умисних дій ОСОБА_7 спричинив потерпілому ОСОБА_11 тілесні ушкодження у вигляді: травми голови зі струсом головного мозку, набряками, крововиливом м'яких тканин голови; травми лівого колінного суглобу з крововиливами м'яких тканин суглобу, розривом внутрішнього меніску суглобу, надривом внутрішньої колатеральної зв'язки суглобу, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 2094 від 17 жовтня 2014 року відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я; та потерпілому ОСОБА_15 тілесні ушкодження у вигляді: травми голови зі струсом головного мозку, крововиливом, саднами м'яких тканин обличчя; травматичним набряком м'яких тканин голови, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 2095 від 17 жовтня 2014 року відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
Крім того, ОСОБА_7 , будучи раніше судимим, а тому на підставі ухвали Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 04 грудня 2013 року, відносно нього було застосовано адміністративний нагляд з встановленням обмежень згідно Закону України «Про адміністративний нагляд за особами звільненими з місць позбавлення волі» у вигляді: заборони перебування в місцях розпивання спиртних напоїв, кафе, барах, ресторанах та інших розважальних закладах, де продаються спиртні напої на розлив; заборони виходу з будинку за місцем проживання з 22.00 год. до 06.00 год. наступного дня; заборони виїзду за межі міста, району в особистих справ; з'являтись на реєстрацію до органів внутрішніх справ чотири рази на місяць, який був з даними обмеженнями письмово попереджений.
Після звільнення з місць позбавлення волі 07 грудня 2013 року він за вибраним місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 ., Придніпровським РВ в м. Черкаси УМВС України в Черкаській області був взятий на облік, про що був письмово повідомленим, систематично порушував вказані обмеження, за що неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності, а наприкінці липня 2014 року самовільно, з метою ухилення від адміністративного нагляду, умисно, залишив місце проживання без відповідного дозволу і без повідомлення працівників міліції, що здійснюють нагляд, та переїхав в квартиру за адресою: АДРЕСА_4 , чим уникав встановленого відносно нього контролю з боку органів внутрішніх справ до моменту затримання 03 жовтня 2014 року.
Не погоджуючись з вироком місцевого суду прокурором у кримінальному провадженні ОСОБА_12 , обвинуваченим ОСОБА_7 , захисником обвинуваченого - ОСОБА_8 подані апеляційні скарги.
Обвинувачений ОСОБА_7 у своїй апеляційній скарзі вказав, на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості за ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 342, ч. 2 ст. 345 КК України, неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність, за ст. 395 КК України він незаконно засуджений та просив вирок суду скасувати та призначити новий судовий розгляд.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - ОСОБА_8 в поданій ним апеляційній скарзі вказує, що суд першої інстанції в повній мірі не прийняв до уваги пом'якшуючі обставини, щире каяття, часткове добровільне відшкодування шкоди, молодий вік та просить суд змінити вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 19 березня 2015 року та пом'якшити призначене ОСОБА_7 покарання.
Прокурор у апеляційній скарзі вказує на те, що об'єктивний аналіз обставин справи свідчить про необґрунтованість висновків суду щодо відсутності в діях ОСОБА_7 складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 357 КК України та просить вирок районного суду скасувати та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_7 винним у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 185 ч. 2, 186 ч. 2, 357 ч. 3, ч. 2 ст. 342, ч. 2 ст. 345, ст. 395 КК України і призначити покарання за ч. 2 ст.185 КК України - 2 роки позбавлення волі, за ч.2 ст.186 КК України - 5 років позбавлення волі, за ч.2 ст.342 КК України - 4 (чотири) роки позбавлення волі, за ч.2 ст.345 КК України - 4 (чотири) роки позбавлення волі, за ч. ст.395 КК України 4 (чотири) місяці арешту, за ч. 3 ст. 357 КК України - 3 три місяці арешту. Відповідно до ст. 70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань остаточно призначити покарання 5 років 6 місяців позбавлення волі.
Заслухавши доповідача, думки обвинуваченого та захисника, які заперечили проти апеляції прокурора, з позицією прокурора в апеляційній інстанції погодилися, свої апеляції підтримали та просили їх задовольнити; міркування прокурора ОСОБА_6 , яка апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_12 не підтримала та просила залишити вирок суду без змін, проти апеляції обвинуваченого та захисника заперечила, вивчивши матеріали кримінального провадження, перевіривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги до задоволення не підлягають з наступних підстав.
Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ст. 65 КК України, суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Згідно ст.70 КК України при сукупності злочинів суд, призначивши покарання за кожний злочин окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань. За цими правилами призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому до постановлення попереднього вироку.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дотримався указаних вимог.
Висновок суду щодо доведеності вини ОСОБА_7 у скоєнні кримінальних правопорушень при обставинах, вказаних у вироку, відповідає матеріалам кримінального провадження та ґрунтується на доказах, досліджених судом, яким суд дав належну оцінку. Тому ці висновки суду колегія суддів вважає обґрунтованими.
Доводи обвинуваченого ОСОБА_7 про невинуватість у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 186 КК України, викладені в його апеляції є безпідставними, оскільки вони були предметом дослідження в суді першої інстанції, достатньо повно мотивовані у вироку і їм, судом першої інстанції, дана вірна юридична оцінка.
Доводи обвинуваченого ОСОБА_7 про те, що докази на які послався суд першої інстанції при винесенні вироку є недопустимими, а саме: його заява про добровільну видачу телефону потерпілого ОСОБА_10 , покази свідка ОСОБА_16 , покази потерпілого ОСОБА_10 щодо впізнання, не ґрунтуються на вимогах закону та є безпідставними, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, свідок ОСОБА_16 безпосередньо був допитаний в судовому засіданні з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону, а покази потерпілого ОСОБА_10 є послідовними та незмінними, як під час проведення досудового розслідування так і в суді першої і апеляційної інстанції, вони були предметом дослідження в суді першої інстанції, достатньо повно мотивовані у вироку і їм судом першої інстанції дана вірна юридична оцінка.
Так, обвинувачений ОСОБА_7 вважав недопустимим, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України, доказ, його ніби-то заяву про добровільну видачу телефону, що належить потерпілому ОСОБА_17 . Між тим в матеріалах кримінального провадження міститься заява ОСОБА_7 про приєднання до матеріалів кримінального провадження мобільний телефон «Нокіа 1616» в якості речового доказу (а.с. 37 т. 2) та протокол огляду мобільного телефону «Нокіа 1616» як речового доказу (а.с. 38 т. 2 ), на даний протокол огляду, як на доказ, послався у вироці суд.
Крім того, обвинувачений вважав недопустимими та надуманими, відповідно до ч. 2 ст. 89 КПК України, покази потерпілого ОСОБА_10 щодо його впізнання, так як потерпілий вказував на одяг, в якому він був в момент грабежу, проте одяг у нього не вилучався і суперечить його одягу на той час. На думку колегії суддів, дані пояснення обвинуваченого є перекрученням фактів і обставин справи. Так, відповідно до матеріалів кримінального провадження ( т. 2 а.с. 36), а саме протоколу пред'явлення особи для впізнання, потерпілий ОСОБА_10 впізнав обвинуваченого по загальному зовнішньому вигляду, статурі та зросту.
Пояснення обвинуваченого, щодо недопустимості доказу, відповідно до ч. 3 п. 7 ст. 97 КПК України, показань свідка ОСОБА_16 є необґрунтованими, так як покази цього свідка не є показаннями з чужих слів.
За таких обставин, висновок суду, щодо доведеності вини ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень за які він засуджений при обставинах, викладених у вироку є законним і обґрунтованим.
Істотних порушень передбачених ст. 412 КПК України які б слугували підставою для скасування та призначення нового розгляд у суді першої інстанції, як того просить обвинувачений, колегія суддів не вбачає.
Дії ОСОБА_7 кваліфіковано вірно за ст.ст. 185 ч. 2, 186 ч. 2, 357 ч. 3, ч. 2 ст. 342, ч. 2 ст. 345, ст. 395 КК України.
Як вбачається з матеріалів справи та вироку місцевого суду ОСОБА_7 , виправданий за ч. 3 ст. 357 КК України за відсутністю в його діях складу злочину. На думку колегії суддів місцевий суд обґрунтовано та на законних підставах прийняв рішення в цій частині.
Суд першої інстанції вірно прийшов до висновку під час розгляду даної кримінальної справи, що органом досудового розслідування без належних та допустимих доказів дії ОСОБА_7 були кваліфіковані за ч.3 ст. 357 КК України за незаконне заволодіння будь-яким способом паспортом. Відповідальність за вказаний злочин наступає лише в тому випадку, коли особа викрадаючи вказаний документ мала на меті корисливий мотив або інші особисті інтереси та що такі дії винного були направлені саме на заволодіння таким документом. Доказів саме цих обставин добуто не було. Сам обвинувачений категорично заперечував факт того, що його метою було заволодіння саме паспортом і по обставинах справи витікає, що він мав на меті заволодіти майном потерпілої, а не її особистим документом. Після того, як він його виявив в сумці, то не намагався його знищити, приховувати чи яким-небудь чином використати, а просто носив його із собою і при затриманні видав його добровільно працівникам міліції. За таких обставин суд першої інстанції вірно та на законних підставах прийшов до висновку стосовно прийняття рішення в частині виправдання ОСОБА_7 за ч.3 ст. 357 КК України за відсутністю складу даного злочину в його діях.
Виходячи з наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні вимоги прокурора, в цій частині, про засудження ОСОБА_7 за ч.3 ст. 357 КК України задоволенню не підлягають, так як вони не ґрунтуються на законі.
Покарання обвинуваченому ОСОБА_7 призначено судом першої інстанції відповідно до положень Загальної частини КК України, з додержанням вимог ст.65 КК України та з даних про особу винного, всіх обставин справи, що обтяжують та пом'якшують покарання.
Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про відсутність обґрунтованих підстав для звільнення ОСОБА_7 від покарання чи його відбування, і вважає, що його виправлення та перевиховання можливе тільки при призначенні покарання у виді позбавлення волі, зважаючи на вчинення ним низки умисних злочинів у стані, викликаному вживанням наркотичних засобів, що зумовило необхідність призначення йому покарання за сукупністю злочинів згідно з оскаржуваним вироком.
Колегія суддів не вбачає підстав для пом'якшення покарання обвинуваченому як того просить захисник ОСОБА_8 в своїй апеляції, оскільки обвинувачений раніше судимий, в тому числі і за корисливі злочини, на шлях виправлення не став, тому його виправлення можливе лише при призначенні покарання у виді реального позбавлення волі. Пом'якшуючі обставини, на які посилається захисник ОСОБА_8 в своїй апеляції, в достатній мірі були враховані судом при призначенні покарання ОСОБА_7 .
При цьому, суд вірно призначив ОСОБА_7 покарання за ч.1 ст.70 КК України, тобто за сукупністю вчинених злочинів.
З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що вирок суду є обґрунтованим і законним, будь-яких, передбачених ст. 409 КПК України підстав для його скасування чи зміни, при перевірці справи в апеляційному порядку, не виявлено.
Керуючись ч. 2 ст. 376, ст. ст. 404, 405, 407, 408, 409 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги прокурора, обвинуваченого, захисника - залишити без задоволення, а вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 19 березня 2015 року, відносно ОСОБА_7 - залишити без змін.
Запобіжний захід ОСОБА_7 залишити тримання під вартою.
Ухвала набирає чинності з моменту її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня оголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Головуючий :
Судді :