а
м. Вінниця, вул. Островського, 14
тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua
02 липня 2009 р. Справа № 2-а-2059/09/0270
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Гонтарука Віктора Миколайовича,
При секретарі судового засідання: Зелінській Ірині Василівні
За участю представників сторін:
позивача: Грінь О.О.
відповідача: Борщевського М.Й.
розглянувши матеріали справи
за позовом: управління Пенсійного фонду України в Замостянському районі м. Вінниці
до: Орендного підприємства міжгосподарської пересувної механізованої колони "Облагроради"
про: стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов"язкове державне пенсійне страхування в сумі 11213,75 грн.
Управлінням Пенсійного фонду України у Замостянському районі м. Вінниці заявлено позов до Орендного підприємства міжгосподарської пересувної механізованої колони "Облагроради" про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 11213,75 грн.
Позов мотивовано тим, що відповідач в порушення вимог ст. 20 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” несвоєчасно сплачував страхові внески, в зв'язку з чим у останнього утворився борг перед УПФ України у Замостянському районі м. Вінниці. Оскільки заборгованість зі сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в добровільному порядку не погашена, управління Пенсійного фонду України у Замостянському районі м. Вінниці звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду із зазначеними позовними вимогами.
Ухвалою суду від 21.04.2009 року провадження по справі відкрито.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала в повному обсязі та просила його задовольнити, обґрунтовуючи свої вимоги, обставинами, що викладені в позовній заяві.
Представник відповідача вимоги позову не визнав з підстав, викладених в запереченнях за вх.№8891 від 22.06.2009 року та письмових доповнень до них за вх.№9343 від 30.06.2009 року. В обгрунтування своєї позиції суду пояснив, що позивач при здійсненні ним функцій щодо винесення рішень про застосування фінансових санкцій та нарахування пені діяв не в межах та не в спосіб, передбачений чинним законодавством.
Заслухавши пояснення сторін, розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши надані докази, судом встановлено наступне.
Відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, регулюються Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”від 09.07.2003 року, який набрав чинності з 01.01.2004 року (далі - Закон № 1058- IV).
Стаття 15 Закону №1058-IV передбачено, що платники внесків є роботодавці, підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії, фізичні особи-суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності, що обрали особливий спосіб оподаткування - фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору ( контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством або за договорами цивільно-правового характеру.
Орендне підприємство міжгосподарської пересувної механізованої колони "Облагроради" зареєстровано в управлінні Пенсійного фонду України у Замостянському районі м. Вінниці платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Пунктом 6 ч.2 ст.17 Закону України №1058-ІV та п. 5.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України 19.12.2003 року №21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.004 року №64/8663 (далі Інструкція) передбачено, що страхувальники зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески, а саме до 20 числа наступного за звітним місяцем.
Однак, в порушення вищевказаних положень, на думку позивача, відповідач несвоєчасно сплачував нараховані за відповідний базовий період страхові внески, в результаті чого виникла заборгованість.
Як встановлено судом, дана заборгованість складається з заборгованості в сумі 8204,47 грн., що утворилась станом на 01.01.2004 року (недоїмка - 5012,17 грн., штрафні санкції - 1825,90 грн. та пеня - 1366,40 грн.), заборгованості по внескам за період з вересня 2008 року по лютий 2009 року в сумі 1611,63 грн. та заборгованість по фінансових санкціях та пені в сумі 3009,28 грн.
Судом з"ясовано, що відповідачем було частково погашено суму боргу в розмірі 1611,63 грн., що підтвердилось як поясненнями сторін, так і реєстром перерахувань страхових внесків до УПФ України в Замостянському районі м. Вінниці. Таким чином сума позовних вимог позивача складає 11213,75 грн. (8204,47 +3009,28).
Щодо заборгованості в сумі 8204,47 грн. представник позивача в судовому засіданні зазначила, що вона утворилась станом на 01.01.2004 року і її наявність підтверджується відповідним Актом перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати зобов"язання зі збору на обов"язкове державне пенсійне страхування від 17.08.2004 року. Судом встановлено, що період заборгованості в сумі 8204,47 грн. становить з 01.01.2001 року по 01.07.2004 року.
З приводу вказаного представник відповідача суду пояснив, що позивач безпідставно стверджує про існування заборгованості в ОПМПМК "Облагроради", оскільки при її визначенні він не керувався первинними документами в бухгалтерському обліку, які могли б підтвердити факт виявлення порушень законодавства. В обгрунтування своєї позиції пояснив , що у зв"язку з частою зміною керівництва ОПМПМК "Облагроради" первинні документи за 1999-2003 рр., а саме розрахунки внесків до Пенсійного фонду, були втрачені. Відсутність первинних документів представник відповідача підтвердив листом керівника підприємства Ковальчука В.В. до УПФ України в Замостянському районі м. Вінниці, який був надісланий в якості листа-зауваження до акту від 17.08.2004 року, а також поясненнями спеціаліста УПФ України в Замостянському районі м. Вінниці Лободи Є.О. , що оформлені актом від 26.01.2005 року.
Окрім цього представник відповідача в судовому засіданні заявив усне клопотання щодо відмови в задоволенні вимог позивача щодо стягнення суми заборгованості в сумі 8204,47 грн., у зв"язку з пропущенням позивачем строку звернення до адміністративного суду. З приводу вказаного пояснив, що у разі доведеності позивачем існування суми боргу, вимога про стягнення цієї суми боргу не може бути задоволена, оскільки сама заборгованість виникла станом на 01.01.2004 року, в той час як позивач звернувся до суду з вимогою про її стягнення лише в 2009 році.
Частиною 2 ст. 99 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
В своїй позовній заяві позивач не ставить за вимогу поновлення строку звернення до адміністративного суду щодо поновлення порушених своїх прав, свобод чи інтересів та відсутнє обґрунтування причин пропуску позивачем цього строку. Ніяких пояснень та доводів щодо пропущення строку з поважних причин представник позивача не надала суду і в засіданні.
Згідно з ч.1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
На підставі досліджених в судовому засіданні доказів та аналізу пояснень позивача і заперечень відповідача суд приходить до висновку щодо наявності пропущення позивачем строку звернення до суду, а відтак і необгрунтованості позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов"язкове державне пенсійне страхування в сумі 8204,47 грн.
Що стосується заборгованості по фінансових санкціях та пені в сумі 3009,28 грн., судом встановлено наступне.
Законом України №1058-IV та Інструкцією передбачено, що до страхувальників за порушення норм законодавства про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування, яке контролюється органами Пенсійного фонду України, застосовуються фінансові санкції.
Як наслідок порушення відповідачем даного законодавства, управлінням Пенсійного фонду України у Замостянському районі м. Вінниці прийняті рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків відносно позивача.
На підставі п.2 ч.9 статті 106 вказаного Закону за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органами Пенсійного фонду України, накладається штраф залежно від строку затримки платежу в розмірі:
10 відсотків своєчасно не сплачених зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 30 календарних днів включно;
20 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 90 календарних днів включно;
50 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати понад 90 календарних днів.
В силу пункту 9.3.2 ч.9 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України 19.12.2003 року №21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.004 року №64/8663 (далі Інструкція) передбачено, що рішення про застосування фінансових санкцій, складається в залежності від терміну затримки сплати (погашення) страхових внесків:
1) при затримці до 30 календарних днів включно, на наступний день після закінчення зазначених 30 календарних днів рішення про застосування штрафу виноситься у розмірі десяти відсотків від суми фактично сплаченої (погашеної) за цей період недоїмки.
Тобто, рішення виноситься одне на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки за період з 1 до 30 календарного дня незалежно від кількості випадків сплати за вказаний період;
2) при затримці сплати страхових внесків до 90 календарних днів включно, на наступний день після закінчення зазначених 90 календарних днів рішення про застосування штрафу виноситься у розмірі двадцяти відсотків від суми фактично сплаченої (погашеної) за цей період недоїмки.
Тобто, рішення приймається одне на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки за період з 31 до 90 календарного дня незалежно від кількості випадків сплати за вказаний період;
3) при затримці сплати страхових внесків, що є більшою 90 календарних днів, рішення виноситься у розмірі п'ятдесяти відсотків від суми фактично сплаченої (погашеної) недоїмки.
Рішення приймається одне на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки за період від 91 календарного дня до дня фактичного погашення всієї суми недоїмки, незалежно від кількості випадків сплати за цей період.
Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.
Органи Пенсійного фонду складають рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страховиками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду.
Згідно ст. 106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, незалежно від того, коли була проведена оплата, штрафні санкції і пеня нараховуються відповідно до терміну, який був прострочений.
З пояснень представника позивача суду стало відомо, що у відповідача перед управлінням Пенсійного фонду України в Замостянському районі м. Вінниці існує заборгованість по фінансових санкціях та пені в сумі 3009,28 грн. Дану суму представник позивача підтвердила в судовому засіданні відповідно прийнятими рішеннями, а саме:
- згідно рішення №788 від 24.09.2008 року про застосування фінансових санкцій та нарахування пені відповідачу нараховано суму фінансових санкцій - 18,21 грн. та пені - 5,05 грн. за період з 22.05.2006 по 20.06.2006 року - накладено штраф в розмірі 10% ;
- згідно рішення №789 від 24.09.2008 року про застосування фінансових санкцій та нарахування пені відповідачу нараховано суму фінансових санкцій - 38,50 грн. та пені - 11,61 грн. за період з 20.03.2006 по 29.05.2006 року - накладено штраф в розмірі 20%;
- згідно рішення №790 від 24.09.2008 року про застосування фінансових санкцій та нарахування пені відповідачу нараховано суму фінансових санкцій - 1711,84 грн. та пені - 1224,07 грн. за період з 20.05.2004 по 20.06.2006 року - накладено штраф в розмірі 50%.
Однак, судом при оцінці оскаржуваних рішень встановлено, що в порушення вище зазначених правових норм відповідачем рішення прийняті без дотримання базових періодів, за які нараховуються фінансові санкції. Тобто рішення були винесені 24.09.2008 року за період заборгованості з 2004 по 2006 роки, в той час коли з пояснень представника позивача суду стало відомо, що проплата відповідачем заборгованості була в травні-червні 2006 року. Зазначене підтвердилось також карткою особового рахунку платника.
Таким чином, судом встановлено, що рішення про застосування фінансових санкцій та пені в порушення вимог пункту 9.3.2 ч.9 Інструкції, який передбачає винесення рішення не пізніше наступного дня після сплати, фактично було винесене більше ніж через 2 роки після відповідної сплати відповідачем частини заборгованості.
З даного приводу представник позивача пояснила суду, що посадова особа, що винесла невчасно зазначені вище рішення, вже була притягнута до відповідальності. Отже, таким чином представник позивача підтвердила факт неправомірності винесення даних рішень.
Разом з тим, судом при дослідженні оригіналів рішень №№789-790, наданих представником відповідача для огляду в судовому засіданні, що були направлені позивачем на адресу підприємства, з"ясовано, що в них не зазначена дата їх винесення, а лише вказано рік - 2007 рік. Водночас в рішеннях №798-790, що надані представником позивача суду разом з матеріалами справи, вказана дата - 24.09.2008 року. З приводу зазначеного представником позивача не надано пояснень суду. Таким чином судом встановлено, що позивачем порушено положення пункту 9.3.7. Інструкції, якою затверджена форма даного рішення.
Окрім того, судом береться також до уваги, що дані рішення були винесені та надіслані відповідачу лише 24.09.2008 року за несплату страхових внесків, що була ще в 2006 році, чим фактично обмежено права відповідача на оскарження данних рішень.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Підсумовуючи вищенаведене суд приходить до висновку, що позивач порушив п.3 ст.17, п.13 ст. 106 Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування", якими гарантується право на оскарження рішень органів Пенсійного фонду України, п.9.3.2 Інструкції щодо порядку надсилання рішень, а також п.9.3.7 Інструкції щодо їх форми, а отже, УПФ України в Замостянському районі м. Вінниці діяло не в межах та не у спосіб, передбачений чинним законодавством.
В силу ч.1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За вказаних обставин суд приходить до висновку щодо недотримання позивачем положень чинного законодавства України при винесенні рішень, пропущення строку звернення до адміністративного суду, а відтак і необгрунтованості позовних вимог, а тому в задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
В задоволенні позовних вимог управління Пенсійного фонду України в Замостянському районі м. Вінниці до Орендного підприємства міжгосподарської пересувної механізованої колони "Облагроради" про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов"язкове державне пенсійне страхування в сумі 11213,75 грн.(одинадцять тисяч двісті тринадцять гривень сімдесят п"ять копійок) відмовити.
Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови оформлено: 07.07.09
Суддя /підпис/ Гонтарук Віктор Миколайович
Копія вірна.
Суддя:
Секретар: