Справа № 130/1028/15-а
Головуючий у 1-й інстанції: Шепель К.А.
Суддя-доповідач: ОСОБА_1
16 червня 2015 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Курка О. П.
суддів: Білоуса О.В. Совгири Д. І.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 21 травня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м.Жмеринка та Жмеринському районі про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_2 звернулась до Жмеринського міськрайонного суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в м.Жмеринці та Жмеринському районі про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою Жмеринського міськрайонного суду від 21 травня 2015 року позовну заяву залишено без розгляду.
Не погодившись із прийнятим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного її вирішення.
Сторони повноважних представників в судове засідання не направили, хоча повідомлялися про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, при цьому згідно частини 6 статті 12, частини 1 статті 41 КАС України, повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а ухвалу суду першої інстанції - скасувати, виходячи з наступного.
Так, підставою для залишення позовної заяви без розгляду стало те, що позивач повторно без поважних причин не з'явилась в судове засідання та не просила суд розглянути справу за її відсутності.
З матеріалів справи встановлено, що 15.04.2015 ОСОБА_2 подала до суду першої інстанції клопотання з проханням розглянути справу за її відсутності та вказала, що повністю підтримує позовну заяву.
15.05.2015 позивач знову подала до суду першої інстанції клопотання з проханням розглянути справу за її відсутності у зв'язку з перебуванням за межами міста та вказала, що повністю підтримує позовну заяву.
20.05.2015 позивач подала до суду першої інстанції клопотання, в якому вказала про неможливість прибути до суду у зв'язку з погіршенням стану здоров'я та інвалідністю, зазначивши про підтримку позовних вимог в повному обсязі.
Відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 155 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позивач повторно не прибув у попереднє судове засідання чи у судове засідання без поважних причин, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності.
Зазначена підстава для залишення позовної заяви без розгляду пов'язана із втратою інтересу позивача до вирішення справи.
Зазначена підстава кореспондує з частиною третьою статті 128 КАС України. Перше таке неприбуття тягне за собою відкладення розгляду справи, а друге - залишення позовної заяви без розгляду.
Однак, як свідчать матеріали справи, позивач своєчасно повідомляла суд про неможливість прибути в судові засідання та просила суд розглянути справу без її участі, що свідчить про наявність зацікавленості позивача у вирішення спору по суті. За таких обставин суд наділений повноваженнями на вирішення спору по суті на підставі наявних в матеріалах справи доказів та додаткових доказів, витребуваних судом з власної ініціативи. Тому, колегія суддів вважає безпідставними посилання суду першої інстанції на п.4 ч.1 ст. 155 КАС України як на підставу для залишення адміністративного позову ОСОБА_2 без розгляду.
Статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Згідно з частиною 1 ст. 17 Закону України „Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду, як джерела права. Так, у справі Delcourt v. Belgium Європейський суд зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення. У справі Bellet v. Fгаnсе Суд зазначив, що “стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права”. Отже, як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 199 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду.
Згідно з п.п.1,4 ч. 1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення процесуального питання, а відтак, ухвалу Жмеринського міськрайонного суду від 21 травня 2015 року слід скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 199, 204, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Ухвалу Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 21 травня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м.Жмеринка та Жмеринському районі про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії скасувати.
Справу направити до Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області для продовження розгляду.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Курко О. П.
Судді Білоус О.В.
ОСОБА_3