а
м. Вінниця, вул. Островського, 14
тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua
18 червня 2009 р. Справа № 2-а-2383/09/0270
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Федчука Віталія Володимировича,
При секретарі судового засідання: Педорук Олесі Сергіївні
За участю представників сторін:
позивача : Бабійчук О.А.
відповідача : Климентьєва О.М.
розглянувши матеріали справи
за позовом: Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз"
до: Державної інспекції з контролю за цінами у Вінницькій області
про: скасування рішення
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулося Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації “Вінницягаз” до Державної інспекції з контролю за цінами у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення від 19.02.2009 року №ІЦ-02-12/17 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін.
Позовні вимоги мотивовані тим, що, проведено перевірку Державною інспекцією з контролю за цінами у Вінницькій області в Тульчинському управлінні газового господарства ВАТ по газопостачанню та газифікації “Вінницягаз”на предмет правильності формування та застосування тарифів на транспортування магістральними трубопроводами природного газу, тарифів на зберігання природного газу, транспортування та поставку, роздрібних цін на природний газ.
На підставі даної перевірки начальником Державної інспекції з контролю за цінами у Вінницькій області 19.02.2009 року прийнято рішення про застосування до позивача економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін.
Позивач не погоджується з даним рішенням та звернувся до суду з вимогою визнати його протиправним та скасувати, оскільки відповідачем перевищено надані йому законодавством повноваження щодо контролю розміру тарифу на природний газ.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.
Представник відповідача позов не визнав, надав суду письмове заперечення б/н від 18.06.2009 року, в якому зазначено, що, в ході перевірки правильності застосування цін на природний газ Жмеринським управлінням газового господарства необґрунтовано завищено ціну внаслідок нарахування споживачами витрат пов'язаних з реалізацією природного газу НАК “Нафтогаз України”встановленим Наказом Міністерства палива і енергетики України від 25.04.2008р. №247 “Про затвердження витрат НАК “Нафтогаз України”, який чинності не набув. За таких обставин, начальником Державної інспекції цін правомірно застосовано до позивача економічні санкції.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, судом встановлено наступне:
Державною інспекцією з контролю за цінами у Вінницькій області було прийнято рішення №ІЦ-02-12/17 від 19.02.2009 року про застосування до Тульчинського управління газового господарства ВАТ по газопостачанню та газифікації “Вінницягаз”економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін шляхом вилучення у дохід Державного бюджету 27326 гривень та застосовано штрафні санкції в сумі 54652 гривень.
Ст. 6 Закону України “Про нафту і газ”передбачено, що, державне управління в нафтогазовій галузі регулює Верховна Рада України яка визначає основні напрями державної політики у нафтогазовій галузі та здійснює законодавче регулювання відносин у ній. Кабінет Міністрів України та інші уповноважені на це органи виконавчої влади в межах повноважень, визначених законом, реалізують державну політику в нафтогазовій галузі та здійснюють управління нею.
Згідно ст. 4 Закону України “Про ціни і ціноутворення”(надалі-Закону)зазначено, що, повноваження Кабінету Міністрів України в галузі ціноутворення Кабінет Міністрів України: забезпечує здійснення в республіці державної політики цін; визначає перелік продукції, товарів і послуг, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи на які затверджуються відповідними органами державного управління, крім сфери телекомунікацій; визначає повноваження органів державного управління в галузі встановлення і застосування цін (тарифів), а також по контролю за цінами (тарифами).
Ст. 9 Закону передбачено, що, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються на ресурси, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, на товари і послуги, що мають вирішальне соціальне значення, а також на продукцію, товари і послуги, виробництво яких зосереджено на підприємствах, що займають монопольне (домінуюче) становище на ринку. Державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються державними органами України.
Відповідно до ст. 13 Закону державний контроль за цінами здійснюється при встановленні і застосуванні державних фіксованих та регульованих цін і тарифів. При цьому контролюється правомірність їх застосування та додержання вимог законодавства про захист економічної конкуренції.
Відповідно до ст. 8 Закону України “Про ціни та ціноутворення” державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення: державних фіксованих цін (тарифів); граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів.
Як вбачається з Указу Президента України №493 від 03.10.1992р. “Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади”з 1 січня 1993 року нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації. Державну реєстрацію здійснюють: нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю - Міністерство юстиції України. Нормативно-правові акти, зазначені в статті 1 цього Указу, набувають чинності через 10 днів після їх реєстрації, якщо в них не встановлено пізнішого строку надання їм чинності.
Згідно ст. 15 постанови КМУ від 28.12.1992р. №731 “Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади”Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади направляють для виконання нормативно-правові акти лише після їх державної реєстрації та офіційного опублікування. У разі порушення зазначених вимог нормативно-правові акти вважаються такими, що не набрали чинності, і не можуть бути застосовані.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що, Тульчинське УГГ ВАТ “Вінницягаз” в структуру ціни врахувало витрати НАК “Нафтобаз України”на реалізацію природного газу, які затверджені наказом Міністерства палива та енергетики України від 25.04.2008р. №247 який не пройшов реєстрацію в Міністерстві юстиції України.Тому, рішення № ІЦ-02-12/17 від 19.02.2009 року начальника Державної інспекції з контролю за цінами у Вінницькі області Галицьким І.А., являється правомірним. Розмір економічних санкцій визначений у відповідності до ст. 14 Закону України “Про ціни та ціноутворення”.
Відповідно до ст.14 Закону України “Про ціни та ціноутворення” вся необґрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін та діючого порядку визначення вартості будівництва, що здійснюється із залученням коштів Державного бюджету України, бюджету АРК, місцевих бюджетів, а також коштів державних підприємств, установ та організацій підлягає вилученню в доход відповідного бюджету залежно від підпорядкованості підприємства, організації. Крім того, в позабюджетні фонди місцевих Рад стягується штраф у двократному розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки.
При вирішенні даної справи суд керувався наступним.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок доказування в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд вважає, що відповідач виконав обов'язок щодо доказування та довів правомірність свого рішення.
Таким чином, судом встановлено, що відповідач діяв правомірно, у відповідності до вимог законодавства чинного на час виникнення спірних правовідносин, діяв на підставі, у межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, своєчасно.
Враховуючи викладене, з урахуванням обставин справи та сукупності зібраних доказів, суд дійшов до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
В задоволенні позовних вимог відмовити.
Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови оформлено: 18.06.09
Суддя Федчук Віталій Володимирович