Справа № 2а-535/08/1570
27 травня 2009 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Катаєвої Е.В.,
при секретарі Юзефович Ю.А.
розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за адміністративним позовомДержавної податкової інспекції у місті Южному Одеської області до товариства з обмеженою відповідальністю „Енергозберігаючі технології” про визнання усної угоди щодо продажу обладнання недійсною та стягнення 41406 гривень, -
03.03.2005 року до господарського суду Одеської області звернулась Державна податкова інспекція у місті Южному Одеської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Енергозберігаючі технології” (далі ТОВ „Енергозберігаючі технології”), приватного підприємства „Промресурс” (далі ПП „Промресурс”) про визнання відповідно до ст.49 ЦК України 1963 року, якій діяв на момент укладення угоди, недійсною усної угоди, укладеної між ТОВ „Енергозберігаючі технології" та ПП „Промресурс", як такої, що вчинена з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, а також про стягнення з ПП „Промресурс" на користь ТОВ „Енергозберігаючі технології" 41 406 гривень та стягнення з останнього на користь держави майна, одержаного від ПП „Промресурс" в сумі 41 406 гривень. Позовні вимоги обґрунтував тим, що рішенням Калінінського місцевого суду м. Донецька від 29.04.2002 року визнані недійсними установчі документи та свідоцтво платника ПДВ - ПП „Промресурс" з 29.11.2001 року. Податкова накладна була виписана 29.12.2001 року, але ПП „Промресурс" ніяких податків за цією операцією нараховано не було.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.01.2007 року за касаційною скаргою ТОВ „Енергозберігаючі технології" скасовано рішення господарського суду Одеської області від 30.05.2005 року та постанова Одеського апеляційного господарського суду від 11.08.2005 року, якою усна угода, укладена між ТОВ „Енергозберігаючі технології" та ПП „Промресурс", визнана недійсною, стягнуто з ПП „Промресурс" на користь ТОВ „Енергозберігаючі технології" 41406 грн. та стягнуто з останнього на користь держави Україна вартість майна, отриманого від ПП „Промресурс" в сумі 41406 грн., справа направлена на новий розгляд до господарського суду Одеської області.
Господарський суд Одеської області ухвалою від 12.04.2007 року закрив провадження по справі на підставі п.5 ч.1 ст.157 КАС України. Зазначена ухвала скасована 30.07.2007 року Одеським апеляційним адміністративним судом за апеляційною скаргою ДПІ у місті Южному, справа направлена до суду 1-ї інстанції для продовження розгляду справи.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 14.09.2007 року справа направлена за підвідомчістю до Одеського окружного адміністративного суду, яким 25.09.2007 року справа прийнята до провадження.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 08.04.2008 року здійснена заміна позивача ДПІ у місті Южному Одеської області на правонаступника - Комінтернівську об'єднану державну податкову інспекцію Одеської області (далі ОДПІ).
Ухвалою суду від 08.04.2008 року провадження по справі за позовом ОДПІ до ТОВ „Енергозберігаючі технології”, ПП „Промресурс” про визнання усної угоди щодо продажу обладнання недійсною та стягнення 41406 гривень, закрите в частині позовних вимог до приватного підприємства „Промресурс”.
Ухвалою суду від 27.05.2009 року здійснена заміна позивача Комінтернівську об'єднану державну податкову інспекцію Одеської області на правонаступника - ДПІ у місті Южному Одеської області.
В судовому засіданні представник позивача уточнив позовні вимоги та просив стягнути з ТОВ „Енергозберігаючі технології” на користь держави Україна вартість майна отриманого відповідно до усної угоди в сумі 41406грн. на підставі ст.208 ГК України, посилаючись на те, що вказаний правочин вчинений з метою за відомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства , а тому згідно з частиною 1 ст.203 та частиною 2 ст.215 ЦК України є нікчемним. Вказані позовні вимоги представник позивача у судовому засіданні підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.
Представник відповідача ТОВ „Енергозберігаючі технології” позовні вимоги не визнав, обґрунтовуючи свої заперечення посиланням на положення ст.19 ГК України, відповідно до якої він, як суб'єкт господарювання, здійснює господарську діяльність, що не суперечить законодавству України. Для здійснення господарської діяльності ним була укладена угода з ПП „Промресурс” на придбання товаро - матеріальних цінностей на суму 34505грн., про що виписана податкова накладна ПН-1864 від 29.12.2001 року на суму 41406грн., у тому числі ПДВ - 6901грн. Обладнання було отримано за накладними. За отримане обладнання ТОВ „Енергозберігаючі технології” розрахувалося у повному обсязі, тобто сторони виконали умови договору. При укладанні договору з ПП „Промресурс” у ТОВ „Енергозберігаючі технології” не виникло сумніву щодо не легітимності підприємства, так як були надані документи, зокрема, накладні та податкова накладна, засвідчені печаткою ПП „Промресурс”. Представник відповідача зазначає, що угода, яка укладена ТОВ „Енергозберігаючі технології” з ПП „Промресурс” задовольняє всім умовам угоди між сторонами, а саме про форму, сторони, умови про зміст, про відповідність внутрішньої волі та волевиявленню сторін, та не суперечить законодавству України. У ТОВ „Енергозберігаючі технології” відсутня будь-яка мета суперечливості інтересам держави і суспільства при укладенні зазначеної усної угоди.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши та проаналізувавши, надані ними докази у їх сукупності, судом встановлено, що до між ТОВ „Енергозберігаючі технології” та ПП „Промресурс” була укладена усна угода, відповідно до якої ПП „Промресурс” за оплату зобов'язалося передати ТОВ „Енергозберігаючі технології” товаро - матеріальні цінності на суму 34505грн. Зазначена угода була повністю виконана обома сторонами, що підтверджується накладними, за якими отримані товаро - матеріальні цінності від ПП „Промресурс” відповідно до рахунку 12/23 від 23.12.2001 року, випискою за рахунком, платіжним дорученням, податковою накладною №ПН-1864 від 29.12.2001 року(т.1 а.с.7-10, 142-154).
Таким чином, угода була виконана обома сторонами, що не оспорюється позивачем, а тому згідно ч.3 ст.72 КАС України ці обставини вважаються судом встановленими.
Рішенням Калінінського міського районного суду міста Донецьк від 29.04.2002 року установчі документи ПП „Промресурс”, зареєстрованого на підставі розпорядження Калінінського РВК міста Донецьку від 14.02.2001 року, свідоцтво платника ПДВ ПП „Промресурс” визнані недійсними з 29.11.2001 року; скасована реєстрація як платника податку на додану вартість ПП „Промресурс” відповідно до свідоцтва від 29.11.2001 року за №07580674 (т.1 а.с.11-12).
Крім того, судом встановлено, що ухвалою господарського суду Донецької області від 05.09.2002 року порушена справа про банкрутство ПП „Промресурс” за заявою кредитора ТОВ „Олко” м.Харків. Постановою господарського суду від 06.10.2005 року винесено постанову про визнання боржника банкрутом, відкрита ліквідаційна процедура. Господарським судом Донецької області від 01.03.2006 року винесена ухвала, відповідно до якої юридична особа - приватне підприємство ліквідоване; зобов'язано державного реєстратора здійснити державну реєстрацію припинення юридичної особи. ПП „Промресурс” вилучено з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України 29.03.2006 року (т.2 а.с.131-134).
Відповідно до ч.1 ст.1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), застосовані на юридичної рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. Згідно з ч.2 ст.9 ЦК України законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.
Відповідно до ч.1 ст.4 ГК України не є предметом регулювання цього Кодексу, зокрема, майнові та особисті немайнові відносини, що регулюються Цивільним кодексом України, при цьому в ч.2 ст.4 ГК зазначено, що особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються цим Кодексом.
Статтею 173 ГК України визначено, що господарським є зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Відповідно до ст.174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. Істотні умови господарського договору передбачені ст.180 ГК України.
Судом встановлено, що усна угода, укладена між ТОВ „Енергозберігаючі технології” та ПП „Промресурс”, відповідно до якої ПП „Промресурс” за оплату зобов'язалося передати ТОВ „Енергозберігаючі технології” товаро - матеріальні цінності на суму 34505грн., відповідала вимогам ст.180 ГК та була виконана обома сторонами.
Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Позивач вважає, вищезазначений правочин нікчемним як складений з метою завідомо суперечної інтересам держави та суспільства, посилаючись на неправомірні дії ПП „Промресурс”, провадження по справі відносно позовних вимог до якого закрите. Щодо дій відповідача - ТОВ „Енергозберігаючі технології" при укладені зазначеної угоди, позивач не надає жодного доказу в обґрунтування наявності у нього мети завідомо суперечної інтересам держави та суспільства, тому є також необґрунтованим посилання позивача на застосування відносно відповідача вимог ст.208 ГК України.
Крім того, суд вважає, що вимоги ст.208 ГК України не можуть бути застосовані до відповідача, так як ЦК України, якій набрав чинність з 01.01.2004 року, не містить такі публічно-правові наслідки укладення недійсної угоди, які були встановлені ст.49 ЦК УРСР, а саме публічно-правові санкції у вигляді стягнення в доход держави, одержаного однією чи обома сторонами за угодою, яка укладена з метою, суперечною інтересам держави та суспільства. Наслідками укладення такої угоди є двостороння реституція, що не оспорюється позивачем. Оскільки відповідно до ч.2 ст.4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України, то в разі, якщо норми ГК України не містять особливостей регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання, а встановлюють загальні правила, які не узгоджуються із відповідними правилами ЦК України, слід застосовувати правила, встановлені ЦК України.
При цьому суд також враховує, що за змістом ч.2 ст.5 ЦК України, кодекс має зворотну дію в часі у випадках, коли він пом'якшує або скасовує відповідальність особи.
Крім того, судом достовірно встановлено, що ПП „Промресурс” на час здійснення господарських операцій з ТОВ „Енергозберігаючі технології” знаходилось в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та на обліку в ДПІ як платника податків. Відповідно ж до ч.2 ст.18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб - підприємців” відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Жодного доказу про те, що відповідач - ТОВ „Енергозберігаючі технології” знав про недостовірність відомостей, які внесені в ЄДР про ПП „Промресурс”, позивач суду не надав. З цих обставин суд вважає, що неспроможним є посилання позивача, як на обґрунтування своїх вимог до ТОВ „Енергозберігаючі технології” , на п.9.8 ст.9 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 року, відповідно до якого у разі анулювання реєстрації платник податку позбавляється права на нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування, але у строки, визначені законом, є зобов'язаним погасити суму податкових зобов'язань або податкового боргу з цього податку, що виникли до такого анулювання, за їх наявності, незалежно від того, чи буде така особа залишатися зареєстрованою як платник податку на дату сплати такої суми, чи ні, оскільки він по обставинам справи стосується не ТОВ „Енергозберігаючі технології”, а ПП „Промресурс”.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.
З урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, суд прийшов до висновку, що позивач не довів суду ті обставини, на які посилався в їх обґрунтування позовних вимог і вони не підлягають задоволенню
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 159-164 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову Державної податкової інспекції у місті Южному Одеської області до товариства з обмеженою відповідальністю „Енергозберігаючі технології” про визнання усної угоди щодо продажу обладнання недійсною та стягнення 41406 гривень - відмовити.
Постанову може бути оскаржено до Одеського Апеляційного адміністративного суду шляхом подання до Одеського окружного адміністративного суду заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення постанови, а також подання апеляційної скарги до Одеського окружного адміністративного суду протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя