а
м. Вінниця, вул. Островського, 14
тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua
29 липня 2009 р. Справа № 2-а-2808/09/0270
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Іващук Олену Іванівну,
При секретарі судового засідання: Задерей Ірина Василівна
За участю представників сторін:
позивача : Т. І. Мельник
відповідача : не з'явився
розглянувши матеріали справи
за позовом: Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів
до: Приватного підприємства "Ранок"
про: стягнення адміністративно-господарских санкцій
Вінницьким обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів подано позов до Приватного підприємства "Ранок" про стягнення 6834,80 грн., з яких 6682,61 грн. -адміністративно-господарські санкції та 152,19 грн. - пеня за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2008 р.
Позов мотивовано тим, що ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій, громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
В звіті про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2008 рік, поданому до Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, відповідач чітко зазначив, що на його підприємстві в 2008 році середньооблікова кількість штатних працівників становила 23 особи, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена кількість інвалідів - 0 осіб, фонд оплати праці становив 153,74 тис. грн.., середньорічна заробітна плата штатного працівника становила 6684 грн. Кількість інвалідів штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, відповідно до вимог ст.. 19 вказаного вище Закону, яка самостійно розрахована відповідачем у звіті, становить 1 особа. Тобто, відповідач не забезпечив встановленого нормативу 1-го робочого місця, призначеного для працевлаштування інваліда, та самостійно розрахував суму адміністративно-господарських санкцій в розмірі 6684 грн. Кінцевим терміном добровільної сплати адміністративно-господарських санкцій є 15.04.2009 року. Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені.
Таким чином, відповідач не виконав своїх зобов'язань -самостійно не розрахував та не сплатив до 15.04.2009 р. санкції, що зумовило нарахування пені у розмірі 152, 19 грн. Добровільно відповідач вказані суми не перераховує, що зумовило звернення Фонду до суду.
28.07.2009 року, Директором ПП “Ранок”- відповідача по справі, до суду було подано заяву з проханням закрити справу, в зв'язку з повним погашення заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій в сумі 6682,61 грн.
29.07.2009 року представником позивача через канцелярію суду було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій представник просить стягнути з відповідача 152, 19 грн. пені, оскільки решту заборгованості сплатив в добровільному порядку.
Представник позивача -Мельник Т. І. в судовому засіданні змінені позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини, викладені в позові та просила їх задоволити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений завчасно та належним чином. За таких обставин, виходячи з вимог ст. 128 КАС України, суд ухвалив розглянути справу за наявними в ній доказами без участі представника відповідача.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши та вивчивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд встановив, що згідно звіту відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2008 рік форми №10-ПІ, у 2008 році на підприємстві працювало 23 особи, з них жодного інваліду.
Статтею 19 Закону України від 21.03.1991 р. “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (зі змінами , далі -Закон) встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Статтею 20 Закону встановлено, що підприємства, установи, організації, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, яка використовує найману працю.
Виходячи з даних положень Закону, на підприємстві відповідача мав би працювати 1 інвалід, однак такий не був працевлаштований.
Як слідує зі звіту № 10-ПІ, середньорічна заробітна плата штатного працівника на підприємстві за 2008 р. становила 6684 грн., таким чином сума штрафних санкцій складає згадану суму.
Відповідно до п. 10 Положення про робоче місце інваліда і порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою КМ України від 03.05.95 № 314 працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.
Відповідно до п. 14 Положення про робоче місце інваліда і порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою КМ України від 03.05.95 № 314 підприємства інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.
Положенням про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1995 р. N 314, визначено, що робоче місце інваліда - це окреме робоче місце або ділянка виробничої площі на підприємстві (об'єднанні), в установі та організації незалежно від форм власності та господарювання, де створено необхідні умови для праці інваліда (п. 1). Робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда (п. 3). Згідно з п. 5 Положення підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.
З матеріалів справи судом встановлено, що в 2008р. приватне підприємство “Ранок”інформацію про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких можуть працювати інваліди до державної служби зайнятості не подавало, про що свідчить лист Шаргородського районного центру зайнятості №01-16/1018 від 18.05.2009р.
В даному випадку відповідач не забезпечив встановлення нормативу 1-го робочого місця для працевлаштування інваліда та самостійно не сплатив адміністративно-господарські санкції в розмірі 6682,61 грн., що зумовило правомірне нарахування пені в розмірі 152,19 грн..
Платіжним банківським документом №0408004 від 14.07.2009 р., та витягом з доходного рахунку держбюджету станом на 14.07.2009 року, підтверджується погашення відповідачем суми адміністративно-господарських санкцій. Однак, непогашеною залишилась пеня в сумі 152 грн. 19 коп., за несвоєчасну їх сплату.
Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ст. 86 КАСУ).
Таким чином з урахуванням фактичних обставин справи, суд приходить до висновку що позов щодо стягнення пені за несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій є обґрунтований та підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
Позов задоволити.
Стягнути з приватного підприємства "Ранок" (23553,с. Калитинка, Шаргородський район, Вінницької області, р/р 260048446, "Райффайзен банк Аваль", МФО 302247. код 30808474) на користь Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (одержувач: Держбюджет Шаргородський район, р/р 31219230700687, код ЄДРПОУ 34701104, банк одержувача: ГУДКУ у Вінницькій області м. Вінниця, МФО 802015, символ звітності 230, код бюджетної класифікації 50070000, призначення платежу: "платежі до Фонду соціального захисту інвалідів за 2008 рік") пеню в сумі 152, 19 грн. (сто п'ятдесят дві гривні 19 копійок).
Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови оформлено: 30.07.09
Суддя Іващук Олена Іванівна