Справа № 11-359/08 Головуючий в 1 інстанції Каліновська В.С.
ст. 191 ч. 1 КК України Доповідач в апеляційній інстанції Лозовський А.О.
м. Луцьк 11 серпня 2009 року
Колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого судді -Лозовського А.О.,
суддів - Оксентюка В.Н., Опейди В.О.,
а участю прокурора - Старчука В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Луцьку кримінальну справу за апеляцією захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 на вирок Луцького міськрайонного суду від 10 червня 2009 року, яким,
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Луцька, українця, громадянина України, жителя АДРЕСА_1, одруженого, непрацюючого, з середньою освітою, на утриманні якого знаходиться малолітня дитина, несудимого,
засуджено за ч.1 ст. 191 КК України на 2 (два) роки позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України, ОСОБА_2 звільнено від відбування призначеного покарання, якщо він протягом 1(одного) року 6(шести) місяців іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені згідно ст. 76 КК України на нього обов'язки:
1. не виїжджати за межі України без дозволу органів кримінально-виконавчої системи;
2. повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання або роботи;
3. з'являтись періодично в органи кримінально - виконавчої системи для реєстрації.
Міру запобіжного заходу засудженому до вступу вироку в законну силу постановлено залишити попередню - підписку про невиїзд,-
Цим вироком ОСОБА_2 визнано винним і засуджено за те, що він 25 лютого 2008 року отримав на підставі укладеного між ним та ТзОВ «Версія-Сістемс» через представника ЗАТ «Лізинг інформаційних технологій» договору фінансового лізингу НОМЕР_1 в користування комп'ютерне обладнання, вартістю 4185 грн., переслідуючи корисливу зацікавленість, привласнив дане обладнання, яке було йому ввірене та перебувало в його віданні і реалізував його, а виручені від продажу грошові кошти використав на власні потреби, чим спричинив ЗАТ «Лізинг інформаційних технологій» матеріальну шкоду.
В апеляції на вирок захисник Кириченко Р.К. в інтересах засудженого ОСОБА_2 зазначає, що вирок суду першої інстанції винесений на основі висновків, що не відповідають обставинам справи, з порушенням норм кримінально-процесуального та кримінальних законів, що призвело до не правильного вирішення справи, а тому є незаконним та необґрунтованим. Вважає, що в даному випадку мають місце цивільно-правові відносини. Крім того вказує, що представник ЗАТ «Лізинг ІТ» не мав права звертатися з заявою в правоохоронні органи, оскільки не наділений повноваженнями ТОВ «Версія-Сістемс». Прохає вирок суду скасувати, а справу відносно ОСОБА_2 закрити за відсутності складу та події злочину.
Заслухавши доповідача, який доповів суть вироку суду першої інстанції, повідомив ким і в якому обсязі він оскаржений, виклав основні доводи апеляції, міркування прокурора, який заперечив апеляцію захисника, просив залишити вирок суду в силі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом першої інстанції правильно встановлені фактичні обставини справи і зроблений обґрунтований висновок про доведеність винності ОСОБА_2 у вчинені інкримінованого йому злочину. Такий висновок ґрунтується на зібраних у встановленому законом порядку і перевірених судом доказах.
Дії ОСОБА_2 правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 191 КК України, як привласнення та розтрата чужого майна, яке було йому ввірене та перебувало у його віданні.
Зокрема, є безпідставним посилання захисника на те, що в засудженого перебувало комп'ютерне обладнання загальною вартістю 4185 грн. на праві приватної власності, яке йому було йому ввірене та перебувало у його відданні на підставі договору «Лізингу». Як убачається із ч. 2 ст. 8 ЗУ «Про фінансовий лізинг» право власності на предмет лізингу переходить до лізингоодержувача в разі та з моменту сплати ним визначеної договором ціни , а тому засуджений ОСОБА_2 не мав права розпоряджатися комп'ютерним обладнанням на власний розсуд, оскільки він не сплатив усіх платежів передбачених договором, про що не заперечує і сам засуджений ОСОБА_2
Так, вина засудженого ОСОБА_2 доводиться його визнавальними показами, які він послідовно давав на досудовому слідстві та в суді.
Як убачається із показань свідка ОСОБА_3, які були дослідженні в судовому засіданні, він як представник ЗАТ «Лізинг ІТ» в лютому 2008 року уклав із ОСОБА_2 договір фінансового лізингу і передав останньому згідно умов договору комп'ютерне обладнання із щомісячною виплатою коштів терміном на два роки. Даний факт не заперечує і сам засуджений.
Як убачається із матеріалів справи, засуджений ОСОБА_2 ознайомився з усіма умовами договору лізингу, про що свідчать його підписи(6-12), а тому посилання захисника в апеляції на те, що його підзахисний не знав, що комп'ютерне обладнання не можна було продавати є безпідставним.
Із вищенаведеного випливає, що в засудженого ОСОБА_2 був умисел на привласнення чужого майна.
Крім того, є безпідставним посилання захисника у своїй апеляції на те, що представник ЗАТ «Лізинг ІТ» ОСОБА_4 не мав права по даному факту звертатися в правоохоронні органи, оскільки він не мав на те повноважень, тому що договір був укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «Версія - Сістемс».
Як убачається із матеріалів справи право власності на комп'ютерне обладнання, яке було передане ОСОБА_2 належить ЗАТ «Лізинг ІТ», а ОСОБА_4 є представником даного товариства, що підтверджується довіреністю від 29 серпня 2008 року (а.с. 17).
Обставини, які б ставили під сумнів достовірність зібраних у справі доказів та правильність висновків суду про винність ОСОБА_2 у злочині, за який він засуджений, не встановлено.
При перевірці справи також не встановлено порушень кримінально-процесуального закону, які б могли перешкодити суду повно і всебічно розглянути справу і постановити законне та обґрунтоване рішення.
Відповідно до ст.65 КК України при призначенні покарання суд врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Покарання засудженому призначено відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України і воно є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
Підстав для скасування вироку суду першої інстанції колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Волинської області, -
Апеляцію захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Луцького міськрайонного суду від 10 червня 2009 року щодо останнього - без зміни.
Головуючий А.О. Лозовський
Судді В.Н. Оксентюк
В.О. Опейда
Головуючий \ підпис \ А.О. Лозовський
Судді \ підпис \ \ підпис \ В.Н. Оксентюк, В.О. Опейда
Оригіналу відповідає:
Суддя Апеляційного суду
Волинської області А.О. Лозовський