р.
Справа №
За позовом
до
про
Представники:
Позивач звернувся до суду та просить стягнути з Відповідача заборгованість за надані послуги перевезення - 12 500,00 грн, пеню - 7 125,00 грн, посилаючись на договір від 14.02.2005р. та акт звіряння від 30.11.2005р.
Позивач позовні вимоги підтримував, просив їх задовольнити. В судове засідання 19.02.2009р. не з'явився, надав заяву, в якій просить розглянути справу без його участі.
Відповідач позовні вимоги не визнає, вважає їх недоведеними належними доказами та вказує на сплив 6-ти місячного строку позовної давності щодо вимог, які виникають з договорів перевезення, який просить застосувати до вимог позивача. Вказує, що не має можливості забезпечити явку ОСОБА_1, який звільнений з посади директора, та на відсутність документів, які укладалися попередніми директорами.
За згодою представника відповідача в судовому засіданні оголошено тільки вступну та резолютивну частину рішення.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -
Між позивачем фізичною особою -підприємцем ОСОБА_2- за договором «підприємець»та відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю "Транс Місія" -за договором «підприємство»було укладено договір -доручення на виконання юридичних дій по організації міжнародних автомобільних перевезень вантажів від 14.02.2005р. строком дії до 2008р.
Відповідно до умов цього договору підприємець прийняв на себе зобов'язання надавати транспортний засіб з водієм для виконання перевезень, забезпечити всі транспортні витрати за свій рахунок (п.2.2 договору). Вартість кожного замовлення на перевезення обумовлюється обома сторонами та після узгодження приймається заявка на перевезення (п. 3.1. договору). Платежі за договором здійснюються на рахунок підприємця на протязі 3 днів після отримання грошових коштів від замовника та розподіляються між сторонами відповідно до умов п. 3.3 договору.
За своєю правовою природою вказаний договір є договором на перевезення вантажів автомобільним транспортом, та вказані правовідносини регулюються главою 64 Цивільного кодексу України та главою 32 Господарського кодексу України. Відповідно до ст. 306 Господарського кодексу України загальні та особливі умови перевезень вантажів визначаються цим кодексом, транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Договір перевезення вантажів укладається в письмовій формі, укладання договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Позивач просить стягнути з відповідача 6000,00 грн, що складаються заборгованість за здійснені перевезення. Разом з тим, не зазначає коли та на підставі яких документів були здійснені спірні перевезення, яка ціна, маршрут, тощо були узгоджені сторонами та не надає жодних доказів на підтвердження своїх вимог.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Як на підставу своїх вимог позивач посилається на акт звіряння від 30.11.2005р. Вказаний акт зі сторони відповідача підписаний особою, посада, повноваження та прізвище якої не зазначено, акт не містить посилання на конкретні товарно-транспортні накладні чи інші документи, якими б підтверджувалися викладені в ньому дані, наявність заборгованості заперечується відповідачем. Позивачем не надано доказів отримання від відповідача заявок на перевезення, як це передбачено умовами договору.
З огляду на викладене, позивачем не доведено сам факт здійснення перевезень по заявках відповідача, а, отже, і наявність спірної заборгованості.
Крім того, позивач вказує, що відповідач також винний йому 1000 доларів США, які просить стягнути з відповідача в еквіваленті -6500,00 грн, посилаючись на акт звіряння від 30.11.2005р. Як встановлено вище, зі сторони відповідача цей акт підписаний особою, посада, повноваження та прізвище якої не зазначено, запис щодо 1000 доларів США внесено від руки та з нього не вбачається про отримання відповідачем від позивача вказаної суми та обов'язку повернути цю суму в обумовлені строки.
З огляду на викладене, з врахуванням обставин справи, вимоги позивача необґрунтовані та в позові слід відмовити.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі відносяться на позивача.
Керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 929, 932, 908, 909, 916 Цивільного кодексу України, ст. 306, 315, 316 Господарського кодексу України господарський суд, -
В позові відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дати його підписання та в цей термін може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.