12 червня 2009р. м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
Головуючого Девляшевського В.А.,
суддів: Беркій О.Ю., Мелінишин Г.П.
секретаря Сідорука А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Снятинського районного суду від 01 квітня 2009 з участю: апелянта- ОСОБА_1 та її представника - ОСОБА_2, представника ОСОБА_3- ОСОБА_4,-
Рішенням Снятинського районного суду від 01.04.2009 року позов ОСОБА_3 задоволено: за ним визнано право власності на 2/3 частини будинку АДРЕСА_1. Зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено частково: за нею визнано право власності на 1/3 частину названого будинку.
Суд 1-інстанції дійшов до висновку про те, що ОСОБА_3. у встановлений законом 6-місячний строк прийняв спадщину після смерті його матері - ОСОБА_1, а отже, набув право на спадкове майно, тобто на 2/3 частини згаданого вище будинку. Судом також визнано право власності за ОСОБА_1 на 1/3 частину спірного будинку на тій підставі, що вона являлась членом бувшого колгоспного двору і тому набула право власності на відповідну його частину.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що суд 1-інстанції при розгляді даної справи допустив порушення норм матеріального і процесуального права. На її думку, залишилось не врахованим те, що вона у спірному будинку проживає з 1982 року, і на підставі статті 74 Сімейного Кодексу України за час спільного проживання у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_5 набула право спільної власності на цей будинок. ОСОБА_1 вважає, що згаданий будинок може бути визнаний об"єктом спільної сумісної власності згідно із статтею 62 СК України, оскільки за 15 років проживання нею проводились капітальний і поточні ремонти будинку. Апелянт крім того вказує, що суд 1-інстанції безпідставно дійшов до висновку про прийняття ОСОБА_3. спадщини у встановлений законом 6-місячний строк. Вважаючи у зв"язку із наведеним оскаржене рішення незаконним, ОСОБА_1 просить його скасувати, ухваливши нове рішення, яким відмовити у позові ОСОБА_3, а її зустрічний позов задовольнити.
В засіданні Апеляційного суду ОСОБА_1 та її представник апеляційну скаргу з наведених підстав підтримали.
Представник ОСОБА_3 доводи апеляційної скарги заперечив, важаючи, що позивач на законній підставі набув право на спірне майно, прийнявши своєчасно спадщину після смерті матері згідно її заповіту. Тому рішення по даній справі вважає законним.
Вислухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 та представників сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
З матеріалів справи вбачається, що власником спірного майна, тобто 2/3 частин будинку АДРЕСА_1 була мати позивача - ОСОБА_1. Такий висновок випливає з того, що вона, як член бувшого колгоспного двору, будучи власником 1/3 частини цього будинку, успадкувала після смерті сина - ОСОБА_5. належну йому 1/3 частину будинку. Ці обставини підтверджено, зокрема, копіями свідоцтва про право на будинковолодіння від 20.10.1988 року та рішення виконкому Троїцької сільської ради від 29.05.2008 року (а.с.4-6), копіями виписок з погосподарських книг (а.с.31-34).
Після смерті ОСОБА_1, тобто ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилась спадщина, яка складалась з будинку АДРЕСА_2 та з 2/3 частин спірного будинку.
Встановлено, що згідно заповіту ОСОБА_1, посвідченого 22.06.1998 року, свідоцтво про право на спадщину - на будинок АДРЕСА_2 Снятинською районною державною нотаріальною конторою 19.04.2000 року видано ОСОБА_3.
Копіями матеріалів спадкової справи доведено, що хоч ОСОБА_3. заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину подав у нотаріальну контору тільки 10.04.2000 року, однак в управління згаданим спадковим будинком вступив у 6-місячний строк, як це і було передбачено статтею 549 ЦК України 1963 року(а.с.40-46). Факт прийняття частини спадщини, тобто будинку АДРЕСА_2 згідно із статтею 548 ЦК України 1963 року означає, що ОСОБА_3. прийняв все спадкове майно, в тому числі й 2/3 частини спірного будинку. Тому твердження апелянта про те, що ОСОБА_3. пропустив встановлений законом 6-місячний строк на прийняття спадщини, є помилковим.
Задовольняючи позов ОСОБА_3, суд 1-інстанції правильно, у відповідності із пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 " Про судову практику у справах про спадкування" застосував до спірних правовідносин норми Цивільного Кодексу України 1963 року, оскільки спадщина відкрилась ще у 1998 році.
Посилання ОСОБА_1 на те, що у неї виникло право на весь спірний будинок, оскільки вона проживає тривалий час у цьому будинку, проводила його ремонти та перебувала у фактичних сімейних відносинах з ОСОБА_5, якому належала 1/3 частина згаданого будинку,не може бути прийняте до уваги, оскільки з наведеними обставинами чинне на час виникнення спірних правовідносин законодавство не пов"язувало виникнення права на будинок. Адже, згідно норм ЦК України 1963 року ОСОБА_1 не входить до кола спадкоємців ОСОБА_5.. Особиста ж участь ОСОБА_1, як співвласника спірного будинку, в його ремонтах, не змінює розміру належної їй частки в будинку.
Приймаючи до уваги наведене вище, колегія суддів вважає, що рішення по даній справі постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апелянта висновків суду 1-інстанції не спростовують. Тому підстав для скасування оскарженого рішення немає.
Керуючись ст. ст.209,307,308,314,319,324,325 ЦПК України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Снятинського районного суду від 01 квітня 2009 року по даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно, однак може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України на протязі двох місяців.
Справа № 22-ц-910/2009 р. Головуючий у 1 інстанції - Ю.Р.Потятинник
Категорія 37 Доповідач - В.А.Девляшевський
Головуючий В.А. Девляшевський
Судді: О.Ю.Беркій
Г.П.Мелінишин
Згідно з оригіналом
Суддя В.А. Девляшевський