„15” січня 2009р. м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого-судді Соколовського В.М.,
суддів: Проскурніцького П.І., Шишка А.І.,
при секретарі Пожар Р.В.,
з участю: представника апелянта Бойко З.Р., позивача ОСОБА_1, його представника ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства «Лукор» про стягнення матеріальної допомоги, невиплаченої при звільненні працівника, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та стягнення моральної шкоди, за апеляційною скаргою представника ЗАТ «Лукор» Бойко Зоряни Романівни на рішення Калуського міськрайонного суду від 31 жовтня 2008 року,-
ОСОБА_1. звернувся в суд з позовом до Закритого акціонерного товариства «Лукор», в якому просив стягнути з відповідача невиплачену матеріальну допомогу та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні. Окрім того, просив стягнути моральну шкоду в сумі 2000 грн., спричинену йому внаслідок таких дій відповідача. Вимоги мотивував тим, що з відповідачем перебував у трудових відносинах і 29 серпня 2008 року його було звільнено в зв»язку із скороченням штату працівників відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України. При звільненні йому виплачено розрахункові суми, які відповідач визначив самостійно. Однак, йому стало відомо, що відповідач не в повному обсязі виплатив йому матеріальну допомогу в розмірі тільки однієї заробітної плати, хоча, згідно п.7.8 Колективного договору матеріальна допомога повинна складати розмір трьох середніх зарплат при стажі роботи не менше трьох років.
Рішенням Калуського міськрайонного суду від 31 жовтня 2008 року зазначений позов задоволено частково. Стягнуто із ЗАТ «Лукор» на користь позивача 893 грн. 60 коп. невиплаченої при звільненні матеріальної допомоги та 893 грн. 60 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а в дохід держави стягнуто з відповідача 51 грн. державного мита і 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. В задоволенні позову про стягнення моральної шкоди позивачу відмовлено.
Справа № 22-ц-69/2009р. Головуючий у 1 інстанції Кардаш О.І.
Категорія 53 Суддя-доповідач Соколовський В.М.
На дане рішення представник ЗАТ «Лукор» Бойко З.Р. подала апеляційну скаргу, зазначаючи, що таке рішення винесено судом з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вимоги скарги мотивовано тим, що статтями 10 та 13 Закону України «Про колективні договори і угоди» встановлено, що умови колективного договору обговорюються власником та уповноваженим трудовим колективом органом у трудовому колективі, затверджуються на загальних зборах чи конференції трудового колективу. Після цього колективний договір підписується уповноваженими представниками сторін не пізніше 5-ти днів з моменту його схвалення і, згідно ч.2 ст.9 Закону, з даної дати набуває чинності. У відповідності із ст.14 Закону, зміни і доповнення до колективного договору протягом строку його дії можуть вноситися тільки за взаємною згодою сторін в порядку, визначеному колективним договором. Частиною 2 п.1.9 «Колективного договору між роботодавцем і об»єднаною організацією профспілки «Лукор-Карпатнафтохім» на 2007-2009 роки» передбачено, що усі зміни і доповнення можуть вноситись за взаємною згодою сторін на підставі рішення постійно діючої погоджувальної комісії. Таким чином, після прийняття погоджувальною комісією рішення про внесення змін чи доповнень до Договору, його сторони мають підписати Угоду (Додаток) про внесення змін і доповнень до Договору. Спільним рішенням адміністрації ЗАТ «Лукор» та профкому № 41 від 01.07.2008 року було вирішено внести зміни та уточнення в Договір. Однак, Угода про внесення змін і доповнень до Договору з зазначенням конкретних термінів до сьогодні не розроблена і не підписана сторонами. Про те, суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув і не надав цим обставинам належної оцінки та правового значення. З вказаних підстав представник апелянта просила скасувати оскаржуване рішення, а провадження у справі закрити, поклавши на позивача судові витрати.
В судовому засіданні представник апелянта Бойко З.Р. підтримала вимоги скарги з вище наведених мотивів та просила її задовольнити.
Позивач ОСОБА_1. та його представник ОСОБА_2. вимоги апеляційної скарги не визнали, вважають її безпідставною, а рішення суду - законним і обґрунтованим, яке просили залишити в силі, відмовивши у задоволенні скарги.
Вислухавши доповідача, пояснення представників сторін та позивача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач перебував із відповідачем у трудових відносинах (а.с. 3) і відповідно до розпорядження по підприємству ЗАТ «Лукор» № 557-п від 29 серпня 2008 року його було звільнено з роботи на підставі п.1 ст.40 КЗпП України у зв»язку з скороченням штату працівників, з виплатою, в тому числі, матеріальної допомоги в розмірі одномісячної середньої заробітної плати із розрахунку 32-х років безперервного стажу роботи на підприємстві згідно Колективного договору (а.с. 4).
Однак, спільним рішенням адміністрації ТОВ «Карпатнафтохім» та об»єднаної профспілки «Лукор - Карпатнафтохім» від 01 липня 2008 року № 62-ср внесено зміни до п.7.8 Колективного договору на підставі протоколу погоджувальної комісії № 15р-35(к) від 01.07.2008 року, згідно яких при звільненні з роботи за скороченням чисельності або штату працівників здійснюється виплата матеріальної допомоги в розмірі 3-х середніх заробітних плат працівника при стажі роботи більше трьох років, додатково до розміру вихідної допомоги, встановленої чинним законодавством. Вказані зміни до Колективного договору зареєстровані профспілковою організацією підприємства в Управлінні праці та соціального захисту населення Калуської міської ради за № 375 від 07.07.2008 року, що передбачено п.1.9 Колективного договору та п.2 вище зазначеного спільного рішення (а.с. 5-6, 7, 8, 13).
За таких обставин, суд першої інстанції вірно вважав, що зміни до Колективного договору набули чинності з дня їх реєстрації, а тому позивач ОСОБА_1. мав право при звільненні за скороченням штату на отримання матеріальної допомоги з врахуванням стажу роботи понад три роки в розмірі його трьох середніх зарплат, а не в розмірі однієї, як йому виплатило підприємство.
В зв»язку з наведеним, суд прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 та правильно стягнув з підприємства на його користь недоплачену матеріальну допомогу, передбачену Колективним договором, в розмірі 893 грн. 60 коп., виходячи із середнього заробітку працівника в 446 грн. 80 коп.(а.с. 2), а також середній заробіток за увесь час затримки в виплаті належних позивачу сум при звільненні на день постановлення рішення в розмірі 893 грн. 60 коп., що відповідає нормам ст.ст. 116, 117 КЗпП України. При цьому суд правомірно відмовив позивачу у стягненні моральної шкоди, яка не була доведена жодними доказами в судовому засіданні.
Твердження представника апелянта, що судом при постановленні рішення неповно досліджено всі обставини по справі, в результаті чого суд прийшов до помилкового висновку про підставність заявлених позивачем вимог, чим порушив закон, є необґрунтованими і безпідставними, які спростовуються матеріалами справи, а тому не можуть бути взяті до уваги колегією cуддів.
Рішення судом першої інстанції постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують його законності та обґрунтованості, тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, 317, 218 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника ЗАТ «Лукор» Бойко Зоряни Романівни відхилити.
Рішення Калуського міськрайонного суду від 31 жовтня 2008 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Головуючий-суддя В.М. Соколовський
Судді: П.І. Проскурніцький
А.І. Шишко