ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
23 червня 2015 року № 826/6971/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
Головуючого судді - Добрівської Н.А.
розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу
за позовом Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі міста Києва
доПублічного акціонерного товариства Київський завод реактивів, індикаторів та аналітичних приладів «Ріап»
простягнення заборгованості по відшкодуванню коштів на виплату різниці між сумами пенсій, -
УПФУ в Оболонському районі міста Києва звернулось до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства Київський завод реактивів, індикаторів та аналітичних приладів «Ріап» (код ЄДРПОУ 05761293, юридична адреса: 04080, м. Київ, вул. Корабельна, 5) про стягнення заборгованості по відшкодуванню коштів на виплату різниці між сумами пенсій у розмірі 7 371,81 грн., що виникла у зв'язку з несплатою відповідачем відповідних внесків за січень-березень 2015 року, нарахованих УПФУ у Оболонському районі міста Києва.
21 травня 2015 року через канцелярію суду від відповідача надійшли письмові заперечення, у яких останній зазначив про неодноразові звернення позивача з аналогічними позовами до суду, за результатами розгляду яких винесені рішення про відмову в їх задоволенні. Крім того, відповідач зауважив, що ніколи не здійснював наукової діяльності, що також встановлено судовим рішенням, а довідка, надана громадянином ОСОБА_1 до управління пенсійного фонду та на підставі якої йому призначено наукову пенсію, відповідачем не видавалась, а по факту підробки зазначеного документа останній звернувся по правоохоронних органів з відповідною заявою про вчинення кримінального правопорушення..
Розглянувши наявні у справі матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Звертаючись до суду з відповідним позовом, УПФУ в Оболонському районі м. Києва посилається на проведення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність», постанови Кабінету Міністрів України від 24 березня 2004 року №372 «Про затвердження Порядку фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації згідно із Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність», та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи» перевірки правильності нарахування та відшкодування фактичних витрат на виплату пенсій науковим працівникам за січень-березень 2015 ПАТ «РІАП» та встановлення заборгованості у розмірі 7 371,81 грн.
Посилаючись на приписи частини 9 статті 24 Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність», згідно з якими різниця між сумою пенсії, призначеної за цим Законом, та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник, фінансується: для наукових (науково-педагогічних) працівників державних бюджетних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації - за рахунок коштів державного бюджету; для наукових (науково-педагогічних) працівників інших державних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації - за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів, а також коштів державного бюджету в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, УПФУ в Оболонському районі м. Києва просить стягнути з ПАТ «РІАП» відповідну суму заборгованості.
Аналізуючи наведені доводи відповідача, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про наукову та науково-технічну діяльність» від 13.12.1991р. №1997-ХІІ з наступними змінами та доповненнями в редакції, чинній на час виникнення та існування спірних правовідносин.
Статтею 1 вказаного Закону визначено, що науковим працівником є вчений, який за основним місцем роботи та відповідно до трудового договору (контракту) професійно займається науковою, науково-технічною, науково-організаційною або науково-педагогічною діяльністю та має відповідну кваліфікацію незалежно від наявності наукового ступеня або вченого звання, підтверджену результатами атестації. Вченим - є фізична особа, яка має повну вишу освіту та проводить фундаментальні та (або) прикладні наукові дослідження і отримує наукові та (або) науково-технічні результати.
Відповідно до статті 4 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» суб'єктами наукової і науково-технічної діяльності, на яких розповсюджується дія даного закону є: вчені, наукові працівники, науково-педагогічні працівники, а також наукові установи, наукові організації, вищі навчальні заклади, громадські організації у науковій та науково-технічній діяльності.
Частиною 2 статті 24 цього Закону передбачено, що пенсія науковому (науково-педагогічно працівнику призначається при досягненні пенсійного віку і за наявності відповідного стажу наукової роботи. Для обчислення пенсії враховується заробітна плата наукового (науково-педагогічного) працівника за основним місцем роботи за весь період страхового стажу на посадах наукового (науково-педагогічного) працівника.
Згідно з частиною 9 статті 24 Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність» різниця між сумою пенсії, призначеної за цим Законом, та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник, фінансується для наукових (науково-педагогічних) працівників державних бюджетних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів - за рахунок коштів державного бюджету; для наукових (науково-педагогічних) працівників інших державних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів - за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів, а також коштів державного бюджету в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому за рахунок коштів державного бюджету науковим (науково-педагогічним) працівникам оплачується з розрахунку на одну особу 50 відсотків різниці пенсії, призначеної за цим Законом; для наукових (науково-педагогічних) працівників недержавних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів - за рахунок коштів цих установ, організацій та закладів.
На обґрунтування правомірності заявленої до стягнення суми, позивач посилається на те, що відповідачем не сплачено заборгованість по відшкодуванню коштів на виплату різниці між сумами пенсій, яка була нарахована щодо ОСОБА_1
У той же час, в матеріалах справи міститься рішення Оболонського районного суду міста Києва від 22 листопада 2005 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 17 лютого 2006 року та ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 12 червня 2007 року, яким встановлено, що ДП «Київський завод «РІАП» та ВАТ «Київський завод РІАП», правонаступником яких є відповідач, протягом всього часу існування займався виключно виробничою діяльністю і в своєму складі наукових підрозділів не мав.
Крім того, на спростування достовірності інформації, зазначеної у названій вище довідці, відповідачем надано Акт службового розслідування щодо походження довідки №02/895 від 06 листопада 2002 року, письмові пояснення працівників відповідача, а також копію контракту від 24 березня 1993 року №3/178, який було укладено між ОСОБА_1, призначеним на посаду директора Київського заводу хімічних реактивів індикаторів та аналітичних препаратів «РІАП» та Міністерством промисловості України, зі змісту яких вбачається, що відповідна довідка відповідачем не видавалась, а до трудових обов'язків ОСОБА_1 під час його роботи не входило проведення науково-організаційної діяльності.
Додатково, відповідачем надано витяг з кримінального провадження №12014100050004831 від 26 січня 2015 року, згідно з яким до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21 червня 2014 року за зверненням голови ПАТ «РІАП» ОСОБА_2 внесено запис щодо можливих неправомірних дій колишнього працівника ПАТ «Київський завод «РІАП» ОСОБА_3, який в 2002 році надав до ПФУ в Дніпровському районі м. Києва довідку №02/895 від 06 листопада 2002 року із зазначенням в останній неправомірних відомостей за кваліфікацією - частина 4 статті 258 Кримінального кодексу України.
Про вказані обставини, відповідачем неодноразово повідомлялося Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському та Оболонському районах міста Києва листами від 03.12.2014 №П/592, від 29.12.2014 №П/624 відповідно.
До того ж, своїм листом від 28.05.2015 за №9259/06 УПФУ у Дніпровському районі м. Києва повідомило відповідача про те, що на доручення головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 28.04.2015 №8771/10 відповідно до листа Пенсійного фонду України від 09.04.2015 №22982/02-30 гр. ОСОБА_1 з 01.06.2015 розпорядженням управління переведено на пенсію за віком згідно норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Також в матеріалах справи містяться судові рішення, постановлені за результатами розгляду адміністративних позовів УПФУ в Оболонському районі м. Києва до ВАТ «РІАП» про стягнення заборгованості з відшкодування різниці фактичних витрат на виплату пенсії, призначеної працівникові заводу відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», і сумою пенсії, обчисленої згідно з іншими законодавчими актами, на яку має право працівник відповідача, якими у задоволенні позовів відмовлено з огляду на відсутність необхідних підстав.
Враховуючи преюдиційність судових рішень, якими встановлено обставини, що мають значення для вирішення спору між УПФУ в Оболонському районі м. Києва та ПАТ «РІАП», суд приходить до висновку про безпідставність покладення на відповідача обов'язку з відшкодування різниці фактичних витрат на виплату пенсії, призначеної згідно із Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність», і сумою пенсії, обчисленої згідно з іншими законодавчими актами за січень-березень 2015 року у розмірі 7 371,81 грн.
До аналогічних висновків також дійшов Вищий адміністративний суд України у своїй ухвалі від 18.12.2014 К/800/33733/14.
Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Всупереч наведеним вимогам позивач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його позовних вимог.
Враховуючи всі наведені обставини в їх сукупності та виходячи з того, що під час розгляду справи доводи, викладені в адміністративному позові не знайшли свого підтвердження, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Керуючись ст.ст.69-71, 94, 158-163, 167, 183-2, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -
В задоволенні адміністративного позову Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі міста Києва до Публічного акціонерного товариства Київський завод реактивів, індикаторів та аналітичних препаратів «РІАП» про стягнення заборгованості по відшкодуванню коштів на виплату різниці між сумами пенсій - відмовити.
Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена за правилами, встановленими ч.8 ст.182-3, ст.ст.185-187 КАС України.
Суддя Н.А. Добрівська