1-28-2008
26 грудня 2008 року м. Ужгород
Військовий місцевий суд Ужгородського гарнізону у складі:
головуючого - полковника юстиції Борканюка М. М. , при секретарі - Зюріній М. О.,
за участю старшого помічника військового прокурора Ужгородського гарнізону -капітана юстиції Нарагана Р.В. та захисника-адвоката ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні військового суду, в порядку попереднього розгляду направлену до суду кримінальну справу за обвинуваченням колишнього начальника речової служби військової частини А 1556
ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року у місті Городок Хмельницької області, українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей, засудженого 31 травня 2008 року вироком військового місцевого суду Львівського гарнізону за скоєння злочинів, передбачених ст. ст. 410, ч.2 та 423, ч.1 КК України із застосуванням ст. ст. 75 і 54 того ж Кодексу до 5 (п'яти) років позбавлення волі з випробуванням строком на 2 (два) роки, з позбавленням військового звання «майор», тимчасово не працюючого, проживаючого у місті Мукачево Закарпатської області, АДРЕСА_1,
у вчиненні злочину, передбаченого ст. 425, ч.1 КК України, -
ОСОБА_1, протягом 2005 року, будучи військовою службовою особою -начальником речової служби тилу в/ч А 1556, діючи в порушення ст. 19 Конституції України, ст. ст. З, 4 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» від 21.09.1999 року, пунктів 3.1.9; 3.1.12 та 3.2.5 «Положення про військове (корабельне) господарство ЗС України» від 16.07.1997 року, ст. ст. 11, п. «в», 12, 38 і 64 «Керівництва по обліку озброєння, техніки, майна та інших матеріальних засобів у Збройних Силах СРСР», яке є діючим в даний час, усупереч інтересам служби, маючи реальну можливість виконувати службові обов'язки належним чином, але через злочинну недбалість несумлінно ставився до служби та виконання своїх службових обов'язків, внаслідок чого бувшими начальниками речових служб військових частин А 0822 та А 1673, підпорядкованих в/ч А 1556, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 були скоєнні тяжкі злочини, передбачені ст. ст. 410, ч.2 та 366, ч.2 КК України, чим державі були заподіяні збитки на суму 181990, 56 грн., а також підрив авторитету військових начальників, створено уяву в підлеглих про безкарність за злочини, порушено права військовослужбовців в/ч А 1556 щодо не отримання ними речового
2
майна в період служби та компенсації за нього після звільнення їх в запас, тобто заподіяв істотну шкоду встановленому порядку несення військової служби.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 звернувся до суду з письмовою заявою, в якій просить закрити відносно нього кримінальну справу за скоєння ним злочину, передбаченого ст. 425, ч.1 КК України та звільнити його від кримінальної відповідальності та покарання на підставі ст. 6, п.4 КПК України, тобто внаслідок акту амністії, а саме відповідно до ст. 1, п. «б» Закону України «Про амністію» за № 955-V від 19 квітня 2007 року, оскільки він визнає свою вину і в даний час є батьком двох неповнолітніх дітей.
Дану заяву і клопотання обвинуваченого повністю підтримав у суді захисник ОСОБА_1- адвокат ОСОБА_2 та просив їх задовільнити, відповідно до ст. ст. 1, п. «б» та 6 Закону України «Про амністію» від 19.04.2007 року.
Старший помічник військового прокурора капітан юстиції Нараган Р.В. заперечень проти даного клопотання та заяви обвинуваченого ОСОБА_1, підтриманих захисником останнього, не мав і зазначив, що відповідно до ст. 6, п.4 КПК України та ст. ст. 1, п. «б» і 6 Закону України «Про амністію» від 19 квітня 2007 року ОСОБА_1можливо звільнити від покарання та кримінальної відповідальності за даних нереабілітуючих обставин і закрити порушену відносно нього кримінальну справу на підставі та в порядку ст. 244, п.5 і ст. 248 КПК України.
Вислухавши пояснення всіх учасників процесу, оцінивши результати досудового розгляду даної справи, суд приходить до висновку про те, що кримінальну справу відносно ОСОБА_1необхідно закрити відповідно до вимог ст. ст. 6, п. 4; 244, п.5 і 248 КПК України і при цьому виходить з наступного.
Так, ОСОБА_1 скоїв злочин, передбачений ст. 425, ч.1 КК України, який згідно ч.3, ст. 12 цього ж Кодексу віднесений до злочину середньої тяжкості, оскільки санкція ч.1, ст. 425 КК України, передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до трьох років, а сам злочин за формою вини є необережним.
Із ст. 1, п. «б» Закону України «Про амністію» за № 955-V від 19 квітня 2007 року слідує, що звільненню від покарагня у виді позбавлення волі на певний строк підпадають особи за злочини з необережності, за які законом передбачено покарання менш суворе, ніж позбавлення волі на строк не більше десяти років, які не позбавленні батьківських прав і на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років, а ст. 6 передбачає звільнення таких осіб від кримінальної відповідальності в суді.
Ксерокопіями свідоцтв про народження встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н. є батьком ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 р.н. та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3р.н.
Яких-небудь документів, підтверджуючих позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав у матеріалах кримінальної справи не має і в суді представлено не було.
Обвинувачений ОСОБА_1 не заперечує проти закриття даної справи за нереабілітуючих підстав, зазначених у п. 4, ст. 6 КПК України, тобто внаслідок акту амністії.
Таким чином, за наведених вище обставин, керуючись ст. ст. 240, 244, п. 5 і 248 КПК України, військовий місцевий суд, -
ОСОБА_1 на підставі ст. ст. 1, п. «б» і 6 Закону України «Про амністію» за № 955-V від 19 квітня 2007 року звільнити від кримінальної відповідальності та покарання за скоєння злочину, передбаченого ст. 425, ч.1 КК України.
У відповідності до ст. ст. 6, п.4; 244, п.5 і 248 КПК України кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_1 у скоєнні злочину, передбаченого ст. 425, ч.1 КК України -провадженням закрити.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_1- підписку про невиїзд - скасувати.
3
Згідно ст. 81 КПК України речові докази по справі, зазначені у Т.З, а.с. 187-202 -зберігати в матеріалах кримінальної справи, а речові докази - книги обліку доручень та реєстрації облікових документів в/ч А 1556 - передати у дану військову частину.
Судові витрати по справі, що складають вартість проведеної на досудовому слідстві почеркознавчої експертизи в розмірі 1095 (одна тисяча дев'яносто п'ять) грн. 25 коп. -стягнути з ОСОБА_1в дохід держави в особі НДЕКЦ при УМВС України в Закарпатській області (Код ЄДРПОУ 25575144, банк УДК в Закарпатській обл., МФО 812016, р/р 35224002000411).
На дану постанову протягом семи діб з дня її проголошення сторони можуть подати апеляції до військового апеляційного суду Центрального регіону через військовий місцевий суд Ужгородського гарнізону.