Справа № 11-338/09 Головуючий в 1 інстанції Клок О.М.
Категорія: ч. 3 ст. 153, Доповідач в апеляційній інстанції Бешта Г.Б.
ч.2 ст.156, ч.1 ст. 129 КК України
м. Луцьк 24 липня 2009 року
Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого судді - Бешти Г.Б
суддів - Олексюка Я.М., Матата О.В.,
з участю прокурора - Старчука В.М.,
засудженого ОСОБА_1,
захисника ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Луцьку кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_1 та в його інтересах захисника - адвоката ОСОБА_2 на вирок Луцького міськрайонного суду від 29 травня 2009 року, яким
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Чаруків, Луцького району, житель АДРЕСА_1, громадянин України, з повною середньою освітою, неодружений, працює різноробочим у ТзОВ «Городище», в силу ст. 89 КК України не судимий, засуджений:
- за ч. 3 ст. 153 КК України на 8 років позбавлення волі;
- за ч. 1 ст. 129 КК України на 1 рік обмеження волі.
На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі строком на 8 років.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_1 залишено попередній - утримання під вартою.
Строк відбуття покарання ОСОБА_1 постановлено рахувати з 27.01.2009 року.
Стягнуто з ОСОБА_1 в доход держави 1540 грн. 80 коп. судових витрат за проведення експертиз.
Вироком вирішено долю речових доказів,-
Цим вироком ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за те, що він 07 січня 2009 року, біля 21 години, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, в кімнаті житлового будинку АДРЕСА_2, застосовуючи фізичне насильство, що полягало в нанесенні ударів в живіт малолітнього ОСОБА_3, використовуючи безпорадний стан потерпілого, який в силу свого малолітнього віку не міг усвідомлювати внутрішній зміст, соціальне та правове значення вчинюваних щодо нього протиправних дій, достовірно знаючи, що ОСОБА_3 є малолітнім, задовольнив статеву пристрасть неприродним способом, примусивши потерпілого до вступу в статевий акт неприроднім (орогенітальним) способом.
Після цього ОСОБА_1 висловив малолітньому потерпілому ОСОБА_3 погрозу вбивством в разі розголошення обставин вчиненого ним діяння. При цьому ОСОБА_3, в силу своїх вікових особливостей і стресового стану реально сприймав вказану погрозу, переживав переляк, страх та мав реальні підстави побоюватися її здійснення.
В апеляції захисник засудженого - адвокат ОСОБА_2 вважає, що вирок підлягає до скасування в зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, неправильним застосуванням закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.
Посилається на те, що покази потерпілих є непослідовними та не підтверджуються іншими доказами по справі. Будь-яких тілесних ушкоджень у ОСОБА_3 встановлено не було. Нічим не підтверджено і вчинення ОСОБА_1 злочину, передбаченого ч. 1 ст. 129 КК України.
При призначенні покарання засудженому суд не в достатній мірі врахував особу засудженого, позицію законного представника потерпілих та їх матері, відсутність тяжких наслідків та не застосував ст. 69 КК України при засудженні за ч. 3 ст. 153 КК України.
Просить вирок суду змінити: виключити з вироку в діях ОСОБА_1 за ч.3 ст. 153 КК України кваліфікуючу ознаку «з застосуванням фізичного насильства» та призначити останньому покарання з застосуванням ст. 69 КК України, а за ст. 129 КК України - закрити провадження за відсутністю в діях засудженого складу злочину.
Засуджений ОСОБА_1 у своїй апеляції, не оспорюючи доведеності винності та правильності кваліфікації його дій, зазначає, що призначене йому за ч. 3 ст. 153 КК України покарання є надто суворим, оскільки судом не взято до уваги факт його примирення з матір'ю потерпілих ОСОБА_4
Заслухавши доповідача, який доповів суть вироку суду першої інстанції, повідомив ким і в якому обсязі він оскаржений, виклав основні доводи апеляцій, засудженого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2, які підтримали апеляції, міркування прокурора, який прохав залишити апеляції без задоволення, а вирок без зміни, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляції до задоволення не підлягають з наступних підстав.
Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи і його висновок про доведеність вини засудженого у скоєнні інкримінованих злочинів відповідає зібраним по справі і досліджених судом доказах і ґрунтується на даних, які містяться у показаннях потерпілих, свідків, самого засудженого та матеріалах справи.
Зокрема, показання дані потерпілими у справі під час провадження досудового слідства та в судовому засіданні є послідовними і такими, що узгоджуються між собою та частково з показаннями засудженого.
Потерпілі Назаренки Володимир та Юрій показали. Що ОСОБА_1 наніс удари кулаком в живіт потерпілому і притягнувши рукою за шию голову примусив ОСОБА_3 вступити з ним у статеві зносини неприродним способом. Після чого висловив малолітньому потерпілому погрозу вбивством у разі розголошення обставин вчиненого ним діяння.
Підстав сумніватись у правдивості показань потерпілих колегія суддів не вбачає.
Згідно висновків комплексних судових психолого-психіатричних експертиз №№57, 59 від 23.02.2009 року потерпілі спроможні правильно сприймати і давати вірні показання щодо подій без усвідомлення внутрішнього змісту, соціального та правового значення скоюваних діянь. Чинити опір ОСОБА_3 не був спроможний і в силу вікових особливостей та стресового стану реально сприймав вказані погрози, переживав переляк і страх, а потім і сором.
Надмірного, не відповідного віковим особливостям, навіювання чи фантазування, які б могли суттєво вплинути на їх свідчення, не виявлено (а.с. 80-81, 87-88, 24-24).
Факт статевого акту неприроднім способом з потерпілим Назаренком В. у зазначених у вироку час та місці ствердив і засуджений ОСОБА_1
Свідок Колинич М.П. показала, що потерпілі не схильні до вигадування, про подію їй розповів Назаренко Юрій.
Свої показання потерпілі підтвердили під час проведення з ними відтворень обстановки та обставин події (а.с. 145-150).
Свідок ОСОБА_4 також показала, що син Володимир розповів їй про обставини події і вказав на засудженого як на особу, яка задовольнила статеву пристрасть неприродним способом. А свідок ОСОБА_5 підтвердила застосування ОСОБА_1 фізичної сили до потерпілого та примушування його до вступу в статевий акт неприродним способом.
При таких обставинах безпідставним є прохання захисника ОСОБА_2 про виключення з вироку такої кваліфікуючої ознаки як застосування фізичного насильства щодо потерпілого.
Призначаючи ОСОБА_1 мінімальне покарання, передбачене санкцією ч. 3 ст. 153 КК України, у відповідності до ст.ст. 50, 65 КК України, суд врахував особу засудженого, характер вчиненого ним злочину та відніс до пом'якшуючих покарання обставин відсутність матеріальних претензій з боку матері малолітніх потерпілих.
Призначене покарання є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Підстав для застосування ст. 69 КК України колегія суддів не знаходить.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Волинської області, -
Апеляції засудженого ОСОБА_1 та в його інтересах захисника - адвоката ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Луцького міськрайонного суду від 29 травня 2009 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.
Головуючий: /підпис/ Бешта Г.Б.
Судді: /підписи/ Олексюк Я.М., Матат О.В.
Оригіналу відповідає:
Суддя Апеляційного суду
Волинської області Г.Б. Бешта