Постанова
Іменем України
21 січня 2009 року
Справа № 2-5/367-2008
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді ,
суддів ,
,
за участю представників сторін:
представник позивача: ОСОБА_4, довіреність № 2697 від 30.09.08, ОСОБА_2;
представник відповідача: не з'явився, товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Мрія";
представник відповідача: ОСОБА_5, довіреність № 4642 від 18.08.08, ОСОБА_1;
відповідач: не з'явився, ОСОБА_3;
розглянувши апеляційну скаргуОСОБА_1на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Гаврилюк М.П.) від 17 листопада 2008 року у справі № 2-5/367-2008
за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1,Саки,96500)
до 1) товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Мрія" (вул. Курортна, 15а,Саки,96500)
2)ОСОБА_1(АДРЕСА_2,Євпаторія,97403)
3) ОСОБА_3 (АДРЕСА_3,Саки,96500)
про виділ частки з майна та визнання права власності
У січні 2008 року позивач -ОСОБА_2, звернулась до господарського суду Автономної Республіки Крим, з посиланням на статті 16, 116, 148 Цивільного кодексу України, статті 10, 54 Закону України "Про господарські товариства", статтю 167 Господарського кодексу України з позовом до відповідачів: товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Мрія",ОСОБА_1та ОСОБА_3, з урахуванням уточнення вимог (т. 1, арк. с. 116), про виділення в натурі частки ОСОБА_2 із майна товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Мрія", у вигляді магазину "Дарунок" по вул. Курортна, 35 в м. Саки, що відповідає її частці 27,87 % в статутному капіталі товариства; припинити право власності за товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Мрія" на магазин "Дарунок" по вул. Курортна, 35 в м. Саки; визнати за ОСОБА_2 право власності на магазин "Дарунок" по вул. Курортна, 35 в м. Саки; стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Мрія" вартість частки ОСОБА_2 із майна товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Мрія" у сумі 85184,10 грн., що відповідає частці ОСОБА_2 4,05 % у статутному капіталі товариства; припинити участь ОСОБА_2 в товаристві з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Мрія".
Свої вимоги позивач мотивує тим, що відповідачі порушують її права, як учасника товариства, щодо виходу з товариства та права на одержання вартості частини майна, пропорційно її частці у статутному капіталі товариства.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Гаврилюк М.П.) від 17 листопада 2008 року у справі № 2-5/367-2008 позов задоволено.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, посилаючись на частину 1 статті 148 Цивільного кодексу України, підпункт "в" частини 1 статті 10 Закону України "Про господарські товариства", виходив з того, що відповідачем -товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Мрія" було порушено право позивача на вихід зі складу учасників товариства, що виразилося у нерозгляданні відповідної заяви останнього.
Крім того, місцевий господарський суд, задовольняючи вимоги про виділення позивачці належну їй частку в натурі у вигляді магазину "Дарунок", посилаючись на статтю 148 Цивільного кодексу України та статтю 54 Закону України "Про господарські товариства", виходив з наявності згоди товариства на такий виділ.
Не погодившись з зазначеним рішенням суду, відповідач -ОСОБА_1 звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати, в позові відмовити.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовані порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права, а також невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи.
Так, заявник апеляційної скарги, з посиланням на частину 3 статті 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців", вказує, що заява позивачки про вихід з товариства не була нотаріально посвідчена, а також нею не були дотримані вимоги статуту та положень статті 61 Закону України "Про господарські товариства" щодо порядку та строків скликання загальних зборів товариства, яким зазначена заява була адресована.
Крім того, заявник скарги звертає увагу на відсутність порушеного права позивача, а від того -права на звернення до суду з позовом, оскільки дванадцятимісячний строк виплати частки учаснику товариства при виході останнього, встановлений статтею 54 Закону України "Про господарські товариства" та пунктом 10 Установчого договору про створення товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Мрія", який рахується з дня виходу учасника, ще не настав.
Більш детально доводи сторони викладені безпосередньо в апеляційній скарзі та доповненні до неї (т. 2, арк. с. 7-10, 13-18).
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 17 грудня 2009 року розгляд апеляційної скарги відкладено на 14 січня 2009 року, а ухвалою від 14 січня 2009 року -на 21 січня 2009 року.
У судовому засіданні, яке відбулося 21 січня 2009 року, представник відповідача ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав. Представник позивача проти скарги заперечував, просив залишити рішення суду першої інстанції без змін. Інші сторони у судове засідання не з'явились, своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористались, про причини неявки суд не повідомили.
Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце наступного судового засідання.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України, зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності представників сторін, які не з'явились, за наявними документами в матеріалах справи.
Розглянувши справу повторно у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступні обставини.
Як вбачається з матеріалів справи, 07 лютого 1996 року громадяни ОСОБА_1 (правильне прізвище -ОСОБА_1, т. 2, арк. с. 31-33), ОСОБА_2 та ОСОБА_3 уклали засновницький договір про утворення товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Мрія" (т. 1, арк. 10-12).
Зазначене товариство зареєстроване розпорядженням виконавчого комітету міської ради народних депутатів міста Саки № 31 від 27 лютого 1996 року за реєстраційним номером 22294048 (т. 1, арк. с. 7).
Відповідно до пунктів 6, 7 засновницького договору, а також пунктів 7.3.1., 7.3.2. Статуту товариства, для забезпечення діяльності останнього, за рахунок вкладів засновників утворюється статутний фонд у розмірі 300 000 000,00 (триста мільйонів) карбованців. В утворенні статутного фонду беруть участь: ОСОБА_1 -100 000 000,00 карбованців або 33,3%, ОСОБА_3 -100 000 000,00 карбованців або 33,3% та ОСОБА_2 -100 000 000,00 карбованців або 33,3%.
Рішенням загальних зборів товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Мрія", яке оформлено протоколом № 2 від 10 квітня 1996 року, було змінено статутний фонд товариства з 300 000 000,00 карбованців до 1 032 737 000,00 карбованців, при цьому частки були розподілені наступним чином: ОСОБА_1 -31,99%, ОСОБА_3 -36,09% та ОСОБА_2 -31,92 %.
16 липня 2007 року ОСОБА_2 було складено заяву про вихід з учасників товариства, яка адресована загальним зборам товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Мрія".
Із вказаної заяви вбачається, що позивачка виявила бажання вийти зі складу учасників товариства з 01 листопада 2007 року та отримати вартість частки майна товариства, яка пропорційна її частці в уставному капіталі товариства.
Також ОСОБА_2 просила провести загальні збори учасників, на яких розглянути питання про її вихід з товариства, виплату вартості частки у майні товариства, а також повідомити її про дату проведення загальних зборів (т. 1, арк. с. 33).
Відповідно до висновку експерта № 579 від 07 липня 2007 року (т. 1, арк. с. 49-66), ринкова вартість майна товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Мрія" складає 2 104 900,00 (два мільйона сто чотири тисячі дев'ятисот) гривень, в тому числі вартість магазину "Дарунок" по вул. Курортній, 35 в м. Саки -586700 грн., вартість кафе "Саки" по вул. Курортній, 15-а в м. Саки -1540100 грн. Виходячи з загальної вартості майна товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Мрія" вартість часток учасників товариства складає: ОСОБА_1 -3199/10000 або 673357,5 грн., ОСОБА_3 -3609/10000 або 759658,4 грн., ОСОБА_2 -3192/10000 або 671884,1 грн.
Крім того, як вказано у висновку, при виділі майна ОСОБА_2, у відповідності з її часткою у статутному фонді товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Мрія", експерт пропонує виділити зі складу основних засобів підприємств будівлю магазину "Дарунок" по вул. Курортна, 35. Вартість майна, яке виділяється ОСОБА_2 на частку 31,92%, складає 586700 грн., що на 85184,1 грн. менше, ніж положено на частку і відповідає частці у 27,87 %.
Вважаючи свої права учасника товариства порушеними, а також вважаючи, що товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Мрія" не заперечує проти виділу в натурі позивачці магазину "Дарунок" по вул. Курортній, 35 в м. Саки, ОСОБА_2 звернулася до суду з відповідним позовом.
Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню у зв'язку з наступним.
Правовідносини, які виникли між сторонами, за своєю правовою природою є корпоративними та підлягають регулюванню за правилами Цивільного та Господарського кодексів України, а також Закону України "Про господарські товариства" у редакціях, які діяли на час їх виникнення.
Згідно з статтею 167 Господарського кодексу України корпоративними є права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Відповідно до статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі, в тому числі, справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.
Відповідно до пункту "в" частини 1 статті 10 Закону України "Про господарські товариства" учасники товариства мають право вийти в установленому порядку з товариства.
Згідно правил статті 148 Цивільного кодексу України учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом.
Відповідно до пункту 3.5. Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України "Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин" № 04-5/14 від 28 грудня 2007 року, подання заяви про вихід з товариства є дією, спрямованою на припинення корпоративних прав та обов'язків учасника товариства. Право учасника товариства на вихід з товариства не залежить від згоди товариства чи інших його учасників. Враховуючи викладене, учасник вважається таким, що вийшов з товариства з обмеженою або з додатковою відповідальністю з моменту прийняття загальними зборами рішення про виключення учасника з товариства на підставі його заяви про вихід, а у випадку відсутності такого рішення -з дати закінчення строку, встановленого законом або статутом товариства для повідомлення про вихід з товариства.
У пункті 28 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" № 13 від 24 жовтня 2008 року зазначено, що при вирішенні спорів, пов'язаних із виходом учасника з товариства, господарські суди повинні керуватися тим, що відповідно до Цивільного кодексу України та Закону України "Про господарські товариства" учасник товариства з обмеженою відповідальністю чи товариства з додатковою відповідальністю вправі у будь-який час вийти з товариства незалежно від згоди інших учасників та самого товариства. Вихід зі складу учасників товариства не пов'язується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. У зв'язку з цим моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв'язку. Положення установчих документів, які обмежують чи забороняють право на вихід учасника з товариства, є незаконними.
У разі, якщо товариство не вчиняє дії у зв'язку з поданням учасником заяви про вихід з товариства (не вирішується питання про внесення змін до установчих документів товариства, про їх державну реєстрацію), учасник товариства вправі звернутися до господарського суду з позовом про зобов'язання товариства до державної реєстрації змін в установчих документах товариства у зв'язку зі зміною у складі учасників товариства на підставі статті 7 Закону України "Про господарські товариства". Отже, звертаючись до суду з вимогами про припинення участі позивачки у товаристві з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Мрія", остання неправильно обрала спосіб захисту порушеного права, що є підставою для відмови у цій частині позовних вимог.
Згідно з статтею 148 Цивільного кодексу України учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства.
За домовленістю між учасником та товариством виплата вартості
частини майна товариства може бути замінена переданням майна в натурі. Якщо вклад до статутного фонду був здійснений шляхом передання права користування майном, відповідне майно повертається учасникові без виплати винагороди. Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному фонді, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом. Спори, що виникають у зв'язку з виходом учасника із товариства з обмеженою відповідальністю, у тому числі спори щодо порядку визначення частки у статутному капіталі, її розміру і строків виплати, вирішуються судом.
Також, відповідно до статті 54 Закону України "Про господарські товариства", при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю
йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному (складеному) капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі.
З приписів наведених статей вбачається, що заміна виплати вартості
частини майна товариства переданням майна в натурі може бути здійснена лише за згодою товариства.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що така згода товариства була отримана, посилаючись при цьому на заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Мрія" про розгляд справи у відсутності відповідача, підписану директором товариства Моторенко Н.А., в якій зазначено про можливість виділити ОСОБА_2 належну їй частку в натурі у вигляді магазину "Дарунок" по вул.. Курортна, 35 в м. Саки (т.1, арк. с. 128).
Апеляційна інстанція не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої та третьої статті 92, статті 143 Цивільного кодексу України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону; порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом; орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень; установчими документами товариства з обмеженою відповідальністю є його статут; статут товариства з обмеженою відповідальністю крім відомостей, передбачених статтею 88 цього Кодексу, має містити, зокрема, відомості про склад і компетенцію органів управління товариством та про порядок ухвалення ними рішень.
Нормами статей 97, 99, Цивільного кодексу України встановлено, що управління товариством здійснюють його органи (загальні збори і виконавчий орган); загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад.
Згідно правил частини 1 статті 62 Закону України "Про господарські товариства", у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган: колегіальний (дирекція) або одноособовий (директор). Дирекцію очолює генеральний директор.
Пунктом 6.7. статуту товариства з обмеженою "Торгівельний дім "Мрія" встановлено, що виконавчим органом товариства є дирекція, до складу якого входить: директор, керуючі підрозділів та філій товариства, а також головний бухгалтер. Крім того, саме дирекція, відповідно до пункту 6.8. статуту, має повноваження і несе відповідальність зі всіх питань, які відносяться до діяльності товариства, крім тих, що віднесені до виключної компетенції загальних зборів (т. 1, арк. с. 19).
Отже, директор товариства не є самостійним органом управління, бо останній складається не з однієї, а кількох осіб, а тому для набуття товариством цивільних прав та обов'язків він повинен виносити відповідні питання на розгляд засідання дирекції (частина друга статті 99 Цивільного кодексу України).
Таким чином, директор товариства з обмеженою "Торгівельний дім "Мрія" Моторенко Н.А., даючи згоду на виділ позивачці частки майна в натурі, перевищив свої повноваження, надані йому діючим законодавством та статутом товариства.
Враховуючи, що у матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про наступне схвалення вказаного рішення директора компетентним органом товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Мрія", судова колегія не приймає вищезазначену заяву як належний доказ отримання згоди товариства на виділ позивачці частки майна в натурі.
З матеріалів справи вбачається, що позивачкою також були заявлені вимоги про визнання права власності на магазин "Дарунок", розташований за адресою: вул. Курортна, 35 в м. Саки та припинення права власності товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Мрія" на вказаний об'єкт нерухомості.
Предметом доказування у спорах про визнання права власності є встановлення наявності чи відсутності юридичних фактів, які є підставою для набуття права власності позивачем на спірне майно.
Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Матеріали справи містять договір купівлі-продажу спірного об'єкту нерухомості від 22 жовтня 1996 року, укладений між Представництвом Фонду майна Автономної Республіки Крим в м. Саки (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Мрія" (покупець) (т. 1, арк. с. 27-30).
Докази визнання зазначеного договору недійсним у судовому порядку, рівно як і докази відчуження вказаного майна позивачу -в матеріалах справи відсутні, що свідчить про помилковість задоволення судом першої інстанції відповідних позовних вимог.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог в частині стягнення суми у розмірі 85184,10 грн., місцевий господарський суд не звернув уваги на те, що умовами пункту 8 вищезазначеного установчого договору від 07 лютого 1993 року про створення товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Мрія", сторони передбачили, що засновнику товариства, який повністю вніс свій вклад, видається свідоцтво, яке не є цінним папером, але слугує підставою розрахунку товариства з засновником (т. 1, арк. с. 11).
Згідно правил статті 161 Цивільного кодексу УРСР 1963 року (діяв на час укладення вказаного установчого договору) зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.
За таких обставин, судова колегія доходить висновку, що належним доказом внесення позивачем внеску до статутного фонду товариства є вищезазначене свідоцтво, яке у матеріалах справи відсутнє.
Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Причому обов'язковою умовою доказів є їх допустимість, під якою, згідно з частиною 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України розуміється, що обставини справ, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що загальний характер допустимості доказів полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги про отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у позові в повному обсязі.
Керуючись статтями 101, 103 (пункт 2), 104 (частина 1, пункти 3, 4), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргуОСОБА_1задовольнити.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 17 листопада 2008 року у справі № 2-5/367-2008 скасувати.
3. Прийняти нове рішення.
4. В позові відмовити.
Головуючий суддя
Судді