ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
місто Київ
23 червня 2015 року №826/8188/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Давиденко Л.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у місті Києві
прозобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві про зобов'язання зняти арешт з об'єкту нерухомого майна: квартири НОМЕР_2 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; який належить ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на праві власності та перебуває в іпотеці ОСОБА_1; накладений постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження від 08.04.2015 ВП№39347423.
Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем протиправно накладено арешт на майно боржника - ОСОБА_2 та оголошено заборону на його відчуження, що перебуває в заставі у ОСОБА_1 на підставі договору іпотеки, чим порушуються його майнові права та інтереси іпотекодержателя на звернення стягнення на майно, що перебуває в іпотеці.
Відповідач проти позову не заперечив, зазначив, що позивач звернувся до суду з законних підстав.
Адміністративну справу №826/8188/15 розглянуто в порядку письмового провадження на підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, постановою відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у місті Києві від 08.04.2015 ВП№39347423 накладено арешт на майно ОСОБА_2 та заборону на його відчуження.
Позивач посилаючись на обставини, відповідно до яких останній набув права звернення стягнення на предмет договору Іпотеки, укладеного між ОСОБА_2 та ВАТ "Універсальний банк Розвитку та Партнерства", а саме квартири НОМЕР_2 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що перебувала у власності ОСОБА_2, звернувся до суду із даним позовом, оскільки оскаржувана постанова від 08.04.2015 ВП№39347423 про накладення арешту та заборони його відчуження призвела по порушення прав та законних інтересів позивача.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про виконавче провадження", примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Відповідно до частини 1 статті 55 Закону України "Про виконавче провадження"державний виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб.
Так, відповідно до приписів статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Згідно з частини 2 статті1 Закону України "Про заставу" в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.
Згідно з частиною 1 статті 589 Цивільного кодексу України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває права звернення стягнення на предмет застави.
Відповідно до частини 1 статті 572 Цивільного кодексу України визначено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Згідно із приписами статті 3 Закону України "Про іпотеку" іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом. Взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону. Іпотечний договір, предметом іпотеки за яким є майнові права на об'єкт незавершеного будівництва, посвідчується нотаріусом на підставі документів, що підтверджують майнові права на цей об'єкт. Іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності. Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки. Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.
Відповідно до частини 8 статті 54 Закону України "Про виконавче провадження" примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку".
Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що іпотека як правовий інститут виконує забезпечувальну функцію виконання боржником основного зобов'язання, тобто спрямований на те, щоб гарантувати кредитору - іпотекодержателю право на задоволення його вимог за рахунок певного, заздалегідь визначеного сторонами майна з наявності в боржника заборгованості перед кредитором.
Як вбачається з матеріалів справи 05.12.2007 для забезпечення виконання умов Кредитного договору між ВАТ "Універсальний банк Розвитку та Партнерства" (первісний кредитор та іпотекодержатель) та ОСОБА_2 (іпотекодавець) укладено договір іпотеки, згідно якого іпотекодавець передав в іпотеку наступне нерухоме майно: квартира НОМЕР_2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (предмет іпотеки).
Відповідно до договору про відступлення права вимоги за іпотечним договорами від 16.07.2014 ПАТ "Банк перший", який є правонаступником ВАТ "Універсальний банк Розвитку та Партнерства" (первісний Іпотекодержатель) передав ТОВ "КРЕДЕКС ФІНАНС" (новий Іпотекодержатель) право вимоги за іпотечними договорами.
Згідно з договором про відступлення прав за іпотечним договором від 16.07.2014 №16/07/14, укладеного між позивачем та ТОВ "КРЕДЕКС ФІНАНС", позивачу перейшло права іпотекодержателя на нерухоме майно: квартиру НОМЕР_2 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Відповідно до договору про відступлення прав за іпотечним договором від 17.07.2014 року, укладеного між ТОВ "КРЕДЕКС ФІНАНС" та ОСОБА_1, ТОВ "КРЕДЕКС ФІНАНС" відступив всі права та обов'язки за іпотечним договором новому іпотекодержателю - позивачу ОСОБА_1, який одержав право замість Первісного кредитора вимагати від боржника ОСОБА_2 належного виконання зобов'язань за Кредитним та Іпотечним договорами.
Згідно умов договору відступлення прав за кредитним договором, укладеного між ТОВ КРЕДЕКС ФІНАНС" та ОСОБА_1 загальна сума права вимоги на 16.07.2014 склала 5 636 847,33 грн.
Заміна та реєстрація іпотекодержателя ОСОБА_1 17.07.2014 на підставі договору відступлення прав також підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки.
У зв'язку з зазначеним, ОСОБА_1 набув права звернути стягнення на предмет іпотеки в межах суми заборгованості.
Особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту (частина 1 статті 60 закону України "Про виконавче провадження").
Так, відповідно до статті 20 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" встановлює якщо обтяжувач відступив іншій особі права за правочином, на підставі якого виникло обтяження, ця особа набуває всі відступлені права стосовно предмета обтяження, включаючи встановлений пріоритет за умови, що відомості про заміну обтяжувача були внесені до Державного реєстру протягом п'яти днів із дня відступлення прав.
З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки вбачається, що відомості про заміну обтяжувача на ОСОБА_1 на підставі договору від 17.07.2014 внесено до реєстру 17.07.2014.
Отже, звернення стягнення на заставлене майно та звернення до суду з позовом є правом кредитора, відповідно звернення стягнення на заставлене майно є правом іпотекодержателя. Так, забезпечення виконання зобов'язання може відбутися, зокрема, і за рішенням суду шляхом стягнення коштів з боржника, або сплатою боржником заборгованості добровільно, що автоматично припинить звернення стягнення на майно.
Отже позивач є іпотекодержателем, при цьому, обтяження на предмет іпотеки накладено 05.12.2007, а оскаржувану постанову винесено 08.04.2015, тобто пізніше.
Відповідачем під час судового розгляду справи не спростовано доводи позивача, що ОСОБА_1, як обтяжувач з вищим пріоритетом, встановленим Законом України "Про іпотеку", володіє переважним правом на отримання задоволення своїх вимог щодо одного й того ж нерухомого майна - предмету іпотеки як забезпечення за кредитним договором від 05.12.2007. За позицією відповідача, позивач звернувся до суду з законних підстав.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на викладене та керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити.
Зобов'язати відділ державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у місті Києві зняти арешт з об'єкту нерухомого майна: квартири НОМЕР_2 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; який належить ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на праві власності та перебуває в іпотеці ОСОБА_1; накладений постановою про арешт майна боржника поте та оголошення заборони його відчуження від 08.04.2015 ВП№39347423.
Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Літвінова А.В.