22.06.2015
Справа № 482/938/15-к
Іменем України
22 червня 2015 року м. Нова Одеса
Новоодеський районний суд Миколаївської області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 , при секретарі - ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Нова Одеса кримінальне провадження зареєстроване в ЄРДР № 12015150280000215 за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), уродженця м. Миколаєва, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не одруженого, на утриманні дітей не має, військовозобов'язаного, не працюючого, інвалідом не являється, не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , а фактично проживаючого по АДРЕСА_2 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України,
з учасниками судового провадження: прокурора ОСОБА_4 , потерпілої ОСОБА_5 і обвинуваченого ОСОБА_3 , -
У лютому місяці 2015 року, точної дати та часу не встановлено, обвинувачений ОСОБА_3 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, пройшов на територію домоволодіння АДРЕСА_3 , звідки таємно незаконно викрав металеве двоспальне ліжко, вартістю 260 грн, чотири металевих лома, вартістю 57 грн за 1 штуку, на загальну суму 228 грн та металеву арматуру довжиною 15 м., діаметром 20 мм., вартістю 100 грн, чим завдав потерпілій ОСОБА_5 матеріальної шкоди на 588 грн. З місця вчинення злочину з викраденим зник, розпорядившись ним на власний розсуд.
Таким чином, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 185 КК України, тобто, таємне викрадення чужого майна (крадіжка).
Обвинувачений ОСОБА_3 в скоєнні інкримінуємого йому злочину визнав себе винуватим повністю і в залі судового засідання пояснив, що дійсно як викладено у обвинувальному акті вчинив крадіжку металевих виробів, більшу частину яких здав на пункт прийому металобрухту, за що отримав гроші. Щиро розкаюється у вчиненому.
Факт наявності крадіжки підтверджується змістом витягу з кримінального провадження, з якого вбачається, що заяву ОСОБА_5 про вчинення крадіжки внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань, кваліфікувавши дії невідомої особи за ч. 1 ст. 185 КК України.
За ініціативою суду визнано недоцільним дослідження доказів щодо обставин вчиненого кримінального правопорушення та його кваліфікації, оскільки обвинувачений фактичні обставини справи, викладені в обвинувальному акті не оспорює, вину свою у вчиненому злочині визнає повністю.
Прокурор, потерпіла та обвинувачений проти такого об'єму та порядку дослідження доказів не заперечували.
При цьому суд роз'яснив обвинуваченому та з'ясував у нього правильність розуміння наслідків цього, а також пересвідчився щодо добровільності та істинності його позиції.
При визначенні виду і міри покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує характер та ступінь суспільної небезпечності скоєного ним злочину, а також те, що вчинений ним злочин відноситься до категорії середньої тяжкості.
Обставини, які пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 є щире каяття у вчиненому злочині та активне сприяння розкриттю злочину, а обставини, що обтяжують його покарання - відсутні.
Ураховуючи особу обвинуваченого ОСОБА_3 , посередню характеристику за місцем проживання, обставини при яких він скоїв злочин, відсутність офіційного працевлаштування та інших джерел доходу, суд дійшов висновку, що доцільним і достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів слід призначити покарання у виді позбавлення волі.
За вищевикладених обставин суд вважає неможливим призначити більш м'який вид покарання, а саме, штраф, громадські або виправні роботи.
Цивільний позов не заявлявся.
Керуючись ст.ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд, -
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на - 1 (один) рік.
Згідно ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку терміном - 1 (один) рік не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.
В силу пунктів 2, 3 ч. 1 ст. 76 КК України зобов'язати засудженого ОСОБА_3 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи та повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання.
Запобіжний захід ОСОБА_3 не обирався.
Речовий доказ: панцерна сітка від металевого ліжка - залишити ОСОБА_5 , як власнику.
Вирок може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Миколаївської області через Новоодеський районний суд, шляхом подачі апеляційної скарги.
Копія вироку вручається засудженому, потерпілій і прокурору під розписку.
Головуючий