1 квітня 2009 року м.Ужгород
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі :
головуючої : Готри Т.Ю.,
суддів : Кеміня М.П., Куштана Б.П.,
при секретарі : Олійник А.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ЗАТ «Страхова компанія «Еталон» Павлик Ірини Василівни на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 10 листопада 2008 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ЗАТ «Страхова компанія «Еталон», де 3-я особа відділення №11 ЗОФ АППБ «Аваль», про стягнення суми страхового відшкодування,
У червні 2008 року ОСОБА_1. звернулася до суду з даним позовом.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що 31 серпня 2007 року між нею та ЗАТ «Страхова компанія «Еталон» був укладений договір добровільного страхуванням майна громадян за №25-20004315, відповідно до якого відповідач у разі настання страхового випадку з предметом страхування, а саме житловим будинком, що знаходиться за адресою Ужгородський район, АДРЕСА_1, зобов'язався відшкодувати їй завданий збиток у межах страхової суми, яка складає 81000 грн.
20 листопада 2007 року із застрахованим об'єктом стався страховий випадок, а саме його було пошкоджено в результаті пожежі, про що складено відповідний акт про пожежу від 21.11.2007 року.
Факт настання страхового випадку не заперечується і страховиком.
Посилаючись на те, що у зв'язку з настанням страхового випадку страхова компанія «Еталон» здійснила їй виплату страхового відшкодування тільки у сумі 16839,00 грн., тоді як сторонами узгоджувалася страхова сума у розмірі 81000 грн., просила стягнути з ЗАТ «Страхова компанія «Еталон» різницю страхового відшкодування в сумі 63351 грн.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 10 листопада 2008 року стягнуто з ЗАТ «Страхова компанія «Еталон» на користь ОСОБА_1. суму страхового відшкодування у розмірі 63351 грн., 30 грн. сплачених судових витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справ, а також 633,51 грн. державного мита на користь держави.
У апеляційній скарзі представник ЗАТ «Страхова компанія «Еталон» Павлик І.В. просить скасувати зазначене рішення, як незаконне та необґрунтоване, і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1. відмовити.
У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1., її представник ОСОБА_2. та представник 3-ї особи відділення №11 ЗОФ АППБ «Аваль» апеляційну скаргу не визнали, просили таку відхилити, а рішення суду залишити без змін.
Представник ЗАТ «Страхова компанія «Еталон» Павлик І.В. у судове засідання не з»явилася, хоча про час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином, а тому її неявка відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, колегія суддів вважає, що скарга підлягає до задоволення з таких підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що договором добровільного страхування майна громадян від 31 серпня 2007 року, укладеного між позивачкою та ЗАТ «Страхова компанія «Еталон», була визначена страхова сума у розмірі 81000,00 грн., з якої позивачці виплачено страхове відшкодування тільки у сумі 16839,00 грн., тому страхова компанія зобов'язана виплатити їй різницю страхового відшкодування у розмірі 63351,00 грн., виходячи з визначеної договором страхової суми.
Проте, колегія суддів із висновком суду першої інстанції погодитись не може за таких обставин.
Як вбачається з матеріалів справи, 31 серпня 2007 року між ЗАТ «Страхова компанія «Еталон» та позивачкою ОСОБА_1. був укладений договір добровільного страхуванням майна громадян за №25-20004315, згідно якого відповідач у разі настання страхового випадку з предметом страхування, а саме житловим будинком, що знаходиться за адресою Ужгородський район, АДРЕСА_1, зобов'язався виплатити ОСОБА_1. суму страхового відшкодування у відповідності до умов зазначеного договору.
20 листопада 2007 року із застрахованим об'єктом стався страховий випадок, а саме його було пошкоджено в результаті пожежі, про що складено акт про пожежу від 21.11.2007 року.
Відповідно до п.2 ст.8 Закону України «Про страхування» страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Згідно з п.2 ст.9 Закону України «Про страхування» страхова виплата - це сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.
Пунктом 17 ст.9 названого Закону передбачено, що страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
Відповідно до пункту 12.1.2 договору страхування, розмір завданих збитків визначається страховиком на підставі документів, що підтверджують дійсну вартість знищеного та/або пошкодженого застрахованого майна, а саме договору купівлі-продажу, документів оцінки, чеків, фактур, квитанцій на придбання застрахованого майна та інші документи, за змістом яких страхувальник (вигодонабувач) може довести дійсну його вартість.
Згідно договору купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки від 01.09.2006 року вартість житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться у АДРЕСА_1, становить 21364, грн..
Відповідно до технічного паспорту на об'єкт нерухомого майна вартість житлового будинку становить 17649,00 грн.
Отже, сума страхового відшкодування становить дійсну вартість житлового будинку 17649,00 грн., за вирахуванням безумовної франшизи в сумі 810,00 грн., що передбачена п.6.5 вказаного договору страхування, і складає 16839,00 грн., яка страховою компанією 04.03.2008 року платіжним дорученням №2680 була виплачена позивачці.
Крім цього, пунктом 13.13. договору страхування передбачено, що у разі, якщо страхова сума виявиться більше дійсної вартості застрахованого майна, то договір діє в тій частині страхової суми, що не перевищує його дійсної вартості.
Таким чином, страхова компанія виконала свої зобов'язання і виплатила позивачці страхове відшкодування у повному обсязі.
За наведених обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції у відповідності до ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню, як постановлене з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, з ухваленням по справі нового рішення, яким у позові ОСОБА_1. слід відмовити, а апеляційну скаргу представника страхової компанії задовольнити.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 316, 317, 319 ЦПК України, Законом України «Про страхування», колегія суддів,
Апеляційну скаргу представника ЗАТ «Страхова компанія «Еталон» Павлик Ірини Василівни - задовольнити.
Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 10 листопада 2008 року - скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким у позові ОСОБА_1 до ЗАТ «Страхова компанія «Еталон», де 3-я особа відділення №11 ЗОФ АППБ «Аваль», про стягнення суми страхового відшкодування - відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено до Верховного Суду України на протязі двох місяців з дня набрання ним законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуюча :
Судді :