Справа № 22ц-2053/2008р.
Головуючий у 1 інстанції - Мороз В.П.
Категорія 5
Доповідач - Можелянська З.М.
15 травня 2008 року.
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду дніпропетровської області у складі:
головуючої Можелянської'З.М..
суддів Ремеза В.А., Прозорової М.Л..
при секретарі ПанченкуД.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровськ цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровськ від 29 листопада 2007 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю, про визнання права власності на частину домоволодіння, про виділ частки, про поділ рахунків ; за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні домоволодінням та земельною ділянкою, про виселення, -
встановила:
Рішенням Індустріального райсуду м. Дніпропетровськ від 29.11.2007р. ухвалено відмовити ОСОБА_1 у задоволенні її позовних вимог та задовольнити позовні вимоги ОСОБА_2, усунути йому перешкоди у користуванні домоволодінням АДРЕСА_1 шляхом виселення з вказаного домоволодіння ОСОБА_1
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на невідповідність вказаного судового рішення вимогам закону, просила скасувати його та ухвалити нове - про задоволення її позовних вимог.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду та для задоволення апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи наступне. Відповідно до актового запису № 210 від 19.11.1999р. в Амур-Нижньодніпровському відділі реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області зареєстровано розірвання шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с.40 т.1). За нотаріально посвідченим 26.10.2002р. договором ОСОБА_2 купив у ОСОБА_3 житловий будинок АДРЕСА_1 за 19 477 грн. (а.с.32 т.1). 14.02.2003р. ОСОБА_2 3ареєструвався у вказаному житловому будинку (а.с.15). На підставі рішення Дніпропетровської міської ради від 26.10.2002р. № 3-2857 12.11.2003р. ОСОБА_2 видано Державний акт про його право приватної власності на 0, 0525 га земельної ділянки у домоволодінні АДРЕСА_1 для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (а.с. 11, 12). Враховуючи встановлені у судовому засіданні обставини, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив ОСОБА_1 у задоволенні заявлених нею позовних вимог та відповідно до вимог ст.391 ЦК України ухвалив рішення про усунення перешкод
ОСОБА_2, як власнику вказаного житлового будинку, шляхом виселення з останнього ОСОБА_1
Твердження ОСОБА_1 в апеляційній скарзі про неправильність судового рішення
безпідставні, а докази про придбання даного житлового будинку у якості їх з ОСОБА_2
спільної сумісної власності у матеріалах справи відсутні. З письмової розписки ОСОБА_2
вбачається, що на придбання житлового будинку АДРЕСА_1 витрачені отримані ним особисто у борг 24.09.2002р. грошові кошти у ОСОБА_4 з зазначенням про залишення останній вказаного будинку у разі їх неповернення за два роки (а.с.41 т.1). Саме до ОСОБА_2 ОСОБА_4 заявила вимоги про повернення боргу, що підтвердила ОСОБА_1 А згідно квитанції від 10.11.2005р. на ім'я останньої ОСОБА_2 внесена на депозит сума 25 250 грн. на повернення боргу (а.с.42 т.1). Зазначені обставини свідчать, що спірний житловий будинок придбано ОСОБА_2 для себе за власні кошти , а не за спільні з ОСОБА_1 Остання є власницею частин двох квартир - АДРЕСА_2 (а.с.80, 83, 84). Посилання ОСОБА_1 на неврахування судом відомостей облікової справи на отримання житла також безпідставні, оскільки згідно списку працівників Придніпровської залізниці, взятих на облік для отримання житла, ОСОБА_1 перебуває на відповідному обліку з зазначенням у якості членів сім'ї лише своїх дітей, без зазначення ОСОБА_2 (а.с.38, 39 т.2). Інші доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 зводяться до переоцінки доказів по справі та її незгоди з їх оцінкою судом. Проте відповідно до вимог ст.212 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, а тому переоцінці вони не підлягають.
Таким чином рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону, його висновки не спростовуються доводами апеляційної скарги, а тому скасуванню воно не підлягає.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровськ від 29 листопада 2007 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і протягом двох місяців може бути оскаржена до Верховного Суду України.