1-24-2008
15 жовтня 2008 року м. Ужгород
Військовий місцевий суд Ужгородського гарнізону у складі: головуючого - полковника юстиції Борканюка М. М. , при секретарі - Лемко Л.М. ,
за участю державного обвинувача - старшого помічника військового прокурора Ужгородського гарнізону - капітана юстиції Нарагана Р.В. та захисника підсудного -адвоката ОСОБА_2, у відкритому судовому засіданні в розташуванні військового суду розглянув кримінальну справу за обвинуваченням військовослужбовця військової частини А2039 сержанта служби за контрактом
ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року у селі Ільниця, Іршавського району Закарпатської області, українця, громадянина України, з повною середньою освітою, неодруженого, раніше не судимого, на військовій службі за контрактом з листопада 2005 року,
у скоєнні злочину, передбаченого ст. 187 ч.1 КК України. Судовим слідством військовий місцевий суд, -
ОСОБА_1, біля 1-ї години 24 серпня 2008 року, будучи в збудженому, агресивному стані після зради коханою дівчиною, маючи намір на заволодіння чужим майном, поєднаного з насильством небезпечного для життя та здоров'я особи, у місті Мукачево Закарпатської області на вул. Ілони Зріні зупинив автомобіль служби „Експрес-таксі" марки „Дейво-Ланос" д.н. НОМЕР_1 синього кольору, за кермом якого сидів водій ОСОБА_3 і попросив того відвезти його в кінець вулиці Адама Міцкевича, що на околиці міста в тупіку та не освітлена.
Після згоди таксиста, ОСОБА_1 сів на сидіння автомобіля позаду водія і, дочекавшись зупинки машини, вийняв із сумки столовий ніж, лезо якого приставив до горла ОСОБА_3 і скоїв надріз шкіри, сподіваючись, що останній не чинитиме опору та віддасть всі наявні в нього гроші, які ОСОБА_1 наказав йому віддати. Однак ОСОБА_3 схопив руку нападника за кисть і став захищатись, в результаті чого, отримавши декілька ножових порізів у лівому боці тулуба, на шиї, в грудях, на пальцях і долонях правої руки та два удари ногою в живіт і лівий плечовий суглоб, що відносяться до групи легких тілесних ушкоджень, відібрав ніж від нападника, після чого своїм тілом притис ОСОБА_1 до заднього сидіння, а затим по радіотелефону викликав на місце події декількох своїх колег таксистів та працівників міліції, які водночас прибули на допомогу ОСОБА_3 і зв'язали ОСОБА_1 та доставили до Мукачівського MB міліції, а потерпілого ОСОБА_3 - до Мукачівської ЦРЛ, де йому була надана необхідна медична допомога.
Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 винним себе у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав повністю, підтвердив обставини скоєного ним
2
розбійного нападу на потерпілого ОСОБА_3, як вони описані вище, та пояснив, що при цьому був у стані відчаю із-за зради коханої дівчини, яка хотіла вийти заміж за іншого, а також він заборгував гроші співслужбовцям та мав кредити в банках, які не знав як погасити і навіть, сідаючи в таксі згадав, що не має грошей розрахуватися з таксистом, тому вирішив із застосуванням ножа залякати водія таксі, сподіваючись, що той сам віддасть йому всі наявні гроші. Наміру вбити водія, або нанести йому тяжкі ножові чи інші поранення, він не мав, але коли ОСОБА_3 став оборонятись і вихоплювати від нього ножа, злякався, що той захоче його вбити і з переляку декілька разів вдарив ножем ОСОБА_3 по правій руці, по тілу та шиї, однак ці удари були не сильні. Крім того, коли ОСОБА_3 відібрав від нього ножа, він хотів втекти і при цьому наніс ОСОБА_3 ще декілька ударів ногами в живіт та ліве плече, однак ОСОБА_3 виявився набагато сильнішим за нього і не дав йому втекти, а звалив на сидіння, після чого викликав друзів-таксистів та працівників міліції на допомогу. Також підсудний просив суд суворо його не карати, публічно вибачився перед потерпілим у залі суду, який заявив, що яких-небудь претензій до ОСОБА_1 не має і просив суд не позбавляти його волі.
Потерпілий ОСОБА_3 також підтвердив обставини розбійного нападу на нього з боку військовослужбовця ОСОБА_1, якого він раніше не знав, а також пояснив, що ОСОБА_1 дійсно попросив підвезти його в самий кінець вулиці Міцкевича, яка фактично не освітлюється, та знаходиться на околиці міста Мукачево. Оскільки ОСОБА_1 був на вигляд тверезим і ввічливим, він погодився, після чого ОСОБА_1 сів на заднє сидіння позаду нього і в дорозі між собою вони не спілкувалися. Приїхавши у зазначений пункт, він зупинив автомобіль і тут же відчув лезо ножа на своєму горлі, а також вимогу віддати ОСОБА_1 всі наявні в нього, ОСОБА_3, гроші. Тому одразу ж, рефлекторно правою долонею схопив лезо ножа, а лівою здавив зап'ястя правої руки нападника, щоб таким чином уникнути ударів ножем по тілу, а також відхилився вправо спиною на праве переднє сидіння. При цьому ОСОБА_1 вихопив руку з ножем і декілька разів черкнув лезом його, ОСОБА_3, по шиї, грудях та біля 6-го ребра. Тому, не дивлячись на порізи на правій долоні та пальцях, він знову схопився тією ж рукою за лезо ножа, відібрав його від нападника і придавив своїм тілом ОСОБА_1 до заднього сидіння, після чого дістав рацію і викликав на підмогу друзів-таксистів та працівників міліції, які одночасно приїхали на місце події, де ОСОБА_1 було затримано і доставлено у міський відділ міліції, а його в лікарню для надання невідкладної медичної допомоги. Оскільки тяжких ножових поранень та інших серйозних тілесних ушкоджень від цього розбійного нападу він не отримав, в даний час почуває себе нормально, скарг на здоров'я не має, тому ніяких претензій до винного не заявляє і просить суд не позбавляти його волі.
Показання потерпшого ОСОБА_3 по обставинах скоєного на нього розбійного нападу з боку ОСОБА_1 в ході судового слідства в цілому співпадають з його ж показаннями, даними під час відтворення з його участю обстановки та обставин події.
Крім цього, вина підсудного підтверджується іншими достеженими в суді доказами.
Так, протоколами огляду місця події та вилучення встановлено, що факт нападу ОСОБА_1 на водія таксі - ОСОБА_3 мав місце біля 1-ї години 24 серпня 2008 року в салоні автомобіля „Дейво-Ланос" синього кольору д.н. НОМЕР_1, який був припаркований в темному місці по вул. Міцкевича у місті Мукачево. Під правим переднім сидінням в автомобілі був виявлений та вилучений столовий ніж з п'ятнами бурого кольору на ньому, схожими на кров.
Висновками судово-медичної (імунологічної) експертизи речових доказів - ножа, вилученого з автомобіля марки „Дейво-Ланос" д.н. НОМЕР_1 та майки виданої громадянином ОСОБА_3 встановлено, що на правій поверхні клинка та руків'ї столового ножа та на зазначеній вище майці знайдені сліди крові тієї ж групи, що властива потерпілому ОСОБА_3
Заключениям судово-медичної експертизи № 669 від 19 вересня 2008 року підтверджується, що виявлені у громадянина ОСОБА_3 різані рани на передній поверхні шиї і на рівні 6-го ребра справа по середньо ключичній лінії, на першому пальці правої кисті, долонній поверхні, глибокі ссадна на передній черевній стінці, на передній поверхні лівого плечового суглобу, виникли від дій гострих ріжучих предметів та від дії тупогранних
3
предметів, відповідно і відносяться до групи легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я та до легких тілесних ушкоджень.
Витягами з наказів командира військової частини А2039 підтверджується, що 17 листопада 2005 року військовослужбовця служби за контрактом ОСОБА_1 призначено на посаду командира відділення спеціальних робіт, а 05 червня 2006 року йому присвоєно чергове військове звання - „сержант".
Із висновків амбулаторної судово-психіатричної експертизи № 158 слідує, що ОСОБА_1 психічними захворюваннями не страждав і не стаждає ними в даний час. Інкриміноване йому діяння скоїв у стані, коли міг віддавати собі звіт про свої дії та керувати ними.
Тимчасовий розлад психічної діяльності виключається повністю, дії його були послідовні та цілеспрямовані із збереженням мовного контакту, він може постати перед слідством і судом, застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.
Оцінивши висновки експертів психіатрів в сукупності з показаннями підсудного, потерпілого по обставинах скоєного розбійного нападу, поясненнями свідків щодо даних про особу ОСОБА_1, суд визнає заключения експертизи достовірним, а підсудного - осудним.
Оскільки ОСОБА_1 в ніч на 24 серпня 2008 року, у місті Мукачево Закарпатської області з метою заволодіння чужим майном, а саме грошима громадянина, знаходячись в салоні автомобіля позаду водія, із застосуванням столового ножа, якого приставив до горла останнього, раптово, несподівано для потерпілого, короткочасно та агресивно скоїв насильницькі дії - ножові порізи та удари по тілу потерпшого ОСОБА_3 спрямовані на заволодіння його грошима, ці його злочинні дії із застосуванням фізичного насильства, небезпечним для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу, суд кваліфікує за ст. 187 ч. 1 КК України.
Обираючи підсудному вид та міру покарання суд враховує, що ОСОБА_1 скоїв тяжкий злочин, що обтяжує його відповідальність.
Разом з тим, суд приймає до уваги, що даний злочин він скоїв уперше, тяжких наслідків від злочинних дій ОСОБА_1 не наступило і що потерпший ОСОБА_3 ніяких претензій, в тому разі морального і матеріального характеру до підсудного не має, просить суд суворо його не карати і не позбавляти волі.
Крім того, суд зважує те, що ОСОБА_1 з п'ятирічного віку виховувався без батька, у складних матеріальних умовах, однак протягом навчання у школі і в повсякденному побутовому житті, до призову в армію та за весь період військової строкової і контрактної служби характеризувався виключно позитивно, за що неодноразово заохочувався керівництвом навчальних закладів та командуванням військових частин, а також те, що злочин скоїв під час збігу певних негативних життєвих обставин, які обумовили його підвищену емоційність та агресивний стан.
Тому, враховуючи сукупність наведених вище обставин справи, що пом'якшують покарання та істотно знижують тяжкість скоєного злочину, суд приходить до висновку про можливість виправлення його без відбування покарання з випробуванням, однак з позбавленням військового звання - „сержант", тобто застосовує до винного вимоги ст. ст. 75 і 54 КК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 323, 324, 330 і 331 КПК України, військовий місцевий суд, -
ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ст. 187 ч. 1 КК України, на підставі якої позбавити його волі строком на 4 (чотири) роки.
У відповідності до ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням строком на 2 (два) роки, якщо він протягом цього іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.
4
Відповідно до вимог ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_1 не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти ці органи про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично з'являтися для реєстрації в ці органи.
На підставі ст. 54 КК України за скоєння тяжкого злочину позбавити ОСОБА_1 військового звання - „сержант".
Контроль за поведінкою засудженого покласти на командування військової частини А2039, а після звільнення з військової служби - на орган виконання покарань за місцем проживання ОСОБА_1
Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 - тримання під вартою - скасувати, звільнивши його з-під варти у залі суду та до вступу вироку в законну силу обрати відносно засудженого міру запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд по місцю проходження військової служби останнього.
Після вступу вироку в законну силу, згідно ч. 1 ст. 81 КПК України речові докази по справі: футболку потерпілого ОСОБА_3 - повернути останньому; столовий ніж, як знаряддя злочину - знищити.
Судові витрати по справі в розмірі 243 (двісті сорок три) грн. 38 коп., що становлять вартість проведеної на досудовому слідстві дактилоскопічної експертизи (ах. 135, Т. 1) стягнути з засудженого ОСОБА_1 на рахунок ГУДК в Закарпатській області 35224002000411 МФО 812016, код 25575144 для МДЕКЦ при УМВС У в Закарпатській області „За виконання експертизи".
На вирок може бути подано апеляцію у військовий апеляційний суд Центрального регіону через військовий місцевий суд Ужгородського гарнізону протягом п'ятнадцяти діб з дня його проголошення.