1-5-2008
19 лютого 2008 року м. Ужгород
Військовий місцевий суд Ужгородського гарнізону у складі: головуючого - підполковника юстиції Дацківа В.В., при секретарі - Лакатош Г.К.,
за участю державного обвинувача - військового прокурора Ужгородського гарнізону полковника юстиції Демківа О.Р. та потерпілого ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні військового суду кримінальну справу відносно військовослужбовця військової частини Т0300 старшого солдата
ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1року у м. Соснівка Сокальського району Львівської області, українця, з середньою освітою, не одруженого, раніше не судимого, призваного на військову службу Червоноградським МВК Львівської області у травні 2007 року,
за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 406 КК України. Судовим слідством військовий місцевий суд
ОСОБА_1 у травні 2007 року призваний на дійсну військову строкову службу, яку з листопада того ж року по теперішній час проходить у військової частини Т0300 на посаді старшого стрільця взводу охорони, маючи військове знання "старший солдат".
У цій же військовій частині, призваний на строкову військову службу у листопаді 2007 року, на аналогічній посаді проходить військову службу солдат ОСОБА_2, при цьому вони у відносинах підлеглості між собою не перебували.
2 січня 2008 року біля 13.00 год. старший солдат ОСОБА_1 у кімнаті підготовки патрульного наряду в/ч Т0300 пред'явив претензії солдату ОСОБА_2 з приводу того, що останній, на його думку, погано вимив підлогу у спальному приміщенні взводу. Після цього підсудний, у порушення вимог ст. ст. 11, 49, 50, 128 Статуту внутрішньої служби ЗС України та ст. 4 Дисциплінарного статуту ЗС України, умисно, з метою показати свою уявну перевагу над ОСОБА_2, принижуючи його честь та гідність як військовослужбовця, наніс йому один удар відкритою долонею правої руки в область потиличної частини голови, від якого останній втратив рівновагу та, падаючи, вдарився головою об стіну. Внаслідок удару та послідуючого падіння солдату ОСОБА_2 було заподіяно легкі тілесні ушкодження у вигляді забою м'яких тканин потиличної ділянки голови.
Допитаний у судовому засіданні підсудний свою вину у пред'явленому обвинувачені визнав повністю, при цьому показав, що у вказаний час він зайшовши в розташування взводу охорони і побачивши, що в спальному приміщенні погано помита підлога, почав з'ясовувати хто її мив. Вияснивши, що на вказаній ділянці прибирав солдат ОСОБА_2, він сказав останньому, щоб той
2
йшов домивати підлогу. У той момент коли ОСОБА_2 почав відходити, він штовхнув його правою рукою в голову, а саме в район лівого вуха. Штовхаючи потерпілого, він повернув голову і в той же момент почув глухий стук. Повернувшись, він побачив, що солдат ОСОБА_2 лежить на підлозі. Визнає, що саме своїми діями спричинив тілесні ушкодження ОСОБА_2, однак заперечує, що це був не удар, а поштовх.
Крім повного зізнання підсудного у вчиненні даного злочину, його вина у скоєному підтверджується наступними доказами.
Так, потерпілий ОСОБА_2 у суді показав, що 2 січня 2008 року у розташуванні взводу охорони проводились заходи по прибиранню спального та інших службових приміщень. Зокрема він та солдат ОСОБА_3 займались прибиранням (миттям підлоги) спального приміщення взводу охорони. Біля 13.00 год. ст. солдат ОСОБА_1, будучи незадоволеним якістю миття підлоги, наніс йому відкритою долонею правої руки один чи то удар чи то поштовх в область потиличної частини голови з лівого боку, від чого він не втримався на ногах та почав падати. При падінні він вдарився головою об стіну та втратив свідомість. Через деякий час отямившись, він побачив, що знаходиться у медичному пункті частини. У подальшому його відвезли у військовий шпиталь м. Му-качево, де він деякий час перебував на стаціонарному лікуванні.
Свої показання потерпілий повністю підтвердив при проведенні з ним відтворення обстановки та обставин події.
Допитані у якості свідків військовослужбовці ОСОБА_3 та ОСОБА_4, кожен окремо, у судовому засіданні показали, що у вказаний час вони бачили, як за погане миття підлоги підсудний підвищеним тоном «Іди домивай», правою рукою схопив солдата ОСОБА_2 за ліву сторону обличчя з захватом за потилицю і штовхнув потерпілого. Від поштовху останній, втративши рівновагу, вдарився головою об стіну, біля якої стояв, впав на підлогу та зразу ж втратив свідомість.
Відповідно до висновку судово-медичного експерта № 64 від 24.01.2008 року - виявлені у ОСОБА_2 тілесні ушкодження у вигляді забою м'яких тканин потиличної ділянки голови могли виникнути внаслідок дії тупих твердих предметів або ударянні об такі при падінні з висоти власного росту та можуть вкладатися у час події, що мала місце 2 січня 2008 року. Дані ушкодження кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження.
Як слідує із довідки командира в/ч Т0300 за вих. № 27 від 22.01.08 р. - на час скоєння ст. солдатом ОСОБА_1 інкримінованого йому злочину, останній із потерпілим - солдатом ОСОБА_2 у відносинах підлеглості не перебували.
Згідно витягів з наказів командира військової частини Т0300: № 271 від 23 жовтня 2007 року - солдат ОСОБА_1 та № 292 від 14 листопада 2007 року - солдат ОСОБА_2 призначені на посади старшого стрільця взводу охорони даної військової частини.
Висновком військово-лікарської комісії від 25 січня 2008 року - солдат ОСОБА_1 визнаний придатним до військової служби.
Оскільки 2 січня 2008 року близько 13.00 год. у кімнаті підготовки патрульного наряду військової частини ТОЗОО, у порушення вимог ст. ст. 11, 49, 50, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. 4 Дисциплінарного статуту ЗС України, ст. солдат ОСОБА_1 порушив статутні правила взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності між ними відносин підлеглості - наніс солдату ОСОБА_2 один удар долонею правої руки в область потиличної частини голови, від якого останній втратив рівновагу та, падаючи, вдарився головою об стіну, чим заподіяв потерпілому легкі тілесні ушкодження у вигляді забою м'яких тканин потиличної ділянки голови, суд вчинене ОСОБА_1 кваліфікує за ч. 2 ст. 406 КК України.
Посилання підсудного на те, що він удару потерпілому не наносив, а лише штовхнув останнього рукою у ділянку потиличної частини голови, суд до даних тверджень відноситься критично, оскільки приходить до висновку, що вони не впливають на кваліфікацію злочину. При цьому суд виходить із того, що саме у результаті насильницьких дій з сторони ОСОБА_1, незалежно - чи це був удар, чи поштовх, ОСОБА_2 втратив рівновагу, вдарився головою об стіну, у результаті чого отримав вказані тілесні ушкодження, тобто протиправні дії підсудного по відношенню до потерпілого знаходяться у причинному зв'язку із наслідками, які наступили.
При обранні ОСОБА_1 виду та міри покарання військовий суд враховує чистосердечие розкаяння підсудного у вчиненому, що по місцю проживання та проходження військової служби
3
він характеризується виключно з позитивної сторони - по службі має п'ять заохочень та жодного стягнення, хоча згідно висновку ВЛК і визнаний придатним до військової служби, однак хворіє Д-з - хронічний тонзиліт, до кримінальної відповідальності притягується уперше, раніше ні у чому вартому осуду помічений не був, від його дій тяжких наслідків не настало, добровільно відшкодував спричинені державі збитки за лікування потерпілого у медичному закладі, а також те, що потерпілий ОСОБА_2 до підсудного претензій не має і просить суворо його не карати.
Враховуючи сукупність наведених вище обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу підсудного, суд знаходить можливим відносно ОСОБА_1 перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного у санкції ст. 406 ч. 2 КК України, застосувавши до нього ст. ст. 69 та 60 того ж Кодексу.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, військовий місцевий суд
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 406 КК України, на підставі якої із застосуванням ст. ст. 69 і 60 цього ж Кодексу призначити йому покарання у вигляді арешту строком на 3 (три) місяці з відбуттям покарання на гауптвахті Ужгородського зонального відділення Військової служби правопорядку.
Міру запобіжного заходу відносно засудженого ОСОБА_1 - нагляд командування військової частини Т0300 - відмінити і до набрання вироком законної сили утримувати його на гауптвахті вказаного зонального відділення Військової служби правопорядку.
Початок строку відбування покарання у виді арешту засудженому обчислювати з моменту доставки його на гауптвахту Ужгородського зонального відділення Військової служби правопорядку.
На вирок може бути подано апеляцію у військовий апеляційний суд Центрального регіону через військовий місцевий суд Ужгородського гарнізону протягом 15 діб з моменту його проголошення.